Справа №345/3005/25
Провадження № 1-кп/345/256/2025
28.07.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025091170000304про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільхівка, Рожнятівський р-н., Івано-Франківської обл., зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 освіта середньо спеціальна, одружений, не працює, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий, громадянина України, за ч.1 ст. 382 КК України,
що ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.02.2025 у справі №345/7010/24, яка набрала законної сили 21.02.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_4 будучи належним чином ознайомлений з даною постановою, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вказану постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.02.2025 у справі №345/7010/24, яка набрала законної сили 21.02.2025, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, 27.05.2025 о 18:16 год. керував автомобілем марки «Сітроен С5», із реєстраційним номером НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами.
В подальшому, 27.05.2025 відносно ОСОБА_4 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4831516 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративного покарання у виді штрафу в розмірі тисячу двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_4 будучи належним чином ознайомлений з постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.02.2025 у справі №345/7010/24, яка набрала законної сили 21.02.2025, достовірно знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вказану постанову, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не виконав постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.02.2025 у справі №345/7010/24, яка набрала законної сили 21.02.2025.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Розкаюється за вчинені дії. Просить суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд, визнавши у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 який повністю визнав свою вину у вчиненому і не бажає досліджувати у судовому засіданні докази, які були зібрані в процесі досудового слідства і прокурор не заперечують проти цього. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі зібраних доказів, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних учасниками провадження, повністю доведена. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 382 ст. КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Призначаючи покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також позицію прокурора.
Зокрема, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного те, що обвинувачений ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, на «Д» обліку в психіатра та нарколога не числиться, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 всі пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, позицію прокурора, думку обвинуваченого, який просив суворо не карати, суд, з урахуванням вищеописаних обставин справи, наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, особи винного, дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі без реального відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік, із покладенням на нього відповідних обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідатиме також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат по справі немає. Арешт на майно не накладався.
Цивільний позов заявлено не було.
Керуючись ст.ст.100, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 50, 65 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст.382 КК України та призначити покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
-копії матеріалів судової справи № 345/7010/24 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 - після набрання вироку законної сили залишити при матеріалах провадження;
-DVD-R диск із відеозаписами - після набрання вироку законної сили залишити при матеріалах провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Вирок суду відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Головуючий: