Справа № 182/1079/24
Провадження № 2/0182/1457/2025
Іменем України
09.07.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Козадаєвої Наталі Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю -
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Козадаєвої Наталі Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка позивачці доводиться матір'ю. На момент смерті ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0.1445 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; право на земельну частку /пай/ у землі, яка перебуває в колективній власності КСП ім.Крейсера «Аврора" Нікопольського району; право на майновий пай у пайовому фонді КСП імені Крейсера «Аврора" с.Придніпровське Нікопольського району. За життя ОСОБА_3 заповіт не залишила. Спадкоємцями першої черги за законом після матері ОСОБА_3 були доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 березня 1999 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою нікопольською державною нотаріальною конторою. Відповідно до зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/3 частині житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене спадкове майно зареєстровано в Нікопольському бюро технічної інвентаризації у відповідності до діючого на той час законодавства. 17 травня 1999 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на належну їй 1/3 частину житлового будинку та земельну ділянку, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не отримала, право власності в Нікопольському бюро технічної інвентаризації не зареєструвала, тому 1/3 частина залишилась відкритою. В 2001 році та 2003 році були видані додаткові свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку /пай/ та право на майновий пай на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На скільки відомо ОСОБА_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кам'янка-Дніпровська Васильківського району Запорізької області. Через неодноразову зміну прізвища ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про смерть сестри. З 1998 року ОСОБА_1 постійно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , повністю несе тягар утримання майна, доглядає домоволодіння, виконує поточні та капітальні ремонти, обробляє земельну ділянку, особові рахунки у надавачів (виконавців) житлово-комунальних послуг оформлені на її ім'я. Протягом всього цього періоду ОСОБА_1 безперешкодно володіє зазначеним житловим будинком з земельною ділянкою повністю, ніхто з третіх осіб своє право на 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не заявляв. 09 березня 2023 року, внаслідок обстрілу збройними силами рф зі ствольної артилерії, зазначений будинок був суттєво пошкоджений: пошкоджено зовнішню стіну, площею 16 м2, зруйновано дах площею 240 м2, зруйновано дах літньої кухні, площею 140 м2, пошкоджено стельове перекриття будинку, площею 240 м2. При цьому, відповідно до п.3 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947, грошова допомога надається постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовились від евакуації, відселення та залишились на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Для отримання грошової компенсації подаються, зокрема, нотаріально завірені копії документів, що підтверджують наявність права власності (п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947). При отриманні акта комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 09 березня 2023 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що вона не зможе претендувати на отримання грошової компенсації, оскільки є власником лише 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, земельна ділянка, площею 0.1445 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не має кадастрового номеру та не зареєстрована в державному земельному кадастрі. Проте, без заяви власника 1/3 частини земельної ділянки не може бути виготовлений відповідний проект землеустрою. Невизначеність щодо власника 1/3 частини житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , порушує право ОСОБА_1 як власника 2/3 частин. Тому, на підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 м2, житловою площею 39,6 м2, а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0.1445 га.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та додатково суду пояснила, що вона завжди проживала у своєму будинку, а коли почалися обстріли, змінила місце проживання, оскільки у спірному будинку по АДРЕСА_1 від потрапляння снаряду зруйновано дах, фактично в будинку залишились одні стіни. Вона доглядає за своїм будинком, бо працює через дорогу від нього і кожного дня там буває. В серпні 2018 року їй зателефонувала невістка старшої сестри, яка проживала в Дніпрі, та повідомила, що її сестра ОСОБА_4 , яка мешкає в м.Кам'янське Дніпровського району Запорізької області, померла. Вона з покійною сестрою не спілкувалась, так як мала на неї образу з тієї причини, що сестра не захотіла подарувати їй 1/3 частину вищевказаного будинку, хоча, знала, що в цьому будинку вона прожила все своє життя разом з матір'ю, доглядаючи за нею. І друга сестра вчинила з нею по справедливості, подарувавши свою частину, а ОСОБА_4 - ні, хоча, їй цей будинок був не потрібний. В неї свого майна було вдосталь. А зараз вона взагалі знаходиться в безвихідній ситуації.
Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки також підтримала та на задоволенні позову наполягала. Окрім цього, додатково суду пояснила, що її довірителька добросовісно та відкрито користується будинком багато років і ніхто щодо прав на будинок не заявляв.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та проти задоволення позову не заперечувала. Доповнила, що їхній з позивачкою спільній сестрі належна частка не потрібна була, оскільки вона проживала в Запорізькій області, яка зараз окупована. Також зазначила, що востаннє сестру ОСОБА_4 бачила за 40 днів до її смерті, а про смерть сестри дізналась від доньки, яка її повідомила про смерть ОСОБА_4 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін по справі ОСОБА_3 , якій на момент смерті належав житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0.1445 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; право на земельну частку/пай у землі, яка перебуває в колективній власності КСП ім.Крейсера «Аврора" Нікопольського району; право на майновий пай у пайовому фонді КСП імені Крейсера «Аврора" с.Придніпровське Нікопольського району. За життя ОСОБА_3 заповіт не залишила. Згідно поданих документів вбачається, що, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/3 частині житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене спадкове майно зареєстровано в Нікопольському бюро технічної інвентаризації у відповідності до діючого на той час законодавства. 17 травня 1999 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на належну їй 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не отримала та право власності в Нікопольському бюро технічної інвентаризації не зареєструвала. Тобто, з поданих документів вбачається, що 1/3 частина спадкового майна залишилась відкритою. Окрім цього, в 2001 році та 2003 році були видані додаткові свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку/пай та право на майновий пай на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Підставою для звернення представника ОСОБА_9 до суду стали обставини, які полягають в тому, що з 1998 року ОСОБА_1 постійно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , повністю несе тягар утримання майна, доглядає домоволодіння, виконує поточні та капітальні ремонти, обробляє земельну ділянку, особові рахунки у надавачів (виконавців) житлово-комунальних послуг оформлені на її ім'я. Протягом всього цього періоду ОСОБА_1 безперешкодно володіє зазначеним житловим будинком з земельною ділянкою повністю, ніхто з третіх осіб своє право на 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.1445 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не заявляв. 09 березня 2023 року, внаслідок обстрілу збройними силами рф зі ствольної артилерії, зазначений будинок був суттєво пошкоджений: пошкоджено зовнішню стіну, площею 16 м2, зруйновано дах. Однак, з зазначених вище причин позивачка позбавлена можливості отримати компенсацію за пошкоджене майно та відремонтувати будинок.
Судом, при вивчені матеріалів справи, враховано пункт 9,13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності на інших речових прав», яким передбачається, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Так, в судовому засіданні на підтвердження факту добросовісного володіння позивачки були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Так свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка по справі є її сусідкою через один будинок. Знає її з дитинства. Позивачка з самого дитинства живе у будинку, який належав її батькам, а коли вони померли, вона продовжувала проживати в будинку та доглядати за ним. Будь-яка інформація, що хтось мав наміри та бажання претендувати на спірний будинок, їй не відома, нічого і нікого вона там не бачила.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що позивачка йому доводиться сусідкою та кумою. Позивачка проживає в будинку, який належав її батькам, де після їх смерті продовжувала жити з чоловіком та дітьми. До обстрілу, яким було суттєво пошкоджено її будинок, вона проживала там постійно, але де зараз вона проживає, йому не відомо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що показами свідків підтверджено, що позивачка по справі, дійсно, відкрито і добросовісно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 , утримує його, сплачує всі комунальні послуги, що підтверджується наданими доказами, суд вважає, що позивач є добросовісним набувачем, а тому, у відповідності до ст.344 ЦК України, пред'явленні позовні вимоги за набувальною давністю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 13,78, 81, 200, 259, 263-265 ЦПК України, ст.344 ЦК України, суд -
Позовні вимоги адвоката Козадаєвої Наталі Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 м2, житловою площею 39,6 м2.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0.1445 га.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал