03 липня 2025 року м. Харків Справа №922/888/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - Сосунов Є.В.,
від відповідача - Матофій Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№770Х від 21.04.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 (м. Харків, суддя Жельне С.Ч., повний текст рішення складено 03.04.2023) у справі №922/888/22,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ,
до Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків,
про стягнення 46 164 368,03 грн, -
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Харківводоканал» про стягнення основної заборгованості у розмірі 43 034 764,44 грн за несвоєчасну сплату рахунків за врегулювання небалансів електричної енергії за Договором №0463-01024 від 10.05.2019.
04.08.2022 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» до суду надало заяву про збільшення позовних вимог (вх.7765), відповідно до якої просило стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» на свою користь суму основної заборгованості та нарахованих штрафних у загальному розмірі 46 462 944,15 грн., з яких: 42 212 449,47 грн - основна заборгованість, 77 710,93 грн - інфляційне збільшення, 10 881,20 грн - 3% річних, 1 595 409,61 грн - пеня, 2 566 492,94 грн - штраф.
14.02.2023 Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» до суду подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№3638), за змістом якої з врахуванням проведенням Комунальним підприємством «Харківводоканал» часткової оплати основної заборгованості за платіжним дорученням №5103199721 на суму 41 747,09 грн від 29.09.2022 та платіжним дорученням №8556636221 від 17.10.2022 на суму 403 463,22 грн просило стягнути на свою користь суму основної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 46 164 368,00 грн, з яких: 41 760 103,80 грн - основна заборгованість, 208 172,13 грн - інфляційне збільшення, 34 189,55 грн - 3% річних, 1 595 409,61 грн - пеня, 2 566 492,94 грн - штраф.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основну заборгованість 41 760 103 грн. 80 коп., інфляційне збільшення 208172 грн. 13 коп., 3% річних 34189 грн. 55 коп., пеню 1 595 409 грн. 61 коп., штраф 7% за прострочення понад 30 днів 2 566 492 грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору 692015 грн. 53 коп.
Комунальне підприємство «Харківводоканал» з рішенням суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 задовольнити; рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ НЕК «Укренерго» - відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Харківводоканал» зазначає наступне:
- суд першої інстанції ухвалив рішення, яке вливає на права, інтереси та обов'язки третьої особи - Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у цій справі;
- безпідставними та такими, що спростовуються безпосередньо чинним законодавством та матеріалами справи є посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для застосування правових наслідків наявності форс-мажорних обставин, а також п.п.1.15.1, 1.15.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, суто у зв'язку з «порушенням відповідачем темпоральних умов щодо сповіщення контрагента»;
- суд незаконно прийняв до розгляду та вирішив справу в частині стягнення пені, штрафу та 3% річних, інфляційних нарахувань на підставі заяви позивача «про збільшення позовних вимог» від 04.08.2022 (вх.7765), якою одночасно змінені предмет та підстави первісного позову, що відповідно до процесуального закону та практики Верховного Суду є неприпустимим;
- суд безпідставно залишив поза увагою, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) у відповідній частині є незаконними з огляду на приписи пункту 16 спеціальної постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», яким постановлено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення;
- судом залишено поза увагою, що матеріали справи не містять жодних доказів на виконання ч.1 ст. 74 ГПК України щодо врахування позивачем двосторонніх договорів (актів) про зарахування зустрічних вимог від 27.07.2022, 29.07.2022 за договором про врегулювання небалансів між сторонами на суму 15730,67 грн, які долучені до матеріалів справи ухвалою від 11.11.2022; також відсутні докази не нарахування штрафних санкцій на суми зазначених взаєморозрахунків;
- нарахування позивачем небалансів у спірний період у цій справі після 13.03.2022 (тобто, з 14.03.2022, з моменту укладення КП «Харківводонал» на виконання Наказу Міненерго №104 публічних договорів про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг №1.01,№4, №807УЗ від 14.03.2022), здійснювалося позивачем за відсутності передбачених чинним законодавством правових підстав.
Також апелянт просив відстрочити сплату (або за ініціативою апеляційного суду звільнити від сплати) судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі №922/888/22, за апеляційною скаргою КП «Харківводоканал» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023, у зв'язку із скрутним фінансовим станом підприємства.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.04.2023 для розгляду справи №922/888/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про відстрочення від сплати судового збору до ухвалення рішення по справі за подання апеляційної скарги на судове рішення задоволено. Відстрочено сплату судового збору у сумі 1038698,28 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 до ухвалення апеляційним судом судового рішення по справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/888/22.
27.04.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/888/22 (вх.№4732).
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4918ел.8029 від 02.05.2023), в якому останнє просить вимоги апеляційної скарги відповідача залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача, Комунальне підприємство «Харківводоканал», у розмірі 1083698,28.
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» вказує, що в обґрунтування вимог свого розрахунку та фактично вимог апеляційного оскарження, відповідачем не надано, ані платіжних доручень про оплату, які встановили би факт оплати саме в дату на якій наполягає відповідач, ані інших доказів в обґрунтування своїх вимог. Документів на підтвердження повноважень Головного бухгалтера Відповідача в матеріалах справи не міститься, тому підстав стверджувати та посилатись на документ, якій не затверджено його створювачем є незаконним та безпідставним.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№5755 від 22.05.2023), в якому останнє просило зупинити провадження у справі №922/888/22 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12023100000000456 від 04.04.2023 року; для всебічного розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, та через неможливість надання доказу Відповідачем, витребувати у старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління НП у м. Києві, Бородича М.А. - вул. Володимирська, 15, м. Київ копію постанови про відкриття кримінального провадження №12023100000000456 від 04.04.2023 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 призначено справу №922/888/22 до розгляду на « 05» липня 2023 р. о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи (вх.№7619 від 30.06.2023), в якому просив:1. Задовольнити клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи. 2. Призначити у справі судову-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, електронна адреса: hniise@hniise.gov.ua тел., факс: (057) 372-20-01, адреса: Україна, м. Харків, вул. Золочівська, 8а. 3. Витрати пов'язані з проведення судово-бухгалтерської експертизи покласти на КП «Харківводоканал» з наступним їх розподілом відповідно до ст.129 ГПК України. 4. Поставити на вирішення експерта (експертів) наступні питання:
• Чи враховані ПрАТ «НЕК «Укренерго» при визначені розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів дані заліків зустрічних вимог, які проводились між сторонами, станом на 24.03.2023?
• Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023?
5. Зупинити провадження у справі №922/888/22 до отримання висновку судової експертизи. 6. Для всебічного розгляду клопотання про призначення експертизи та забезпечення її проведення у справі з урахуванням наведених питань, через неможливість надання Відповідачем, витребувати:
• у старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління НП у м. Києві, Бородича М.А. - вул. Володимирська, 15, м. Київ копію постанови про відкриття кримінального провадження № 12023100000000456 від 04.04.2023 року.
• у старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління НП у м. Києві, Бородича М.А. - вул. Володимирська, 15, м. Київ копію аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача - Матофій Р.М. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/888/22, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника. Судове засідання у справі №922/888/22, яке відбудеться « 05» липня 2023 р. о 12:45 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника відповідача - Матофій Р.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
У судовому засіданні 05.07.2023, розглянувши клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№5755 від 22.05.2023) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12023100000000456 від 04.04.2023, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних мотивів.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
Положення статті 227 ГПК України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас відповідно до положень другого речення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості лише до вирішення іншої кримінальної справи.
У розумінні статей 314, 317 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальною справою є матеріали, направлені до суду після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які включають, зокрема, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Системне тлумачення змісту наведених норм свідчить, що обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі пов'язується із наявністю саме судового провадження, яке завершується ухваленням відповідного судового рішення, а проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за своєю правовою природою таким провадженням не являється та під дію статей 227, 229 ГПК України не підпадає (постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №913/32/21, від 27.01.2022 у справі №910/9721/18, від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, від 19.07.2024 у справі №917/549/23).
В аспекті вирішення питання щодо об'єктивної неможливості вирішення господарської справи, що переглядається, до вирішення іншої кримінальної справи, слід виходити з того, що обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України).
За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов'язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.
Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №910/114/19).
Отже, обставини неналежного виконання зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії є предметом доказування у справі, і господарський суд має повноваження самостійно встановити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в тому числі, шляхом оцінки матеріалів кримінального провадження у сукупності з іншими доказами. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, існування кримінального провадження на стадії досудового розслідування, не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12023100000000456 від 04.04.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 оголошено перерву у розгляді справи №922/888/22 до « 24» серпня 2023 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли додаткові пояснення (вх.№10050 від 24.08.2023), в яких просить прийняти до розгляду додаткові пояснення та долучити до матеріалів справи; в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі; рішення Господарського суду Харківської області по справі залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 задоволено клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Призначено у справі №922/888/22 судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1) Чи враховані ПрАТ «НЕК «Укренерго» при визначені розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів дані заліків зустрічних вимог, які проводились між сторонами, станом на 24.03.2023?
2) Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023?
Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків, 61177). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Сплату витрат, пов'язаних зі здійсненням судової експертизи, покладено на відповідача. Експертній установі ухвалено направити Комунальному підприємству «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2) рахунок на оплату вартості експертизи. Зобов'язано Комунальне підприємство «Харківводоканал» протягом трьох банківських днів із дня отримання рахунку, оплатити рахунок та докази оплати надати апеляційному господарському суду протягом семи днів із моменту оплати. Зобов'язано сторони у справі надати до експертної установи всі документи, необхідні для складання експертного висновку, які після завершення експертизи отримати в установі. Для проведення експертизи направлено матеріали справи №922/888/22 на адресу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі №922/888/22 зупинено до отримання висновку судової експертизи.
25.09.2023 до Східного апеляційного господарського суду від експертної установи - Національного наукового центру» Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку судової економічної експертизи №22820/23058 за матеріалами господарської справи №922/888/22. У вказаному клопотанні експертна установа просить надати наступні додаткові матеріали для підтвердження розміру заборгованості КП «Харківводоканал» перед ПрАТ «НЕК Укренерго» станом на 24.03.2023:
- аудиторський звіт Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК Укренерго» за 2018-2022 рр.;
- бухгалтерські регістри щодо проведених взаєморозрахунків між ПрАТ «НЕК Укренерго» та КП «Харківводоканал» (картка рахунку та обігова відомість, тощо);
- рахунки на оплату;
- виписки банку або платіжні доручення щодо проведення оплати за використану електроенергію;
- акти звіряння;
- інші документи, які використані при проведенні розрахунків та мають суттєве значення по справі, в т.ч. щодо визначення та врегулювання небалансів.
Експертною установою також зазначено, що ксерокопії документів повинні бути добре читаючими та завіреними у встановленому законом порядку. У разі незадоволення клопотання протягом 45 календарних днів, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 1.13, 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, буде складено повідомлення про неможливість надання висновку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 у зв'язку із відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/888/22 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 поновлено провадження у справі №922/888/22 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№770Х від 21.04.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023. Призначено судове засідання для розгляду заявленого клопотання судових експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку судової економічної експертизи №22820/23058 за матеріалами господарської справи №922/888/22 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на « 19» жовтня 2023 р. об 11:30 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№12583 від 17.10.2023), в якому просить долучити до матеріалів справи документи на виконання клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, а саме:
- копію листа Держаудитлужби №000500-14/7771-2023 від 11.07.2023;
- копію листа Держаудитлужби №000500-14/8311-2023 від 24.07.2023;
- інформацію щодо розрахунків КП «Харківводоканал» та ПрАТ НЕК «Укренерго» за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024 за розрахунковий період 02.2022-03.2022 станом на 24.03.2023;
- копії актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів;
- копії рахунків на оплату;
- копії платіжних доручень з додатками;
- копії платіжних документів оформлених за спеціальною процедурою неттінгу;
- копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог;
- копії акту-корегування (врегулювання) до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 оголошено перерву у розгляді справи №922/888/22 до « 06» листопада 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Запропоновано сторонам в строк до 01.11.2023 надати визначені експертами у клопотанні додаткові матеріали, необхідні для проведення судової експертизи.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшли пояснення (вх.№13091ел.13940 від 26.10.2023), в яких останнє зазначило, що наявні документи для проведення судово-бухгалтерської експертизи у цій справі були надані до клопотання від 17.10.2023 на 184 арк.; Держаудитслужба повідомила про відмову у наданні звіту за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. з посиланням на те, що зазначений звіт є предметом досудового розслідування, вказаний документ може та має бути наданий лише ПАТ НЕК «Укренерго» на виконання клопотання експертів.
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на виконання вимог ухвали суду та клопотання експертів надійшли документи (вх.№13342 ел.14004 від 31.10.2023), а саме:
1. Копії актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплаті інших платежів №ВН/22/02-0463 від 28.02.2022 (докази накладення КЕП), ВН/22/03-0463 від 31.03.2022 (період, який вказано у позові);
2. Копії рахунків-фактур на суму заборгованості;
3. Копії платіжних доручень по оплаті за спожиті небаланси за період лютий-березень 2022;
4. Копії доказів виставлення рахунків в системі управління ринком;
5. Копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2022 та 29.07.2022;
6. Аналітична відомість за лютий-березень 2022 підписана уповноваженою особою.
Також позивач зазначає, що інші матеріали, на які є посилання у позовній заяві для обґрунтування позовних вимог, додано ним та розглянуто судом разом із позовною заявою в процесі розгляду справи. Щодо надання копії аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК Укренерго» за 2018-2022рр, позивач зазначає, що він може бути частиною матеріалів кримінального провадження, на яке посилається відповідач, а судом не визначено вимогу до позивача надати копію такого акту, а лише запропоновано стороні надати такі матеріали, тому якщо буде постановлена ухвала суду про витребування таких матеріалів у слідчого, вона буде розглянута в рамках вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 задоволено клопотання судових експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку судової економічної експертизи №22820/23058 за матеріалами господарської справи №922/888/22. Матеріали справи №922/888/22 надіслано на адресу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. Провадження у справі №922/888/22 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
21.12.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшов лист з додатками (вх.№15872), зокрема, отримано висновок експертів №22820/23058 від 15.12.2023 у справі №922/888/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на « 25» січня 2024 р. о 10:30 год., за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшли додаткові пояснення щодо висновку експертів (вх.№1071 від 22.01.2024).
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання про призначення додаткової експертизи (вх.№1077 від 22.01.2024), в якому просило призначити у справі додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вул. Залютинська, 8, м. Харків). На вирішення експертній установі поставити питання:
- Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго'за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023?
- Чи здійснювалося ПрАТ «НЕК «Укренерго» нарахування небалансів електричної енергії за спірним Договором про врегулювання небалансів після 13.03.2022 та/або після оголошення ПрАТ «НЕК «Укренерго» про набуття КП «Харківводоканал» з 14.03.2022 статусу «Дефолтний»?
- З урахуванням відповідей на вищезазначені питання чи є розрахунок розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за спірним Договором про врегулювання небалансів у справі №922/888/22 арифметично вірним.
Сплату витрат, пов'язаних зі здійсненням повторної комплексної судової електротехнічної та судово-економічної експертизи покласти на КП «Харківводоканал» (код 03361715, 61052, м.Харків, вул. Конторська, 90) з подальшим розподілом їх відповідно до п.2 ч.5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Зупинити провадження у справі №922/888/22 до отримання висновку судової експертизи.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№1120 від 22.01.2024), в якому просить зупинити провадження у справі №922/888/22 до звершення перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№ 1122 від 22.01.2024), а якому просить витребувати у Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4) копію аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р.
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли пояснення щодо висновку експертів (вх.№1293 від 25.01.2024).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.01.2024, розглянувши клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№1120 від 22.01.2024) про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних мотивів.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що справа №911/1359/22 щодо застосування Постанови №332 у питанні стягнення штрафних санкцій на даний час знаходиться на розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Враховуючи, що висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановлений у справі №911/1359/22 щодо зазначеної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, оскільки постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, тоді як у справі №922/888/22 скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що суд попередньої інстанції не врахував дію Постанови №332 щодо стягнення штрафних санкцій, є наявними підстави зупинити провадження у справі №922/888/22 до завершення перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Суд вказує, що статтями 227, 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це оформлене ухвалою суду тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій, за винятком забезпечення доказів, забезпечення позову, під час підготовки справи до судового розгляду, яке викликане наявністю визначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити конкретний момент їх усунення.
Положенням статті 227 ГПК України визначено випадки, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі. Апелянт зазначає про об'єктивну неможливість розгляду справи №922/888/22 до вирішення іншої справи №911/1359/22, що розглядається в порядку господарського судочинства, та посилається на п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України. Натомість, колегія суддів зазначає, що зупинення провадження до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду передбачено іншою нормою права, а саме п.7 ч.1 ст.228 ГПК України. Водночас за змістом вказаної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду.
Судом встановлено, що подане клопотання не містить обґрунтованих та достатніх підстав для зупинення провадження у справі, а сама по собі обставина знаходження справи у подібних правовідносинах на розгляді об'єднаної палати Верховного Суду не свідчить про обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Колегія суддів також враховує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18, від 07.05.2018 у справі №903/351/16 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
Суд вказує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Так, згідно з ч. 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, необґрунтоване зупинення провадження у справі, порушує право учасників справи на розгляд справи упродовж розумного строку, що суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №922/888/22 до звершення перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/888/22 до « 07» березня 2024 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 розгляд справи відкладено на 04 квітня 2024 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло уточнене клопотання про призначення додаткової експертизи (вх.№4784 від 03.04.2024), в якому просило призначити у справі додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вул. Залютинська, 8, м. Харків,). На вирішення експертів поставити наступне питання: Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за договором про врегулювання небалансів від 10.05.2019 №0463-01024 з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. щодо завищення дебіторської заборгованості КП «Харківводоканал» перед НЕК Укренерго за договором про врегулювання небалансів від 10.05.2019 №0463- 01024 на 9 715 361,50 грн, а також, з урахуванням платіжного доручення №1927054121 від 27.02.2023 станом на момент ухвалення рішення у справі №922/888/22 від 24.03.2023? Сплату витрат, пов'язаних зі здійсненням повторної комплексної судово-електротехнічної та судово-економічної експертизи покласти на КП «Харківводоканал» (код 03361715, 61013, м.Харків, вул. Конторська, 90) з подальшим розподілом їх відповідно до п.2 ч.5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Зупинити провадження у справі №922/888/22 до отримання висновку судової експертизи.
До вказаного клопотання додано копію Аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 задоволено клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про призначення додаткової експертизи. Призначено у справі №922/888/22 додаткову судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за договором про врегулювання небалансів від 10.05.2019 №0463-01024 з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. щодо завищення дебіторської заборгованості КП «Харківводоканал» перед НЕК Укренерго за договором про врегулювання небалансів від 10.05.2019 №0463-01024 на 9 715 361,50 грн, а також, з урахуванням платіжного доручення №1927054121 від 27.02.2023 станом на момент ухвалення рішення у справі №922/888/22 від 24.03.2023. Проведення експертизи доручено Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків, 61177). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Сплату витрат, пов'язаних зі здійсненням судової експертизи, покладено на відповідача. Зобов'язано Комунальне підприємство «Харківводоканал» надати належним чином засвідчену копію Аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. Для проведення експертизи направлено матеріали справи №922/888/22 на адресу Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків, 61177). Провадження у справі №922/888/22 зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшла заява (вх.№4890 від 05.04.2024) на виконання ухвали суду про долучення до матеріалів справи копії аудиторського звіту у паперовому вигляді.
Від Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов лист (вх.№6693 від 14.05.2024), в якому останній повідомив про те, що у зв'язку з великими завантаженням експертиза буде виконана в строк більше, ніж 90 календарних днів, у порядку черги та просив розглянути вказане питання згідно з вимогами п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
Від Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду надійшли документи для долучення до справи (вх.№6983 від 20.05.2024).
Від Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов супровідний лист з копією рахунку на оплату експертизи (вх.№8786 від 01.07.2024).
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява (вх.№12242 від 23.09.2024), в якій останнє просить направити до експертної установи - Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса» запит про надання інформації щодо стану проведення експертизи та прогнозовані терміни її завершення.
Листом Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 повідомлено представника позивача, що оцінку викладеним у клопотанні обставинам буде надано після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі та повернення матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
23.05.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України лист з додатками (вх.№6542), зокрема, отримано Висновок експертів №3197 за результатами проведення додаткової комісійної судової економічної експертизи у справі №922/888/22 від 19.05.2025 та повернуто матеріали справи №922/888/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 поновлено провадження у справі №922/888/22. Розгляд справи призначено на « 03» липня 2025 р. о 10:00 год, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№7935 від 26.06.2025), в якому останнє просить зупинити провадження у справі №922/888/22 до звершення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/948/23.
Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшли пояснення за наслідками надходження до суду висновку додаткової комісійної судової економічної експертизи (вх.№7940 від 26.06.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 задоволено клопотання представника Комунального підприємства «Харківводоканал» - Матофій Р.М. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/888/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/888/22, яке призначено на 03.07.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Комунального підприємства «Харківводоканал» - Матофій Р.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли пояснення по справі щодо висновків додаткової експертизи (вх.№8174 від 02.07.2025).
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С. для розгляду справи №922/888/22 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.07.2025 представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Розглянувши клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про зупинення провадження у справі (вх.№7935 від 26.06.2025) у справі №922/888/22 до завершення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/948/23, колегія суддів вказує про наступне.
За твердженням відповідача, правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/948/23 матиме суттєве значення для вирішення спору у даній справі №922/888/22, а саме в питанні щодо застосування приписів пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 стосовно заборони нарахування штрафних санкцій до правовідносин, які виникли до введення в дію воєнного стану.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача, дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції за періоди починаючи з 03.03.2022, тобто після введення воєнного стану та прийняття постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Крім того, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Відтак, судова колегія констатує про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №922/888/22 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/948/23.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).
Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до частини 1 статті 4, частини 3 статті 3 «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Комунальне підприємство «Харківводоканал» направило позивачу заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, умови якого встановлюють порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона, відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3. договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що ОСП (оператор системи передачі) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (надалі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратор розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 2.2 договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Приписами пункту 3.1 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309, Законом України «Про ринок електричної енергії» та чинним законодавством України.
ОСП має право, зокрема, на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (пункт 3.2 договору).
ОСП зобов'язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ в порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).
Згідно з пунктом 3.5 договору СВБ зобов'язана, зокрема, здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.
Згідно з пунктом 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання його умов сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6. договору).
Відповідно до пункту 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункт 5.8. договору).
Як передбачено п.5.9 Договору ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акту (пункт 5.10 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах договору.
Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 договору).
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим не наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).
Пунктами 10.1-10.3 договору визначено, що договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з договором (Додаток 1 до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії).
На виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0463-01024 від 10.05.2019 позивачем сформовано та виставлено відповідачу через систему управління ринком (MMS) (http//mms.ua.energy) рахунки-фактури за період з лютий-березень (І-ІІ декада) 2022 року.
Проте, відповідачем вказані рахунки оплачено не було, що і стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» про стягнення основної заборгованості та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 46 164 368,03 грн., з яких: 41 760 103,80 грн. - основна заборгованість, 208 172,13 грн. - інфляційне збільшення, 34 189,55 грн. - 3% річних, 1 595 409,61 грн. - пеня, 2 566 492,94 грн. - штраф (з урахуванням зменшених позовних вимог).
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем на час подання позову до суду не здійснено повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії у розмірі 42 212 449,47 грн у визначений пунктом 7.7.3. Правил ринку строк протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №0463-01024 від 10.05.2019. Суд вказав, що з урахуванням здійсненням відповідачем часткової оплати основної заборгованості розмір несплаченої заборгованості складає 41 760 103,80 грн, а отже позовні вимоги в цій частині є документально доведеними, обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем. Суд встановив, що матеріали справи не містять відповідного документу Торгово-промислової палати України, який посвідчував би наявність форс-мажорних обставин саме за Договором №0463-01024 від 10.05.2019. Крім того, аналізуючи умови договору, суд першої інстанції констатував порушення відповідачем темпоральних умов щодо сповіщення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що у свою чергу, унеможливлює посилання відповідачем на такі обставини. Нарахування 3% річних, інфляційного збільшення та штрафних санкцій (пені 0,1% та штрафу 7%), на думку суду, позивачем здійснено правомірно. Суд не встановив наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та відмовив у задоволенні клопотання про їх зменшення.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» обґрунтовано тим, що відповідач - КП «Харківводоканал» неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0463-01024 від 10.05.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за врегулювання небалансів за лютий-березень (І-ІІ декада) 2022 року.
До правовідносин у сфері купівлі-продажу та постачання електроенергії застосовуються, зокрема, положення Закону України «Про ринок електричної енергії», який відповідно до його преамбули, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до пункту 55 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною першою статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до частини 7 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України визначають Правила ринку (пункт 1.1.1 Правил ринку).
За змістом пунктом 1.1.2 Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
Пунктом 1.5.1 Правил ринку визначено, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов'язаний стати СВБ або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.
АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді (пункт 7.1.1 Правил ринку).
Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів (пункт 7.1.2 Правил ринку).
Згідно з пунктом 7.1.3 Правил ринку платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.
Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до пункту 1.1.2 Правил ринку система управління ринком це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
Пунктом 1.11.8 Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Пунктом 5.1 укладеного сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на час подання позову до суду не було здійснено повної та своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії у розмірі 42 212 449,47 грн у визначений пунктом 7.7.3. Правил ринку строк протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №0463-01024 від 10.05.2019.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем частково сплачено основну заборгованість за платіжним дорученнями №5103199721 на суму 41 747,09 грн від 29.09.2022 та платіжним дорученням №8556636221 від 17.10.2022 на суму 403 463,22 грн. У зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.
Суд першої інстанції з урахуванням вищевказаного дійшов висновку, що розмір несплаченої заборгованості за договором №0463-01024 від 10.05.2019 складає 41 760 103,80 грн, а отже позовні вимоги в цій частині є документально доведеними, обґрунтованими та такими, що неспростовані відповідачем.
Водночас апелянт не погоджується із сумою основаної заборгованості з підстав неврахування позивачем двосторонніх договорів (актів) про зарахування зустрічних вимог від 27.07.2022, 29.07.2022 та аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго'за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023.
З огляду на те, що відповідач ставить під сумнів правильність зробленого позивачем розрахунку основного боргу та штрафних санкцій, зокрема, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, апеляційним господарським судом під час розгляду даної справи, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, ухвалою від 24.08.2023 задоволено клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про призначення судово-бухгалтерської експертизи. На вирішення вказаної експертизи поставлено питання про те: 1) Чи враховані ПрАТ «НЕК «Укренерго» при визначені розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів дані заліків зустрічних вимог, які проводились між сторонами, станом на 24.03.2023? 2) Чи правильно визначено ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та II декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго'за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023?
З отриманого на виконання ухвали від 24.08.2023 Висновку експертів №22820/23058 від 15.12.2023 вбачається, що експерти Козуб С.О. та Данильченко О.Л. попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України.
За висновком експертів, по першому питанню за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів та в межах компетенції експертів - економістів визначено, що за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №BH/22/02-0463 від 28.02.2022, за період 02.2022 - 03.2022 станом на 24.03.2023, розрахункова сума заборгованості КП «Харківводоканал» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» (з урахуванням проведених розрахунків та даних актів заліків зустрічних вимог) складає 41 756 279,80 грн. (з ПДВ). Наведене вказує, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» при визначені розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (1 та ІІ декади) 2022р. за спірним Договором про врегулювання небалансів - є часткове неврахування, а саме в сумі 8595,31 грн. не враховані дані заліків зустрічних вимог, які проводились між сторонами, станом на 24.03.2023.
Крім того, експерти зазначили, що оскільки надані на дослідження матеріали - не містять договору від 10.05.2019 №0463-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеного між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та КП «Харківводоканал», не містять також договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.04.2019 N?б/д, а визначення фактичних обставин та надання правової оцінки укладених договірних відносин між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та КП «Харківводоканал» щодо врегулювання небалансів електричної енергії - не відноситься до компетенції експертів економістів, з врахуванням вимог пункту 16 спеціальної постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії», то зазначене унеможливлює проведення будь яких розрахунків втрат від інфляції, інфляційного збільшення, 3% річних, пені, штрафів за вказаним договором від 10.05.2019 №0463-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеним між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та КП «Харківводоканал».
По другому питанню за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів та в межах компетенції експертів - економістів, визначити правильність розрахунку ПрАт «НЕК «Укренерго» розміру позовних вимог до КП «Харківводоканал» за розрахункові періоди лютий-березень (І та ІІ декади) 2022р за спірним Договором про врегулювання небалансів з урахуванням даних аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. станом на 24.03.2023 - не надається за можливе, у зв'язку з ненаданням на дослідження вказаного аудиторського висновку.
Разом з цим, Комунальне підприємство «Харківводоканал» подало до суду клопотання про призначення додаткової експертизи у зв'язку з отриманням копії Аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р
Колегія суддів зазначила, що висновок експертів №22820/23058 від 15.12.2023 через не дослідження експертами змісту Аудиторського звіту Держаудитслужби за результатами заходів державного фінансового контролю ПрАТ «НЕК «Укренерго» за 2018-2022 р.р. під час проведення економічної експертизи є неповним. Враховуючи, що усунути неповноту висновку експертів в судовому засіданні шляхом заслуховування експертів неможливо, з огляду на необхідність спеціальних знань для оцінки обставин, що входять до предмету спору, колегія суддів в ухвалі від 04.04.2024 дійшла висновку про наявність підстав для призначення додаткової судово-економічної експертизи, що забезпечить як повноту дослідження, так і сприятиме встановленню істини у справі.
З отриманого на виконання ухвали від 04.04.2024 Висновку експертів №3197 від 19.05.2025 за результатами проведення додаткової комісійної судової економічної експертизи вбачається, що експерти Козуб С.О. та Данильченко О.Л. попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України.
За висновком експертів, за результатами проведеного дослідження, в обсязі наданих документів та в межах компетенції експертів - економістів, з урахуванням умови наведеної у питанні ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024, а саме даних аудиторського звіту Держаудитслужби за 2018-2022 р.р. щодо завищення дебіторської заборгованості КП «Харківводоканал» перед НЕК Укренерго за договором про врегулювання небалансів від 10.05.2019 №0463-01024 на 9 715 361,50 грн, а також з урахуванням платіжного доручення №1927054121 від 27.02.2023 визначено, що за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №ВН/22/02-0463 від 28.02.2022 за період 02.2022-03.2022 станом на 24.03.2023, розрахункова сума заборгованості КП «Харківводоканал» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» (з урахуванням рахунків-фактур, проведених розрахунків та даних актів заліків зустрічних вимог) складає 31 997 021,16 грн з ПДВ, що на 9 763 082,64 грн менше ніж сума вказана у заяві про зменшення позовних вимог, яку подано до суду 14.02.2023 ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши висновки експертів, судом встановлено, що вони містять однозначну відповідь на поставлене питання щодо розміру основної заборгованості, шо ґрунтується на підставі належних та допустимих доказів. Відповідні розрахунки міститься в додатку №1 до Висновків експертів.
Отже, колегія суддів зазначає, що висновки експертів є обґрунтованими, належними та допустимими доказами.
Таким чином, доводи скаржника стосовно неправильного визначення суми основної заборгованості частково знайшли своє підтвердження. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є сума основної заборгованості у розмірі 31 997 021,16 грн.
Водночас, апелянт під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції наполягає на відсутності між сторонами договору, на підставі якого позивачем заявлено до стягнення заборгованість, що, на думку скаржника, є підставою для повної відмови у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів вважає вказані доводи скаржника необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4, частини третьої статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Статтею 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено порядок врегулювання небалансів електричної енергії. Так, усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку.
Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.
Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.
Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.
Пункт 10 Перехідних та Прикінцевих положень Закону, на який посилається апелянт, передбачає, що максимальний строк дії саме двосторонніх договорів, укладених з дати початку дії нового ринку електричної енергії до 31 грудня 2020 року, не може перевищувати одного року, крім договорів з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Водночас, виходячи із системного тлумачення преамбули та статей 4, 66, 70 Закону, в контексті застосування пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень, з урахуванням спеціального характеру Закону України «Про ринок електричної енергії», стандартів нормотворчої техніки, однакового використання термінів, в рамках одного Закону, який врегульовує спірні правовідносини, суд вказує, що в Законі України «Про ринок електричної енергії» поняття «двосторонній договір» застосовується виключно як найменування договору про купівлю-продаж електричної енергії (двостороннього договору), що випливає, зокрема, із зазначення цього в дужках за найменуванням договору.
Таке поширення можливості обмеження максимального та мінімального строку дії договору, саме на договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір), випливає із змісту статті 66 Закону та здійснено законодавцем у Прикінцевих та Перехідних положення Закону.
Водночас, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії» відсутні будь-які згадки щодо обмеження (зміни) строків дії інших видів договорів, які містяться, зокрема, в статті 4 Закону, та мають самостійний предмет правового регулювання, в тому числі стосовно договору про врегулювання небалансів.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №922/422/23.
При цьому, суд враховує, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» участь у балансуючому ринку у формах передбачених статтею 68, є не тільки правом, але й обов'язком оператора системи передач, а тому за умов здійснення купівлі-продажу електроенергії, посилання на відсутність правових підстав оплати за наданні послуги не відповідає зазначеному принципу добросовісності.
Так, за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
При цьому, матеріальною підставою для обґрунтування позовних вимог Позивачем визначені обставини невиконання Відповідачем зобов'язань зі сплати наявних у матеріалах справи рахунків-фактур, які сформовані на підставі Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/22/02-0463 згідно з Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.05.2019 №0463-01024.
З огляду на викладене, відповідні доводи скаржника не спростовують виникнення у останнього обов'язку зі сплати заборгованості, яка виникла з правовідносин щодо врегулювання небалансів електричної енергії.
Враховуючи те, що відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату виставлених позивачем рахунків згідно з умовами цього договору, позивачем заявлено до стягнення інфляційне збільшення 208 172,13 грн., 3% річних 34 189,55 грн. , пеню 1 595 409,61 грн. та штраф 2 566 492,94 грн.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), нарахування пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та штрафу 7% за прострочення понад 30 днів здійснено позивачем на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В силу положень статей 525, 526 ЦК України статті 193 ГК України кожна сторона має обов'язок виконувати господарські зобов'язання належним чином.
Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).
Отже, в силу наведених вище положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22).
Подібні за змістом висновки також викладено у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
Штрафними санкціями за приписами ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 546, 547, 551 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 231 ГК України встановлює, що за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина друга).
Законом може бути встановлений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (частина третя). Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 ГК України).
Грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів (глава 47 ЦК України), в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Наведені правові висновки щодо застосування норми абзацу третього частини другої статті 231 ГК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №915/507/17, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 23.08.2022 від №910/9375/21.
Отже, частина друга статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованих пені 0,1 % та штрафу 7%, не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов'язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі №915/507/17 врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14 відповідно до якої аналіз норми матеріального права, а саме частини другої статті 231 ГК України, дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Таким чином, спірні правовідносини між сторонами мають грошову правову приводу, а тому за порушення, пов'язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб'єкт господарювання. А отже колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин для визначення розміру стягнення пені та штрафу і як підстава для стягнення частина друга статті 231 ГК України застосуватись не може.
При цьому, у даному випадку законодавчі норми та договір не містять положень стосовно нарахування неустойки у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах.
З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача штрафу із застосуванням приписів частини другої статті 231 ГК України є помилковим та суперечить вказаним вище правовим нормам та висновкам Верховного Суду.
Згідно з умовами п.4.2. Договору про врегулювання небалансів, який за своєю правовою природою є договором приєднання, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - Акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) 25.02.2022 прийнято Постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова №332). У преамбулі Постанови №332 визначено, що відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:
- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (пункт 1);
- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення. Зокрема, постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
З урахуванням вищезазначеного пункту 16 Постанови НКРЕКП №332, скаржник наполягає на відсутності підстав для стягнення з відповідача пені за заявлений період, що припадає на дію воєнного стану в Україні.
Колегія суддів зазначає, що питання щодо обов'язковості застосування учасниками ринку електричної енергії положень пп. 16 п. 1 Постанови № 332 було предметом розгляду Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 прийнято постанову від 19.04.2024, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін.
Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків.
НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Об'єднана палата дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Отже, враховуючи імперативність застосування до спірних правовідносин приписів Постанови НКРЕКП №332 для учасників ринку електричної енергії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за заявлений період у розмірі 1 595 409,61 грн, що припадає на дію воєнного стану в Україні
Вищевказане не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу та пені.
Стосовно заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 34189,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 208 172,13 грн, колегія суддів вказує про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вказує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий товар, позивач має право нараховувати на суму боргу відсотки річних та інфляцію.
Стосовно заявленої суми інфляційних нарахувань слід зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Дослідивши заявлений на підставі ст.625 ЦК України розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням встановленої судом суми основної заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про його законність та обґрунтованість. З огляду на що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних 34189,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 208 172,13 грн є правомірним.
Стосовно доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування правових наслідків наявності форс-мажорних обставин суто у зв'язку з «порушенням відповідачем темпоральних умов щодо сповіщення контрагента», колегія суддів вказує про наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Крім того, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15246/21, від 23.03.2023 у справі №920/505/22, від 27.06.2023 у справі №917/1175/22, зазначив, що неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п.5.63 постанови від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо форс-мажорних обставин визначено розділом 6 Договору.
Відповідно до п. 6.1. якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього Договору)) унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов'язань за цим Договором, така Сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону протягом п'яти днів з моменту виникнення таких обставин.
Пунктом 6.2. визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань позбавляє таку Сторону права посилатися на будь-яку зазначену в пункті 6.1 цього Договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 6.3. сторони передбачили, що у разі дії форс-мажорних обставин більше 30 календарних днів Сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати цей Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності Сторін на ринку електричної енергії.
Відтак, колегія суддів, зважаючи на посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин зауважує, що Договором передбачено обов'язок в письмовій формі повідомити іншу сторону протягом п'яти днів з моменту виникнення таких обставин. Проте відповідачем не надано повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк та порядок, передбачений у Договорі. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність права відповідача посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення позивача про настання відповідних обставин, є законним, обґрунтованим та узгоджується із судовою практикою.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, на який посилається апелянт, Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Водночас, вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.
Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника.
Відповідно до п. 6.4. Договору наявність форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано сертифікату ТПП України на підтвердження відповідних обставин неможливості виконання зобов'язання у спірних правовідносинах. А доданий до матеріалів справи лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може вважатися доказом настання форс-мажорних обставин у правовідносинах з позивачем.
Крім того, апелянт посилається на неврахуванням місцевим господарським судом п.п.1.15.1, 1.15.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307.
Відповідно до п.п.1.15.1 Правил ринку під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань будь-якого учасника ринку, передбачених умовами цих Правил.
Згідно з п.п.1.15.2 Правил ринку обставини форс-мажору поділяються на такі категорії:
1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо);
2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань учасника ринку, передбачених умовами цих Правил, а також бездіяльність третіх осіб, на яких не поширюється дія цих Правил (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові заворушення, піратство тощо);
3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо).
Суд зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо дослідження наявності підстав для застосування правових наслідків форс-мажорних обставин жодним чином не суперечать вищенаведеним нормативним положенням, на які посилається скаржник.
Більше того, п.п.1.15.4-1.15.7 2 Правил ринку визначено, що учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Протягом трьох календарних днів після настання форс-мажору учасники ринку, на яких поширилася його дія, повинні обговорити і погодити продовження своєї роботи відповідно до цих Правил і Кодексу системи передачі. Учасник ринку не звільняється від виконання зобов'язань, що виникли перед настанням форс-мажору, що викликав призупинення виконання зобов'язань за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Вказане узгоджується із умовами договору та вищевикладеними висновками суду про недоведеність відповідачем настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
Також суд також звертає увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Тобто, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК , за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК . Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК , не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК та ст.218 ГК , щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Апелянт також посилається на порушення судом норм процесуального права під час розгляду справи у суді першої інстанції, а саме неправомірне прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог та ухвалення судового рішення, яке впливає на права, інтереси та обов'язки третьої особи - Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у цій справі. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Проаналізувавши наведену норму, суд зазначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору має знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Разом з цим, предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
З огляду на наведенні положення вбачається, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.
В апеляційній скарзі КП «Харківводоканал» вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення у цій справі про стягнення грошових коштів безпосередньо впливає на права, інтереси та обов'язки Харківської міської ради, а саме:
1) як власника комунального майна, на яке може бути звернено стягнення за рішенням суду, що унеможливить або ускладнить виконання органом місцевого самоврядування, покладених на нього Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень в частині вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод у місті Харкові, а так само здійснення контролю за використанням та збереженням майна; 2) як суб'єкта відносин у сфері питної води, згідно Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», до сфери управління, якого безпосередньо належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення КП «Харківводоканал»; 3) як суб'єкта національної системи захисту критичної інфраструктури відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» до якої належить майновий комплекс водопостачання та водовідведення КП «Харківводоканал»; 4) як особливого суб'єкта з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, в порядку ст.36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Дослідивши вказані доводи, колегія суддів зазначає, що ухвалення судом рішення як щодо задоволення позову, так і щодо відмови у задоволенні позову жодним чином не впливає на права та обов'язки Харківської міської ради. Вказаний орган місцевого самоврядування є окремою юридичною особою, що здійснює свою діяльність в межах наданих повноважень, в тому числі, відносно відповідача. Однак рішення суду по цій справі не стосується Харківської міської ради як самостійної юридичної особи, так і юридичної особи, якій належать певні повноваження у сфері водопостачання, відведення та очищення стічних вод.
Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, які мають договірні зобов'язання, зокрема зі слати вартості небалансів електричної енергії саме відповідачем. Тобто, відповідач має самостійно, як окремий суб'єкт господарювання, виконувати свої обов'язки за Договором.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Господарського суду Харківської області подавалося клопотання (вх.№574 від 11.01.2023) про залучення до участі у справі №922/888/22 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківську міську раду.
В обґрунтування необхідності залучення вказаної особи відповідач посилався на те, що рішенням органу місцевого самоврядування відповідальність за зміну умов та порядку розрахунків на ринку електричної енергії, пов'язаних зі скасуванням плати за комунальні послуги для споживачів м.Харкова з 24.02.2022, у тому числі за місяці, що є спірними у цій справі, визнала за собою третя особа - орган місцевого самоврядування: Харківська міська рада, до сфери управління якого належить комунальне майно відповідача. За наведених обставин, Комунальне підприємство «Харківводоканал» вважає, що несе субсидіарну відповідальність у спірних правовідносинах, основним боржником в яких є Харківська міська рада.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2023 на підставі ст.50 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі третьої особи (вх.№574 від 11.01.2023), оскільки Харківська міська рада не є стороною Договору №0463-01024 від 10.05.2019,а з викладених відповідачем у клопотанні обставин не вбачається, що рішення суду у вказаній справі може вплинути на права і обов'язки Харківської міської ради.
Крім того, 23.03.2023 до Господарського суду Харківської області від Харківської міської ради надійшла заява про вступ до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх.№7179 від 23.03.2023).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Харківської міської ради про вступ до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх.№7179 від 23.03.2023) з огляду на пропуск строку для вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначеного ст.50 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для залучення до участі у справі Харківської міської ради як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, є законними, обґрунтованими та не спростовані апелянтом.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника про порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, інтересів та обов'язків особи, не залученої до участі у справі.
Апелянт стверджує про неправомірність прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог оскільки вважає, що такою заявою змінено одночасно предмет та підстави первісного позову.
Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №922/53/19).
Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Аналогічні висновки щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 177 ГПК завданням підготовчого засідання є остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, першочергово позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 43 034 764,44 грн основної заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вх.7765), відповідно до якої просив стягнути з відповідача на свою користь 46 462 944,15 грн, з яких: 42 212 449,47 грн. - основна заборгованість, 77 710,93 грн. - інфляційне збільшення, 10 881,20 грн. - 3% річних, 1 595 409,61 грн. - пеня, 2 566 492,94 грн. - штраф.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 прийнято до розгляду вказану заяву.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач доповнив позовні вимоги новими вимогами про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, тобто змінив предмет позову. А також визначив іншу суму основаної заборгованості.
У контексті наведеного апеляційний господарський суд зазначає, що зобов'язання зі сплати пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема у постановах від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.
Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2020 у справі №911/2139/19 при надходженні таких заяв, суд повинен виходити як з її змісту, так й зі змісту позовної заяви та обставин справи.
Таким чином, з огляду на зміст заяви та обставини справи, заявлення позивачем вимог про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат та кількісна зміна показників вимоги про стягнення основної заборгованості, не суперечать наведеним нормам та правовим позиціям Верховного Суду.
При цьому, колегія суддів зазначає про незмінність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. З огляду на що відповідні доводи скаржника про одночасну зміну предмету та підстав позову, що є недопустимим, є безпідставними.
Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9 763 082,64 грн основної заборгованості, 1 595 409,61 грн пені та 2 566 492,94 грн штрафу 7% за прострочення понад 30 днів, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 24.04.2023 відстрочено сплату судового збору у сумі 1038698,28 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 до ухвалення апеляційним судом судового рішення по справі. З огляду на що судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 725 426,88 грн підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківводоканал» в дохід Державного бюджету України. В решті судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме у розмірі 313 271,40 грн покладається на позивача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 06.08.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.п.2, 3 ч.1 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 скасувати в частині стягнення 9 763 082,64 грн основної заборгованості, 1 595 409,61 грн пені та 2 566 492,94 грн штрафу 7% за прострочення понад 30 днів.
В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2023 у справі №922/888/22 залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
« 1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129) основну заборгованість 31 997 021,16 грн, інфляційне збільшення 208 172,13 грн, 3% річних 34 189,55 грн та витрати по сплаті судового збору 483 303,65 грн.
3.В решті позовних вимог про стягнення 9 763 082,64 грн основної заборгованості, 1 595 409,61 грн пені та 2 566 492,94 грн штрафу 7% за прострочення понад 30 днів відмовити.».
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03361715) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA 758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету 22030101) 725 426,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 03361715) 313 271,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 28.07.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук