вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2025 р. Справа№ 910/16870/23 (910/8829/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 (повний текст складено 09.04.2025)
у справі №910/16870/23(910/8829/24) (суддя Івченко А.М.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
про стягнення заборгованості
в межах справи № 910/16870/23,
за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
про банкрутство,
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/16870/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".
У липні 2024 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва, у межах провадження у справі про банкрутство №910/16870/23, із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про стягнення 15 815,63 грн, у тому числі: 14 281,46 грн основного боргу, 1251,45 грн пені, 134,10 грн 3% річних та 148,62 грн інфляційних втрат коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір №02.5-14/1-85 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 29.12.2015, однак відповідач неналежним чином виконував умови договору у зв'язку із чим за період листопада-грудня 2023 року та січня-травня 2024 року утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Заявою про зміну предмету позову від 22.11.2024 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 23645,91 грн, у тому числі: 19223,02 грн основного боргу, 2959,39 грн пені, 331,50 грн 3% річних та 1132,00 грн інфляційних втрат коштів.
Заява мотивована тим, що відповідач не повернув орендовані ним приміщення, тому позивачем додатково надані послуги по договору за період червня-вересня 2024 року, у зв'язку із чим збільшилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 прийнято заяву про зміну предмета позову до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 19223,02 грн основної заборгованості, 331,50 грн 3% річних, 1132,00 грн інфляційних втрат та 2119,23 грн судових витрат.
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 2959,39 грн пені та 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2959,39 грн пені та 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки посилаючись на введений ухвалою суду від 22.11.2023 мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд не врахував, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, оскільки поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, а спірний період у справі є поточними вимогами кредитора (листопад - грудень 2023 року та січень - вересень 2024 року), тому, враховуючи умови п. 4.2 Договору, стягнення з відповідача пені у розмірі 2959,39 грн (за період з 21.12.2023 до 21.11.2024) є правомірним та відповідає нормам матеріального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 17 червня 2025 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) шляхом направлення ухвали суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему і ухвала доставлена до їх електронних кабінетів 29.05.2025, що підтверджується довідками про доставку від 02.06.2025.
Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.09.2015 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1733 (далі - договір).
У п.4.1 змінюваних умов договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення № 27 (інв. №47565) площею 24,5 кв.м, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.64.НЛТНПД064 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Відповідно до п. 1.1 незмінюваних умов договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, вартість якого зазначена у п. 6 умов.
Згідно з п. 2.1 незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Пунктом 3.1 незмінюваних умов договору орендна плата становить суму, визначену у п. 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору.
У п. 12 змінюваних умов договору зазначено, що цей договір діє до 29.09.2025 включно.
Актом приймання-передачі державного майна №1 від 30.09.2015 підтверджується факт передачі Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) у користування Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (орендар) державне майно - нежитлове приміщення №27 (інв. № 47565) (далі - майно), загальною площею 24,5 кв.м. розміщене на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу за адресою: Київська область, м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08307.
Вищезазначений Акт підписано та скріплено печатками з боку орендодавця, балансоутримувача та орендаря.
На виконання умов договору 29.12.2015 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 02.5-14/1-85 (далі - договір про відшкодування витрат).
Згідно з п. 1.1 договору про відшкодування витрат у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування нежитлового приміщення №27, площею 24,5 кв.м., на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, для забезпечення діяльності з пасажирських перевезень (далі - майно).
У п. 1.1.1 договору про відшкодування витрат зазначено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги. Вид, обсяг та сума оплати за відповідні послуги зазначені у таблиці №1 цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору про відшкодування витрат сплата за послуги, вказані в таблиці № 1, здійснюється орендарем з 30.09.2015 (дати підписання сторонами Акту №1 ).
Згідно з п. 1.5 договору про відшкодування витрат розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором. Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно п. 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (в редакції Додаткової угоди №1 від 27.06.2018).
Пунктом 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Відповідно до п. 6.3 договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.
Пунктом 6.1 договору про відшкодування витрат визначено, що договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 29.09.2016 та діє до 31.03.2023. Якщо договір підписувався сторонами окремо, то датою укладення договору вважається пізніша дата (в редакції Додаткової угоди №3 від 01.11.2021)
Додатковими угодами №1 від 27.06.2018, №2 від 01.03.2019, №3 від 01.11.2021 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" неодноразово вносились зміни до договору про відшкодування витрат.
Як зазначає позивач, що на виконання умов договору про відшкодування витрат у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року ним було надано відповідачу відповідні послуги на загальну суму 19223,02 грн на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено копії рахунків-фактури №897/1296 від 30.11.2023 на суму 1235,39 грн, №897/1369 від 30.11.2023 на суму 619,13 грн, №897/1439 від 31.12.2023 на суму 1235,39 грн, №897/1501 від 31.12.2023 на суму 1415,68 грн, №897/198 від 31.01.2024 на суму 2839,85 грн, №897/555 від 29.02.2024 на суму 2345,38 грн, №897/678 від 31.03.2024 на суму 2119,86 грн, №897/774 від 30.04.2024 на суму 1235,39 грн, №897/835 від 31.05.2024 на суму 1235,39 грн, №897/900 від 30.06.2024 на суму 1235,39 грн, №897/1002 від 31.07.2024 на суму 1235,39 грн, №897/1073 від 31.08.2024 на суму 1235,39 грн, №897/1186 від 30.09.2024 на суму 1235,39 грн та актів приймання-здачі робіт від 30.11.2023 на суму 1235,39 грн, від 30.11.2023 на суму 619,13 грн, від 31.12.2023 на суму 1235,39 грн, від 31.12.2023 на суму 1415,68 грн, від 31.01.2024 на суму 2839,85 грн, від 29.02.2024 на суму 2345,38 грн, від 31.03.2024 на суму 2119,86 грн, від 30.04.2024 на суму 1235,39 грн, від 31.05.2024 на суму 1235,39 грн, від 30.06.2024 на суму 1235,39 грн, від 31.07.2024 на суму 1235,39 грн, від 31.08.2024 на суму 1235,39 грн, від 30.09.2024 на суму 1235,39 грн.
Вищевказані рахунки-фактури та акти приймання-здачі робіт за вказані періоди були направлені відповідачу за допомогою системи документообігу Me.Doc, проте не були підписані та повернуті позивачу. Жодних вмотивованих відмов щодо підписання актів позивачу не надходило.
Як вказує позивач, у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року за ним обраховується заборгованість в розмірі 19223,02 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-85 позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 19223,02 грн основного боргу, 2959,39 грн пені, 331,50 грн 3% річних та 1132,00 грн інфляційних втрат коштів.
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат коштів, а в частині стягнення пені позов не підлягає задоволенню, з огляду на поширення мораторію на задоволення вимог усіх кредиторів та зупинення прострочення боржника (відповідача) з виплати такого боргу протягом всього періоду дії мораторію.
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2959,39 грн пені, а також в частині розподілу судових витрат.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором про надання послуг, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за договором та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були оплачені надані позивачем послуги у строки, встановлені договором, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат коштів.
Апеляційним господарським судом також не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції у неоскаржуваній частині.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, за порушення строків оплати за договором, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.
Пунктом 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Таким чином, умовами п. 4.2 договору встановлені інші строки нарахування пені, ніж ч.6 статті 232 ГК України і вказаними умовами сторони чітко визначили та погодили момент, до якого має бути нарахована пеня, а саме, "до моменту повного погашення заборгованості за Договором". Дана подія є чіткою межею, яку можна зафіксувати та встановити.
В разі не застосування положень п.4.2 договору відбудеться нівелювання волевиявлення сторін, що було викладено та погоджено у Договорі.
Позивачем, на підставі наведених умов договору, нараховано і заявлено до стягнення 2959,39 грн пені.
З розрахунку (а.с.140-141) вбачається, що пеня нарахована за період з 21.12.2023 по 21.11.2024 по акту за листопад 2023 року та в подальшому окремо за кожний місяць, починаючи з 21 числа місяця, що слідує за звітним, і по 21.11.2024.
Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично та методологічно правильним.
Однак, дійшовши висновку про правильність розрахунку пені, суд першої інстанції відмову у задоволенні позовної вимоги щодо пені мотивує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16870/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і за висновком суду вказаний мораторій поширюється на задоволення вимог усіх кредиторів протягом всього періоду дії мораторію.
Апеляційний господарський суд вважає помилковим вказаний висновок суду першої інстанції та погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірної відмови у позові в частині стягнення пені, з огляду на наступне.
За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; (абз. 15 ст. 1 розділу 1 КУзПБ).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог (п. 27 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/3800/21).
Поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
Абзацом 1 пункту 5 ст. 41 КУзПБ встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №925/1770/15(925/11/23) викладено наступний висновок:
"42. За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
…44. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п'ятої статті 41 КУзПБ).
…46. Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
…50. За змістом статті 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
51. Отже, визначальним для кваліфікації вимог кредитора як конкурсних чи поточних є момент виникнення таких вимог."
Провадження у даній справі відкрито та мораторій на задоволення вимог кредиторів у даній справі введено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023.
Заявлена у позові заборгованість щодо наданих/отриманих послуг на умовах вищевказаного договору виникла за період листопад 2023 - вересень 2024, пеня нараховується з 21.12.2023 по 21.11.2024, тому такі вимоги позивача є поточними.
Враховуючи норми, передбачені КУзПБ, та вищенаведені висновки Верховного Суду, мораторій не поширює свою дію на поточні вимоги кредиторів.
Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, та боржник відповідає за поточними зобов'язаннями на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи, що заявлена пеня нарахована на забезпечення виконання поточних зобов'язань та, враховуючи умови п. 4.2 договору, стягнення з відповідача пені у розмірі 2959,39 грн (за загальний період з 21.12.2023 по 21.11.2024) є правомірним та відповідає нормам чинного матеріального права.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27 січня 2025 року в частині відмови задоволенні позову щодо стягнення 2959,39 грн пені прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову про стягнення 2959,39 грн пені.
Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Згідно ч. 14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову позивачем було сплачено 2422,40 грн судового збору і задовольняючи позов частково суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 2119,23 грн судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та, відповідно, задоволення позовних вимог про стягнення 2959,39 грн пені, з відповідача на користь позивача підлягає достягненню 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Також з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.129 ГПК України, підлягають стягненню 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 січня 2025 року в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 2959,39 грн пені та 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" 2959,39 грн пені та 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код юридичної особи 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (ідентифікаційний код юридичної особи 20572069, адреса: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300) - 2959,39 грн пені, 303,17 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко