Справа № 302/667/25
Провадження № 2/302/301/25
28 липня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 травня 2025 до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований тим, що ОСОБА_1 було укладено з Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», первісний кредитор) Кредитний договір № 2001732491, який за своєю природою є змішаним договором - кредитним договором та договором про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . 13 жовтня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13/10/23, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним картковим рахунком, відкритим у межах кредитного договору № 2001732491, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». На підставі зазначених договорів позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за картковим рахунком № НОМЕР_1 в межах кредитного договору №20017324941 в сумі 30 070,27 грн, з яких 22 118,60 грн - загальна сума боргу по тілу та 7 951,67 грн - загальна сума боргу по відсотках. На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вказану суму заборгованості й суму понесених судових витрат.
Ухвалою судді від 29 травня 2025 року було відкрито провадження в справі й постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачка 11.06.2025, в межах установленого судом строку, подала відзив на позов, у якому зазначає, що не пам'ятає обставин отримання кредиту в АТ «ОТП Банк» і його погашення. Стверджує, що не може зрозуміти з наявних у матеріалах справи доказів яким чином і на яку суму в неї виникла заборгованість. У випадку встановлення судом обґрунтованості позовних вимог, заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності й просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову з цих підстав..
Позивач 20.06.2025, з дотриманням встановленого судом строку, подав відповідь на відзив у якому стверджує про необґрунтованість доводів відповідачки. Зауважує, що наявним у матеріалах справи кредитним договором, який підписаний первісним кредитором і позичальницею доводиться, що його сторонами було узгоджено всі істотні умови на основі вільного волевиявлення, відтак договір вважається укладеним і на його підставі виникли зобов'язання. До відповідні на відзив на відзив позивач додав виписку з рахунку та розрахунок заборгованості, якими він підтверджує суму невиконаних зобов'язань відповідачки перед первісним кредитором та право вимоги яких було переуступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ»
Заперечення на відповідь ОСОБА_1 до суду не подавала.
Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
В обґрунтування позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилався на те, що між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір Кредитний договір № 2001732491. На підтвердження цієї обставини до позовної заяви додано письмову копію Договору споживчого кредиту № 2001732491 від 06 грудня 2012 року (далі Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк надає, а позичальник отримує кредит на таких умовах: на придбання товару - 13 380,00 грн, на придбання послуг «Повернемо загублене» - 200 грн, в загальній сумі 10 580 грн; цільове призначення - придбання товарів і послуг у продавця 1, продавця 2, продавця 3 та продавця 4; строк кредиту - 15 місяців, перший внесок за товар - 3 000,00 грн, розмір процентної ставки - 0,01%.
Пунктом 1.2.1. Кредитного договору встановлено, що банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент за користування кредитом й інші платежі визначені договором і додатком №1 «Графіком платежів». З метою контролю за цільовим використанням кредиту - кошти перераховуються на користь продавців у рахунок оплати товару (п.1.2.2 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені договором не пізніше 06 березня 2014 року.
Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що банк і позичальник підтверджують укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил використання кредитних карток «MasterCard Standard», що розміщені на сайт банку та на умовах викладених в цьому розділі.
Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту банк: відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу «MasterCard Standard», а також виконує розрахункове обслуговування (п. 2.2.1.); в порядку передбаченому угодою надає позичальнику кредит шляхом встановлення кредитної лінії до карткового рахунку, у розмірі, передбаченому угодою (п. 2.2.2.).
Пунктом 2.4. Кредитного договору встановлено, що розмір кредитного ліміту складає 1 000,00 грн й може бути змінений банком (збільшений або зменшений) без зазначення причин зміни.
Пунктом 2.5. Кредитного договору встановлено, що його строк становить 3 (три) роки з моменту підписання сторонами, банк вправі в односторонньому порядку змінити (зменшити або збільшити) його строк.
Строк дії картки встановлюється Правилами (п. 2.7 Кредитного договору).
За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку, на дату укладення угоди розмір процентів становить 2,49 відсотків на місяць по операціях розрахунку карткою за товари та послуги та в мережі інтернет та 3,49 відсотків на місяць по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 відсотків на день.
Відповідно до п.3.17. Кредитного договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Після виконання позичальником зобов'язань за розділом 1 цього договору умови розділу 2 продовжують свою дію.
Порядок виконання позичальником зобов'язань визначений графіком платежів та інформаційним листком, відповідно до яких кредит належало погашати з 08.01.2013 по 06.03.2014 рівними платежами. Зазначений порядок відповідає умовам договору, зокрема щодо строку кредиту - 15 місяців та визначеної дати кінцевого терміну виконання зобов'язань за договором позичальником - 06.03.2014.
Доданими специфікацією до кредитного договору та рахунками від 06.12.2012 й накладною від 06.12.2012 підтверджується укладення кредиту на споживчі цілі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд констатує, що зазначеним кредитним договором, який підписаний ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підтверджується факт його укладення та виникнення між ними договірних відносин.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З'ясовуючи виникнення зобов'язань між первісним кредитором та відповідачкою суд констатує, що до позовної заяви не додано доказів, які б підтверджували факт виконання кредитного договору з боку ПАТ «ОТП Банк». Водночас разом із відповіддю на відзив позивач надав виписку з рахунка приватного клієнта № 2001732491 за розрахунковий період з 16.07.2013 по 13.10.2023 (внутрішньобанківські операції за рахунком вказано з дати видачі кредитного договору). Одержувач ОСОБА_1 (ід код НОМЕР_2 ).
Відповідно до зазначеної виписки: номер основного рахунку - НОМЕР_1 , валюта - грн, додатковий рахунок відсутній, залишок на початок періоду за основним рахунком -64,98 грн, вхідні комісії 0,00 грн. У виписці також такі відомості: дозволена перевитрата 0,00 грн, ліміт розстрочки 0,00 грн, повернення дозволеної перевитрати 5%, кількість операцій за програмою «Розстрочка» 0, підключена програма «Розстрочка» так.
У виписці містяться відомості щодо внутрішньобанківських операцій за період з 30.10.2015 по 05.10.2023, відомості про трансакції за рахунком: за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 * НОМЕР_3 за період з 22.06.2016 по 16.04.2019, за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 * НОМЕР_4 за період з 28.08.2020 по 06.12.2021 та за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 НОМЕР_12 за період з 18.12.2015 по 25.04.2016.
Виписка по внутрішньобанківським операціям не містить відомостей про перерахування банком коштів ОСОБА_1 , зняття нею готівкових коштів чи їх переказ ОСОБА_1., проте в ній відображені відомості щодо нарахування банком комісії, погашення комісій, овердрафту, кредиту, перенесення кредиту, нарахування відсотків, тощо. При цьому у виписці наявні записи про погашення відповідачкою за кредитним договором №2001732491 від 15.07.2013, які здійснювались з 12.11.2015 по 11.07.2016 на суму 9 010 грн та з 12.07.2016 по 06.12.2021 на суму 75 980,23 грн.
У виписці відображені також трансакції за рахунком:
за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 * НОМЕР_6 за період з 18.12.2015 по 25.04.2016 на суму -1468,25 грн,
за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 НОМЕР_10 за період з 22.06.2016 по 16.04.2019 на суму -22 445,65 грн,
та за карткою MasterCard Standard 2 ОСОБА_1 НОМЕР_11 за період з 28.08.2020 по 06.12.2021 на суму -7341,81 грн,
а всього по всіх картках за увесь період -31255,71 грн.
Відповідно до відомостей виписки: кінцевий залишок 0,00 грн, кінцева заборгованість 0,00 грн, доступна для використання сума (без урахування блокувань) 0,00 грн, доступна для використання сума (з урахуванням блокувань) 0,00 грн, внесок до відновлення мінімального балансу 0,00 грн, доступна сума для зняття готівки (з урахуванням блокувань) 0,00 грн; деталізація за програмою розстрочка: загальну сума до погашення 0,00 грн.
Аналізуючи виписку по рахунку суд зауважує про таке.
Пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Пунктом 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Пунктом 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Суд констатує, що позивачем надано докази, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» якими підтверджується отримання відповідачкою грошових коштів від ПАТ «ОТП Банк» у період з 18.12.2015 по 06.12.2021 в сумі 31 255,71 грн. Відомості первинних документів узгоджуються з інформацією наведеною в «Розрахунку заборгованості за договором №2001732491 від 16.07.2013 00:00:00 картковий рахунок НОМЕР_9 UAH про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (особистих) по клієнту 2230105988 ОСОБА_1 станом на 13.10.2023». При цьому слід зауважити що в зазначеному розрахунку наявна інформація про баланс на 16.07.2013 - 0,00 грн та про баланс на 25.10.2015 - 19 995,71 грн, проте ні заяви позивача по суті, ані докази по справі не містять відомостей щодо природи й підстави, а також доказів виникнення зазначеної заборгованості.
Окремо суд зауважує, що як доказ виникнення у ОСОБА_1 заборгованості перед ОТП «Банк» позивачем було додано договір споживчого кредиту № 2001732491 від 06 грудня 2012 року, строк виконання зобов'язань за розділом 1 спливав 06 березня 2014 року. Натомість з доданих ТО «ФК «ЄАПБ» первинних документів слідує, що зобов'язання між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 , які є предметом цього позову виникли з договору № 2001732491 від 16 липня 2013 року, який сторонами наданий суду не був і в матеріалах справи - відсутній. При цьому з вказаного вище Розрахунку заборгованості слідує, що зобов'язання за договром споживчого кредиту № 2001732491 від 06 грудня 2012 року станом на 16.07.2013 було виконано, позаяк баланс на вказану дату становив - 0,00 грн.
Суд акцентує увагу на відомостях банківської виписки, відповідно до якої ОСОБА_1 було відкрито один основний рахунок, дозволена перевитрата 0,00 грн, ліміт розстрочки 0,00 грн, кількість операцій за програмою «Розстрочка» 0. При цьому матеріали справи не містять відомостей про умови надання ПАТ «ОТП Банк» кредитних коштів ОСОБА_1 , зокрема щодо суми (встановленого кредитного ліміту), строку кредитування, плати за користування кредитними коштами (відсотків) і порядку їх нарахування, комісій, відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.
Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку щодо нарахування плати за обслуговування рахунку, нарахування відсотків і штрафних санкцій, а відтак суд позбавлений можливості встановити на якій підставі й на яких умовах ПАТ «ОТП Банк» надавались кошти ОСОБА_1 .
Відповідно до Розрахунку заборгованості, інформація в якому узгоджується з відомостями Виписки по рахунку ПАТ «ОТП Банк» було надано ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 54 383,42 грн, при цьому відповідачкою здійснено на користь банку оплату на загальну суму 84 990,23 грн. Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про розмір плати за обслуговування рахунку (комісій), розміру відсотків і штрафних санкцій, суд не може визнати обґрунтованим їх нарахування в сумах 3 365,40 грн, 54 936,68 та 2 375,00 грн.
Відтак суд констатує, що з наданих позивачем доказів слідує, що ОСОБА_1 повернуто ПАТ «ОТП Банку» отримані від нього кредитні кошти в сумі 54 383,42 грн, шляхом сплати нею на користь банку суми 84 990,23 грн.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на положення ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі наведеного суд не встановив наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 13 жовтня 2023 року.
Суд установив, що 13 жовтня 2023 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) було укладено договір факторингу № 13/10/23, відповідно до якого Клієнт передав Фактору право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 30 070,27 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.1055 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як визначено статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні.
З врахуванням викладеного, за недоведеності існування невиконаного зобов'язання (боргу) між первісним позикодавцем та ОСОБА_1 суд доходить висновку, що не існуючі на момент відступлення за договором факторингу права вимоги не могли бути переуступлені, а відтак укладений договір факторингу не створив правових наслідків для відповідачки.
У відзиві на позов від 10.06.2025 ОСОБА_1 стверджувала про сплив строку позовної давності, просила суд застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позову з цих підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальний строк позовної давності встановлено тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі №826/13768/16 позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).
Вирішуючи заяву відповідачки щодо позовної давності належить зауважити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц, від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16, від 07.08.2019 по справі № 2004/1979/12 та ін.).
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позову - підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
З урахуванням вищевикладених правових норм та встановлених обставин по справі, беручи до уваги, що матеріалами справи не доводиться факт існування у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 13.10.2023, не доводиться факт дійсності права вимоги на дату укладення Договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023, суд доходить висновку про недоведеність обставин, на які позивач посилався як на підставу для задоволення позову. Відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне рішення суду складено 28.07.2025.
Головуючий суддя О.І. Повідайчик