Справа № 740/8009/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/554/25
Категорія - ч.1 ст. 121 КК України. Доповідач ОСОБА_2
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференцій із захисником з використанням його власних технічних засобів та обвинуваченим через Ніжинський міськрайонним суд, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022270300001285 від 24 грудня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 квітня 2025 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до п'яти років позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 24 грудня 2022 року близько 15 години 00 хвилин, у кімнаті квартири АДРЕСА_2 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_9 , маючи на меті спричинення тілесного ушкодження останньому, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_9 не менше двох ударів кулаками рук в область обличчя та один удар своєю головою по голові останнього, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, вдавленого багатоуламкового перелому лобної кістки справа з переходом на орбіту, із зміщенням уламків, емфіземи м'яких тканин, фронтального гемосинуситу справа, що у сукупності є небезпечними для життя в момент заподіяння та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду змінити та призначити його підзахисному покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Посилаючись на ряд положень матеріального та процесуального Закону, апелянт вказує, що призначене судом першої інстанції покарання є несправедливим та в даному випадку виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства. Зокрема, сторона захисту звертає увагу на наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що і є підставами для застосування пом'якшення покарання.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу про пом'якшення, прокурора, який не погодився з доводами апеляційної скарги, вирок суду вважав законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Висновки суду про доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
За вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого, шляхом призначення більш м'якого покарання ніж визначено санкцією частини статті, за якою він засуджується.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, судом першої інстанції враховано, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, відомості щодо особи обвинуваченого - його вік, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, негативні характеристики за місцем проживання відсутні, відповідно до висновку органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства визначено як середній.
Разом з цим, суд правильно обґрунтував свої мотиви при встановленні відсутності такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Зокрема суд зазначив, що обвинувачений не висловлював жаль з приводу вчиненого, критично не оцінив своїх дій, та не бажав виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 пояснював, що саме потерпілий у себе вдома напав на нього і він вимушений був оборонятися, що виключає наявність такої пом"якшуючої покарання обставини як щире каяття, оскільки заперечує свою провину і перекладає її на потерпілого.
Посилання захисника на наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину також є безпідставним.
Так, визнання чи невизнання тієї чи іншої пом'якшуючої або обтяжуючої обставини є правом суду, а не обов'язком. Крім того, така обставина, як активне сприяння розкриттю злочину, не була вказана стороною обвинувачення в обвинувальному акті. Також, активне сприяння розкриттю злочину, полягає у наданні особою органу досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин або фактів, проте такі обставини не були встановлені і в ході судового розгляду.
Наведені у апеляційній скарзі сторони захисту обставини, які на його переконання дають можливість застосувати ст. 75 КК України, але без належного їх обґрунтування з посиланням на конкретні обставини, що були встановлені судом, проте залишені поза увагою, або взагалі не були встановлені, досліджена апеляційна скарга, окрім загальних термінів та положень, не містить.
Відтак, апеляційний суд цілком погоджується з позицією суду першої інстанції, який на підставі наведених даних про особу ОСОБА_6 дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання без можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 цього Кодексу, яке він має відбувати реально.
У цьому кримінальному провадженні при призначенні покарання місцевий суд керуючись дискреційними повноваженнями, врахував обставини, які відповідно до закону мають правове значення та постановив вирок, у якому навів детальні мотиви прийнятого рішення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12