Справа № 636/2450/25 Провадження 2/636/2027/25
16 липня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Кисловської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє через законного представника Адвоката Іванова О.А. до АТ «Сенс Банк» та ТОВ «ДЕбт Форс», про зняття арешту з майна, третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області,
встановив:
ОСОБА_1 через свого законного представника Адвоката Іванова О.А. звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Сенс Банк» та ТОВ «ДЕбт Форс», про зняття арешту з майна, третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області обґрунтовуючи свої вимоги наступним:
З метою продажу земельної ділянки, він звернувся до приватного нотаріуса, де йому стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт. Арешт накладено на підставі Постанови про арешт майна боржника, серії та номер:52323443, виданий 12.04.2019, видавник: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46459315 від 15.04.2019, ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, код ЄДРПОУ 41430463. Арешт був накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2. 11.02.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку із стягненням боргу, основної винагороди виконавця та виконавчі витрати з боржника у повному обсязі. Таким чином, ним, в повному обсязі, була погашена заборгованість за виконавчим листом №636/1314/16-ц виданим 01.08.2016 року про стягнення з нього, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа Банк" заборгованість за кредитним договором №490922569 від 12.08.2014 року у розмірі 30123,70 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 17534,80 грн., по відсотках - 10188,90 грн., штрафу - 2400,00 грн., а також судовий збір в сумі 1378,00 грн. Рішення суду по справі №636/1314/16-ц виконано ним в іншому виконавчому провадженні, в повному обсязі. Звернувшись до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області з заявою про зняття арешту йому була надана відмова в якій було зазначено, що державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання; будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Поза межами виконавчого провадження дії державного виконавця вважаються неправомірними. І тому він не має іншого виходу аніж звернутися з даним позовом до суду.
В судове засідання Гапєєв та його представник не з'явилися, надавши до суду заяву, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, а справу розглянути за їх відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Представник АТ «Сенс Банк» повторно у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу рекомендованого повідомлення.
Представник ТОВ «ДЕбт Форс» повторно у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу рекомендованого повідомлення.
Від третьої особи Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області надійшла заяви про розгляд справи без їх участі.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
За результатами судового розгляду на підставі повідомлених сторонами обставин справи та наданих ними доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.
З метою продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса, де йому стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт. Арешт накладено на підставі Постанови про арешт майна боржника, серії та номер:52323443, виданий 12.04.2019, видавник: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46459315 від 15.04.2019, ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, код ЄДРПОУ 41430463. Арешт був накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.
На виконанні у Чугуївському відділі державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусовою виконання виконавчого листа №640/1314/16-ц виданого 01.08.2016 року Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користі. ПАТ Альфи Банк заборгованості за кредитним договором №790922569 віл 12.08.2014 року у розмірі 30123,70 грн.
26.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевикладеного рішення суду.
28.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та копію направлено до підприємства для виконання.
Після повернення виконавчого листа №636/1314/16-ц державною виконавчою службою стягувачу, ПАТ «Альфа Банк» повторно пред'явив виконавчий лист №636/1314/16-ц до виконання приватному виконавцю.
02.03.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 за виконавчим листом №636/1314/16-ц за яким стягувачем було ПАТ «АЛЬФА-БАНК».
12.01.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем було винесено Постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою було замінено стягувача з ПАТ «Альфа-Банк» а його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749).
14.08.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем було винесено Постанову про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до якої було замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» код ЄДРПОУ:36799749 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ:43577608.
18.07.2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем було винесено Постанову про передачу виконавчого провадження Приватному виконавцю Пашкову Ю.Д
26.07.2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем було винесено Постанову про прийняття виконавчого провадження НОМЕР_3.
11.02.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку із стягненням боргу, основної винагороди виконавця та виконавчі витрати з боржника у повному обсязі.
Таким чином, Гапєєвим К.В., в повному обсязі, була погашена заборгованість за виконавчим листом №636/1314/16-ц виданим 01.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа Банк" заборгованість за кредитним договором №490922569 від 12.08.2014 року у розмірі 30123,70 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 17534,80 грн., по відсотках - 10188,90 грн., штрафу - 2400,00 грн., а також судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Рішення суду по справі №636/1314/16-ц виконано ОСОБА_1 в іншому виконавчому провадженні в повному обсязі.
Разом із тим залишився нескасованим арешт майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, що виключає можливість позивачу розпоряджатися своїм майном. Звернувшись до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області з заявою про зняття арешту йому була надана відмова в якій було зазначено, що державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання; будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Поза межами виконавчого провадження дії державного виконавця вважаються неправомірними.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається державним виконавцем шляхом, зокрема: винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч. 1ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому законом (ст. 19 вищевказаного Закону).
Відповідно до частин 1, 2, 3статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 40Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Позивач просить про зняття арешту у зв'язку з виконанням виконавчого документу поза межами виконавчого провадження, оскільки державний виконавець відмовився зняти арешт з мого майна.
Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону безумовним наслідком закінчення виконавчого провадження є зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження.
Також згідно із пунктом 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, (далі - Інструкція) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема: при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).
До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
За таких обставин, враховуючи, що виконавче провадження щодо виконання виконавчого документа, задля виконання якого державним виконавцем був накладений арешт на майно позивача закінчено і не може бути розпочато знову, а також, що боргові зобов'язання за цим виконавчим листом виконані і такі обставини мали б стати підставою для відповідних виконавчих дій державного виконавця щодо зняття арешту з мого майна на підставі пункту 16 Інструкції, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно позивача для забезпечення виконання виконавчого листа, за яким неможливо відкриття провадження, та вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин потрібно врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Викладені у цій позовній заяві мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, зокрема закінчення виконавчого провадження, та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно позивача та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно позивача, суд вважає що позовні вимоги щодо зняття арешту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання стягнення судових витрат суд не розглядає, оскільки позивач в позовній заяві зазначив вимогу про залишення їх за позивачем і просив з відповідачів не стягувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 316-319, 321, 391, 346, 1216, 1220, 1268, 1297 ЦК України, ст. 1, 15, 18, 19, 39, 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5)розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АТ «Сенс Банк» та ТОВ «ДЕбт Форс», третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, про зняття арешту з майна задовольнити в повному обсязі
Зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер запису про обтяження: 31168476 (спеціальний розділ) від 15.04.2019 року, що накладений постановою про арешт майна боржника, серії та номер:52323443, виданий 12.04.2019, видавник: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46459315 від 15.04.2019, ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, код ЄДРПОУ 41430463, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. М. Гніздилов