Справа № 683/1392/25
2/683/935/2025
25 липня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
з участю секретаря Градомської Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/1392/25 (провадження №2/683/935/2025) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька,
встановив:
09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. За час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України та згідно сповіщення сім'ї №1/2581 від 01.06.2024 року ОСОБА_2 зник безвісти 28.05.2024 року поблизу населеного пункту Стариця Харківської області. Після народження дитини постала необхідність здійснити реєстрацію її місця проживання по АДРЕСА_1 за місцем реєстрації матері. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до відділу з питань реєстрації місця проживання Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області із заявою зареєструвати місце проживання своєї дочки, однак їй відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька. Позивач вказує, що не має змоги отримати дозвіл батька на реєстрацію місця проживання дитини, оскільки ОСОБА_2 під час проходження військової служби зник безвісті. Вказана обставина перешкоджає позивачу у позасудовому порядку зареєструвати місце проживання дитини, тому вона звернулася до суду за захистом прав малолітньої дочки на вільний вибір місця проживання.
16 травня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, однак через канцелярію суду подав заяву, якою просить розгляд справи здійснити без участі позивача та без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив.
Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, однак через канцелярію суду від представника надійшла заява, згідно якої ОСОБА_4 просить розгляд справи здійснити без його участі та позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Крім того, в матеріалах справи міститься лист №63/54-42-1470/2025 від 13.06.2025 року, згідно якого орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області не заперечує щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 23.07.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.07.2022 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видано 23 січня 2024 року Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії договору найму житлового приміщення у гуртожитку Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей» від 24.08.2024 року, ОСОБА_1 винаймає житлове приміщення АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Реєстру Старокостянтинівської територіальної громади №2022/001925360 від 08.12.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 08 грудня 2022 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ..
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 ..
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області щодо реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , однак отримала письмову відмову через відсутність згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини.
Згідно копії сповіщення сім'ї №1/2581 від 01.06.2024 року ОСОБА_2 , 1996 року народження, зник безвісти 28 травня 2024 року поблизу населеного пункту Стариця Харківської області.
Згідно листа органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №63/54-42-1470/2025 від 13.06.2025 року судом встановлено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області не заперечує щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Встановлені судом обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII, (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Частиною 1 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом вказала, що ОСОБА_2 , який записаний батьком її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має можливості надати свою згоду на реєстрацію місця проживання дитини, оскільки з 28 травня 2024 року він значиться таким, що зник безвісти поблизу населеного пункту Стариця Харківської області.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Статтею 176 СК України передбачено, що батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство).
Стаття 160 ЖК України передбачає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму.
Наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно (ст.161 ЖК України).
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
У відповідності до положень пунктів 5, 16, 17, 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265, батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
Пункт 33 Порядку передбачає, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-ІХ, задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Таким чином, відсутності письмової згоди батька на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання матері, позбавляє позивача можливості зареєструвати дитину за місцем її фактичного проживання.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі №752/2951/20, провадження №61-11860св21, викладено висновок згідно з яким при вирішенні спору між батьками щодо реєстрації місця проживання дитини та зняття її з реєстрації за відсутності згоди іншого з батьків з'ясуванню підлягає питання, чи була вказана відмова безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами. Якщо відсутність згоди відповідача на реєстрацію місця проживання дитини з позивачем обумовлена наявністю спору між сторонами щодо того, з ким із батьків має проживати дитина і остаточне рішення з цього приводу не ухвалене, саме рішення у справі про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця її проживання і буде ефективним способом захисту прав дитини.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року по справі № 711/1435/19 зроблено висновок про те, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Пунктом 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265, на батьків новонародженої дитини покладено обов'язок задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження, а пункт 33 цього Порядку передбачає, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків за згодою іншого з батьків.
Відповідач ОСОБА_2 , який записаний батьком дитини, з 28 травня 2024 року рахується зниклим безвісти, що унеможливлює надання ним згоди на реєстрацію місця проживання дитини.
Разом з тим, відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю ОСОБА_1 за місцем їх фактичного проживання суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та Законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Враховуючи виняткові обставини, що унеможливлюють надання згоди батьком дитини на реєстрацію місця проживання дитини, беручи до уваги лист органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №63/54-42-1470/2025 від 13 червня 2025 року, згідно якого орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області не заперечує щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що задоволення даного позову буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
З огляду на викладене, позивачу слід надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька - задовольнити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 6826 від 18.08.2022 року, РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5
Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: 31100, вул. Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл..
Суддя: