Справа № 308/7619/23
(заочне)
22 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
з участю секретаря судового засідання - Микита М-Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із даною позовною заявою, яку у ході розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження № НОМЕР_1 .
Матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , з якою Позивач не перебував і не перебуває у шлюбних відносинах, проте за час спільного проживання у них народилось двоє дітей.
Позивач зазначає, що з народження по ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживали разом з ним, між ними дуже тісні родинні зв'язки, вони проводили багато часу разом.
У дітей є окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для дитини відповідного віку, створені всі умови для повноцінного гармонійного розвитку та проживання з батьком, що у повній мірі відповідає інтересам дитини.
Проте з 2020 року ОСОБА_2 розлучила братів, оскільки 11.02.2020 виїхала з старшим сином рейсом Київ-Москва. З того часу Відповідачка не дає бачитись братам та зовсім не приймає участі в житті меншого сина, не цікавиться його життям та не приділяє останньому належної материнської уваги.
Відтак позивач самостійно піклується та виховує спільного меншого сина, без будь-якої сторонньої допомоги з боку відповідача - матері ОСОБА_2 . Впродовж усього цього часу, остання не вживала жодних дій для відвідування ОСОБА_4 , повернення колишнього сімейного життя та врегулювання ситуації.
Листом, отриманим 27.02.2023 року повідомлено, що востаннє ОСОБА_3 перетинав державний кордон України 11.02.2020 року, шляхом виїзду із України до російської федерації.
Станом на березень 2023 року ОСОБА_3 знаходиться із Відповідачем на території російської федерації. Це унеможливлює спілкування позивача з їх спільним сином, не дає змогу бачитись із ним та піклуватись про нього, чого останній прагне більш за все. ОСОБА_2 всілякими способами заважає позивачу підтримувати зв'язок із сином.
Окрім того, з огляду на ситуацію, яка склалася, ОСОБА_3 не має змоги спілкування із своїм братом, ОСОБА_4 , що також має негативний вплив на життя обох дітей. Коли діти проживали разом, вони гарно проводили час, були підтримкою один для одного, у них склався міцний братерський зв'язок.
Позивач вважає, що проживання дітей окремо, погано впливає на братів, таке не повинно продовжуватись надалі, діти повинні бути разом, адже в них формується уявлення про сім'ю та сімейні цінності.
Позивачем були здійснені спроби надсилання подарунків ОСОБА_3 через Службу соціальної опіки російської федерації, але дані спроби також видались невдалими, оскільки посилка не була передана старшому сину.
Позивач зазначає, що має можливість забезпечити дітей належними умовами проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де на сьогодні він проживає з меншим сином.
Будинок належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власносності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Дитина заслуговує рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Щодо стану здоров'я позивач зазначає, що є здоровим, алкогольними напоями чи наркотичними речовинами не зловживає, періодично проходить огляд сімейного лікаря, разом із ОСОБА_4 .
Позивач також зазначає, що є виконавчим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Фіш», яке знаходить на території Словацької республіки, що підтверджується Витягом з торгового реєстру Міністерства юстиції Словацької республіки, отже має стабільний дохід, хорошу заробітну плату та здатний забезпечити дітей всім необхідним.
За таких обставин, позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У судове засідання ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Уточнені позовні вимоги від 21.04.2025 року підтримав повністю. Проти заочного розгляду справи не заперечив. Що стосується поданої ним заяви про відвід органу опіки та піклування, то просив таку не розглядати та відкликав її.
Представник органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, у тому числі і через сайт судової влади України, однак у матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування.
ОСОБА_2 та її представник в судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що громадянин України ОСОБА_8 та громадянка російської федерації ОСОБА_9 проживали спільно, без офіційної реєстрації шлюбу.
У цих відносинах:
- ІНФОРМАЦІЯ_5 у Гуамі (США) народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 24.09.2014 року, виданим Департаментом громадського здоров'я та соціального обслуговування Уряду Гуаму.
- ІНФОРМАЦІЯ_6 у Буенос-Айресі (Аргентина) народився молодший син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 .
Встановлено, що у 2020 році ОСОБА_2 , повідомивши ОСОБА_1 про намір відвідати свою матір у російській федерації, виїхала туди разом із сином ОСОБА_3 . Однак її від'їзд відбувся без будь-яких обґрунтованих причин, унаслідок чого вона залишила чоловіка з меншим сином в Україні, а ОСОБА_3 без згоди батька вивезла до російської федерації. З того часу вона не повернулася, місце проживання сина не змінила у встановленому порядку, не надала пояснень щодо ухваленого рішення та фактично позбавила батька можливості брати участь у вихованні дитини. Мати самовільно розлучила двох рідних братів, що завдало психологічної травми обом дітям. ОСОБА_4 залишився проживати з батьком в Україні.
В судовому засіданні встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 має стабільні житлові умови для проживання обох дітей. Він є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 57,1 кв. м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власносності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Також встановлено, що батько має достатній рівень фінансового забезпечення, оскільки є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Фіш», яке знаходить на території Словацької республіки, що підтверджується Витягом з торгового реєстру Міністерства юстиції Словацької республіки, отже має стабільний дохід, хорошу заробітну плату та здатний забезпечити дітей всім необхідним.
Дане твердження підтверджується випискою про рух коштів з рахунку ОСОБА_1 від 22.07.2025 року, яка долучена до матеріалів справи.
Крім цього встановлено, що стан здоров'я позивача є позитивним, алкогольними напоями чи наркотичними речовинами останній не зловживає, періодично проходить огляд сімейного лікаря, що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком від 22.07.2025 року.
Згідно з витягу з інформаційно-аналоітичної системи «Облік Відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної сидимості не має та в розшуку не перебуває.
Водночас, у діях матері наявні ознаки перешкоджання участі батька у вихованні дитини та можливе порушення права дитини на вільне спілкування з обома батьками.
Окрім того, для дітей важливо мати стабільне емоційне оточення. Батько вже виховує молодшого сина, тому спільне проживання з братом допоможе дитині відчувати сімейну підтримку та сприятиме її психологічному комфорту.
Різке розлучення з братом та батьком негативно позначилося на емоційному стані ОСОБА_3 . Діти мають рости разом, розвивати сімейні зв'язки, а батьки повинні прищеплювати їм родинні цінності.
Мати, фактично позбавляючи батька права виховувати сина, порушує норми статті 157 Сімейного кодексу України, яка забороняє одному з батьків чинити перешкоди у вихованні дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до її українського походження, мови та культури. Перебування дитини в середовищі, де їй нав'язують ідеї, що суперечать її національній ідентичності, може мати довгострокові негативні наслідки для її самоусвідомлення та соціалізації.
В умовах військової агресії росії проти України перебування дитини в російській федерації може становити небезпеку. Враховуючи інформаційний вплив у рф, існує ризик, що дитина може піддаватися пропаганді та тиску, що негативно вплине на її особистіше становлення.
Перебування ОСОБА_3 в Україні дозволить йому зберегти зв'язок із рідним братом та батьком, рости у стабільному середовищі, де йому не нав'язуватимуть ідеологічні установки, що суперечать його культурній ідентичності, отримати якісну освіту та медичне забезпечення, розвивати соціальні зв'язки з рідними та однолітками в Україні.
Встановлено, що мати без законних підстав і без згоди батька вивезла дитину за межі України, що порушує принцип рівності батьківських прав та обов'язків, внаслідок чого двоє рідних братів були примусово розлучені, що завдало їм психологічної травми та негативно вплинуло на їхній емоційний стан та розвиток.
На думку суду, перебування ОСОБА_3 в Україні дозволить йому зберегти зв'язок із сім'єю, забезпечить стабільність, безпеку, належне виховання та доступ до якісної освіти. Крім того, проживання в державі, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Україною, створює додаткові ризики для формування його національної та громадянської ідентичності, а також може піддати його впливу ворожої пропаганди.
З долученого до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №195/17/01-19 від 24.02.2025 року встановлено, що місце проживання дитини має визначатися з урахуванням її найкращих інтересів, рівності батьківських прав, стабільності та безпеки, а також умов для повноцінного розвитку, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_8 , на території України. Це рішення відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечує її безпеку, стабільність і комфортні умови життя, дозволяє зберегти родинні зв'язки та унеможливлює вплив ворожої пропаганди.
Відтак, звернення до суду з даним позовом відповідає принципам цивільно-процесуального закону та правом сторони в даному випадку на вирішення спору шляхом визначення місця проживання дитини, з огляду на фактичні обставини у даних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ?від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
При цьому суд зауважує, що відповідачка - ОСОБА_2 не обмежена у можливості реалізації належного їй права на спілкування із синами, вирішивши питання про встановлення порядку участі матері у їх вихованні.
Розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, суд надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини та визначення місця проживання її з батьком не впливатиме на взаємовідносини матері з сином, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє матір батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.
В даному випадку суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 24.02.2025 року за №195/17/01-19, як належний доказ по справі.
Водночас мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та її розвитку, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц.
Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна заява ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки належить стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1073, 60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 160 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141-142, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ЗУ «Про охорону дитинства» суд,-
Уточнену позовну заяву задоволити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір в розмірі - 1073, 60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.
Повний текст рішення суду складено 28.07.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк