Справа № 182/4187/25
Провадження № 1-кс/0182/669/2025
Іменем України
23.07.2025 року м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України на постанову про закриття кримінального провадження №12024046340000402 від 24.12.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України, дізнавачем СД Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 ,-
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ( в режимі ВКЗ з власних технічних засобів),
скаржниці ОСОБА_3 ,-
04 липня 2025 року до Нікопольського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України на постанову про закриття кримінального провадження №12024046340000402 від 24.12.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України, дізнавачем СД Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 .
У своїй скарзі скаржник посилається на наступне.
25.06.2025 року в Нікопольській окружній прокуратурі, ОСОБА_3 отримала відповідь на подану 26.05.2025 з особистого прийому прокурора ОСОБА_6 в м. Покров скаргу у разі незаконності і необґрунтованості постанови дізнавача СД Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл. ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024046340000402 від 24.12.2024 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У постанові зовсім відсутні факти та обставини викладені в заяві від 23.12.2024 та пояснення від 25.02.2025 і не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, які мають значення для кримінального провадження.
У павільйоні працювали два підприємці: ОСОБА_7 платник Єдиного податку реалізація продовольчих товарів і, ОСОБА_3 без печатки, по ліцензій роздрібна торгівля тютюновими виробами і алкогольними напоями та два працівника: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за трудовими договорами складеними між працівником і ОСОБА_3 , строком на шість місяців на підставі даних паспорта, ідентифікаційного номера та підпису сторін. За трудовим договором працівники підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Сплата єдиного внеску проводилась у розмірах і порядку, визначених законодавством. Також скаржниця була зобов'язана своєчасно подавати до Нікопольської ДПІ квартальну звітність податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум Нарахованого єдиного внеску за звітний квартал, який реєструвався в Реєстрі застрахованих осіб.
На підставі укладених з 14.08.2018 року сімох трудових договорів і довідок про доходи за шість місяців ОСОБА_8 одержувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. У період з 15.08.2018 по 20.02.2022 вона через тиждень працювала з ОСОБА_10 . У разі припинення ним підприємницької діяльності у січні місяці, а у Лютому місяці 2022 року закінчення строку, на який було укладено трудовий договір з ОСОБА_8 . За погодженням сторін вирішили провести ревізію станом на 01.03.2022.
Указом Президента України №6472022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року ввели в Україні воєнний стан.
Перед перевіркою у павільйоні стало майже пусто, але було виявлено складений ОСОБА_8 список видачі в борг за 2022 рік товару на суму 32 078 грн. У цьому випадку з 28.02.2022 по 06.03.2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 збирали борг, однак згідно звіту було виявлено недостачу на суму 17500 грн. Повторна перевірка від 09.03.2022 року підтвердила дану недостачу. Крім цього, згідно трудового договору за пів місяця роботи заробітна плата ОСОБА_8 за 2022 рік становила 3250 грн., але з ксерокопії обліку про рух коштів павільйону вбачається, що в кінці кожного робочого тижня 2022 року нею вносився запис про взяття зарплати з каси: 08.01.22 - 2500 грн.; 23.01.22 - 2850 грн., а всього за пів місяця січня - 5350 грн. 06.02.22 - 2500 грн; 20.02.22 - 2800 грн., а всього за ПІВ Місяця лютого - 5300 грн., 06.03.2022 -2500 грн. за збирання боргів. Згідно письмового підтвердження ОСОБА_8 взято з каси Заробітної плати за 2022 рік 13 150 грн.
Після припинення трудового договору в разі: закінчення строку, на який його було укладено та отриманих результатів проведеної резії Огло, з'явилась лише 11.05.2022 року з заявою Звільнити її цим днем за згодою сторін. А другого дня, 12.05.2022 року рекомендованим листом надійшла заява про звільнення її 11.05.2022 але, за власним бажанням.
24.06.2022 року ОСОБА_8 подала до Нікопольського міськрайонного суду позовну заяву до ФОП ОСОБА_3 з вимогами стягнути з ФОП ОСОБА_11 , код ІПН - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_2 компенсацію за несвоєчасно сплачену заробітну плату в розмірі 18 720 грн. 00 коп. Також Стягнути з ФОП ОСОБА_3 , код ПН - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_2 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 743 грн. Зобов язати ФОП ОСОБА_3 , код ІПН - НОМЕР_1 сплатити страхові внески За 1період січень, лютий, березень 2022 року за ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати ФОП ОСОБА_3 , код ПН - НОМЕР_1 видати трудову книжку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 23.07.2022 року Нікопольську міську територіальну громаду внесли до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій Згідно ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» проводилась евакуація населення поїздом Запоріжжя-Львів у безпечні райони. При цих обставинах скаржниці була видана довідка від 26.07.2022 №1308 - 5001917863 про взяття на облік ВПО за фактичним проживанням АДРЕСА_1 .
15.09.2022 року суддя Нікопольського міськрайонного суду ОСОБА_12 . Постановила ухвалу: Позовну заяву ОСОБА_8 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення провадження компенсації за несвоєчасно сплачену заробітну плату прийняти до розгляду та відкрити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.07.2023 року суддя Нікопольського міськрайонного суду ОСОБА_12 розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення компенсації за несвоєчасно сплачену заробітну плату, ВНЕСЛА: До змісту рішення суду свідомо викладені позивачкою завідомо неправдиві обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зазначений доказ взагалі не має відношення до обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а саме:
Згідно довідки з пенсійного фонду ОК - 5 від 16.06.2022 року відповідачка взагалі Не виплатила заробітну плату за 2022 рік та не сплатила страхові внески за січень, лютий, березень місяць, а також не здійснила нарахування та виплату за невикористану відпустку. У зв'язку з тим, що відповідачка провела розрахунок по заробітній платі в грудні 2021 року і на момент звернення до суду з позовом не сплатила заборгованість, яка виникла з січня 2022 року, а отже до моменту звернення до суду пройшло 90 робочих днів, то з відповідачки необхідно стягнути компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 208 грн. 00 коп.. (середньо денний заробіток) х 90 (робочі дні) = 18 720 грн. 00 коп., яку вона й просить стягнути на свою користь. Крім цього, просить суд стягнути з відповідачки суму в розмірі 6 743 грн. 00 коп. за невикористану відпустку. Також, просила суд зобов'язати відповідачку сплатити страхові внески за період: січень - березень 2022 року.
3 форми ОК-5 пенчійного фонду вбачається, що це Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану ОСОБА_8 та її страхувальників про суми заробітку і страхового стажу для нарахування пенсії надані за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб станом на 31.12.2021 року.
Натомість, у разі воєнного стану підприємцям України 20.07.2022 року був граничний термін подання звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року, який реєструється в Реєстрі застрахованих осіб.
Також, просила суд, зобов'язати останню видати їй трудову книжку. При цьому з позовної заяви перенесено свідомо змінений на користь позивачки текст в ч. 1 ст. 47 КзпП України, а саме: «власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку». ВИРІШИЛА: Позов ОСОБА_8 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_11 про стягнення компенсації за несвоєчасну сплату заробітної плати - задовольнити.
03.05.2024 року по заяві ОСОБА_8 суддя Нікопольського міськрайонного суду ОСОБА_12 для примусового виконання рішення, яке набрало чинності 18.09.2023 року видала чотири виконавчих листа зазначивши окремо кожну позовну вимогу, але в жодному не зазначено дата народження боржника ОСОБА_3 , яка чітко відома ОСОБА_8 з укладених трудових договорів. Цим днем ОСОБА_8 подає до відділу державної виконавчої служби лише два виконавчих листа, які поступають до різних виконавців. 07.05.2024 року виконавець ОСОБА_13 повідомляє ОСОБА_8 про повернення виконавчого листа про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 сплатити страхові внески за період січень - березень (включно) 2022 року за ОСОБА_8 без прийняття до виконання зазначивши, що у виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що унеможливлює ідентифікацію особи.
07.05.2024 та 14.052024 старший виконавець ОСОБА_14 свідомо іде на Порушення чинного Закону України, оскільки відкрила 07.05.2024 року ВП № 74948830 стягнення компенсації за несвоєчасно сплачену заробітну плату в розмірі 25 463, 00 грн. та 14.05.2024 ВП № 75014349 зобов'язати ФОП ОСОБА_11 видати ОСОБА_8 належним чином оформлену її трудову книжку. Також з 07.05.2024 по 20.09 2024 наклала арешт на банківські карти, при цьому карта Ощадбанку з потрібною сумою була просто заблокована, а з соціальної карти стягувались гроші до копійки.
04.03.2025 старший виконавець ОСОБА_14 направила до Нікопольського районного управління поліції повідомлення про вчинення ФОП ОСОБА_3 . Кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України. Постановою від 13.03.2025 ВП №75014349 було закінчено, а 18.03.2025 відкрите нове ВП № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 730,52 грн. та 20.03.2025 з картки стягнуто 2 299 грн. 29 коп.
Згідно довідки від 12.02.2025 року виконавчою службою стягнуто 35839 грн. 73 коп., Отже, із за вчиненого ОСОБА_8 шахрайства зі скаржниці виконавчою службою стягнуто 38 139 грн. 02 коп. та з каси нею взято 13 150 грн.
У зв'язку з вищевикладеним просила скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 17 квітня 2025 року винесену дізнавачем СД Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні внесеного в ЄРДР за № 12024046340000402 від 24 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Скаржниця у судовому засіданні підтримала вимоги скарги та наполягала на її задоволенні.
Прокурор заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що строки оскарження постанови про закриття кримінального провадження сплинули. Підстав для скасування постанови не вбачається.
Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було витребувано з Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області матеріали кримінального провадження № 12024046340000402 від 24.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Дослідивши скаргу, заслухавши думку учасників, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12024046340000402, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Враховуючи, те що КПК України встановлені стислі строки розгляду даної категорії справ, вважаю за можливе розглянути скарги за наявними матеріалами та зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У ч. 1 ст.303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.303КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні СД Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12024046340000402 від 24.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
17 квітня 2025 року дізнавачем СД Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12024046340000402 від 24.12.2024 року в якій зазначено, що у ході досудового розслідування 18.02.2025 року в якості потерпілої було допитано ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона є фізичною особою підприємцем та займається продажем овочів. З 2018 року в неї в помічницях працювала ОСОБА_8 та працювада офіційно, отримала заборібтну плату тощо. 11.05.2022 року ОСОБА_8 написала письмову заяву про звільнення та зникла, тобто на роботу більше не приходила. Після чого, як потерпіла вже дізналась ОСОБА_15 написала заяву до суду, в якій прохала стягнути з неї грошові кошти так як потерпіла начебто не платила їй заробітну плату. Суд згодом погодив її позов та виніс ухвалу та через виконавчу службу з неї було стягнуто 25463 грн. в користь ОСОБА_16 . За це все вона не знала так як перебувала в статусі ВПО в м. Львів та суд про засідання її не сповістив, хоч вона і мала всі підтверджуючі документи в свою користь. Після чого, потерпіла написала скаргу до суду на ОСОБА_17 та коли її викликали до суду вона надала покази, що заробітну плату вона отримала, а тобто ввела суд в оману чим отримала гроші.
Також в ході досудового розслідування було відібрано пояснення від громадянки ОСОБА_8 , в котрому остання пояснила, що з 2018 року по 2022 рік вона працювала на ФОП ОСОБА_18 . По договору працювала пів місяця та отримала 3000 грн., а фактично вона працювала повний місяць та інші гроші отримала на руки «в конверті». В 2022 році почалась війна та ОСОБА_3 закрила магазин при цьому нікого не звільняючи. Їй потрібні були гроші на життя та вона попросила свою керівницю звільнити її, але постійно ОСОБА_18 відходила від розмови. Згодом ОСОБА_17 не витримала та почала консультуватись з адвокатами та далі подала позовну заяву до суду з метою аби її звільнили та віддали трудову книжку. Цим питання займались адвокати, які повідомили, що згідно закону вона має право на якісь гроші, які вона і не прохала. Далі почались судовий процес, який вона виграла. ОСОБА_3 це обурило та вона подала скаргу до суду, але програла засідання. ОСОБА_17 не вводила суд в оману, як їй повідомили адвокати - все було законно. На скільки вона знає й зараз є офіційно працевлаштованою в ФОП ОСОБА_18 , що є невиконанням ухвали суду.
Під час досудового розслідування, після проведення всіх необхідних слідчих дій в діях ОСОБА_17 , а також інших осіб, не встановлено умисного заволодіння чужим майном шляхом шахрайських дій.
При прийнятті постанови про закриття кримінального провадження, дізнавач керувався п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Закриття кримінального провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України можливе лише у разі встановлення відсутності у діянні складу кримінального правопорушення і застосовується, коли встановлено, що подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної чи суб'єктивної сторін); непричетності особи до кримінального правопорушення. Але, закриття кримінального провадження з цієї підстави повинне бути вмотивованим не тільки тлумаченням відповідної статті КК України, але і встановленими під час слідства обставинами.
Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
За загальним правилом, визначеним в ч. 1ст. 92 КПК України, збирання доказів, передбачених ст. 91 КПК України, здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно п. 111 рішення Європейськогосуду зправ людинивід 22 лютого 2005 року у справі "Новоселецький проти України" суд вказав, що прокуратура є державним органом правової держави, діяльність якого сприяє здійсненню правосуддя і у випадку недотримання зобов'язань, покладених на цей орган, права, гарантовані Конвенцією, були б позбавлені їх "конкретного та ефективного" сенсу. Одне з таких зобов'язань передбачає те, що сторона, яка постраждала, може сподіватись на уважний та ретельний розгляд її скарг.
Відповідно до п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покаранні. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд вважає, що дізнавач виконав не усі заходи щодо ефективного розслідування у кримінальному провадженні №12024046340000402 відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2024 року.
Крім того, проведене дізнавачем досудове розслідування не було ретельним, безстороннім і сумлінним. Дізнавачем не було встановлено та не допитано свідків, не надано оцінку доказів, які були долучені до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 .
Тобто, дізнавач не вжив усіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події кримінального правопорушення, а також усіх необхідних процесуальних дій.
Тому ст.. слідчий, на думку суду, не вжив всіх передбачених законом заходів по зібранню та оцінці доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи із положення ст. 2 КПК України.
Постанова про закриття кримінального провадження дізнавачем є передчасною та такою, що містить не повний зміст встановлених фактичних обставин та проведених процесуальних дій та в ній не викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття.
Частиною 3 ст.307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Отже, згідно вище викладеного на теперішній час постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є не повністю обґрунтованою, а тому скаргу слід задовольнити, скасувати постанову про закриття кримінального провадження №12024046340000402 від 24 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Керуючись ст. 303, 306, 307, 376 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України на постанову про закриття кримінального провадження №12024046340000402 від 24.12.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України, дізнавачем СД Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 , - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 17.04.2025 року про закриття кримінального провадження № 12024046340000402 від 24.12.2024 року.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 535 КПК України, повідомити суд, про виконання даної ухвали.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1