Ст. 1 із 4
Справа № 303/3034/25
1-кп/303/320/25
23 липня 2025 року м. Мукачево
в особі головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні про обвинувачення
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забрідь Великоберезнянського
району Закарпатської області, зареєстрованого та
проживаючого в
АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
з участю: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2023 року за № 42023072210000412 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Від прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 60 днів, яке мотивоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та перебуваючи на посаді номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, в умовах воєнного стану, 12.10.2023 року самовільно залишив пункт постійної дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та був незаконно відсутній без
Ст. 2 із 4
поважних причин на військовій службі по 27.10.2024 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
За таких обставин, ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, а саме - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості застосування ст. 75 КК України або ж ст. 69 КК України. Обгрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 підтверджується: протоколами допитів свідків, письмовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження. Вказані докази є вагомими та дають обгрунтовані підстави для обвинувачення вказаної особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 04.04.2025 року ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2025 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.02.2025 року включно без визначення розміру застави. Ухвалами Мукачівського міськрайонного суду від 30 квітня та 27 травня 2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з кінцевим терміном до 25.07.2025 року включно. Водночас, ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України вважаються наявними, з огляду на встановлення слідчим суддею, судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Зокрема ОСОБА_3 може переховуватись від суду, з огляду на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_3 є тяжким і передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою для та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від суду та має реальну можливість покинути територію України, а також переховуватись на території України. Крім того, ОСОБА_3 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із учасниками кримінального провадження та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення та суду. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких, так як ризик впливу на учасників кримінального провадження (в т.ч. свідків) існує не лише на етапі досудового розслідування кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом. Вивченням особи обвинуваченого, на даний час, встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Оцінюючи в сукупності викладене, застосування відносно обвинуваченого інших менш суворих запобіжних заходів не зможуть запобігти уникненню вищевказаних ризиків з боку ОСОБА_3 , а тому є необхідним продовжити ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , яке просив задовольнити з наведених у клопотанні підстав.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ст. 3 із 4
Захисник ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно її підзахисного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на відсутність підтверджуючих доказів щодо наявністю ризиків, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, як підставу для задоволення даного клопотання. З урахуванням характеризуючих відомостей про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації, вперше притягається до кримінальної відповідальності, просила застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, які мають значення для його вирішення, заслухавши думки та заперечення учасників судового розгляду з приводу цього клопотання, суд прийшов до наступного.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 25.07.2025 року включно без визначення розміру застави.
До вказаної дати суд не має можливості закінчити розгляд вказаного кримінального провадження.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу (п.35, 51 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).
Підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, у тому числі, наявність обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.194 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1 та п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а тому може переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість
Ст. 4 із 4
покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочину), чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків; незаконно впливати на свідків або інших учасників судового розгляду.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України, не зменшилися, а тому жоден із інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду вказаного клопотання ризикам, наявність яких була встановлена судом при застосуванні та продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року та Мукачівського міськрайонного суду від 30 квітня та 27 травня 2025 року.
Згідно вимог ч. 8 ст. 176 КПК Украни, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Заперечення сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту судом відхиляються з огляду на характеризуючі дані особи обвинуваченого, який є неодруженим, утриманців не має, тобто в нього є відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, крім того обвинувачується у вчиненні військового тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, які були підставами для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які надалі продовжують існувати.
Таким чином, клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до 20 вересня 2025 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення
Головуючий ОСОБА_1