про залишення апеляційної скарги без руху
28 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/638/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Тарасової І.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Військової частини НОМЕР_1 та клопотання відповідача- Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№1501П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25 (повний текст рішення складено та підписано 10.06.2025 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 159 034,38 грн матеріальної шкоди,-
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 159 034,38 грн виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення ним, як страховиком, страхової виплати застрахованій особі за договором добровільного страхування наземного транспорту від 27.10.2021 № US-00607 у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодження застрахованого автомобіля марки "Mazda"д/н НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія автомобіля марки "ГАЗ" д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 , який перебував на військовій службі у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , якій вказаний автомобіль, що спричинив шкоду, належить на праві оперативного управління, у зв'язку з чим, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги в межах суми виплаченого страхового відшкодування, яке потерпіла особа-власник застрахованого автомобіля, яка отримала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за спричинену пошкодженням автомобіля матеріальну шкоду відповідно до статей 1171, 1187 Цивільного кодексу України - Військової частини НОМЕР_1 , як володільця джерела підвищеної небезпеки та юридичної особи, службовцем якої завдано шкоду під час виконання ним службових обов'язків.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" 159 034,38 грн страхового відшкодування та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу відповідача Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1501П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25 залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Оскільки вказану ухвалу скаржник отримав через електронний кабінет 15.07.2025 о 18 год 03 хв., а відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. останнім днем строку на усунення недоліків апеляційної скарги є 28.07.2025 (відповідно до положень ч. 4 ст. 116 ГПК України -перший робочий день після вихідного дня, на який припадає останній день строку).
23.07.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому заявник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25, посилаючись на те, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до положень статей 6, 13 Закону України «Про оборону України», статей 1, 3, 12, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» є структурним підрозділом Збройних Сил України, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому є бюджетною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України і згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету, у тому числі на сплату судового збору вона може здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, в той час як через обмежене бюджетне фінансування на рахунках скаржника відсутні цільові кошти для сплати судового збору при поданні позовних заяв та скарг.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").
Тобто, ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік осіб, яким судом може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).
З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, доводи скаржника про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати, оскільки це не передбачено підставою для звільнення, відстрочення та зменшення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено вичерпний перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення судового збору.
Суд зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для звільнення від сплати судового збору.
При цьому суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов'язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60).
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Ураховуючи викладене, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
З наведеного вбачається, що скаржником не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України щодо додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.
З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків апеляційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі не надав, натомість заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача - Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1501П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25 залишається без руху для надання скаржнику строку для сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №911/2579/22, від 24.04.2024 у справі № 914/2745/22.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх.№1501П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2025 у справі №917/638/25 залишити без руху.
3. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
4. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І.В. Тарасова