Справа № 385/1089/25
Провадження 2/385/493/25
про відмову у відкритті провадження у справі
28.07.2025 року м. Гайворон
суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, самостійного виховання та утримання свого малолітнього сина,
позивач, через свого представника - адвокатку Топчієнко В. В., звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки.
Розглянувши позовну заяву, суддя вважає, що у відкритті провадження у справі належить відмовити, виходячи з наступних підстав.
Так в позовній заяві позивач вказує, що: «між заявником та другим з батьків дитини (матір'ю) відсутній спір щодо виховання та утримання дитини, а встановлення факту самостійного виховання дитини передбачене законом тільки у судовому порядку».
Отже між сторонами в справі спір відсутній.
При цьому, відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Тлумачення положень частини першої, другої статті 2 та частини першої статті 11 ЦПК України свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
При цьому суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, а також ОП КЦС ВС від 20.01.2025 в справі № 296/12456/23.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, оскільки між сторонами відсутній спір про право, то позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду. А тому у відкритті провадження у цій справі в порядку позовного провадження слід відмовити.
Також слід вказати, що в постанові ВС від 02.04.2025 в справі № 127/3622/24 судом виснувано, що:
«Диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.
Колегія суддів вважає, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов'язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.
Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.».
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,
у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, самостійного виховання та утримання свого малолітнього сина відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН