Справа № 621/1321/25
Провадження 1-кп/621/210/25
28 липня 2025 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу № 621/1321/25 (провадження ЄРДР №12025221260000193 від 09.04.2025) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зідьки Зміївського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, вдівець, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,
Постановою судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_5 від 18.10.2021 (справа №621/2713/21, провадження №3/621/409/21), яка набрала законної сили 28.10.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Зміївського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 12.06.2022 року, о 21 годині 30 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, керував автомобілем "ВАЗ 21011", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вул. Ковтуна в с. Черемушне Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що на останнього було складено протокол серії ААБ №034044 за ч.2 статті 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Постановою судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_5 від 20.07.2022 (справа №621/913/22, провадження №3/621/273/22), яка набрала законної сили 02.08.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на три роки.
Не зважаючи на це, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Зміївського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 18.04.2023, о 18 годині 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, керував автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по вул. Донецьке шосе в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що на останнього було складено протокол серії БАБ №157992 за ч.4 статті 126 КУпАП
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Крім того, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності постановою судді Змїївського районного суду Харківської області ОСОБА_5 від 20.07.2022 (справа №621/913/22, провадження №3/621/273/22), яка набрала законної сили 02.08.2022 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 34000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на три роки, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Зміївського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 23.01.2024, о 23 годині 40 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, керував автомобілем ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухався по вул. Ковтуна в с. Зідьки Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що на останнього було складено протокол серії ААД №289769 за ч.5 статті 126 КУпАП та протокол серії ААД №289758 за ч. 2 статті 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Постановою судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_5 від 11.03.2024 (справа №621/417/24, провадження №3/621/147/24), яка набрала законної сили 22.03.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 статті 126, ч. 2 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Не зважаючи на це, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Зміївського районного суду Харківської області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 10.04.2024 о 17 годині 00 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, керував мопедом Дельта без державного номерного знаку та рухався по вул. Бутовській в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що на останнього було складено протокол серії ААД №014925 за ч.5 статті 126 КУпАП та протокол серії ААД №014922 за ч. 2 статті 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за що передбачена відповідальність за ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав в повному обсязі, в зв'язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.
З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального судочинства, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обґрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та зазначив, що в лютому 2022 року померла його цивільна дружина, від якої він має двох неповнолітніх доньок, і він почав періодично вживати алкогольні напої, після чого неодноразово сідав за кермо в нетверезому стані, та був зупинений співробітниками поліції. Про наявність складених стосовно нього постанов про адміністративні правопорушення за статтею130 КУпАП був обізнаний, штрафи сплачував. Знав також, що був позбавлений права керування транспортними засобами, однак нерозважливо порушував заборону суду, бо не знав про суворість покарання , що загрожує. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати та усвідомив, що протягом 5 років не має права сідати за кермо.
Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення, пояснюють мотиви його вчинення, узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Підстав для самообмови судом не встановлено.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 статті 382 Кримінального кодексу України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення включає в себе, зокрема, повне ігнорування судового рішення, що набрало законної сили.
З суб'єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно статті 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.
Положеннями статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Обвинувачений, будучи обізнаним з постановами суду, якими його було позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1, 3, 5 років, ігнорував заборони, встановлені судом, та все одно сідав за кермо та повторно неодноразово порушував правила дорожнього руху, що свідчить про умисне ухилення останнього від виконання постанови, що і є однією з форм невиконання судового рішення в розумінні ч. 1 статті 382 Кримінального кодексу України.
Оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, які є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України, а саме - в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Правопорушення, передбачене ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.4 статті 12 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зідьки Зміївського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянином України, українець, із середньою освітою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Скарг на порушення громадського порядку чи інших компрометуючих відомостей щодо обвинуваченого до органів місцевої влади за місцем проживання та реєстрації не надходило. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання, згідно положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину особою повторно.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (зі змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Санкцією частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання постанови суду, що набрала законної передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до положень статті 53 Кримінального кодексу України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його щире каяття та усвідомлення наслідків свого протиправного діяння, самостійне утримання й виховання двох неповнолітніх доньок, а також належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті, яке є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час постановлення вироку складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 1, ч. 3 статті 26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Відповідно до ч.5 статті 52 Кримінального кодексу України, ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу.
Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Вирок складено і проголошено 28.07.2025.
Суддя ОСОБА_10