Додаткова постанова
09.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2759/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2759/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп»
до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення суми боргу в розмірі 8 671 680 грн, інфляційних втрат в розмірі 263 777 грн 92 коп.,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення суми боргу в розмірі 8 671 680 грн, інфляційних втрат в розмірі 263 777 грн 92 коп. - задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (Ідентифікаційний код: 14309787; місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» (Ідентифікаційний код: 45021298; місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд.30-А, офіс 1) суму боргу в розмірі 8 671 680 грн, інфляційних втрат в розмірі 263 777 грн 92 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 134 031 грн 87 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, з використанням системи “Електронний суд», Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до провадження; рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2759/24 в частині стягнення 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу - скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу - відмовити.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі №904/2759/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі №904/2759/24 - залишено без змін.
09.05.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про винесення додаткового рішення у справі № 904/2759/24, якою просить стягнути з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000,00 грн. Розглянути заяву про винесення додаткового рішення без участі позивача та його представника.
Ухвалою суду від 14.05.2025 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2759/24 до розгляду на 09.07.2025 на 09 годин 30 хвилин.
09.07.2025 сторони наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників сторін.
09.07.2025 в судовому засіданні проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частину додаткової постанови) по справі.
Розглянувши заяву позивача/ТОВ “Моноліт Оіл Груп», апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
У статті 2 ГПК визначено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 наведеної норми).
Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Попереднє визначення суми судових витрат урегульовано статтею 124 ГПК, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3). Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 статті 126 ГПК).
Порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК, за змістом якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1). Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 11). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, порядок розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК здійснюється судом за результатами вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК, статей 13, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма права, є обов'язковим для застосування судами.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначено, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору з ухваленням рішення суду.
Разом із тим за частиною 1 статті 233 ГПК суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У статті 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 5 частини 1).
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина 3 статті 233 ГПК).
Отже, ГПК, а саме положеннями статті 233 ГПК обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 914/201/19, в ухвалах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20, від 03.08.2022 у справі № 907/418/21).
Відповідно до статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина 1). Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3). У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 4). Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5).
Отже, зміст статті 221 (ухвалення рішення про судові витрати) та статті 244 ГПК свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті) якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується судом при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом це питання не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 07.06.2023 у справі № 910/15830/20, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15, в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 907/418/21).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина 4 статті 232 ГПК).
В той же час, розгляд справи № 904/2759/24 по суті закінчився ухваленням рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення суми боргу в розмірі 8 671 680 грн, інфляційних втрат в розмірі 263 777 грн 92 коп. - задоволено.
16.05.2025 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі №904/2759/24, яке набрало законної сили 07.05.2025.
Апеляційний перегляд рішення суду від 12.11.2024 у частині стягнення 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу було здійснено Центральним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 07.05.2025.
У зв'язку з цим, вирішення питання про стягнення судових витрат на даному етапі провадження, за відсутності перегляду судового рішення по суті, є передчасним. Відтак, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі №904/2759/24 слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт Оіл Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2759/24.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова постанова підписана суддями Чус О.В., Дарміним М.О. 24.07.2025, суддею Кощеєв І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, 28.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв