Справа № 953/10810/24
н/п 2/953/611/25
25 липня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 року в сумі 76 300,25 грн та судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається, що 28.05.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та відповідачем було укладено Кредитний договір № 22035000128578 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 28.05.2022.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за вказаними кредитним договором. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду сума заборгованості за Кредитним договором № 22035000128578 становить: - 76 300, 25 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 51 686,96 грн; прострочена заборгованість по відсоткам - 80,07 грн; прострочена заборгованість по комісії - 22 407,00 грн; збитки від інфляції - 1 828,84 грн; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 297,38 грн. На момент подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не виконано, у зв'язку з чим наявна заборгованість у вказаному розмірі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.05.2025 клопотання представника відповідача про витребування доказів, залишено без задоволення; продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позов до 15.05.2025.
Представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просив справу розглядати без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бреславець М.Г. у судове засідання не 'явились, повідомлені про день та час розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення не надходило. Правом надання відзиву на позов не скористались.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
28.05.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22035000128578, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі. За цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту 74 690,00 грн, строк кредитування 36 місяців, кінцева дата повернення кредиту 28.05.2022, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 1,5% від суми кредиту, процента ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних (а.с. 16).
Пунктами 2.1, 2.2 Кредитного договору сторони погодили, що платежі з погашення заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом та Щомісячної комісії за обслуговування Кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів, далі Обов'язковий платіж. Дата погашення та розмір Обов'язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4 цього Договору, далі Графік платежів. Погашення заборгованості за цим Договором Клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі Обов'язкового платежу на зазначені рахунки. Для забезпечення своєчасного погашення заборгованості за Обов'язковим платежем Клієнт зобов'язаний забезпечити надходження коштів в сумі Обов'язкового платежу на відповідний рахунок, не пізніше 21:00 годин (за Київським часом) дати платежу, що визначена в Графіку платежу.
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 4 Кредитного договору сторони погодили Графік платежів/Розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Після підписання Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідних зобов'язань, а саме: повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Виписка по рахунку на ім'я відповідача ОСОБА_1 за період з 28.05.2019 по 28.05.2020, свідчить про рух платежів, зокрема отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 74 690,00грн та користуванням ним кредитними коштами) (а.с. 32-73 зв.ст.).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Отже, при укладанні Кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбаченні умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами Кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначених розмірах зі сплатою певних відсотків за користування кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 загальна заборгованість ОСОБА_1 , станом на 21.10.2024, становить 74 174,03 грн., яка складається з: залишку простроченої заборгованості по тілу кредиту - 51 686,96 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 80,07 грн; прострочена заборгованість по комісії - 22407,00 грн (а.с. 72-74)
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №15/12/2021 (а.с. 20-23), відповідно до п. 1 якого сторони визначили наступне: На умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.
Пунктом 6 Договору факторингу визначено, що у відповідності до умов цього Договору Клієнт передає (відступає) Фактору Права вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов Кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги відбувається в наступному порядку. За цим Договором Клієнт передає, а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості. Права Вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку № 3 до даного договору в день підписання Договору та набрания ним чинності. Відступления Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників. З моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред'явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов'язання Боржника. У випадку, якщо з моменту переходу до Фактора Права Вимоги, Клієнт отримав від Державної виконавчої служби/приватного виконавця або від Боржника будь-яку суму грошових коштів в погашення Заборгованості Боржників, Клієнт зобов'язаний перерахувати вказану суму Фактору.
Відповідно до п.7 Договору факторингу, Фактор здійснює фінансування Клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор передає в розпорядження Клієнта грошові кошти в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 9500 001,00 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот тисяч одна грн. 00 коп.) без ПДВ (далі Ціна Продажу) за плату. Плата Клієнта за домовленістю сторін є дисконтом, що становить різницю між Розміром Портфеля Заборгованості та Ціною Продажу, яка вважається здійсненою в момент (дату) підписання цього Договору. Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання- передачі Прав Вимог.
15.12.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» погоджено Додаток №3 до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 та підписано Акт приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
На виконання п. 7 Договору факторингу, ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило 9500001,00 грн на користь АТ «Банк Кредит Дніпро», що підтверджується даними, які містяться у платіжній інструкції №3251 від 15.12.2021 (а.с. 24).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, що є Додатком 1 до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, під порядковим номером 5915 зазначено, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) є боржником за договором 22035000128578 від 28.05.2019, в сумі 74174,03 грн, з яких: 51686,96 грн прострочена заборгованість по тілу, номінал; 80,07 грн прострочена заборгованість по відсотками, номінал; загальна сума права вимоги, номінал 74174,03; інші колонки не заповненні або дорівнюють «0» (а.с. 19).
Судом досліджено, документи, які укладено між АТ «Банк Кредит Дніпро» і ТОВ «Цикл Фінанс» та обґрунтовують передачу ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 до ОСОБА_1 .
Згідно довідки ТОВ «Цикл Фінанс» від 21.10.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 , станом на 21.10.2024, становить - 74 174,03 грн., яка складається з: залишку простроченої заборгованості по тілу кредиту - 51 686,96 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 80,07 грн; прострочена заборгованість по комісії - 22407,00 грн (а.с. 12)
Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 в сумі 74 173,03 грн, з яких: 51686,96 грн залишок простроченого кредиту; 80,07 грн залишок прострочених відсотків; 22407,00 залишок прострочених комісій.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями ст. 629 ЦК України.
В ході судового розгляду судом встановлено, що 28.05.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22035000128578, в якому визначено всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання АТ «Банк Кредит Дніпро» перед відповідачем виконав, перерахував відповідачу обумовлені кредитним договором кошти.
Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за Кредитним договором №22035000128578 від 28.05.2019.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданим йому кредитними коштами.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за укладеним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за укладеним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Цикл Фінанс» від АТ «Банк Кредит Дніпро» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виконання ним вимог статей 516, 517 ЦК України.
Разом з цим, тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17, які суд враховує відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 в сумі 51767,03 грн., яка складається з: залишку простроченої заборгованості по тілу кредиту - 51 686,96 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 80,07 грн, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем та перевіреним судом, за Кредитним договором № 22035000128578 від 28.05.2019 загальний розмір збитків від інфляції за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 року становить 1 828,84 грн, загальна сума 3% річних становить 297,38 гривень за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.
Відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми є такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії в розмірі 22 407,00 гривень за Кредитним договором 22035000128578 від 28.05.2019, суд зважає на таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 22035000128578 від 28.05.2019 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.2 Кредитного договору № 22035000128578 від 28.05.2019 умови щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1,5% від суми кредиту, є нікчемними.
Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.
Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
З огляду на вказане вище, положення Кредитного договору № 22035000128578 від 28.05.2019 про сплату позичальником на користь банку щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1,5 % від суми кредиту (пункт 1.2 Договору) суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредиту на на загальну суму 22 407,00 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 424,40 грн. Враховуючи, що позов задоволено частково, то з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1 710,94 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 570,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Між адвокатом Дорошенко М.А. та ТОВ «Цикл Фінанс» 16.05.2023 укладено договір про надання правничої допомоги №16/05. Згідно з п. 1.1 договору про надання правничої допомоги адвокат зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати клієнту правову допомогу за його запитом, а клієнт зобов'язується оплатити надані ним послуги (а.с. 29-30).
Як вбачається з п. 2 Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №16/05 від 16.05.2023 відповідно до договору про надання правничої допомоги №16/05 від 16.05.2023 за надану професійну правничу допомогу, складеного адвокатом, вартість 1 години роботи адвоката при наданні відповідної правничої допомоги визначена за домовленістю сторін, що становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (а.с. 31).
Відповідно до рахунку-фактури № 554 від 21.10.2024, виписаного адвокатом Дорошенко М.А., плата за послуги адвоката становить: 3028,00 гривень зустріч з представником ТОВ «Цикл Фінанс», консультація та ознайомлення з матеріалами справи; 4542,00 підготовка позовної заяви та додатків до неї; усього 7570,00 грн (а.с. 18).
Згідно з платіжною інструкцією № 7033 від 23.10.2024 ТОВ «Цикл Фінанс» перерахувало на користь адвоката Дорошенко М.А. суму в розмірі 7 570,00 грн, як оплату за надання юридичних послуг (а.с. 17).
У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 346,69 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 78, 81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22039000101290 від 17.12.2018 в загальній сумі - 53 893,25 (п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто три, 25) грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 51 686,96 грн; прострочена заборгованість по відсоткам - 80,07 грн; збитки від інфляції - 1 828,84 грн; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 297,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 710,94 (одна тисяча сімсот десять, 94) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 346,92 (п'ять тисяч триста сорок шість, 69) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 25.07.2025.
Суддя О.М. Дяченко