28 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/237/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у письмовому провадженні апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вх.№1180Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 у справі №905/237/25 (повний текст рішення складено та підписано 06.05.2025 суддею Зекуновим Е.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», м.Дніпро,
до Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ», м.Добропілля, м.Білицьке,
про стягнення 121980,00 грн,-
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ», м.Добропілля, м.Білицьке про стягнення штрафу у сумі 121980,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що в накладній №49497613 від 18.06.2024 відповідачем невірно зазначена маса вантажу у вагоні №53067542, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 121980,00 грн.
27.03.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заяву (з урахуванням заяви від 03.04.2025) про зменшення суми штрафних санкцій, в якій АТ «Жовтнева ЦЗФ» просило зменшити суму штрафу до 24396,00 грн (до розміру суми однієї провізної плати).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 у справі №905/237/25, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Жовтнева ЦЗФ» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 24396,00 грн та судовий збір 2422,40 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про зменшення суми заявленого до стягнення штрафу, мотивував це тим, що фактичне недовантаження вагону до рівня, вказаного у залізничній накладній, не визначається як загроза безпеки руху, але навіть перевищення фактичної маси вантажу вказаного у накладній розміру має перевищити межу вантажопідйомності вагону. У такій ситуації штраф не виконує функцію «кари» за загрозу безпеки залізничного руху, що випливає зі змісту абзацу 3 пункту 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України. Господарський суд зазначив, що норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника. Також Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу у порівнянні із Статутом залізниць України. З огляду на фактичні обставини справи, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті дій відповідача та, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, принципами справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд дійшов висновку, що стягнення штрафу з відповідача у розмірі 121980,00 грн. є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності та неспівмірне з наслідками порушення, отже, наявні правові підстави для його зменшення до суми, еквівалентної одній провізній платі за спірний вагон, у розмірі 24396,00 грн.
Позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а також порушення принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об'єктивності господарського судочинства, та не з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає таке:
- недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць Українистягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Можливості зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу;
- саме відповідачем при заповненні накладної внесені неправильні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин;
- щодо доводів про розташування підприємства на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, то відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили. Крім того, особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином;
- відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими Закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/237/25, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №905/237/25.
03.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства «Укрзалізниця», (вх.№1180Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 у справі №905/237/25. Ухвалено розгляд справи здійснити без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 01.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу. Встановлено сторонам строк до 01.07.2025 для подання заяв, клопотань, тощо з доказами їх надсилання іншій стороні.
01.07.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№8106) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що зміст пунктів 118, 122 Статуту залізниць України дозволяє розмежовувати порушення, за які передбачений штраф та такі, які можуть і не можуть призвести до аварії на залізниці. До порушень, які не можуть призвести до аварії на залізниці відносяться неправильно зазначені у накладній маси (у частині зазначення в перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено), кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. Неправильне зазначення назви, коду та адреси одержувача можуть призводити до плутанини при видачі та затримці в одержанні вантажу через не виявлення одержувача, проте окремо покриваються штрафами за простій вагона. Тобто ця ситуація жодним чином не вплинула на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту. Проте відповідальність за ненавмисно недобросовісні дії відправника (до речі позивачем не доведено зворотного) з метою заподіяння шкоди залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат, понад одну, яку залізниця вже одержала. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та, очевидно, є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом. Про неспівмірність такого штрафу свідчить той факт, що сума штрафу по спірному вагону становить 121980,00 грн, що перевищує вартість перевантаженого вантажу. Загальновідомою інформацією є те, що вартість вугілля кам'яного становить близько 2,0-3,0 тис. грн (у залежності від марки), відтак вартість недовантаження по документах у спірному вагоні становить приблизно 6000,00 грн, що у 20 разів менше суми штрафу. Таким чином, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності. Жодних збитків залізниці неправильне визначення маси вантажу не завдало, більше того, наявність у вагоні меншої ваги вантажу зменшує масу поїзда, відтак і витрати локомотивом пального, що певною мірою призводить до економії витрат залізниці на переміщення вагону. Відповідач вважає, що розмір штрафу повинен бути зменшений та становити не більше однієї провізної плати спірного вагону та складати 24396,00 грн. Отже, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково.
З матеріалів справи убачається, що сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження щодо поданої у справі апеляційної скарги у порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду в електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено усі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
У червні 2024 року АТ «Жовтнева ЦЗФ» відправило вагони з вантажем «вугілля кам'яне» за накладною №49497613 зі станції Родинська Донецької залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці.
Під час проходження вагону через станцію Чаплине Придніпровської залізниці 19.06.2024 проведено контрольне зважування на справних 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине (заводський номер № 1465, державна повірка від 15.11.2023, прийняті до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №1).
У результаті зважування встановлено, що маса вантажу, зазначена відправником у залізничній накладній №49497613 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником», не відповідає масі вантажу, встановленій під час контрольного зважування.
Номер накладної - 49497613, номер вагону - 53067542, маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67900 кг, різниця - 2100 кг.
У зв'язку з цим, відповідно до статті 129 Статуту залізниць України та пункту 4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №454201/9 від 19.06.2024.
По прибуттю вагону №53067542 на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, який прибув з комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/9 від 19.06.2024, не виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу. Про це зроблено відповідну відмітку в розділі «Є» комерційного акту №454201/9 від 19.06.2024, як передбачено пунктом 12 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Під час перевезення через станцію Чаплине Придніпровської залізниці при зважуванні вагону на вагонних вагах виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у спірному вагоні.
Позивач на підставі ст.118, 122 Статуту залізниць України у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №49497613 у вагоні №53067542 нарахував відповідачу штраф у розмірі 121980,00 грн.
Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, нормами Господарського кодексу України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України
Згідно з частиною 1 ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до частини 5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
У статті 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст.6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статут залізниць України та «Правилами перевезень вантажів», затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, а саме, «Правилами оформлення перевізних документів», передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі-ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 «Правил оформлення перевізних документів», графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.
Відповідно до ст.37 Статут залізниць України та пункту 5 «Правил приймання вантажів до перевезення», маса вантажу визначається відправником.
Як передбачено пунктом 2.3 «Правил оформлення перевізних документів», правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до частини 1 ст.24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 ст.24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Господарським судом встановлено, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-00176549/2020-0001 від 13.07.2020, АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від АТ «Жовтнева ЦЗФ» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення зазначеного договору. У зв'язку з цим АТ «Жовтнева ЦЗФ» (вантажовідправник у справі) приєднано АТ «Українська залізниця» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, а також інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, а також проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
У червні 2024 року АТ «Жовтнева ЦЗФ» відправило вагони з вантажем «вугілля кам'яне» за накладною №49497613 зі станції Родинська Донецької залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці.
Під час проходження вагону через станцію Чаплине Придніпровської залізниці 19.06.2024 проведено контрольне зважування на справних 150-тонних вагонних вагах станції Чаплине (заводський номер №1465, державна повірка від 15.11.2023, прийняті до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №1).
У результаті зважування встановлено, що маса вантажу, зазначена відправником у залізничній накладній №49497613 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником», не відповідає масі вантажу, встановленій під час контрольного зважування.
Номер накладної - 49497613, номер вагону - 53067542, маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67900 кг, різниця - 2100 кг.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України та пункту 4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №454201/9 від 19.06.2024.
По прибуттю вагону № 53067542 на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, який прибув з комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/9 від 19.06.2024, не виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу. Про це зроблено відповідну відмітку в розділі «Є» комерційного акту №454201/9 від 19.06.2024, як передбачено пунктом 12 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/9 від 19.06.2024 зареєстровано на станції призначення Ладижин Одеської залізниці під №454201/9/6 від 19.06.2024, відповідно до пункту 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц.
Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст.118 Статуту залізниць України, із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.
Відповідно до частини 1 ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №49497613 масу вантажу у вагоні №53067542 нарахований відповідачу штраф у розмірі 121980,00 грн.
Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 121980,00 грн, у зв'язку з чим дійшла висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично правильно, а саме: за накладною №49497613 (номер вагону - 53067542) сума провізної плати, нарахованої відправнику по станції відправлення складає: - за вагон №53067542 - 24396,00 грн; -24396,00 грн - провізна плата за 1 (один) вагон від станції Родинська Донецької залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці за відстань 787 км; кількість провізних плат - 5; розмір провізної плати - 24396,00 грн; розрахунок та сума штрафу: 24396,00 грн х 5 = 121980,00 грн.
Господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, надавши правову оцінку заяві відповідача про зменшення штрафу, зменшив його розмір до 1-ї провізної плати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованості зменшення господарським судом розміру штрафу до 1-ї провізної плати, які судова колегія вважає безпідставними, виходячи з такого.
Частиною 1 ст.233 Господарського кодексу України встановлено, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз положень статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.
Положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).
Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 27.03.2023 у справі №904/934/22 дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
Встановлення розміру штрафу за неправильно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав, передбачених законодавством.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без урахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (у тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації, коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення, судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20).
Апелянт зазначає, що саме відповідачем при заповненні накладної внесені неправильні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Такі твердження заявника є безпідставними, оскільки обставини неправильного внесення відомостей до маси вантажу у спірній накладній не заперечуються відповідачем, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, водночас колегія суддів зазначає, що застосування п'ятикратного штрафу від провізної плати, у першу чергу має дуже стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об'єктом (адже, збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу). Разом з цим, зазначення в накладній маси вантажу у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено, жодним чином не впливає на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.
Норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника. Також Статутом не врегульовано питання зменшення розміру штрафу, на відміну від Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які мають вищу юридичну силу у порівнянні зі Статутом залізниць України.
Крім того, як свідчать матеріали справи, фактична маса вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагонів, отже, вчинене відповідачем правопорушення (неправильне зазначення у накладній маси (у частині зазначення у перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено) не могло створювати небезпеку під час перевезення. Протилежного позивачем не доведено.
Господарський суд зазначив, що за змістом позову, позивачу не спричинена матеріальна шкода у результаті порушення, що мало місце, інші шкідливі для позивача наслідки виконання договору перевезення не наступили.
Тобто, позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в заявленому розмірі за факт неправильного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.
Відтак, за висновком господарського суду, ураховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті дій відповідача, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, у даному випадку стягнення штрафу з відповідача у розмірі 121980,00 грн є надмірним, не відповідає критерію обґрунтованості відповідальності та неспівмірне з наслідками порушення.
Колегія суддів зазначає, що відповідальність, за недоведеності умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, а також за недоведеності завдання збитків залізниці, не може мати наслідком стягнення п'яти провізних плат. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом.
Отже, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили. Крім того, особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином. Також скаржник вважає, що відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими Закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій
Колегія суддів зазначає, що висновки господарського суду щодо зменшення розміру штрафу, викладені в оскаржуваному рішенні, не ґрунтуються у даному випадку на існуванні форс-мажорних обставин.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Як позивач, так і відповідач, є господарюючими суб'єктами, відтак несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
24.02.2022 РФ розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Наведені факти є загальновідомими обставинами, отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Оскільки АТ «Укрзалізниця» займає монопольне становище, то відповідач позбавлений можливості обрати іншого контрагента у цій сфері взаємовідносин.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Наразі позивач виконує вкрай важливі функції зі здійснення евакуаційних рейсів, перевезення гуманітарної допомоги, військових та військових вантажів по всій Україні, та регулярно несе значні фінансові витрати при обмеженій можливості отримання прибутку з оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.
У свою чергу, порушення відповідачем - АТ «Жовтнева ЦЗФ» зобов'язань, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля, мало місце після початку військової агресії РФ.
Тобто, відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 16.12.2022 №4-ДСК «Про внесення змін до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» та №75 від 03.03.2023 «Про визначення підприємств ПЕК критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» (протокол №2), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76, АТ «Жовтнева ЦЗФ» є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Отже, відповідач в умовах воєнного стану також має для країни важливе стратегічне значення.
Відтак, сторони здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. Поряд з цим, як зазначалося вище, вчинене відповідачем правопорушення не завдало збитків залізниці та не вплинуло на майновий стан позивача, у той час як стягнення штрафу в заявленому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та за встановлених обставин не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання, а є фактично доходом позивача.
За наведених обставин, керуючись принципами справедливості та співмірності з наслідками порушення, господарський суд дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафу до 1-ї провізної плати, тобто до 24396,00 грн, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 у справі №905/237/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна