Номер провадження: 22-ц/813/2555/25
Справа № 518/696/24
Головуючий у першій інстанції Алексєєва О.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
28.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2024 року у складі судді Алексєєвої О.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.10.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 154116-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає відповідачу грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Згідно умов договору сторони визначили, що плата за користування кредитом фіксована та становить 1,02439584 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2. договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3. Встановлений Графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.
Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Проте, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання згідно умов договору, у зв'язку з чим, станом на 11.03.2024 року, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 51 782,18 грн., яка складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 27 782,18 грн.; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020 року, що становить 51782,18 грн., яка складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту 24 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 27782,18 грн.; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відповідачка заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у наданих до позовної заяви додатках та отриманій за ухвалою суду виписці по картковому рахунку на ім'я ОСОБА_2 , відсутні докази руху коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 , а отже позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримала грошові кошти у первинного кредитора, а також наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, у тому числі, у розмірі, вказаному у розрахунку. Розрахунок заборгованості в даному випадку не є належним доказом існування заборгованості або інших грошових правовідносин між сторонами, зокрема з первинним кредитором. При цьому, судом також зауважено, що зміст договору №154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020 не містить посилань на номер картки для отримання кредитних коштів. Так само, номер картки не зазначено в інших підписаних відповідачем документах (прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020. Додана до позову Анкета клієнта від 04.03.2024 з відомостями про номер картки, на яку здійснювались перерахування, не свідчить про те, що саме цю картку зазначав відповідач при укладенні договору, оскільки вказана анкета не підписана відповідачем. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами отримання відповідачем коштів, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ТОВ «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Ширяївсткого районного суду Одеської області від 06 вересня 2024 року та ухвалити нове ріщення, яким позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п.1 кредитного договору, а також дата перерахування коштів та суми перерахування відповідає довідці сформованій АТ «Ощадбанк». При цьому, суд першої інстанції прийшов до поспішних та неправильних висновків про відмову від позову, виходячи з відповіді АТ «Ощадбанк», оскільки відповідачка в своєму Особистому кабінеті в інформаційно - телекомунікаційній системі на сайті Кредитодавця сама зазначила в тому числі і банківські реквізити, необхідні для перерахування суми кредиту позивачем відповідачу, а саме, що банківська картка за № НОМЕР_1 емітована АТ «Ощадбанк» належить саме їй - ОСОБА_1 . Тобто остання самостійно надала позивачу в якості належного банківського реквізиту номер цієї банківської картки для перерахування суми кредиту за Кредитним договором у сумі 24000 грн.
Доводи скарги також мотивовані тим, що виписка сформована банком за пероід з 05.10.2020, у той час як кредитний договір було укладено 03.10.2020, у зв'язку із чим у виписці не відображено операції з зарахування кредитних коштів у сумі 24000 грн. на рахунок, що відкритий для облсуговування банківської картки № НОМЕР_1 . При цьому, хоча з виписки по рахунку, кошти зараховувались на рахунок, що належить ОСОБА_3 , однак у відповідності до ст. 636 ЦК України, передбачена можливість укладення договору на користь третьої особи, а отже ймовірно договір про надання кредиту було укладено на користь третьої особи. Проте судом першої інстанції не було залучено до справи у якості третьої особи ОСОБА_3 та не було витребувано у відповідачки пояснення щодо причин надання нею кредитору інформації про номер банківської картки, що належить не їй, а третій особі.
Крім того, як зазначає скаржник судом першої інстанції не було враховано принцип презумпції правочину, що визначений ст. 204 ЦК України. У данному випадку дійсність договору про надання кредиту №154116-КС-001 від 03.10.2020 не спростована жодним рішенням суду про визнання правочину недійсним, а тому вказаний договір вважається таким, що укладдений, а отже створює права та обов'язки для його сторін.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 03.10.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 154116-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається Кредит - 16 тижнів; процентна ставка за Кредитом в день 1,02439584, фіксована; загальний розмір наданого Кредиту 24 000,00 грн.; термін дії Договору до 23.01.2021 року; орієнтовна загальна вартість Кредиту 42240,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 373,90448160 процентів.
Також матеріали справи містять Пропозицію (оферту) укласти Договір № 154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір №154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020 та Паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 , та в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в Паспорті споживчого кредиту в розділі 5 міститься графік платежів.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 154116-КС-001 від 03.10.2020 станом на 11.03.2024 загальна заборгованість складає 51 782,18 грн., а саме: за кредитом 24 000,00 грн.; по відсотках 27 782,18 грн.; по комісії 0,00 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Окрім того, за приписамистатті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 154116-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G2870, 03.10.2020 17:55:15", який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Звертаючись до суду із позовом та у доводах апеляційної скарги, позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту він виконав, надавши відповідачці грошові кошти в розмірі 24 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 02.04.2024 клопотання позивача ТОВ «Бізнес Позика» про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ «ОЩАДБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 03.10.2020 по 23.01.2021 включно.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, АТ «Державний ощадний банк України» надало виписку з рухом коштів за запитуваний період по рахунку, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , та повідомлено, що вищезазначена картка не належить ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , а рахунок № НОМЕР_3 оформлений на ім'я ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_4 .
Апеляційний суд погоджується із висновком суду, що у наданих до позовної заяви додатках та отриманій за ухвалою суду Виписці по картковому рахунку на ім'я ОСОБА_2 , відсутні докази руху коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 , тобто позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач дійсно отримала грошові кошти у первинного кредитора, а також наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, у тому числі, у розмірі, вказаному у розрахунку.
Доводи скарги «Бізнес Позика» про те, кредитні кошти були перераховані відповідачці на картку, яку вона вказала у Особистому кабінеті в інформаційно - телекомунікаційній системі на сайті Кредитодавця, що підтверджується анкетою клієнта (витяг з інформаційно - телекомунікаційної системи), оцінюються судом критично, оскільки не свідчать про те, що саме цю картку відповідачка зазначила при укладенні договору.
При цьому, які вірно встановив суд, зміст договору №154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020 також не містить посилань на номер картки для отримання кредитних коштів. Так само, номер картки не зазначено в інших підписаних відповідачем документах (прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №154116-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2020.
Натомість з офіційної відповіді АТ «Ощадбанк» однозначно вбачається, що зазначений рахунок/картка належить іншій особі - ОСОБА_3 , а не відповідачці.
Позивач не надав жодного підтвердження, що відповідачка фактично отримала кредитні кошти або мала доступ до рахунку третьої особи.
Посилання апелянта на можливість укладення договору на користь третьої особи ( ОСОБА_3 ) є припущенням і не підтверджено жодними доказами. В тексті кредитного договору не зазначено, що він укладається на користь третьої особи. Позивач не заявляв про уточнення позову або залучення третьої особи, а тому цей аргумент є виключно спробою пояснити неузгодженості у фактичних даних.
Доводи апелянта про те, що у виписці по рахунку відсутнє відображення зарахування 24 000 грн у зв'язку з тим, що вона нібито сформована лише з 05.10.2020, є необґрунтованими та не відповідають змісту наданого доказу, оскільки як вбачається з поданої до суду виписки, вона сформована за період з 03.10.2020 по 23.01.2021 та містить інформацію про кожен банківський день у цьому проміжку, зокрема і за дату укладення кредитного договору - 03.10.2020. У вказаній виписці відсутнє будь-яке зарахування грошових коштів у розмірі 24 000 грн. на користь відповідача у зазначений день, що свідчить про відсутність виконання зобов'язання щодо видачі кредиту (а.с. 60-62).
Безпідставними є і твердження скаржника щодо презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), оскільки презумпція правомірності правочину не може переважати обов'язок доведення факту виконання договору, тобто передачі кредитних коштів. Суд не ставив під сумнів дійсність договору, а констатував відсутність доказів фактичного виконання з боку позивача (тобто передачі грошей).
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.
Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: