28 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/2191/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
розглянувши заяву позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро (вх. № 8814) про ухвалення додаткового рішення в апеляційному провадженні з розгляду апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький завод технічного вуглецю» (вх.№726П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 (повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області) та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 27.03.2025 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю",м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 1 029 458,06 грн,-
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 917/2191/24 апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький завод технічного вуглецю» залишено без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 у справі №917/2191/24 залишено без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.03.2025 у справі №917/2191/24 залишено без змін.
16.07.2025 від позивача надійшла заява, в якій він просить ухвалити додаткове рішення ,яким стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн, посилаючись на те, що ним у відзиві на позов було заявлено про стягнення відповідних витрат, проте судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови це питання не було вирішено.
Відповідно до протоколу передання справи раніш визначеному складу суду від 16.07.2025, заяву передано для розгляду складу суду, який розглядав справу по суті: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 прийнято заяву позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро (вх. № 8814) про ухвалення додаткового рішення та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро (вх. № 8814) про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абзацу “б» п. 4 ч. 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін, з огляду на положеня ч. 4 статті 129 ГПК України, обґрунтований розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції підлягає покладенню на відповідача.
Оскільки питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених при апеляційному розгляді справи не було вирішено при ухваленні постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у даній справі, зазначене питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови.
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що він заявляє орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу, які понесені та/або будуть понесені у зв'язку з апеляційним розглядом справи в сумі 30 000 грн та просив стягнути вказану суму витрат на його користь з відповідача,додавши докази понесення витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначено вище, позивач додав докази понесення витрат до відзиву на апеляційну скаргу, що мало місце до проведення судового засідання 03.07.2025, в якому сторони виступали у судових дебатах і в якому суд за результатами апеляційного перегляду справи ухвалив постанову.
До відзиву надано наступні докази на підтвердження витрат на правову допомогу, пов'язаних з апеляційним розглядом справи: копію договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 та додаткової угоди до нього від 31.03.2025, копію Акту від 28.04.2025 № 2 приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) за Договором про надання правової допомоги б/н та Додаткової угоди № 2 від 31.03.2025, копію довідки про оплату коштів за Актом від 28.04.2025 № 2 приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) за Договором про надання правової допомоги б/н та Додаткової угоди № 2 від 31.03.2025
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Оскільки відповідачем не подавалося клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності зі складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, колегія суддів не оцінює відповідні витрати за вказаним критерієм.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.
Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у даній справі при її розгляді у суді апеляційної інстанції здійснювалось адвокатом Тетерею В. І. (свідоцтво №5933 від 19.12.2024) на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025, додаткової угоди 31.03.2025 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025.
Згідно з предметом договору про надання правничої допомоги від від 06.01.2025 Адвокат зобов'язався надавати правову (юридичну) допомогу для захисту відповідно до чинного законодавства, у разі порушення, невизнання чи оспорення прав, свобод та законних інтересів Клієнта -Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Комплексні рішення», а Клієнт -сплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги відповідно до цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за домовленістю, відповідно до додаткової угоди, тощо.
Розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) узгоджується сторонами у додатковій угоді (п. 3.2 договору від 06.01.2025).
Згідно з додатковою угодою 31.03.2025 № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025 сторони дійшли обопільної згоди про визначення умов та розміру оплати Клієнтом гонорару (винагороди) Адвокату за надання правової допомоги за Договором у Східному апеляційному господарському суді(п. 1).
Сторони погодили фіксовану оплату у розмірі 30 000 грн незалежно від того, де надаються такі послуги, включаючи, але не виключно, участь у переговорах, консультування з юридичних питань, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу документів, підготовку та подачу письмових пояснень, заяв, відзивів, заперечень та клопотань, за виключенням участі в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстації(п. 1.4).
Вартість участі адвоката у судовому засіданні у справі № 917/2191/24 на стадії апеляційного провадження у Східному апеляційному господарському суді особисто та/або в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку чи за кожну повну або неповну годину часу (включаючи час очікування), незалежно від тривалості судового засіданняи сторони погодили в розмірі 2500 грн.
В Акті приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 28.04.2025 за договором про надання правничої допомоги б/н та додаткової угоди №2 від 31.03.2025 наведено детальний опис наданих адвокатом Тетерею В. І. послуг з правової (правничої ) допомоги:
- Аналіз та консультація клієнта в рамках апеляційної скарги ТОВ «КЗТВ» у справі № 917/2191/24-5 годин.
- Підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «КЗТВ» у справі № 917/2191/24 - 15 годин;
- Підготовка та складання заяви про участь у справі в режимі відеоконференції у справі № 917/2191/24-2 години.
Відповідно до вказаного Акту загальна вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги становить 30 000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним в Акті послугам на предмет їх відповідності критерію реальності (дійсності та необхідності), колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз та консультація клієнта в рамках апеляційної скарги ТОВ «КЗТВ» у справі № 917/2191/24 не може вважатись такою, що відповідає критерію реальності (дійсності та необхідності) з огляду на те, що представник позивача здійснював представництво його інтересів в суді першої інстанції, а доводи і позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися і відповідні дії безпідставно виокремлено в окрему послугу, оскільки вони повністю охоплюються послугою зі складанням відзиву на апеляційну скаргу, який, відповідно до вимог статті 161 Господарського процесуального кодексу України є заявою по суті справи, виключно в якій сторона має викласти письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
Подання клопотання про проведення судового засідання у формі відеоконференції не є видом правової допомоги, оскільки це технічний засіб забезпечення участі у судовому процесі, який може бути використаний за певних обставин, але не є формою надання юридичної підтримки, оскільки правова допомога передбачає надання юридичних консультацій, представництво інтересів у суді, складання документів тощо, що забезпечується, наприклад, адвокатами.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підтвердженими, тобто такими, що відповідають критерію реальності (дійсності та необхідності ) є послуги щодо підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «КЗТВ» у справі № 917/2191/24, а тому обґрунтованим у відповідності до положень 126 Господарського процесуального кодексу України є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану з апеляційним розглядом справи 15 000 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Заяву позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", м. Дніпро (вх. № 8814) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" (вул. Січеславська Набережна, 15А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45140312) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з апеляційним розглядом справи у розмірі 15 000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза