24 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4542/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Щербаков С.Ю. - ордер серія АХ №1220244 від 29.05.2025
від відповідача за первісним позовом: Давидюк О.М. - ордер серія АХ №1230588 від 07.01.2025
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича, м.Харків (вх.1417Х)
на рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 (повний текст складено 30.05.2025) у справі №922/4542/24 (суддя Мужичук Ю.Ю.)
за первісним позовом Приватного підприємства "Классика-Н", м.Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича, м.Харків
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича, м.Харків
до відповідача Приватного підприємства "Классика-Н", м.Харків
про визнання дійсним правочину
Приватне підприємство "Классика-Н" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 480000,00 грн, суми інфляційних втрат 175499,82 грн, суми 3% річних 38653,36 грн, всього 694153,18 грн.
Також від представника Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича до Господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "Классика-Н", в якій позивач просить суд визнати дійсним правочин між позивачем та відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480000,00 грн, за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №44; від 16.02.2022, від 20000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №58; від 04.05.2022, на суму 100000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №93; від 09.06.2022, на суму 95000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №95, (із цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно з Договором №4 від 24.01.2022).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24:
- первісний позов задоволено повністю;
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на користь Приватного підприємства "Классика-Н" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 480000,00 грн, суму інфляційних втрат 175499,82 грн, суму 3% річних 38653,36 грн, а всього 694153,18 грн;
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на користь Приватного підприємства "Классика-Н" судовий збір у розмірі 8329,84 грн;
- в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Ройланд Георгій Вадимович, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- судом першої інстанції при винесенні рішення, що оскаржується, було неправильно застосовано положення статті 1212 Цивільного кодексу України та не було встановлено наявність/відсутність між сторонами кондиційних зобов'язань, з огляд на умови за наявності яких такі зобов'язання виникають;
- висновок суду першої інстанції про те, що сторони у справі визнають і підтверджують відсутність між ними підписаних договорів щодо безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, згідно з яким перераховані кошти за платіжними інструкціями, не відповідає обставинам справи, письмовим позиціям викладеним Відповідачем у процесуальних заявах по суті справи та зібраним доказам. Так, Відповідач у справі вказує на те, що ні ним ні будь-ким з його представників, не було підписано тільки один різновид договорів, а саме Договори безвідсоткової позики № 4 від 24.01.2022 р. В жодному процесуальному документі, в жодному судовому засіданні, не було озвучено позицію при якій взагалі між Позивачем та Відповідачем відсутні якісь договірні відносини;
- судом першої інстанції при винесенні рішення, що оскаржується, не надано жодної правової оцінки тим фактичним обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи і обов'язково мали бути вирішені, оскільки входять в предмет доказування;
- позивач своїми діями сприяв появі ознак кондиційності зобов'язань, в межах спірних відносин між Позивачем та Відповідачем, що зумовлює залежність вимог Позивача заснованих на положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України, від скасування, перегляду чи визнання недійсними тих обставин, що наступили внаслідок дій Позивача;
- суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновку про те, що Відповідачем не було надано жодних договорів, в яких би було зафіксовано істотні умови спільної діяльності між Позивачем та Відповідачем у справі. Зазначив, що між Позивачем та Відповідачем не було укладено договору про спільну діяльність у вигляді єдиного цілісного документу. Проте, всі істотні умови спільної діяльності, були зафіксовані у інших письмових документах (зокрема в статутах ТОВ «КАРАТ», ТОВ «ФАРМАЦИЯ», ТОВ «МИР», меморандумі);
- при винесенні рішення, що оскаржується, судом першої інстанції було неправильно встановлено фактичні обставини справи (в частині, що стосується відсутності обліку договорів про спільну діяльність в межах державної податкової служби) і які мають значення для правильного вирішення питання щодо зустрічного позову у справі;
- при винесенні рішення, що оскаржується, судом першої інстанції було неправильно встановлено фактичні обставини справи (в частині, що стосується відомостей наданих спільними контрагентами Позивача та Відповідача у справі) і які мають значення для правильного вирішення питання щодо зустрічного позову у справі;
- ведення спільної господарської діяльності між Позивачем та Відповідачем (входження до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання) вказує на те, що всі грошові кошти які були перераховані з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це в свою чергу означає, що на поточний рахунок Відповідача у справі, Позивач перераховував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти які є спільною власністю Позивача і Відповідача у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 по справі №922/4542/24; призначено справу до розгляду на "24" липня 2025 р. о 12:30 годині.
На адресу Східного апеляційного господарського суду 22.07.2025 від Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича надійшла заява, якою останній просив врахувати висновки Східного апеляційного господарського суду сформовані у подібних господарських справах.
Крім того, від Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича 22.07.2025 надійшло клопотання, яким останній повідомив про понесення витрат на професійну правничу допомогу, а розмір судових витрат буде поданий протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до положень ч.8 ст.129 ГПК України.
На адресу Східного апеляційного господарського суду 24.07.2025 від Приватного підприємства "Классика-Н" надійшли додаткові пояснення щодо заяв апелянта про врахування обставин у начебто подібних правовідносинах, якими позивач за первісним позовом зазначив, що заява представника апелянта про врахування обставин, що мають преюдиційне значення не повинна прийматись до уваги судом.
Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 24.07.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 24.07.2025 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, протягом січня - червня 2022 року Приватне підприємство "Классика-Н" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. грошові кошти в розмірі 480000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №23 від 24.01.2022 року на суму 110000,00 грн;
- №39 від 01.02.2022 року на суму 145000,00 грн;
- №44 від 04.02.2022 на суму 10000,00 грн;
- №58 від 16.02.2022 на суму 20000,00 грн;
- №93 від 04.05.2022 на суму 100000,00 грн;
- №95 від 09.06.2022 на суму 95000,00 грн.
Призначенням платежу в зазначених вище платіжних інструкціях, вказано: "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 24.01.2022", що також підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2022 по 21.11.2024.
Приватне підприємство "Классика-Н" зазначило, що Договір безвідсоткової фінансової допомоги №4 вiд 24.01.2022 між сторонами так і не був укладений, тому вказані грошові кошти були перераховані на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. за відсутності будь-яких договірних правовідносин. В призначеннях платежів було помилково вказано посилання на зазначений договір.
Приватним підприємством "Классика-Н" 11.11.2024 було направлено вимогу до фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. стосовно повернення безпідставно набутих грошових коштів. ФОП Ройланд Г.В. отримав вказану вимогу 18.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приватне підприємство "Классика-Н" зазначає, що вказані грошові кошти в розмірі 480000,00 грн не були йому повернуті ФОП Ройланд Г.В. та оскільки договору безвідсоткової позики №4 вiд 24.01.2022 сторонами укладено не було, зазначене стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з ФОП Ройланда Г.В. безпідставно набутих грошових коштів в сумі 480000,00 грн, суми інфляційних втрат 175499,82 грн, суми 3% річних 38653,36 грн, всього 694153,18 грн.
Крім того, Фізична особа-підприємець Ройланд Георгій Вадимович звернувся до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "Классика-Н", в якій просить визнати дійсним правочин між позивачем та відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480000,00 грн, за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №44; від 16.02.2022, від 20000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №58; від 04.05.2022, на суму 100000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №93; від 09.06.2022, на суму 95000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №95, (із цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно з Договором №4 від 24.01.2022).
В обґрунтування зустрічного позову Фізична особа-підприємець Ройланд Георгій Вадимович зазначив, що із 1994 року, Микиша Юлія Іллівна (третя особа, що не бере участі у справі) та Ашихіна Марина Олександрівна (близький родич (мати) керівника Позивача, єдиного власника і представника Позивача), ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції. Із 2008 року, до цієї діяльності приєднались дружина ФОП Ройланда Г.В. Кочергіна К.О. , та Ашихіна Н.С. (представник позивача, власник позивача). Такою господарською продукцією виступає пакування (коробки, пенали) для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові і ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів. Вказана господарська діяльність, з моменту її заснування здійснюється на умовах розподілу 50% на 50% відсотків. Де 50% належать Микиші Ю.І., Кочергіній К.О. , з одного боку і 50% належить Ашихіній М.О. , та Ашихіній Н.С. (з іншого боку). Вся зазначена господарська діяльність ведеться із використанням спільного обладнання та нежитлових виробничих приміщень (частини нежитлової будівлі), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З 1994 року вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання, а саме:
1) ТОВ "Карат" (код 23457794) (учасники Ашихіна Марина Олександрівна , Микиша Юлія Іллівна , співвідношення часток 50% на 50%);
2) ТОВ "Фармация" (код 22609411) (учасники Ашихіна Неллі Сергіївна , Кочергіна Катерина Олександрівна , співвідношення часток 50% на 50%);
3) ТОВ "Мир" (код 21211907) (учасники Ашихіна Марина Олександрівна , Микиша Юлія Іллівна , співвідношення часток 50% на 50%);
4) ПП "ЕЛАНА-В" (код 37764413) (учасник Кочергіна Катерина Олександрівна частка 100%);
5) ПП "Классика-Н" (код 37761611) (учасник Ашихіна Неллі Сергіївна частка 100%);
6) ПП "Поток-А" (код 37761627) (учасник Ашихіна Марина Олександрівна частка 100%);
7) ПП "Клар" (код 37764392) (учасники Ашихіна Неллі Сергіївна , Кочергіна Катерина Олександрівна , співвідношення часток 50% на 50%);
8) ПП "Фіксаж" (код 37761648) (учасник Микиша Юлія Іллівна частка 100%).
Господарська діяльність ведеться також із залученням наступних суб'єктів господарювання: 1) ФОП Ашихіна Марина Олександрівна ; 2) ФОП Ашихіна Неллі Сергіївна; 3) ФОП Микиша Юлія Іллівна; 4) ФОП Мікіша Олександр Анатолійович ; 5) ФОП Ройланд Георгій Вадимович; 6) ФОП Кочергіна Катерина Олександрівна; 7) ФОП Беспала Зоя Борисівна; 8) ФОП Донська Ольга Вікторівна; 9) ФОП Ларіонов Арсеній Юрійович; 10) ФОП Мартинов Сергій Олександрович; 11) ФОП Любименко Вікторія Григорівна.
Протягом січня 2022 року - червня 2022 року, виникла необхідність у перерозподілі грошових коштів, отриманих в результаті спільної господарської діяльності зазначеної групи взаємопов'язаних компаній (спільного бізнесу). Перерозподіл передбачав переведення наявних грошових коштів із поточного рахунку одного учасника (юридичної особи) спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, на поточний рахунок іншого учасника спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. На момент прийняття рішення про проведення такого перерозподілу, вільні кошти знаходились на поточному рахунку Позивача у справі, а потреба у перерозподілі виникла на користь Відповідача у справі. Як наслідок, було здійснено наступні платежі із поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача: - 24.01.2022 - 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 23 від 24 січня 2022; 01.02.2022- 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 39 від 01 лютого 2022; 04.02.2022 - 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44 від 04 лютого 2022; 16.02.2022 - 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58 від 16 лютого 2022; 04.05.2022 - 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93 від 04 травня 2022 року; 09.06.2022 - 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95 від 09 червня 2022 року. В подальшому ці грошові кошти були конвертовані у готівкові та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання.
Як вказує позивач за зустрічним позовом, всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
Належність позивача, відповідача та інших суб'єктів господарювання до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, обґрунтовує наступним: 1) здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; 2) співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній; 3) здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; 4) здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); 5) здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: м.Харків, вул. Юр'єва, 17; 6) реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); 7) виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24: первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на користь Приватного підприємства "Классика-Н" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 480000,00 грн, суму інфляційних втрат 175499,82 грн, суму 3% річних 38653,36 грн, а всього 694153,18 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на користь Приватного підприємства "Классика-Н" судовий збір у розмірі 8329,84 грн; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, Приватне підприємство "Классика-Н" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. грошові кошти в розмірі 480000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №23 від 24.01.2022 року на суму 110000,00 грн;
- №39 від 01.02.2022 року на суму 145000,00 грн;
- №44 від 04.02.2022 на суму 10000,00 грн;
- №58 від 16.02.2022 на суму 20000,00 грн;
- №93 від 04.05.2022 на суму 100000,00 грн;
- №95 від 09.06.2022 на суму 95000,00 грн.
Призначенням платежу в зазначених вище шести платіжних інструкціях, вказано: "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 24.01.2022", що також підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2022 по 21.11.2024.
Відповідно до п.3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (чинної станом на дату здійснення перерахування спірних грошових коштів), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Отже, Приватне підприємство "Классика-Н" під час проведення шести грошових переказів самостійно зазначило в платіжних інструкціях, що грошові кошти на загальну суму в розмірі 480000,00 грн. підлягають перерахуванню на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. на виконання договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №4 вiд 24.01.2022.
Крім того, в матеріалах справи міститься вимога Приватного підприємства "Классика-Н" №13/23 від 13.12.2023 в якій останнє вимагало від Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. здійснити негайне погашення заборгованості за договором безвідсоткової позики №4 вiд 24.01.2022 в сумі 480000,00 грн.
В свою чергу, Фізична особа-підприємець Ройланд Г.В. визнає факт отримання вищевказаних платежів на загальну суму в розмірі 480000,00 грн., а матеріали справи не містять доказів повернення останнім на користь Приватного підприємства "Классика-Н" зазначених грошових коштів.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Незважаючи на відсутність підписаного між сторонами в письмовій формі договору, зазначені вище дії позивача та відповідача свідчать про факт виконання Приватним підприємством "Классика-Н" та Фізичною особою-підприємцем Ройландом Г.В. договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №4 вiд 24.01.2022.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №914/3208/23, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
У даному спорі матеріалами справи підтверджується факт неодноразового перерахування коштів позикодавцем із відповідним призначенням платежу та прийняття коштів позичальником.
З урахуванням реального характеру договору позики (стаття 1046 Цивільного кодексу України), договір є укладеним з моменту перерахування грошових коштів позичальнику, і ця умова у спірних правовідносинах була виконана.
Обставини даного спору свідчать про те, що задоволення первісного позову не може відбутись без спростування позивачем його власних дій, які полягали у виконанні договору позики.
Проте, позивач за первісним позовом, всупереч вищенаведеним нормам ст. 218 Цивільного кодексу України не навів суду жодних обґрунтованих пояснень та доказів в обґрунтування свого твердження про помилковість перерахування коштів, зокрема, не надав пояснень в обґрунтування систематичності дій із перерахування коштів із посиланням у призначенні платежів на правочин, який, за твердженням ПП "Классика-Н", не було укладено.
Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В даному випадку, перерахування Приватним підприємством "Классика-Н" на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. 480000,00 грн. має систематичний характер (6 платежів) та протягом тривалого періоду з січня по червень 2022 року, позивач визнає факт укладання договору в вимозі №13/23 від 13.12.2023, що свідчить про факт виконання договору безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №4 вiд 24.01.2022, а також свідчить про недобросовісність дій та суперечливу поведінку позивача за первісним позовом, який посилається на те, що зазначений вище правочин не був укладений та звертається через 2 роки із позовом в даній справі про повернення безпідставно набутих грошових коштів.
Апеляційний господарський суд приймає доводи позивача за первісним позовом щодо можливості вчинення бухгалтерської помилки, однак повністю виключає можливість вчинення такої помилки систематично протягом 6 місяців.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що Фізична особа-підприємець Ройланд Г.В. набув грошові кошти від Приватного підприємства "Классика-Н" на виконання умов укладеного між сторонами договору, що не може свідчити про безпідставність такого набуття.
Як вже зазначалось вище, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.
Наведені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог Приватного підприємства "Классика-Н" до Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 480000,00 грн, а також похідних позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 175499,82 грн, 3% річних в сумі 38653,36 грн.
Під час перегляду рішення місцевого господарського суду в частині зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича до Приватного підприємства "Классика-Н" про визнання дійсним правочину між позивачем та відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480000,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Як вже зазначалось вище, в обґрунтування наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ФОП Ройланд Георгій Вадимович посилався на те, що здійснення спірних платежів здійснювалося в межах спільної господарської діяльності сторін, які є пов'язаними суб'єктами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять договорів, які містили б істотні умови договору про спільну діяльність, про існування якої стверджує позивач за зустрічним позовом.
Спільна діяльність врегульована главою 77 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Водночас, відповідно до вимог статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Позивачем за зустрічним позовом, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи, не було надано жодного письмового доказу досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору про спільну діяльність, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку.
Колегія суддів зауважує, що якщо між сторонами відбувається "перерозподіл грошових коштів", які "були конвертовані у готівкові кошти та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання", як стверджує позивач за зустрічним позовом, то це має ознаки об'єднання вкладів учасників, тобто ознаки простого товариства.
Якщо ж між сторонами виник договір простого товариства, то його істотні умови визначені положеннями статей 1132-1143 Цивільного кодексу України.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (частина 1 статті 1134 Цивільного кодексу України).
Саме з цим пов'язана необхідність реєстрації такого договору, що врегульовано пунктом 64.6. статті 64 Податкового кодексу України, якою передбачено що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом, згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63003/6/20-40-12-02-12 ПП "Классика-Н" не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності, розподіл продукції в розумінні ст.1134 ЦК України).
Крім того, статтею 1137 Цивільного кодексу України визначено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.
Якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення (стаття 1138 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.
Колегія суддів зазначає, що наданий меморандум від 22.02.2022 року між учасниками ТОВ "Карат" щодо порядку прийняття рішень, укладений між учасником ТОВ "Карат" Ашихіною М.А. та учасником ТОВ "Карат" Мікішею Ю.І. , не регулює спільну діяльність ФОП Ройланд Г.В. та ПП "Классика-Н", не визначає жодних істотних умов щодо їх спільної діяльності.
Надані ФОП Ройланд Г.В. копії статутів ТОВ "КАРАТ" та ТОВ "ФАРМАЦИЯ" не містять будь-яких положень про те, що вказані юридичні особи створенні для ведення спільної діяльності між ПП "Классика-Н" та ФОП Ройланд.
Листи контрагентів ТОВ "ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ЗДОРОВ'Я"; ТОВ "Харківське фармацевтичне підприємство ЗДОРОВ'Я НАРОДУ"; ТОВ "ФАРМЕКС ГРУП"; ТОВ "ФАРМАЦИЯ"; ТОВ "ДОСЛІДНИЙ ЗАВОД "ГНЦЛС" від 29.01.2025, що містяться у матеріалах справи також спростовують посилання позивача за зустрічним позовом на ведення спільної діяльності між ФОП Ройланд Г.В. та ПП "Классика-Н". Спільні договори відсутні, поставка товару відбувалась в різні періоди, розрахунки здійснювались на рахунки виконавців.
Місцезнаходження ФОП Ройланд Г.В. та ПП "Классика-Н" за однією адресою та виготовлення однієї продукції не є достатньою підставою вважати їх господарську діяльність спільною.
Крім того, наявність договорів оренди приміщення і обладнання, які надані позивачем за зустрічним позовом на підтвердження спільної діяльності, вказує саме на наявність договірних відносин з оренди майна, а не відносини спільної діяльності між відповідними юридичними та фізичними особами.
Жодні інші документи, наявні в матеріалах справи також не підтверджують факт здійснення спільної діяльності між сторонами у справі, що свідчить про недоведеність відповідних доводів апелянта.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання дійсним правочину між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480000,00 грн через недоведеність.
Зокрема, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було доведено належними та допустимими доказами погодження сторонами в письмовій формі умов договору спільної діяльності, зокрема, щодо правил координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, правил покриття витрат та збитків учасників.
Доводи апелянта щодо наявності між сторонами спільної діяльності є такими, що ґрунтуються на його власних припущеннях та не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.тс.76-77 Господарського процесуального кодексу України.
Також судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24 підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову. В іншій частині рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича на рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24 - скасувати в частині задоволення первісного позову.
В задоволенні первісного позову Приватного підприємства "Классика-Н" до Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 480000,00 грн, суми інфляційних втрат 175499,82 грн, суми 3% річних 38653,36 грн - відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі №922/4542/24 - залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства "Классика-Н" (61050, м. Харків, вул.Юр'ївська, буд.17, код ЄДРПОУ: 37761611) на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12494,76 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 24.07.2025 року