Справа №: 398/5874/24
провадження №: 2/398/680/25
Іменем України
"17" липня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Москалик В. В. ,
з участю секретаря судового засідання Таран І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору міни,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , відповідно до якої просить визнати недійсним з моменту вчинення договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1384. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки ОСОБА_5 . Позивачці було відомо, що за життя братові належала 1/2 частка трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,1 м2, у т.ч. житловою - 37,3 м2, розташована на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку. Проте, почавши збирати документи для оформлення спадщини, позивачка з'ясувала, що 11.08.2022 ОСОБА_5 був укладений договір міни з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1384, за умовами якого спадкодавець обміняв належну йому частку квартири на належні ОСОБА_3 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 57,7 м2, у т.ч. житловою - 28,8 м2, з належними до нього господарсько-побутовими будівлями. Позивач вважає, що зазначений договір підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, посилаючись на ч. 1 ст. ч. 1 ст. 203, ст. 655, ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ст. 361, ч. ч. 1, 2 ст. 362, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 715, ст. 716 ЦК України, зазначає, що ОСОБА_5 не мав права обмінювати належну йому 1/2 частку зазначеної квартири без дотримання процедури, встановленої ст. 362 ЦК України, так само як і ОСОБА_3 не мала права обмінювати належні їй 3/10 частки житлового будинку. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Позивач зазначає, що на час вчинення оспорюваного договору міни ОСОБА_5 очевидно не було відомо про той факт, що будинком, 3/10 частини якого він придбав, володіє і користується ОСОБА_6 , власник іншої частини будинку, та його сім'я, що унеможливлювало проживання в зазначеному будинку ОСОБА_5 , а отже, істотною мірою позбавляла його того, на що він розраховував, укладаючи оспорюваний правочин. Підтвердженням зазначеного факту є подана спадкодавцем ОСОБА_5 у березні 2023 року до суду позовна заява до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. З урахуванням викладеного, позивачка просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка надала відзив на позовну заяву, просить застосувати строк позовної давності, який згідно зі ст. 362 ЦК України становить один рік, та відмовити неналежному позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що договір міни не потребує згоди співвласників, ОСОБА_6 не є власником частки у будинку АДРЕСА_2 , також ОСОБА_6 не зареєстрований за цією адресою, дійсно між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт, було відкрите кримінальне провадження та ОСОБА_5 був визнаний потерпілим, а також був змушений звернутися до суду про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, після смерті ОСОБА_5 позивачка не має право звертатися до суду з цим позовом, оскільки її права ніяким чином не порушені, вона не є стороною договору міни і не може оспорювати цей договір, подання заяви про прийняття спадщини не є підставою для звернення до суду.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_4 просить застосувати строк позовної давності та відмовити неналежному позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що позивачка знала про спірний договір міни, зазначений договір міни не потребує згоди співвласників, ОСОБА_6 не є власником частки у будинку АДРЕСА_2 , також не зареєстрований за цією адресою, дійсно між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник конфлікт, було відкрите кримінальне провадження, в якому ОСОБА_5 був визнаний потерпілим, також ОСОБА_5 був змушений звернутися до суду про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Після смерті ОСОБА_5 позивачка не має право звертатися до суду з цим позовом, оскільки її права ніяким чином не порушені, вона не є стороною договору міни і не може оспорювати цей договір, подання заяви про прийняття спадщини не є підставою для звернення до суду. Також порушена кримінальна справа з приводу того, що позивачка не допускає ОСОБА_4 до належної йому квартири АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просили визнати недійсним нотаріально посвідчений договір міни, укладений 11.08.2022 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, у письмових поясненнях просив розглядати справу в його відсутність, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив наступне.
11.08.2022 ОСОБА_3 (сторона 1) та ОСОБА_5 (сторона 2) уклали договір міни, за умовами якого сторона 1 міняє належні їй 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а сторона 2 міняє належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 на 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .
Договір міни посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходьком О.В. 11.08.2022, зареєстровано в реєстрі за № 1384.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.03.2023 у справі № 398/1612/23 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні 3/10 частки житлоового будинку АДРЕСА_2 шляхом вислення.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2024 у справі № 398/1612/23 зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (зміст ухвал суду доступний в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.09.2024 Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 1288.
ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_7 згідно з копією свідоцтва про народження від 25.07.1970 серії НОМЕР_2 , батьки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала прізвище ОСОБА_10 після укладення шлюбу згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.11.1994.
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00039910389 від 31.05.2023 після розірвання шлюбу 07.01.1972 з ОСОБА_8 прізвище ОСОБА_9 - ОСОБА_11 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00039910782 від 31.05.2023 після укладення шлюбу 12.02.1972 між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 прізвище дружини - ОСОБА_13 .
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00047150559 від 25.09.2024 батьками ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_14 .
Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми ОСОБА_15 , а отже ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщшину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернення позивачки ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини станом на дату розгляду зазначеної справи після смерті ОСОБА_5 або інших документів в підтвердження прийняття спадщини у визначеному законодавством порядку, до позовної заяви додано копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78503251 від 26.09.2024 спадкової справи № 73037143 (номер у нотаріуса 51/2024, дата заведення 26.09.2024).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її права стосовно спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_5 , зокрема що її майнові права порушено спірним договором міни від 11.08.2022, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст договору не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За доводами позивачки та її представника, спірний договір міни був укладений ОСОБА_5 під впливом обману або помилки, оскільки ОСОБА_5 станом на момент укладення зазначеного договору не було відомо про той факт, що будинком, 3/10 частки якого він придбав за спірним договором, володіє і користується ОСОБА_6 , який є власником іншої частини будинку, та його сім'я, що очевидно унеможливлювало проживання в будинку померлого, а отже істотною мірою позбавляло його того, на що він розраховував, укладаючи оспорюваний договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину ек має істотного значення, крі випадків, встановлених законом.
Разом з тим, суд вважає, що обставини, на які посилається позивачка, не є доведеними, оскільки сам лише факт подачі позову до суду померлим ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом виселення, не доводить, що зазначені позивачкою обставини неможливості використання померлим ОСОБА_5 придбаної частки вказаного житового будинку мали місце, а також мали місце саме станом на дату укладення оспорюваного договору міни та з підстав належності третій особі права на зазначену частку цього житлового будинку.
Так, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину.
При цьому правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
З урахуванням викладеного, позивачка також не довела на підставі належних та допустимих доказів наявність у відповідачки станом на момент укладення оспорюваного договору міни умислу на обман ОСОБА_5 або помилку з боку ОСОБА_5 щодо обставин, які мають істотне значення, та правових наслідків укладеного з ОСОБА_3 договору міни від 11.08.2022, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору міни як такого, що був укладений ОСОБА_5 під впливом обману чи помилки відповідно до ст. ст. 229, 230 ЦК України.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивачки на положення ст. 362 ЦК України та порушення переважного права купівлі співвласників відповідного нерухомого майна за оспорюваним договором міни, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду передбачені положеннями ст. 362 ЦК України обмеження щодо розпорядження часткою стосуються лише продажу частки співвласником, переважне право інших співвласників на придбання частки не існує у випадках її відчуження іншим чином, зокрема шляхом укладення договорів міни (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 520/2224/19-ц (провадження № 61-4067св21).
Щодо заявленого відповідачкою та третьою особою клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог, то зазначені клопотання залишаються судом без розгляду у зв'язку з тим, що відмова в задоволенні позовних вимог обумовлена недоведенням позивачкою порушення її прав спірним договором міни, а також наявності правових підстав для визнання недійсним договору міни від 11.08.2022.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28.07.2025.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК