18 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4277/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Махонін О.С., Гребінка А.М.
1-г ота 2-го відповідачів - Біленький Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Український торгівельний будинок", м. Харків, (вх. № 762 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 13.03.2025 суддею Погореловою О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", м. Харків ,
до : 1) Фізичної особи-підприємця Сопельника Михайла Дмитровича, м. Харків, 2) Фізичної особи-підприємця Білостоцького Артема Ігоровича, м. Харків,
про витребування майна,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Сопельник Михайла Дмитровича та ФОП Білостоцького Артема Ігоревича, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів майно, що належить на праві власності позивачу та перелік якого наведений у прохальній частині позовної заяви.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- позивач на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно надав суду договір поставки №050419 від 01.04.2021, укладений між ТОВ "Український торгівельний будинок" та Приватним підприємством "Торгівельна мережа №1", видаткову накладну №17262 від 05.04.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" та Приватним підприємством "Торгівельна мережа №1" на виконання договору №050419 від 01.04.2021, товарна-транспортну накладну №247 від 05.04.2021 (супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №17262 від 05.04.2021), товарно-транспортну накладну №248 від 05.04.2021 (супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №17262 від 05.04.2021), накладну на переміщення №2 від 01.07.2021, тобто позивач надав належні та вірогідні докази набуття права власності на майно, яке він просить витребувати у відповідачів;
- разом з цим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що спірне майно, про витребування якого він просить, дійсно вибуло із володіння ТОВ "УТБ", як і не надано доказів про перебування (чи можливого перебування) такого майна у відповідачів, а надані позивачем до матеріалів справи докази не свідчать про передачу відповідного майна у володіння безпосередньо відповідачів або подальшого вибуття такого майна з володіння позивача до відповідачів;
- суд не приймає копії протоколів допиту свідків, проведених в рамках кримінального провадження №120242212000001680 від 09.08.2024 як належний та допустимий доказ, оскільки в порушення статті 88 ГПК України заяв свідків у встановлені строки та порядку позивачем суду надано не було.
03.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок", м. Харків (вх. № 762 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24, в якій апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- згідно з нормативно-правовими актами та наявною судовою практикою Верховного Суду протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження набувають статусу окремого письмового документу та стають частиною такого кримінального провадження за умови дотримання імперативних вимог кримінального процесуального законодавства, при цьому, такі письмові документи містять відповідну інформацію щодо обставин кримінального провадження; належні протоколи допиту свідків, сформовані в межах кримінального провадження, можуть використовуватись в інших некримінальних провадженнях за умови дотримання вимог статті 222 України та надання дозволу на розголошення таких матеріалів кримінального провадження;
- матеріали кримінального провадження №12024221200001680 були отримані представником позивача за результатами ознайомлення з відповідними документами та долучені до власного господарського позову в межах справи №922/4277/24 згідно з постановою слідчого про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 06 листопада 2024 року;
- протоколи допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які надані в межах позову у даній справі, є належними доказами, отриманими в установленому кримінальним процесом порядку та розголошеними відповідно до постанови слідчого за встановленою процедурою і такі письмові докази містять інформацію щодо предмету доказування по справі №922/4277/24 і мають прийматися судом у сукупності з іншими наявними/можливими доказами;
- позивачем додано до матеріалів позову листування з відповідачами та договірні документи з третьою особою - ПП «КНС+», що також опосередковано свідчать про перебування заявленого до витребування майна у приміщеннях відповідачів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 справу № 922/4277/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Слободін М.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Український торгівельний будинок" на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24; розгляд справи призначено на 03.06.2025 об 11:00 год.
13.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ФОП Білостоцького А.А. просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 року у справі №922/4277/24 залишити без змін. Також просить стягнути з ТОВ "Український торгівельний будинок" на користь ФОП Білостоцького А.І. судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із апеляційним розглядом у розмірі 20 000,00 гривень.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що:
- копії протоколів допиту свідків місять інформацію, отриману ними з інших джерел, тобто таку, що не сприймалась безпосередньо ними;
- ГПК України передбачає подання показань свідків у виді подання нотаріально посвідчених заяв свідка, які у справі №922/4277/24 не подавались;
- надані копії протоколи допиту не містили інформації про те, як зазначені свідки ідентифікували усе зазначене майно, чи мали вони достатній рівень знань для такої дії та чи дійсно вони перебували в зазначених приміщеннях в зазначений позивачем час , адже частина свідків не є співробітниками учасників справи або офіційними найманими працівниками установ вантажоперевезення.
Також 13.05.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ФОП Сопельник М.Д., в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення. Крім того просить стягнути з позивача на користь ФОП Сопельник М.Д. судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із апеляційним розглядом у розмірі 20 000,00 гривень.
Зазначений відзив на апеляційну скаргу містить ті ж самі за змістом доводи, що і відзив на апеляційну скаргу, поданий ФОП Білостоцьким А.А.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Плахова О.В. на дату розгляду справи, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
03.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання через проведення іспиту з англійської мови в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, який представник має складати 03.06.2025 як аспірант зазначеного вищого навчального закладу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.07.2025 об 11:30 год.
У зв'язку із перебуванням 15.07.2025 судді Шутенко І.А. у відпустці, з метою забезпечення принципу незмінності складу суду, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 призначено справу на іншу дату судового засідання, а саме: на 18.07. 2025 на 11:30 год.
В судове засідання 18.07.2025 з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу, а також представник першого та другого відповідачів, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 10 лютого 2020 року між ФО-П Білостоцьким А.І., орендодавцем, та ТОВ "Український торгівельний будинок", орендарем, було укладено договір №21 оренди нежитлових приміщень першого поверху № 4, 5, 8, 8д загальною площею 119,6 кв.м. по пр. Науки, 66 у м. Харкові. З урахуванням договору та додаткових угод до нього, сторони визначили строк оренди до 31 березня 2024 року.
Крім того, 10 лютого 2020 року між ФО-П Сопельник М.Д., орендодавецем, та ТОВ "Український торгівельний будинок", орендарем, було укладено договір №22 оренди нежитлових приміщень першого поверху №3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові. З урахуванням договору та додаткових угод до нього, сторони визначили строк оренди до 31 березня 2024 року.
Зазначені вище приміщення використовувались ТОВ "Український торгівельний будинок" комплексно в комерційних цілях для розміщення єдиного магазину з торгівлі товарами широкого асортименту.
У 2021 році позивачем було додатково придбано, доставлено до орендованих приміщень та проведено монтаж вартісного торгівельного та іншого обладнання у наведених вище приміщення по пр. Науки, 66 у м. Харкові.
Так, у відповідності до договору №050419 позивачем придбано у Приватного підприємства "Компанія "Торгівельна мережа №1" комерційне обладнання, що оформлено видатковою накладною №17262 від 05 квітня 2021 року, ТТН №247 від 05 квітня 2021 року, ТТН №248 від 05 квітня 2021 року.
Згідно з накладною на внутрішнє переміщення №2 від 01 липня 2021 року 23 обумовлені позиції були переміщені з внутрішнього складу позивача до магазину по пр. Науки, 66 у м. Харкові.
01 червня 2023 року нежитлові приміщення № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові разом з проведеними облаштуваннями були передані в суборенду Приватному підприємству "КНС+" у відповідності до договорів суборенди №5, №9, де останнім забезпечувалась діяльність супермаркету під брендом "МакМаркет".
З 01 червня 2023 року по 31 березня 2024 року ПП "КНС+" проводило діяльність магазину з торгівлі товарами побутового споживання широкого асортименту, що підтверджується податковими документами.
31 березня 2024 року, за фактом припинення договорів суборенди №5, №9, Приватне підприємство "КНС+" повернуло позивачу нежитлові приміщення № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові разом з обладнанням/майном позивача, що залишилось перебувати у змонтованому вигляді на території вказаних приміщень.
Станом на момент закінчення строку оренди за договорами оренди №21 та №22 від 10 лютого 2020 року позивачем було запропоновано відповідачам повернути орендовані приміщення. Задля найскорішого врегулювання питання щодо припинення оренди та подальшої долі облаштувань об'єкту оренди, позивачем у квітні 2024 року було підготовлено, підписано та направлено на адресу власників приміщень ФО-П Білостоцького А.І. та ФО-П Сопельника М.Д. акт прийому-передачі нежитлових приміщень (повернення об'єкту оренди) з варіантом вирішення питання. Як один з варіантів, було запропоновано залишити в приміщенні облаштування/покращення, зроблені позивачем, на користь власника приміщень з подальшою можливою компенсацією таких облаштувань за погодженою вартістю.
Направлений у квітні 2024 року акт повернення об'єкту оренди лишився без уваги, примірник акту, підписаний власником приміщень, на адресу позивача не повернувся. ТОВ "УТБ" не було надано відповіді щодо сформованих пропозицій, подальша позиція власника, лишилась невідомою. Використання приміщень позивачем було припинено після спливу погодженого строку оренди за відповідними договорами.
З огляду на вказані обставини позивачем було ініційовано звільнення приміщень та демонтаж наявних облаштувань, деякий масив таких облаштувань та належного позивачу майна був вивезений.
На початку червня 2024 року відповідачами через власного представника було направлено позивачу претензії про необхідність негайного якнайшвидшого звільнення орендованих приміщень. Зважаючи на великий обсяг обладнання/майна, що потребувало демонтажу, позивачем було залучено додаткові ресурси та спеціалістів, оскільки такий демонтаж потребував певної специфіки та кваліфікації.
Однак, на етапі звільнення приміщень, ФО-П Білостоцький А.І., ФО-П Сопельник М.Д. та їх представники почали перешкоджати процесу звільнення та почали блокувати доступ до приміщень. Зокрема, 14 червня 2024 року під час чергового візиту до приміщень по пр. Науки, 66 у м. Харкові та чергової спроби вивезти належне позивачу майно, що супроводжувалось вантажним транспортом та уповноваженими представниками, відповідачами та їх представниками було заблоковано доступ до приміщень та створено перешкоди у вивезенні належного ТОВ "УТБ" майна. Відповідачами зауважено, що вони призупиняють процес вивезення майна задля обміркування якихось власних питань. З огляду на триваючі перешкоди, позивач був змушений звернутись до правоохоронних органів із заявою про незаконне перешкоджання у володінні майном, яка перебувала на розгляді у структурних підрозділах поліції Шевченківського району м. Харкова за територіальною підслідністю.
09 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торговельний будинок" було отримано вимоги б/н від 02 липня 2024 року за підписом представника ФО-П Білостоцького А.І. та ФО-П Сопельника М.Д. щодо врегулювання питання повернення приміщень по пр. Науки, 66 у м. Харкові. Зокрема, відповідно до змісту вказаних вимог, було зазначено про необхідність звільнення позивачем приміщень по пр. Науки, 66 у м. Харкові до 17.00 години 08 липня 2024 року, зауважено про, начебто, нехтуванням ТОВ "УТБ" в частині виконання зобов'язань, передбачених договором оренди та цивільним законодавством. Відповідачі у власних вимогах від 02 липня 2024 року висловили необґрунтовану позицію щодо нехтуванням позивачем зобов'язаннями зі звільнення орендованих приміщень, при цьому саме власники приміщень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 блокували доступ до своїх приміщень, що унеможливило вивезення майна позивача. Опосередковано про це свідчить і спосіб листування, обраний представниками ФО-П Білостоцького А.І. та ФО-П Сопельника М.Д. - вимога про звільнення приміщень до 17.00 години 08 липня 2024 року направлена таким чином, що була отримана позивачем лише 09 липня 2024 року, що фактично унеможливило своєчасне реагування та виконання.
У відповідь на вказані вимоги від 02 липня 2024 року позивач листами від 10 липня 2024 року повідомив відповідачам, що жодним чином не ухилявся та не ухиляється від власних обов'язків з вивезення власного майна з приміщень по пр. Науки, 66 у м. Харкові і позивач готовий в будь-який момент вивезти власне майно в будь-який час, зручний для власника приміщень, зі складенням всіх необхідних документів. Відповідачам було запропоновано повідомити про можливість підписання акту приймання-передачі у редакції, що направлялась орендодавцям у квітня 2024 року, або повідомити про необхідність складення нової редакції такого акту з пропозиціями власників приміщень. Також відповідачам було запропоновано негайно провести спільний огляд об'єкту оренди, вирішити питання щодо розблокування власником приміщень доступу до майна позивача та вирішити всі формальні та документальні відносини з цього приводу. Листи позивача були отримані представниками відповідачів 17 липня 2024 року та фактично проігноровані, жодної відповіді чи то пропозицій відповідачами надано не було.
Подальші спроби позивача щодо потрапляння до приміщень по пр. Науки, 66 у м. Харкові з метою забирання власного майна не мали успіху та були безрезультатними.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів виходить з такого.
Згідно із частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.07.2025 у справі № 916/2762/20, віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 у справі № 21/93б.
Позивач на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно надав суду договір поставки №050419 від 01.04.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" та Приватним підприємством "Торгівельна мережа №1", видаткову накладну №17262 від 05.04.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" та Приватним підприємством "Торгівельна мережа №1" на виконання договору №050419 від 01.04.2021, товарна-транспортну накладну №247 від 05.04.2021 (супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №17262 від 05.04.2021), товарно-транспортну накладну №248 від 05.04.2021 (супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №17262 від 05.04.2021), накладну на переміщення №2 від 01.07.2021.
Отже надав належні, допустимі, достовірні докази набуття права власності на майно, яке він просить витребувати у відповідачів, про що зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.
Разом з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що спірне майно, про витребування якого він просить, дійсно вибуло із володіння ТОВ "УТБ", як і не надано доказів про перебування (чи можливого перебування) такого майна у відповідачів.
При цьому, господарський суд першої інстанції не прийняв копії протоколів допиту свідків, проведених в рамках кримінального провадження №120242212000001680 від 09.08.2024 як належний та допустимий доказ, оскільки в порушення статті 88 ГПК України заяв свідків у встановлені строки та порядку позивачем суду надано не було.
Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 статті 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 224 КПК України допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.
Відповідно до ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Відповідно до ст. 66 КПК України свідок зобов'язаний, серед іншого, давати правдиві казання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до статті 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
Відповідно до ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна оголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено про те, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Також у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається (том 1 арк. справи 154-155), що слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Києва Аніним О.В. 16.02.2021 прийнято постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, якою надано дозвіл потерпілому у кримінальному провадженні ТОВ «ФК «Вельвічія» в особі ОСОБА_8 та його представників, а також арбітражному керуючому Беркуту М.С. на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020100000000263 від 07.07.2020, а саме на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до судів цивільного, господарського та адміністративного судочинства.
Верховний суд у постанові від 06.07.2022 року у справі № 914/1979/18 вказав на те, що у цій справі суд апеляційної інстанції врахував подані Товариством витяги з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019110100001106 від 27.06.2019, зокрема, копії протоколів допиту свідків від 05.03.2020, від 04.12.2020, від 25.11.2020, 24.11.2020, від 19.03.2021. Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений ст.221 КПК; таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК). Разом з тим відповідно до частин 1, 2 ст.222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Отже, ст.222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.
Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі №910/114/19 звертає увагу, що обставини (факти), які мають значення для вирішення господарської справи та які водночас доказуються в кримінальному провадженні, не обов'язково мають бути встановлені вироком суду, ухваленим у кримінальній справі. Такі обставини (факти) можуть бути встановлені й у господарському судовому процесі. У разі подання до господарського суду матеріалів кримінального провадження вони підлягають належній оцінці та досліджуються в загальному порядку. Подібні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21)».
Отже, враховуючи положення вищенаведених норм законодавства та наведену вище практику Верховного Суду, протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження, оформлені з дотриманням імперативних вимог КПК України, набувають статусу окремого письмового документу та, відповідно, мають доказову силу щодо обставин, які мають значення для справи. При цьому, такі письмові документи можуть використовуватись як докази в інших судових провадженнях, зокрема, і в господарському процесі незалежно від наявності вироку (або іншого документу, яким завершується кримінальне провадження) за умови дотримання вимог статті 222 України та отримання дозволу на розголошення таких матеріалів кримінального провадження.
Разом з цим, оскільки протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження мають статус окремого письмового документу, який, за умови дотримання вимог ст. 222 України, може бути використаний як доказ в іншому провадженні, то висновок місцевого господарського суду про необхідність отримання в межах господарського провадження заяв свідків відповідно до статті 88 ГПК України є помилковим.
Так, відповідно до частини 1 статті 88 ГПК України показання свідків викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Отже процедура складання заяви свідка стосується випадку фіксування показань свідка в рамках господарського процесу, а не процедури надання в господарському процесі вже отриманих в рамках кримінального провадження та зафіксованих у протоколах допиту свідка певних показань свідків.
З матеріалів справи вбачається, що з метою відновлення своїх майнових прав, які позивач вважає порушеними, він звернувся до уповноважених підрозділів Національної поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За вказаною заявою 09 серпня 2024 року порушено кримінальне провадження за №12024221200001680 з попередньою кваліфікацією за ч.4 ст. 185 КК України - «Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».
В рамках кримінального провадження визнано потерпілою стороною Товариство з обмеженою відповідальністю «УТБ», досліджено правову природу майнових прав позивача щодо належного йому майна згідно з первинними документів, а також визначено перелік обладнання, доступ до якого було втрачено позивачем.
В процесі здійснення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні слідчим допитано ряд свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт перебування майна позивача у нежитлових приміщеннях № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові, а також факт блокування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доступу позивача до належного йому майна, зафіксовано неповернення Позивачу майна згідно з переліком: 1) Горка холодильна РАТАRА 2500 2шт.; 2) Горка холодильна Раtага 3750 О 2 шт. 3) Двері для холодильного столу 1 шт. 4) Двері морозильні розпашні ДМР 100-800-2000 1 шт.; 5) Двері холодильні ДХР 60-800-2000 З шт. 6) Двері морозильні 1 шт.; 7) Морозильна камера Saturn SТ-СF-1982U 1шт.; 8) Камера холодильна заморозка 1 шт.; 9) Камера холодильна ковбаса 1 шт.; 10) Камера холодильна м'ясо 1шт.; 11) Камера холодильна овочі 1шт.; 12) Каналізаційна установка 1шт.; 13) Компресор 2520ZXG 1 ISKA087 1шт.; 14) Компресор 9531ZXG ISKА041 1шт.; 15) Компресорна станція Bitzer 4СЕS-4У 1шт.; 16) Компресорно-конден-ний агр. Optima Plus МРZС 271 1шт.; 17) Конденсатор ALFA-1аvа1 402 АСР 1шт.; 18) Кондиціонер chigo CUA-48НR1-С/СОU-48HSR1-С 1шт.; 19) Компресорно-реарсивний. агрегат ZF-24 1шт.; 20) Компресор МТZ-100Н 1шт.; 21) Компресор 0СS RLFP-25 1 шт.; 22) Компресор ОСS RLFP-8 1шт.; 23) Пульт сигналізації Лунь-9 1шт.; 24) Підлога тепла 1 шт.; 25) Шафа-бонета Кеmer L LFG 3750 1шт.
При цьому, свідок ОСОБА_5 , серед іншого, пояснив, що на замовлення ПП «КНС+» здійснював обслуговування електромереж/електрообладнання торговельного магазину, що був розташований у нежитлових приміщеннях № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові та зазначив, що на час діяльності магазину там знаходилось наведене вище майно позивача (за переліком, наведеним у протоколі допиту свідка, який відповідає переліку майна, витребування якого є предметом позову у справі №922/4277/24), станом на березень 2024 магазин припинив свою діяльність і належне позивачу обладнання залишилось у приміщеннях магазина. У червні 2024 на підставі домовленості з ТОВ «УТБ» він здійснював демонтаж обладнання позивача, яке перебувало в орендованих приміщеннях, а також підтвердив факт чинення невідомими особами (які представилися власниками приміщень) після припинення діяльності магазину перешкод позивачу (блокування доступу до приміщень), які унеможливили доступ останнього до належного йому майна, яке перебувало в зазначених приміщеннях.
Свідок ОСОБА_1 , зокрема, пояснив, що працював на посаді завідувача господарством ПП «КНС+» та здійснював обслуговування електромереж/електрообладнання торговельного магазину, що був розташований у нежитлових приміщеннях № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові та зазначив, що на час діяльності магазину там знаходилось наведене вище майно позивача (за переліком, наведеним у протоколі допиту свідка, який відповідає переліку майна, витребування якого є предметом позову у справі №922/4277/24), станом на березень 2024 магазин припинив свою діяльність і належне позивачу обладнання залишилось у приміщеннях магазина, у червні 2024 на підставі домовленості з ТОВ «УТБ» він здійснював демонтаж обладнання позивача, яке перебувало в орендованих приміщеннях, при цьому, зазначений свідок підтвердив факт чинення невідомими особами (які представилися власниками приміщень) після припинення діяльності магазину перешкод у демонтажі належного позивачу майна.
Свідок ОСОБА_2 , зокрема, пояснив, що згідно з договірними домовленостями на замовлення ТОВ «УТБ» був залучений до вивезення майна/обладнання з приміщень № 4, 5, 8, 8д, по АДРЕСА_1 . На той час в приміщеннях магазину знаходилось наведене вище майно позивача (за переліком, наведеним у протоколі допиту свідка, який відповідає переліку майна, витребування якого є предметом позову у справі №922/4277/24). Станом на березень 2024 магазин припинив свою діяльність і належне позивачу обладнання залишилось у приміщеннях магазина. У червні 2024 на підставі домовленості з ТОВ «УТБ» він здійснював демонтаж обладнання позивача, яке перебувало в орендованих приміщеннях. Також зазначений свідок підтвердив факт вчинення невідомими особами (які представилися власниками приміщень) після припинення діяльності магазину перешкод позивачу (блокування доступу до приміщень), які унеможливили доступ позивача до належного йому майна, яке перебувало в зазначених приміщеннях.
Свідок ОСОБА_3 , зокрема, пояснила, що працювала на посаді директора ПП «КНС+». Підтвердила той факт, що задля забезпечення діяльності магазина у приміщеннях, де він був розташований ( № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по АДРЕСА_1 ) використовувалось обладнання позивача. Станом на березень 2024 магазин припинив свою діяльність і належне позивачу обладнання залишилось у приміщеннях магазина. Частина обладнання було повернута позивачу, а частина (яка за переліком відповідає майну, витребування якого є предметом позову у даній справі №922/4277/24) продовжувало знаходитись у вищевказаних приміщеннях. Також даний свідок пояснила, що з березня 2024 року і до теперішнього часу ПП «КНС+» більше не використовує приміщення по АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_4 , зокрема, пояснив, що у червні 2024 року був залучений до демонтажу та вивозу обладнання, яке належить ТОВ «УТБ» та перебувало в орендованому приміщенні за адресою : АДРЕСА_1 . Також зазначений свідок підтвердив факт блокування у червні 2024 особами (які представилися власниками приміщень) доступ позивачу до свого обладнання. Також зазначений свідок підтвердив факт того, що в приміщеннях по пр. Науки, 66 у м. Харкові залишилось майно (за переліком, наведеним у протоколі допиту свідка, який відповідає переліку майна, витребування якого є предметом позову у справі №922/4277/24). Вказане майно, за показаннями зазначеного свідка, так надалі і не було повернуто позивачу та залишилось у даних приміщеннях. Також вказаний свідок підтвердив факт блокування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 демонтажу належного позивачу майна
Слід зазначити, що матеріали кримінального провадження №12024221200001680 були отримані представником позивача за результатами ознайомлення з відповідними документами та долучені до господарського позову в межах справи №922/4277/24 згідно з постановою слідчого про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 06 листопада 2024 року .
Враховуючи викладене, протоколи допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які надані в межах позову позивача, є належними та допустимими доказами, отриманими в установленому кримінальним процесом порядку та розголошеними відповідно до постанови слідчого за встановленою процедурою.
Такі письмові докази містять інформацію щодо предмету доказування по справі №922/4277/24 і мали бути прийняті судом першої інстанції разом з іншими наявними доказами і всім цим доказам в сукупності мала бути надана відповідна оцінка суду, чого місцевим господарським судом здійснено не було.
Окрім цього, позивачем до матеріалів позовної заяви надано документи, які свідчать про листування з відповідачами та договірні документи з третьою особою - ПП «КНС+», що також свідчать про перебування заявленого до витребування майна у приміщеннях відповідачів.
Такими доказами є:
- Договір №5 суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання від 01.06.2023, укладений між ТОВ «УТБ» (орендарем) та ПП «КНС+» (суборендарем);
- акт приймання-передачі від 01.06.2023 до Договору суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання №5 від 01.06.2023;
- акт приймання-передачі від 31.03.2024 до Договору суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання №5 від 01.06.2023;
- Договір №9 суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання від 01.06.2023, укладений між ТОВ «УТБ» (орендарем) та ПП «КНС+» (суборендарем);
- акт приймання-передачі від 01.06.2023 до Договору суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання №9 від 01.06.2023;
- акт приймання-передачі від 01.06.2023 до Договору суборенди нежитлового приміщення з орендою обладнання №9 від 31.03.2024;
- претензія ТОВ «УТБ» до ФОП Білостоцького А.І. в порядку досудового врегулювання;
- вимога ТОВ «УТБ» до ФОП Білостоцького А.І. в порядку досудового врегулювання;
- вимога ТОВ «УТБ» до ФОП Сопельника М.Д., в порядку досудового врегулювання;
- лист ТОВ «УТБ» на адресу ФОП Білостоцького А.І. щодо вимоги від 02.07.2024 в порядку досудового врегулювання;
- лист ТОВ «УТБ» на адресу ФОП Сопельника М.Д. щодо вимоги від 02.07.2024 в порядку досудового врегулювання;
- інші докази.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатньо вірогідні докази того, що майно позивача (за переліком у позовній заяві), яке він просить витребувати у позивачів, використовувалось для діяльності магазину, що розташований у приміщеннях № 4, 5, 8, 8д, 3, 8а, 8в, 9-19 по пр. Науки, 66 у м. Харкові, і після припинення у березень 2024 діяльності вказаного магазину, зазначене майно так повернуто позивачу не було. При цьому докази, надані позивачем на підтвердження зазначених обставин, переважають доводи відповідачів, які вони наводять у спростування таких обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно визнав недопустимим надані позивачем докази, а саме протоколи допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші докази, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.
Оцінюючи заперечення представника відповідачів про те, що позивачами не були надані покази свідків відповідно до господарського процесу, колегія суддів зауважує, що процедура доказування є диспозитивною, і саме сторона вирішує, які докази і в якому обсязі слід надати суду в обґрунтування своєї позиції. Надані позивачем докази оцінені колегією суддів на предмет достатності і визнані достатніми. Відсутність показів свідка, оформлених відповідно до положень господарського процесу, на цю констатацію не впливає.
Зважаючи на вищенаведене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Український торгівельний будинок", м. Харків, (вх. № 762 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4277/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Витребувати у Фізичної особи-підприємця Сопельника Михайла Дмитровича (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" (код ЄДРПОУ 30136279) наступне майно:
- горка холодильна PATARA 2500 у кількості 2 шт. вартістю 81 000,00 грн.
- горка холодильна PATARA 3750 D у кількості 2 шт. вартістю 121 000,00 грн.
- двері для холодильного столу у кількості 1 шт. вартістю 4 100,00 грн.
- двері морозильні розпашні ДМР 100-800-2000 у кількості 1 шт. вартістю 9500,00грн.
- двері холодильні ДХР 60-800-2000 у кількості 3 шт. вартістю 26 400,00 грн.
- морозильна камера Saturn ST-CF-1982U у кількості 1 шт. вартістю 4200,00 грн.
- камера холодильна заморозка у кількості 1 шт. вартістю 10 200,00 грн.
- камера холодильна ковбаса у кількості 1 шт. вартістю 10 200, 00грн.
- камера холодильна м'ясо у кількості 1 шт. вартістю 10 200,00 грн.
- камера холодильна овочі у кількості 1 шт. вартістю 10 200,00 грн.
- конденсатор Alfa-laval 402 АСР у кількості 1 шт. вартістю 7 600, 00 грн.
- кондиціонер chigo CUA-48HR1-C/COU-48HSR 1-C у кількості 1 шт. вартістю 61 400,00 грн.
- пульт сигналізації Лунь-9 у кількості 1 шт. вартістю 10 000,00 грн.
- шафа-бонета Kemer L LFG 3750 у кількості 1 шт. вартістю 228 000,00 грн.
Загальною вартістю 594 000,00 грн.
Витребувати у Фізичної особи-підприємця Білостоцького Артема Ігоровича (код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" (код ЄДРПОУ 30136279) наступне майно:
- каналізаційна установка у кількості 1 шт. вартістю 57 040,00 грн.
- компресор 2520ZXG 18K A087 у кількості 1 шт. вартістю 35 000,00 грн.
- компресор 9531ZXG 15KA041 у кількості 1 шт. вартістю 35 000,00 грн.
- компресорна станція Bitzer 4CES-4Y у кількості 1 шт. вартістю 255 400,00 грн.
- компресорно-конденсаційний агр. Optima Plus MPZC 271 у кількості 1 шт. вартістю 36 000,00 грн.
- компресорно-реарсивний агрегат ZF-24 у кількості 1 шт. вартістю 120 000,00 грн.
- компресор MТZ-100H у кількості 1 шт. вартістю 16 000,00 грн.
- компресор OCS RLFP-25 у кількості 1 шт. вартістю 16 000,00 грн.
- компресор OCS RLFP-8 у кількості 1 шт. вартістю 13 500,00 грн.
Загальною вартістю 583 940,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сопельника Михайла Дмитровича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" (код ЄДРПОУ 30136279, 62300, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 259) 8 834,55 грн. судового збору за подання позову. 13 251, 83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білостоцького Артема Ігоровича (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торгівельний будинок" (код ЄДРПОУ 30136279, 62300, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 259) 8 834,55 грн. судового збору за подання позову. 13 251, 83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.07.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко