ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 липня 2025 року Справа № 903/24/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора - Безпалова А.В.
позивача Волинської обласної державної адміністрації - не з'явилися
відповідача Маневицької селищної ради - пред-ки Швець О.М., Філон О.С.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - пред. Шевчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Волинської обласної прокуратури та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р.
постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 16.04.2025 р.
у справі № 903/24/25 (суддя Бідюк С.В.)
за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до відповідача Маневицької селищної ради
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про витребування земельної ділянки
Відповідно до рішення від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25 Господарський суд Волинської області відмовив у задоволені позову керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3.1154 га.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає імперативним нормам ст. 236 ГПК України, зокрема через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводить, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховані норми Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", яким визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.
Зазначає, що згідно з Планом лісонасаджень Новорудського лісництва державного підприємства "Городоцьке лісове господарство", який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Городоцьке лісове господарство", земельна ділянка, кадастровий номер 0723685100:04:002:0091, належить до земель лісового фонду.
Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 гектара.
Одночасно у апеляційній скарзі прокурор просить долучити до матеріалів справи № 903/24/25 нові докази, а саме витяги із програмного модуля Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091. В обґрунтування такого клопотання про подання суду апеляційної інстанції нового доказу прокурор пояснює, що вказаний доказ подається для спростування обставин, викладених в усних доводах Маневицької селищної ради, а також у рішенні суду першої інстанції про неприналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та не був поданий одночасно із пред'явленням позову, так як сформований засобами програмного модуля Державного земельного кадастру 30.04.2025 р.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" також звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду першої інстанції суперечать п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Звертає увагу, що пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України в редакції, чинній до 16.01.2020 р., визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Межі лісових земель (у тому числі й спірної земельної ділянки) відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство» від 2013 року внесено до Державного земельного кадастру, що надає змогу ідентифікувати землі колишнього ДП «Городоцьке ЛГ», а на даний час ДП «Ліси України».
Доводить, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги матеріали обстеження лісових масивів, проведеного 10.09.2024 р. працівниками філії Городоцьке лісове господарство" ДП «Ліси України» з мотивів того, що такий акт складений в односторонньому порядку; судом не враховано, що вказане обстеження проведено та акт обстеження складено уповноваженими особами державної лісової охорони, які діяли на підставі ст. ст. 89, 91 Лісового кодексу України, ст. ст. 1, 7 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 р. № 976.
Вважає, що суд першої інстанції, обмежившись констатацією факту приналежності спірної ділянки за матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Новорудської сільської ради (складені у листопаді- грудні 2013 року) до категорії - сільськогосподарського призначення за складом угідь - пасовища не надав оцінку правомірності складання вказаних матеріалів інвентаризації земель, а також достовірності наявних у цих матеріалах відомостей.
Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 гектара задовольнити повністю.
Одночасно у апеляційній скарзі третя особа просить долучити до матеріалів справи № 903/24/25 нові докази, а саме - рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2, розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 р. № 208 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», графічні матеріали до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за 2012 рік із Планом відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство» та копію Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» за 2013 рік на 244 арк.
Пояснює, що такі докази відсутні у матеріалах справи і такі докази були отримані третьою особою пізніше, при підготовці апеляційної скарги.
26.05.2025 р. відповідач Маневицька селищна рада подав відзив на апеляційну скаргу прокурора, у якому не погоджується з скаргою, вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. про відмову у задоволенні позову керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури про витребування земельної ділянки постановлено у відповідності до норм матеріального права без порушення норм процесуального права.
Доводить, що право постійного користування не підтверджується матеріалами лісовпорядкування. Вважає помилковими доводи прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га нібито правомірно набута ДП «Городоцьке лісове господарство» саме на підставі матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, які відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують право на користування землями лісового фонду.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22, та стверджує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) в порядку, визначеному частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України, а також прокурором не доведено факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування до 28.03.2006 включно ДП "Поліське лісове господарство» та в подальшому до ДП «Городоцьке лісове господарство».
Просить повністю відмовити в задоволенні вимог заступника керівника Волинської обласної прокуратури у апеляційній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25, якою у задоволенні позову керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області відмовлено.
Одночасно у апеляційній скарзі відповідач просить долучити до матеріалів справи № 903/24/25 нові докази, а саме - викопіювання графічної частини матеріалів лісовпорядкування Маневицького міжгосподарського лісгоспу станом на 1988 рік та копію Державного акта на право колективної власності на землю серії ВЛ 18 від 11 липня 1997 року. Пояснює, що вказані докази подаються для спростування обставин, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, та не могли бути поданими у суді першої інстанції, оскільки Маневицька селищна рада 09.01.2025 р. прийняла рішення № 54/7 "Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки", третім пунктом якого було припинено право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га, і у зв'язку з цим відповідач Маневицька селищна рада просила суд першої інстанції про закриття провадження.
06.06.2025 р. Відповідач Маневицька селищна рада подав відзив на апеляційну скаргу третьої особи, доводи якого є аналогічними доводами, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу прокурора.
17.06.2025 р. керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури подав відповідь на відзив, у якому вважає, що доводи відповідача, викладені у відзивах на апеляційні скарги, є необґрунтованими та безпідставними.
Зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції відповідач не скористувався правом на подачу відзиву та вчиняв дії, які нібито спрямовані на «мирне врегулювання спору». У той же час, при подачі відзиву на апеляційну скаргу прокурора та третьої особи, відповідач вчиняє дії та робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, якої він притримувалася раніше.
Доводить, що рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» передано у користування лісогосподарських підприємств 486,0 га земель лісогосподарського призначення, в тому числі і спірна земель ділянка, враховуючи те, що остання почала заліснюватися природним шляхом.
Зауважує, що судова практика Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22, не є релевантною до спірних правовідносин у справі № 903/24/25, оскільки у справі № 913/50/22 наведені обставини спору щодо часткового накладання спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення.
Вважає, що долучені відповідачем до відзиву докази є неналежними та недопустимими, адже з їх змісту неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування, а також не спростовують доведені прокурором обставини приналежності земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га до земель держлісфонду.
Просить рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. скасувати повністю і ухвалити нове, яким задоволити позов Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.
Розглянувши клопотання скаржників та відповідача про долучення до справи нових доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до норм ч. 1, 4, 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів враховує, що прокурором до позовної заяви долучалися витяги з Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» за 2013 рік /а.с. 66 - 118 у т.1/ і в заявах по суті спору сторони посилалися на наявність рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2. Тому Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» за 2013 рік у повному вигляді і копія рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2 є додатковим підтвердженням раніше наданої суду інформації і колегія суддів вважає за можливе залучити до матеріалів справи такі докази.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що відповідач в процесі розгляду справи № 903/24/25 у суді першої інстанції викопіювання з матеріалів лісовпорядкування Маневицького міжгосподарського лісгоспу 1988 року та копію Державного акта на право колективної власності на землю серії ВЛ 18 від 11.07.1997 р. не надавав, не посилався на такі докази і не заявляв суду про намір їх подати - матеріали справи не містять доказів такого.
Третя особа/скаржник в процесі розгляду справи № 903/24/25 у суді першої інстанції розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 р. № 208 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та графічні матеріали до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за 2012 рік із Планом відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство» не надавала і не заявляла суду про намір подати такі докази - матеріали справи не містять доказів такого.
Натомість вищезазначені докази надані суду апеляційної інстанції відповідачем для спростування обставин, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі прокурора, та третьою особою/скаржником на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги. Однак відповідач та третя особа/скаржник не довели винятковість випадку та об'єктивні перешкоди для подання доказів суду першої інстанції як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, і колегія суддів, керуючись ст..269 ГПК України, не приймає додаткові докази, надані відповідачем та третьою особою суду апеляційної інстанції.
Також колегія суддів не приймає надані прокурором витяги із програмного модуля Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0091, які, за поясненнями прокурора, не могли бути подані суду першої інстанції, оскільки були сформовані після ухвалення оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання прокурором таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, основним елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 р. у справі № 922/331/23 та від 27.05.2025 р. у справі № 910/17647/18 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
В судових засіданнях 08.07.2025 р. та 22.07.2025 р. прокурор та представник третьої особи підтримували доводи апеляційних скарг, просили їх задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти доводів апеляційних скарг та вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Позивач Волинська обласна військова адміністрація відзиву на апеляційну скаргу не подала та не забезпечила явку представників у судові засідання, тоді як була повідомлена судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 159, 198, 237 у т.3/.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача Волинської обласної військової адміністрації.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представника третьої особи та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Відповідно до розпорядження від 18.12.2013 р. № 495 Маневицька районна державна адміністрація затвердила технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району згідно з додатком /а.с. 248 у т.1/.
Додатком до вищезазначеного розпорядження є перелік сільських та селищних рад, на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району у пункті 21 якого зазначено, що Новорудську сільську раду - площа 201,6709 га. /а.с. 249 у т.1/.
Зокрема, на території Новорудської сільської ради за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 3,1154 га та присвоєно їй кадастровий номер 0723685100:04:002:0091.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» визначено, що до складу Маневицької територіальної громади входять Маневицька, Будківська, Великоведмезька, Довжицька, Комарівська, Костюхнівська, Куклинська, Лісівська, Новорудська, Оконська, Старочорторийська, Троянівська, Цмінівська та Черевахівська територіальні громади.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 26.11.2013 р., категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 40 - 45 у т.1/.
Відповідно до наказу від 08.12.2020 р. № 16-ОТГ Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передало Маневицькій територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що додається /а.с. 121 у т.1/. Відповідно до п. 134 додатку до вищезазначеного акту приймання-передачі земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 передано у комунальну власність Маневицької селищної ради /а.с. 121 зв. - 126 у т.1/.
Згідно з рішенням від 15.01.2021 р. № 5/31 Маневицька селищна рада прийняла земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Маневицької територіальної громади згідно додатку /а.с. 127 у т.1/.
У пункті 134 додатку до вищезазначеного рішення зазначено земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 /а.с. 127 зв. - 132 у т.1/.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.03.2021 р. за Маневицькою селищною радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 р. № 16-ОТГ, рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 р. № 5/31 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 р. /а.с. 39 у т.1/.
Прокурор у позові доводить, що згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» розробленим у 2013 році, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась. Посилається на норми ст.387 ЦК України і п.5 Прикінцевих положень ЛК України, обгрунтовуючи вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння Маневицької селищної ради.
На підтвердження таких доводів зазначається, що базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого 07.08.2013 р. схвалено вищезазначений проект /а.с. 66 - 118 у т.1/.
Листом від 26.09.2024 р. № 51/1-1538вих-24 Камінь-Каширська окружна прокуратура просила у Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують цільове призначення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 з долученням підтверджуючих документів із межами вказаних земельних ділянок згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» /а.с. 52 у т.1/.
У відповідь на зазначений лист прокурора Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО «Укрдержліспроект» листом від 03.10.2024 р. № 04/1122-24 надало прокурору фрагменти картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 1, 9 Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2012 року та нанесеними земельними ділянками за наданими кадастровими номерами, зокрема 0723685100:04:002:0091.
Відповідно до розпорядження від 31.05.2011 № 232 Волинська обласна державна адміністрація надала у постійне користування для ведення лісового господарства ліси, що перебувають у державній власності, державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України згідно з додатком 1 та надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду, які перебувають у державній власності, у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України для ведення лісового господарства згідно з додатком 2 /а.с. 135 у т.1/.
Як доводить прокурор у позовній заяві, на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування» Державному підприємству «Поліське лісове господарство» надано земельні ділянки, зокрема, і земельну ділянку площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091. Відповідно до наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 р. № 61 «Про організацію територій лісового фонду» з метою оптимізації територій лісового фонду» директору Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» наказано забезпечити виготовлення правовстановлюючих документів на територію державного лісового фонду та проведення базового лісовпорядкування на площі 36730,5 га, згідно додатку № 2/а.с. 36 у т.1/. Згідно з додатком № 2 до зазначеного наказу за ДП «Городоцьке лісове господарство» закріплено, зокрема 1 квартал (Поліське ЛГ), який розташований у Новорудській сільській раді /а.с. 37 у т.1/.
Відповідно до постанови від 30.01.2017 р. у справі № 803/1622/16 Волинський окружний адміністративний суд скасував розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 р. № 232 «Про надання лісів у постійне користування».
Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р. у справі № 803/1622/16 була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 р.
Отже, чинним судовим рішенням скасоване розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 р. № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким, як стверджує прокурор спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування.
Як зазначено вище, прокурор і третя особа посилаються на рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2, відповідно до якого рада надала дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств /а.с. 24 у т.3/.
Прокурор звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.10.2017 р. у справі № 803/1622/16, виснував, що рішення Волинської обласної ради «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» від 18.08.2000 р. було прийнято у межах визначених законом повноважень, а відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, оцінених судами, використання лісового фонду для ведення лісового господарства було надано комунальним підприємствам правомірно.
Також прокурор надав суду разом із позовною заявою акт обстеження лісових насаджень від 10.09.2024 р., яке проведено працівниками філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» і яким підтверджено, що на земельній ділянці площею 3,1154 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 наявні лісові насадження в складі лісових культур вільхи чорної та берези повислої, середня висота дерев становить 12-22 м, їх вік - 31-65 років /а.с. 58 - 63 у т.1/.
Посилаючись на вищенаведені обставини як обґрунтування позову, прокурор доводить, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською і має перебувати у державній власності.
У позовній заяві доводиться, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.
Так, листом Камінь-Каширської окружної прокуратури від 11.12.2024 р. № 51/1-1824вих-24 /а.с. 48 у т.1/ до Волинської обласної державної адміністрації прокурор повідомив орган державної влади про факти порушення Маневицькою селищною радою вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду. Також прокурор просив повідомити чи має намір Волинська обласна державна адміністрація звертатися до суду із відповідною позовною заявою про витребування земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.
Листом від 24.12.2024 р. № 1207/01-12/2-24 Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації у відповідь на лист прокурора зазначило, що Волинській обласній державній адміністрації не було відомо про факти незаконного розпорядження земельними ділянками лісового фонду, органом виконавчої влади не вживалися заходи щодо повернення таких земельних ділянок та не заперечується щодо представництва інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації прокурором /а.с. 49 у т.1/.
Листом від 27.12.2024 р. № 51/1-1913вих-24 Камінь-Каширська окружна прокуратура повідомила орган виконавчої влади про прийняте рішення звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га /а.с. 17 у т.1/.
Волинська обласна державна адміністрація на такий лист не відреагувала.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Відповідно, прокурор доводить, що у спірних правовідносинах Волинська обласна державна адміністрація є належним позивачем як розпорядник земель лісогосподарського призначення.
Отже, прокурор у даній справі відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» обґрунтував необхідність представництва інтересів держави, оскільки компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин. Звертаючись до Волинської обласної державної адміністрації до подання позову, прокурор надав їй можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Заперечивши проти позову, відповідач Маневицька селищна рада просила суд першої інстанції закрити провадження у справі № 903/24/25 у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки Маневицька селищна відповідно до рішення від 09.01.2025 р. № 54/7 «Про припинення права власності на земельні ділянки» припинила право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га.
Суд першої інстанції відмовив у закритті провадження, оскільки закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Натомість судом встановлено, що рішенням Державного реєстратора №77640452 від 05.03.2025 відмовлено Маневицькій селищній раді у проведенні реєстраційних дій щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га на підставі рішення Маневицької селищної ради від 09.01.2025 №54/7 "Про припинення права власності на земельні ділянки", і за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 12.03.2025 р., підтверджено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 значиться Маневицька селищна рада /а.с. 124 у т.2/.
За таких обставин суд першої інстанції визначився, що на час ухвалення рішення судом власником спірної земельної ділянки значиться відповідач, тому відсутні підстави для висновку, що предмет спору у даній справі припинив існування, у суду немає і вирішив спвр по суті.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виснував, що умовою застосування положень п. 5 Прикінцевих положень ЛК України до спірних правовідносин має бути підтвердження факту надання спірної земельної ділянки у постійне користування ДП «Городоцький лісгосп» (нині філія «Городоцьке лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України») або іншому спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 включно, тоді як доказів на підтвердження обставин щодо надання спірної земельної в користування філії "Городоцьке ЛГ" ДП «Ліси України» (його правопопередникам) прокурором не надано.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до статті ч.1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній з 29.03.2006 р. до 15.01.2020 р.) встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14).
Колегія суддів зауважує, що умовою застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 р. включно. Такий правовий висновок щодо умов застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 р. у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 р. у справі № 913/214/23 та від 17.06.2024 р. у справі № 913/205/23, що враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Прокурором і третьою особою Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» у даній справі не доведено як підставу позовних вимог, що спірна земельна ділянка раніше була надана у постійне користування ДП «Городоцький лісгосп» (нині філія «Городоцьке лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України») або іншому спеціалізованому державному лісогосподарському підприємству за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Посилання прокурора на розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування» як на правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку відхиляється судом, оскільки постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р. у справі № 803/1622/16 скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 р. № 232 «Про надання лісів у постійне користування», і таке судове рішення є чинним.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що прокурором не надано доказів про те, що спірна земельна ділянка була частиною земель, зазначених у розпорядженні Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 р. № 232 «Про надання лісів у постійне користування» чи рішенні Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2.
При цьому рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 р. № 13/2 було надано лише дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, тоді як скаржником не доведено і судом не встановлено завершення реалізації такого рішення шляхом вчинення послідовних дій з розробки відповідного проєкту землеустрою відведення земельних ділянок і прийняття остаточного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування лісогосподарському підприємству земельних ділянок, до складу яких, за твердженнями прокурора і третьої особи, входила спірна земельна ділянка площею 13,5903 га, що, в свою чергу, виключає підстави для висновку про набуття лісогосподарським підприємством права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» на підставі картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування за 2012 рік, визначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 знаходиться в кварталі 1 виділах 33, 34 ДП «Городоцький лісгосп» /а.с. 53 зв. - 55, а.с. 66 - 118 у т.1, 32 - 153 у т.3/.
Проте вказаний витяг та матеріали лісовпорядкування за 2012-2013 роки не підтверджують факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 у постійному користуванні Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» до 28.03.2006 р. на підставі рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відсутні такі відомості також станом на момент прийняття розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району», якими цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення.
Розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 № 495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району» прокурором та позивачем не оспорюється.
За таких встановлених обставин колегія суддів критично оцінює посилання скаржників на Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та на п. 24 Перехідних положення Земельного кодексу України, оскільки, посилаючись на ці норми скаржники доводять, що землі лісогосподарського призначення не могли бути передані у комунальну власність. Натомість. як зазначено вище, у даній справі не встановлено факт надання спірної земельної ділянки як земель лісогосподарського призначення в користування лісогосподарському підприємству.
В судовому засіданні 22.07.2025 р. прокурор в усних поясненнях послався на висновки Верховного Суду, викладені від 01.07.2025 р. у справі № 925/445/23. Колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки така справа № 925/445/23 не є подібною до спірних правовідносин у справі № 903/24/25.
Так, у постанові від 27.03.2018 р. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Колегія суддів встановила, що у постанові Верховного Суду у справі № 925/445/23, на яку послався прокурор, відсутні висновки щодо застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України та в мотивувальній частині постанови взагалі відсутнє посилання на таку норму, тоді як у даній справі визначальним є підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування лісогосподарському підприємству саме до набрання чинності пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, тобто до 28.03.2006 р. включно. Натомість колегія суддів враховує правові висновки щодо умов застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, викладені у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 р. у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 р. у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 р. у справі № 913/214/23 та від 17.06.2024 р. у справі № 913/205/23 відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Зокрема, за подібних правовідносин у справі № 913/50/22 у постанові від 30.04.2024 р. Верховний Суд виснував, що умовою застосування пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 р. включно, тоді як у даній справі прокурор посилаючись на пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України доводить про те, що матеріали лісовпорядкування 2013 року підтверджують віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Також колегія суддів відхиляє доводи прокурора про преюдиційність висновків суду у справі № 803/1622/16 за позовом Волинської обласної ради, Комунального підприємства «Волинсьприродресурс» Волинської обласної ради, Волинського обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс» до Волинської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», державного підприємства Цуманське лісове господарство», державного підприємства «Поліське лісове господарство», державного підприємства «Прибузьке лісове господарство» про скасування розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації від 19.01.2011 р. р. № 14 «Про вдосконалення управління лісовим господарством», від 19.01.2011 р. № 15 «Про утворення комісії для передачі лісів дочірніх підприємств комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс» до сфери управління обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України» та від 31.05.2011 р. № 232 «Про надання лісів у постійне користування».
Так, відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду - не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Натомість колегією суддів встановлено, що справа № 803/1622/16 розглядалася за іншого складу учасників та не містить висновків стосовно предмету спору у даній справі - у справі № 803/1622/16 не розглядалося питання і відсутні висновки щодо надання земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 площею 3,1154 га лісогосподарському підприємству, як про це доводить прокурор.
Колегія суддів також відхиляє як безпідставні доводи третьої особи про те, що межі лісових земель (у тому числі й спірної земельної ділянки) відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство» від 2013 року внесено до Державного земельного кадастру, що надає змогу ідентифікувати землі колишнього ДП «Городоцьке ЛГ», а на даний час ДП «Ліси України». Судом враховано, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0091 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 26.11.2013 р., категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 40 - 45 у т.1/.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновує про необґрунтованість позовних вимог прокурора.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини норми пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, умовою застосування якого (пункту 5) законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування лісогосподарському підприємству саме до 28.03.2006 р. включно, чого прокурором і Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" не було доведено, а тому відсутність підстав вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями унеможливлює визнання документами, що підтверджують право лісогосподарського підприємства на неї, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, складених і затверджених у 2012 - 2013 рр.
З приводу решти доводів скаржників, викладених у їх скаргах, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг прокурора і третьої особи відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги заступника керівника Волинської обласної прокуратури та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 16.04.2025 р. у справі № 903/24/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 903/24/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 28.07.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.