Справа № 204/5516/25
Провадження № 1-кп/204/866/25
22 липня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025042140000508, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_5 заявлено клопотання про скасування арешту майна та повернення вилучених у неї мобільних телефонів марки Poco моделі А50 та марки Xiaomi Redmi A3. В обґрунтування свого клопотання обвинувачена зазначила, що вказані мобільні телефони належать їй, прокурор не заявляв клопотання про дослідження їх в судовому засіданні, а тому вона вважає, що наявні підстави для повернення їй вказаних мобільних телефонів.
Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання своєї підзахисної та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої та вважав його передчасним. Вказані мобільні телефони визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а судовий розгляд тільки розпочато.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання обвинуваченої.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно виявлене та вилучене 24 квітня 2025 року під час проведення особистого обшуку затриманої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки Poco моделі А50, імеі1: НОМЕР_1 в рожевому чохлі; мобільний телефон марки Xiaomi Redmi A3 імеі1: НОМЕР_2 .
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З наведеного вище можна зробити висновок, що під час розгляду клопотання обвинуваченої про скасування арешту майна суд наділений повноваженнями лише щодо встановлення обґрунтованості застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження та з'ясування, чи є обставини, які свідчать про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, на підставі наданих доказів та матеріалів.
У статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У відповідності вимог ч. 3 ст. 170 КПК України накладення арешту допускається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати їх речовими доказами.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
З системного аналізу норм кримінального процесуального Кодексу можна зробити висновок, що на власника або володільця майна покладається обов'язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.
Обвинуваченою ОСОБА_5 не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що арешт на мобільні телефони накладено необґрунтовано або в подальшому його застосуванні відпала потреба. Вказані мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, на даний час розгляд кримінального провадження триває, і у разі скасування їх арешту та повернення обвинуваченій, існує ризик їх знищення.
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, а саме, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами. Питання щодо речових доказів вирішується під час ухвалення вироку суду на підставі ст. 100 КПК України.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження на теперішній час не закінчено, а власником майна не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, суд вважає, що зазначене майно має значення речового доказу у провадженні, а скасування його арешту, може призвести до втрати доказів, тому суд дійшов висновку, що підстави для скасування арешту та повернення речових доказів відсутні, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовано відповідно до вимог КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченої слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.7, 9, 32, 132, 174, 304, 395 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про скасування арешту майна та повернення їй мобільних телефонів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1