Вирок від 28.07.2025 по справі 211/8043/19

Справа №211/8043/19 Провадження № 1-кп/211/117/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040720000776 від 28.05.2019, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_3

встановив:

ОСОБА_3 за обвинувальним актом, підтриманим в суді прокурором, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за ознаками умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за наступних обставин:

28 травня 2019 року старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан поліції ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та уповноважений ІНФОРМАЦІЯ_5 старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі працівники поліції), відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників правоохоронних органів» №3781-XXI від 23.12.1993 (з наступними змінами і доповненнями), являються працівниками правоохоронного органу, на службі у форменому обмундировані, визначеному для працівників з відповідними знаками розрізнення, та екіпіровані відповідно до вимог нормативних актів табельною зброєю із спецзасобами на службовому автомобілі марки «ВАЗ 2107» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебували у складі слідчо-оперативної групи згідно графіку чергування ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.05.2019.

28.05.2019 о 09.04 годині до чергової частини Довгинцівського відділення Криворізького відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на лінію « НОМЕР_2 » надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , заявник представник служби охорони ОСОБА_10 , повідомив, що зі сторони фасаду будівлі центрального офісу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », невідомі особи, які орендують сусідню територію за допомогою електричної болгарки збираються зрізати спільні двері офісу.

Відразу ж після чого, працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за вказівкою оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи свої повноваження, відповідно до покладених на них завдань, передбачених п. 5 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) та п. 6 розділу II Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №575 від 07.07.2017, тобто з метою своєчасного реагування на повідомлення, з'ясування обставин правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, які його вчинили, на службовому автомобілі направились до місці події за адресою: АДРЕСА_2 .

28.05.2019 приблизно о 10.00 годині перебуваючи на місці події, працівниками поліції, під час з'ясування обставин виклику та огляду місця події, а саме приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка намагалась пройти до даного приміщення.

В цей же час, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу - слідчим слідчо-оперативної групи ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка виконувала покладені на неї повноваження, передбачені Законом та при цьому була одягнена у формений одяг (однострій) з відповідними знаками розрізнення, в ході спроби з'ясування обставин події ОСОБА_8 , перебуваючи в проході дверей до приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , почала поводити агресивно, стала перешкоджати ОСОБА_8 виконувати свої службові обов'язки, відтісняючи її з проходу дверей до вищезазначеного приміщення, намагаючись таким чином проникнути до нього, відмовляючись при цьому від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог ОСОБА_8 про припинення неправомірних дій, реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_3 схопила правою рукою ОСОБА_8 за ліве плече та потягнула, тим самим спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синців по передній та зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №809 від 19.06.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину не визнала, суду показала, що перший поверх будівлі за адресою АДРЕСА_2 належить її чоловіку. В 2017 році з власником 2 поверху був укладений договір оренди частини приміщення. Невдовзі після підписання договору надходили пропозиції продати приміщення, вони відмовлялись, після чого їх почали не впускать до приміщення. За 2 місяці до події, строк аренди закінчився. 28.05.2019 року вона з чоловіком прийшли до їх приміщення. Чоловік пішов займатися господарськими справами на задній двір. Потім їй зателефонував чоловік з проханням викликати поліцію. І вони чекали біля входу поліцію. Двері відчинились, їм перегородила дорогу жінка потерпіла. Вони запитали, чому їх не впускають, відповіді не було. Чоловік показав документи. Позаду неї був ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і якась жінка. Потерпіла почала потрохи витискати її з порогу, в руках у неї була папка, притиснута до грудей.чоловік спілкувався з ОСОБА_13 . ОСОБА_64 казав, що вних є документи, на що чоловік просив їх показати. Підійшов ОСОБА_11 до потерпілої, сказав, щоб йому допомогли. ОСОБА_64 підійшов, вимкнули світло, хтось світив фонариком в обличчя. Потерпіла запропонувала вийти на двір, вони запитали навіщо, на що потерпіла відповіла, добре, будемо тут. ОСОБА_11 крикнув виталкуємо, і почали їх виштовхувати з приміщення. Обвинувачена ледь не впала, почала шукати опору. Потерпіла схопила її за руки, і намагалась виштовхнути на двір. Вона схопилась пальцями за решітку, щоб не впасти. Потерпіла відривала її від решітки і виштовхнула, і крикнула закривайте. У неї боліли пальці, руки, викликали швидку. На вулиці у потерпілої вже не було папки і вона побачила нагрудний знак. До цього вона її не розглядала. Вона зателефонувала на 102, що їй спричинено тілесні ушкодження, як виявилось поліцейською, сказали назвати номер значка, вона підійшла подивитись, однак вона не давала подивитись. Коли приїхала швидка, вона сказала потерпілій, що зараз зафіксує пошкодження. Коли вийшла з швидкої. Потерпілої вже не було. Вона потерпілу не торгала, не погрожувала, законних вимог поліцейської не чула. Вона не представлялась, посвідчення не надала. Вони з потерпілою стояли впритул, вона бачила лише її обличчя, лише на дворі розгледіла значок. Коли двері відкрились потерпіла стояла в порозі. Вони також були на порозі приміщення, вона за решітку зачепилась декількома пальцями. В одній руці телефон, в іншій музикальна колонка. Як саме вона вчепилась, вона не пам'ятає. Вона не бачила, щоб хтось хапав за руку потерпілу. Але той, хто був поряд з нею, міг схопити її. Виштовхували їх 3 чоловіка.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що наприкінці травня 2019 року о 08.00 годині прибула на роботу. В першій половині дня надійшов виклик про рейдерський захват будівлі, пошкодження дверей до внутрішнього двору. В ході перевірки встановлено, що озброєних людей у будівлі немає, виясняли що трапилось. Вона здійснила дзвінок ОСОБА_14 , попросила її вийти, вона повідомила, що не може вийти, попросила увійти. Коли увійшли до внутрішнього двору ОСОБА_14 була з чоловіком, вони висловили свої претензії. ОСОБА_3 повідомили, що це їх будівля, особи незаконно займають приміщення. Вона почала тиснути на потерпілу. ОСОБА_14 стояла попереду, вона відчула біль в руці. Позаду неї була решітка, коли їй стало дуже боляче, вона відштовхнула ОСОБА_3, вона почала кричати, викликали поліцію. Раніше ОСОБА_14 ваона не знала. Одягнута була у фому працівника поліції. Коли відчула біль у руці, сказала, що ви робите, припиніть. Вона пропонувала ОСОБА_14 вийти на вулицю. Вона була з оперативним працівником. ОСОБА_14 знаходилась навпроти неї. Вона не бачила, що саме ОСОБА_14 схопила її за руку. Вста сталось між пластиковими дверима і решіткою. У ОСОБА_14 в одній руці була колонка, ще щось було в іншій руці. Їй не давали зайти у середину, це була опора, а не тиск. Як представник поліції вона представлялась ОСОБА_14 , показувала посвідчення, та запропонувала вийти на подвір'я. ОСОБА_3 поводила себе агресивно, підвищений тон. Їй було відомо, що є цивільне провадження щодо визнання власника приміщення. Заява була про наявність озброєних осіб у приміщенні. Біль відчула у лівому передплечччі, біль триваючий. Де саме були синці вона не пам'ятає. Момент завдання тілесних ушкоджень зображено на відео. На неї тисли всім тілом, схопили за руку, та намагались заштовхнути до приміщення. Хто знаходився позаду неї вона не пам'ятає. В приміщенні було декілька працівників офісу. Папка з документами знаходилась у рука, вона просила перестати тиснути на неї, відійти від неї, чим висловила свою вимогу. Вона проводила огляд пошкоджених дверей, протокол огляду складала. На момент виїзду намагалась припинити агресію. З ОСОБА_15 в неї службові відносини, працювали в одному відділку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , суду показав, що в приміщенні АДРЕСА_2 він працював, проходив на другому поверсі, почув на першому голосні звуки, ОСОБА_17 заходила зі сторони вулиці, а поліцейська зі сторони приміщення. Були якісь штовхання, хватання за руку поліцейську. Поліцейська не впускала ОСОБА_18 штовхала, намагалась увійти в приміщення. Поруч біля неї був ОСОБА_14 . З іншого боку були ще люди, поліцейська просила надати їй якісь документи, ОСОБА_19 відмовлялась. Поліцейська була у форменному одязі. ОСОБА_14 хапала поліцейську руками, намагаючись увійти. ОСОБА_14 правою пукою схопила поліцейську за ліву руку зверху. Після цього поліцейська перестала перешкоджати та вийшла на вулицю., трималась за руку. Збоку від поліцейської хтось був. ОСОБА_64 був поруч, він не бачив, як він виштовхував поліцейську на вулицю. Він не бачив, щоб хтось виштовхував поліцейську на вулицю. Він не пам'ятає, чи трималась ОСОБА_14 за решітку. Під рукою в неї була колонка, а в лівій руці був телефон. Він стояв біля стінки ліворуч, позаду потерпілої, можливо в метрі від неї. ОСОБА_64 стояв праворуч від неї. Він бачив момент нанесення ушкодження. Він не пам'ятає, чи в формі була. Чув, як до неї звертались, як до поліцейської. Всаі разом виштовхались на вулицю, поліцейська трималась за руку. Він не знає, хто власник приміщення. Після перегляду відео зазначив, що він стояв позаду потерпілої під час виштовхування. ОСОБА_14 хапала за руку, на відео потрапив не весь конфлікт.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що був свідком, як обвинувачена напала на поліцейську, схопила її за руку, тягла на себе. Поліцейська була в формі. У нього з підприємством був договір. Хтось з ОСОБА_14 був власником приміщення, яке орендувало підприємство. Йому зателефонували, що конфліктна ситуація, щоб він приїхав, бо зразають двері болгаркою. В приміщенні був він, охоронці. Вони спустились на перший поверх. Хтось викликав поліцію, хтось знімав на відео. Приїхали поліцейські. Слідча намагалась заспокоїти ОСОБА_14 . Решітка була зачинена на замок, двері вже були зрізані. Поліцейська сказала відкрити, хоче переговорити з ОСОБА_14 . Коли відкрили, поліцейська зробила крок вперед, щоб заспокоїти. ОСОБА_14 з чоловіком намагались увійти в приміщення. Слідча опинилась посередині між людьми, вона казала заспокойтесь. ОСОБА_14 схопила за руку та 3 рази тягла. Всі втрутились, слідча визволила руку, трималась за руку, скривилась, їй було боляче. Він на спину охоронця не напирав. ОСОБА_14 тисла поліцейську, вони пішли назад, він стримував охоронця, щоб він не рухався на нього. На слідчу він не налягав, ОСОБА_14 не виштовхував. Відео йому показувала слідча. Штовханина була, закривали металеву решітку, її закрили. Можливо поліцейська вийшла. Поліцейську не виштовхували. Після перегляду відео ОСОБА_13 підтвердив, що саме так і було, але за руку смикала пізніше, в цей момент не побачив, що спричинялись ушкодження. Самого моменту, коли ОСОБА_14 схопила за руку потерпілу він побачив. Лайка була. На відео не видно, але була.

Допитаний свідок ОСОБА_21 суду показав, що він є власником приміщення з 2009 року. 1 поверх та підвал. Він заключив договір аренди, коли закінчився строк аренди, звернувся до орендатора, та до поліції, щодо звільнення приміщення. Він звернувся з пропозицією продати йому свої частину приміщення на невигідних умовах, і він відмовився. 28.05.2019 року він був біля свого приміщення, після чого працівники другого поверху почали поливати водою, вони викликали поліцію. Чекали біля входу, відчинились двері, там була потерпіла. Він дозволу знаходитись в приміщенні не надавав. Потерпіла мабуть зайшла через незаконний вхід, тому що вони стояли біля входу, єдиного законного. Потерпіла тримала в руках зелену папку перед собою. Він надав документи на підтвердження власності. Дружина запитала, хто ці люди, відповіді не було. Чому потерпіла не впускала їх до приміщення не казала. Потерпіла сказала, давайте на вулиці писати. Вони відповіли, чому на вулиці, якщо можуть на місці. Вона відповіла на місці так на місці. Підійшов ОСОБА_11 , протягнув руку, підізвав ОСОБА_13 та ОСОБА_22 . Він розмовляв з ОСОБА_13 . Потім підійшов ОСОБА_11 , підізвав ще людей до себе. Він почав розмовляти про поліцейську, сказав, що ви робите, це поліцейська, дав команду, виштовхуйте. Потім фраза потерпілої, вона сказала, що такоє, що такоє. Потім потерпіла штовхнула його дружину, дружина ледь не впала, у неї в руках був мобільний телефон і колонка. ОСОБА_3 казала не штовхайте мене. Вона схопилась за решітку, потерпіла відірвала його дружину від решітки, схопила за обидві руки і виштовхнула її, і крикнула зачиняйте двері. Вони були шоковані. Потім з'ясувалось, що потерпіла поліцейська. Вони були на порозі, він спілкувався з потерпілою, ніяких синціва не було, крім того, він не бачив, щоб його дружина її хапала. Потім вона сказала, я ОСОБА_23 , в мене ваша справа, я вам дзвонила. А потім каже, це Ви спричинили мені ушкодження. Спочатку звинувачувала його, а потім його дружину. Коли їх виштовхували, він можливо і торкнувся до потерпілої, щоб не впасти. ОСОБА_24 була практично біля плеча потерпілої. Вся ситуація замовна та сфабрикована. Потерпіла була одягнена в темну футболку, вона не представлялась. Після подій викликали собі швидку, потерпіла не зверталась до швидкої допомоги.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 суду показала, що 28.05.2019 року звернулась ОСОБА_26 і зазначила, що 28.05.2019 року двоє власників хапали її та штовхали. Були виявлені ушкодження по передній -4 , по зовнішній -1. Якраз захват рукою відповідає все, як показувала потерпіла. Могли ушкодження утворитись як при хапанні спереду, та і позаду. При видачі висновку вони рекомннгдують зробити копію для поліції. вони копію не завіряють. Все пишуть зі слів потерпілого. Вона звернулась в той же день, були не чіткі контури, все відповідало. О 10 годині її схопили, прийом у них до 14 години. Тобто одразу звернулась. Висновокм не підтверджують місце, обставини. Більше за все, що всі синці виникли одночасно. В даному випадку схоже, що одноразово виникли, вказує все на те, що її схопили. Локалізація доступна для спричинення ушкоджень власною рукою. У висновку зазначено призвіще потерпілої. Вони не зазначають номер кримінального провадження. Чому не було оновлення в базі, вона не знає, вони отримували нові посвідчення. Висновок повинен зазначати всі реквізити.

За клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту, судом досліджені докази та інші матеріали, зібрані під час досудового розслідування, а саме:

- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.05.2019 року, згідно якого 28.05.2019 року до чергової частини Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від старшого слідчого СВ Довгинцівського ВП капітана поліції ОСОБА_8 , про те, що 28.05.2019 року перебуваючи на чергуванні у якості слідчого СОГ Довгинцівського ВП, нею спільно з оперуповноваженим СКП Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , на службовому автомобілі, за вказівкою оперативного чергового ЧЧ Довгинцівського ВП 28.05.2019 року було здійснено виїзд за інформацією, яка була зареєстрована за ЄО № 10091 від 28.05.2019 року, про те, що 28.05.2019 року о 09-04 годині за адресою АДРЕСА_2 , заявник ОСОБА_10 , представник служби охорони, повідомив, що зі сторони фасаду будівлі центрального офісу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », невідомі особи, які орендують сусідню територію за допомогою електричної болгарки збираються зрізати спільні двері офісу. Під час проведення огляду місця події, зі сторони ОСОБА_21 та його дружини ОСОБА_3 почалися погрози співробітникам поліції, та останні почали своїми діями чинити перешкоди працівникам поліції у виконанні службових повноважень, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень старшому слідчому СВ Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області капітану поліції ОСОБА_8 , які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 747 від 28.05.2019 року відносяться до легких (Т.1, а.с. 1-2);

- рапорт старшого слідчого Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 від 28.05.2019 року, згідно якого в ході несення служби у складі слідчо-оперативної групи ОСОБА_9 подружжя ОСОБА_14 , не виконуючи законних вимог про припинення протиправних дій, спричинили їй тілесні ушкодження (Т.1, а.с. 3);

- висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 747 від 28.05.2019 року разом з фото таблицею до висновку, згідно якого у ОСОБА_27 виявлені ушкодження у вигляді: синців лівого плеча які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). Характер виявлених ушкоджень при первинному обстеженні, а саме ступінь їх загоєння (синці з нечіткими контурами), свідчить, що давність їх виникнення може відповідати строку вказаному обстежуваною. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 (т.1, а.с. 5-6);

- відповідь на запит № 25 від 30.05.2019 року, згідно якого директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » готовий надати відеозапис події, яка мала місце 28.05.2019 року, в період часу з 09-00 годин до 10-30 годин, і була зафіксована камерами відеоспостереження, встановленими за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.10);

- диск з відеозаписом від 28.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , який був переглянутий у судовому засіданні (Т.1, а.с.11);

- протокол огляду оптичного диску № 1 від 09.06.2019 року разом з фотокартками, згідно якого було проведено огляд відомостей, які знаходяться на оптичному диску ємністю 4,7 Гб, який був наданий директором « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та було вилученого оптичний диск білого кольору, ємністю 4,7 Гб (Т.1, а.с. 12-17);

- запит № 48.2/3-2655 від 28.05.2019 року, згідно якого начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 просить повідомити директора ІНФОРМАЦІЯ_10 про те, чи здійснювалась зйомка операторами « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 28.05.2019 року в період часу з 09.00 годин до 10.30 годин за адресою АДРЕСА_2 та у разі наявності надати відео зйомку (Т.1, а.с. 18);

- відповідь на запит № 04/06-2 від 04.06.2019 року, згідно якого генеральний директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » надає відеозапис від 28.05.2019 року, що здійснювався кореспондентом їхнього каналу (Т.1, а.с. 19);

- протокол огляду оптичного диску № 1 від 09.06.2019 року, згідно якого було проведено огляд відомостей, які знаходяться на оптичному диску ємністю 4,7 Гб, який був наданий директором «Першого міського» та було вилученого оптичний диск білого кольору, ємністю 4,7 Гб (Т.1, а.с. 20-22);

- диск з відеозаписом від 28.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , який був переглянутий у судовому засіданні (Т.1, а.с.23);

- постанова про визнання та доручення речового доказу до кримінального провадження від 09.06.2019 року, згідно якої визнано та долучено в якості речового доказу DVD-R диск об'ємом 4,7 GB із збереженими відеозаписами, який був наданий директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та DVD-R диск об'ємом 4,7 GB із збереженими відеозаписами, який був наданий Генеральним директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (Т.1, а.с. 24);

- протокол проведення слідчого експерименту від 03.06.2019 року з фото таблицею до протоколу, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 розповіла та показала, як відбувалися події 28.05.2019 року в період часу з 09-00 годин до 10-30 годин, а саме своє місцезнаходження по відношенню до ОСОБА_21 та ОСОБА_3 та механізм спричинення їй тілесних ушкоджень (Т.1, а.с. 35-41);

- клопотання слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 04.05.2019 у кримінальному провадженні № 12019040720000776 (Т.1, а.с. 42);

- висновок експерта № 809 від 19.06.2019 року, згідно якого у ОСОБА_8 малися синці лівого плеча. Синці по передній та зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею; синці за механізмом удар (удар-стиснення). За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 (Т.1, а.с.45-46);

- запит від 03.06.2019 року № 48.2/3-2670, згідно якого т.в.о. начальника СВ Довгинцівського ВП звертається до головного лікаря КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » з проханням надати інформацію, а саме: копію картки виклику на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактний телефон та повні анкетні дані лікаря або фельдшера, що надавав медичну допомогу, з метою його подальшого виклику та допиту в якості свідка по даному кримінальному провадженню (Т.1, а.с. 51);

- відповідь на запит № 608 від 06.06.2019 року з копією карти виїзду, згідно якого 28.05.2019 року о 10 годині 24 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 виїжджала бригада ШМД НОМЕР_7 для надання медичної допомоги гр. ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1, а.с.52-53);

- запит № 48.2/2-4718 від 03.06.2019 року щодо надання копій наказу про призначення на посаду ОСОБА_8 , графіку чергування працівників ІНФОРМАЦІЯ_9 на травень 2019 року та функціональних обов'язків працівників поліції, які перебувають в добовому та додатковому наряді (Т.1, а.с. 54);

- відповідь на запит № 48/7-1187 від 05.06.2019 року з витягом, згідно якої ОСОБА_8 03.12.2018 року було призначено на посаду старшого ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.1, а.с. 55-56);

- запит № 48.2/2-4810 від 05.06.2019 року щодо надання інформації, а саме: скільки звернень та скарг надходило до поліції за адресою АДРЕСА_2 на ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , за період часу з 01.01.2018 по 01.06.2019; копії графіку чергування працівників ІНФОРМАЦІЯ_9 на травень 2019; копії функціональних обов'язків працівників поліції, які перебувають в добовому та додатковому нарядах (Т.1, а.с. 57);

- відповідь на запит № 48.2/2-4908 від 10.06.2019 року, згідно якої надано інформацію, а саме: кількість повідомлень у відношенні ОСОБА_31 та ОСОБА_30 , що зареєстровані до ЄО ВП; копія графіку чергування працівників ІНФОРМАЦІЯ_9 на травень 2019; копія посадових обов'язків працівників поліції, які перебували в добовому наряді ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.1, а.с. 58-72);

- копії документів, а саме: копія паспорту на ім'я ОСОБА_32 ; довіреність № 47 від 06.06.2019 року видана на ім'я ОСОБА_32 ; копія протоколу № 17 Загальних зборів учасників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 02.11.2018 року; копія акту прийома-передачі приміщення та матеріальних цінностей до договору оренди приміщення № КР 01/03/2017 від 01.03.2017 р.; копія договору оренди приміщення № КР 01/03/2017 від 01.03.2017 року; копія додаткової угоди № 1 до договору оренди приміщення № КР 01/03/2017 від 01.03.2017 року від 01.03.2018 року (Т.1, а.с. 75-84);

- запит № 48.2/3-2793 від 11.06.2019 року щодо надання інформації, а саме чи отримувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 (Т.1, а.с. 87);

- запит № 48.2/3-2836 від 13.06.2019 року щодо надання копії висновку службового розслідування відносно старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_13 капітана поліції ОСОБА_8 , відносно події від 28.05.2019 року (Т.1, а.с. 88);

- копія висновку службового розслідування за фактом отримання 28.05.2019 тілесних ушкоджень старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_14 капітаном поліції ОСОБА_8 від 14.06.2019 року, згідно якого .... капітан поліції ОСОБА_8 діяла правомірно, порушення службової дисципліни в діях капітана не вбачається...... Отримання 28.05.2019 тілесних ушкоджень старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_15 капітаном поліції ОСОБА_8 у вигляді п'яти ледве синюшних синців, багрово-синюшного кольору з нечіткими контурами на лівому передпліччі, відповідно до п. 2.1. «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи ІНФОРМАЦІЯ_16 », затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_16 від 27.12.2002 року № 1346 (зі змінами), нещасним випадком не вважати, акти про нещасний випадок не складати (Т.1, а.с. 89-93);

- відповідь на запит № 1225/4762 від 13.06.2019 року, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована паспортом громадянина України серія № НОМЕР_4 від 04.06.2002 виданим ІНФОРМАЦІЯ_17 (Т.1, а.с. 94);

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_18 від 14.06.2019 року, якою за клопотанням слідчого про тимчасовий доступ до документів від 13.06.2019 року надано тимчасовий доступ слідчому до документів Ф-1 ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (Т. 1, а.с. 95-96);

- характеризуючи матеріали ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 98-105);

- постанова про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 16.07.2019 року, згідно якої здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040720000776 від 28.05.2019 за ч. 2 ст. 345 КК України доручено ІНФОРМАЦІЯ_19 (Т.1, а.с.107-108);

- супровідний лист № 76-1871-19 від 25.07.2019 року, згідно якого кримінальне провадження № 12019040720000776 в 1 томі та вказівки на 1 аркуші направлені начальнику ІНФОРМАЦІЯ_20 для подальшої організації досудового розслідування та отримані ІНФОРМАЦІЯ_20 29.07.2019 року за вхідним № 4744 (Т.1, а.с. 109);

- постанова про призначення групи прокурорів від 22.07.2019 року, згідно якої у кримінальному провадженні № 12019040720000776 від 28.05.2019 призначено групу прокурорів у складі: прокурора ІНФОРМАЦІЯ_21 ОСОБА_4 , прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_34 (Т.1, а.с. 110);

- вказівки (в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України) за № 76-1871-19 від 25.07.2019 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019040720000776 від 28.05.2019 за ознаками ч. 2 ст. 345 КК України (Т.1, а.с. 111);

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.09.2019 року з фото таблицею до протоколу, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 розмістив статиста на місці та в положенні якому перебувала потерпіла ОСОБА_8 в ході розмови з ОСОБА_4 та вказав на місце його розташування в момент їх розмови, вказав на якій відстані перебувала потерпіла в ході розмови з ОСОБА_4 , вказав як ОСОБА_4 схопила потерпілу за ліву руку та стала її виштовхувати з проходу до приміщення (Т.1, а.с. 123-125);

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.09.2019 року з фото таблицею до протоколу, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 розмістив статиста на місці та в положенні якому перебувала потерпіла ОСОБА_8 в ході розмови з ОСОБА_3 та вказав на місце його розташування в момент їх розмови, вказав на якій відстані перебувала потерпіла в ході розмови з ОСОБА_3 , вказав як ОСОБА_3 схопила потерпілу за ліву руку та стала її виштовхувати з проходу до приміщення (Т.1, а.с. 126-128);

- протокол проведення слідчого експерименту від 17.09.2019 року з фото таблицею до протоколу, відповідно до якого свідок ОСОБА_35 розмістив статиста на місці та в положенні якому перебувала потерпіла ОСОБА_8 в ході розмови з ОСОБА_3 та вказав на місце його розташування в момент їх розмови, вказав на якій відстані перебувала потерпіла в ході розмови з ОСОБА_3 , вказав як ОСОБА_3 схопила потерпілу за ліву руку та стала її виштовхувати з проходу до приміщення (Т.1, а.с. 129-131);

- ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_22 від 20.09.2019 року, постановлена на підставі клопотання слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 17.09.2019 року, якою призначено судово-медичну експертизу по кримінальному провадженню № 12019040720000776 від 28.05.2019 (Т.1, а.с. 132-133);

- супровідний лист № 48.1/3-7077 від 30.09.2019 року, відповідно до якого завідуючому Криворізького міжрайонного відділу КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_23 » направлено копію ухвали ІНФОРМАЦІЯ_22 від 20.09.2019 року про проведення судово-медичної експертизи (Т.1, а.с. 134);

- висновок експерта № 1494 від 07.10.2019 року, згідно якого тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_8 могли виникнути при механізмах, на які вказавали свідки ОСОБА_36 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 під час проведення слідчого експерименту. (Т.1, а.с. 136-137);

- доручення (у порядку ст. 40 КПК України) № 48.1/3-1092д від 22.11.2019 року, згідно якого працівникам ІНФОРМАЦІЯ_20 доручено поставити на облік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати контроль за підозрюваною ОСОБА_3 щодо дотримання останньою обов'язків, покладених на неї в результаті обрання запобіжного заходу домашній арешт, в частині не залишення останньою приміщення квартири по АДРЕСА_1 з 21.00 години до 06.00 години ранку (Т.1, а.с. 167);

- вимога слідчого (в порядку ст. 93 КПК України) № 48.1/3-8362 від 19.11.2019 року до директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » про надання безперервних відеозаписів з усіх камер спостереження, фотороботів внутрішнього та зовнішнього спостереження, головного та бічного входів до будівлі за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 09.00 годин до 10.30 годин події 28.05.2019 року (Т.1, а.с. 168);

- відповідь на запит № 48 від 22.11.2019 року, згідно якої директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » надає записи з камер спостереження, в яких зафіксовано конфлікт та факт протиправних дій з боку гр. ОСОБА_21 , ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 169);

- протокол огляду оптичного диску та відеозаписів збережених на ньому від 22.11.2019 року та додаток до протоколу, згідно якого був оглянутий та вилучений DVD-R диск з відеозаписами, наданий директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », який був переглянутий у судовому засіданні (Т.1, а.с. 170-172);

- постанова про визнання та доручення речового доказу до кримінального провадження від 22.11.2019 року, згідно якої DVD-R диск об'ємом 4,7 GB із збереженими відеозаписами, який був наданий директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » визнано та долучено до кримінального провадження в якості речового доказу (Т.1, а.с. 173);

- запит слідчого № 48.1/3-8527 від 25.11.2019 року до командиру полку ІНФОРМАЦІЯ_24 щодо надання відеозаписів з бодікамер членів екіпажу, що прибували на місце події за адресою АДРЕСА_2 в період часу з 09.00 годин по 11.00 годин 28.05.2019 року (Т.1, а.с. 176);

- відповідь на запит № 11273/41/19/1/02-2019 від 26.11.2019 року, згідно якої копії відеозаписів надати не є можливим, відеозаписи з нагрудних відео-реєстраторів, якими користувалися працівники ІНФОРМАЦІЯ_25 , на яких була зафіксована подія , що мала місце 28.05.2019 року, не збереглася (Т.1, а.с. 177);

- вимога ( в порядку ст. 93 КПК України) № 48.1/3-8574 від 25.11.2019 року до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо надання відеозаписів з усіх камер, на які здійснювалась відео фіксація подій від 28.05.2019 за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с. 178);

- відповідь № 48.2/3-5475 від 25.11.2019 року, згідно якої 28.05.2019 року старшим слідчим ОСОБА_8 та оперуповноваженим ОСОБА_9 , за вказівкою оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_9 , був здійснений виїзд за адресою АДРЕСА_2 . Під час проведення слідчих дій на місці пригоди не було застосовано відеозйомку (Т.1, а.с. 179);

- запит слідчого (в порядку ст. 93 КПК України) № 48.1/3-9032 від 13.12.2019 року до начальника ІНФОРМАЦІЯ_20 щодо надання інформації про повідомлення, які надходили по лінії «102» 28.05.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , із зазначенням дати, часу, заявника, фабули повідомлення та служби, яка здійснювала виїзд на місце події (Т.1, а.с. 180);

- відповідь на запит № 48.1/2-7815 від 13.12.2019 року, згідно якої 28.05.2019 року по лінії «102» було зареєстровано 4 виклики за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с. 181);

- доручення прокурора в порядку ст. 290 КПК України про відкриття матеріалів іншій особі від 20.12.2019 року, згідно якого доручено провести відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваному та потерпілому за кримінальним провадженням № 12019040720000776, за яким проводилось досудове розслідування про те, що ОСОБА_3 пред'явлено підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (Т.1, а.с. 182);

- повідомлення про завершення досудового розслідування потерпілій ОСОБА_8 від 20.12.2019 року (Т.1, а.с. 183-184);

- протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 20.12.2019 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 самостійно в повному обсязі без обмежень у часі ознайомилась з матеріалами досудового розслідування. Заяв, доповнень, клопотань не має (Т.1, а.с. 185);

- повідомлення про завершення досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_3 та захиснику ОСОБА_7 від 20.12.2019 року (Т.1, а.с. 186-187);

- повідомлення про надання захисником, адвокатом ОСОБА_7 , доступу до речових доказів, документів та їх копій від 20.12.2019 року (Т.1, а.с. 188);

- копія ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 18.11.2019 року, згідно якої скаргу ОСОБА_37 та ОСОБА_38 задоволено та зобов'язано слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтава, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_21 , ОСОБА_3 від 30.05.2019 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування (Т.1, а.с. 189)

- електронний носій CD-R диск з відеоматеріалами подій 28.05.2019 зафіксованими ОСОБА_4 , 11,00 МБ video-2019-11-27-12-36-52, який був переглянутий у судовому засіданні (Т.1, а.с. 190);

- фотокопія електронного носія CD-R диска з відеоматеріалами подій 28.05.2019 зафіксованими ОСОБА_3 , 11,00 МБ video-2019-11-27-12-36-52 (Т.1, а.с. 191);

- протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 20.12.2019 року, згідно якого підозрювана ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_7 доступ до матеріалів досудового розслідування отримали в повному обсязі без обмежень в часі. Заяв та клопотань не мають (Т.1, а.с. 196);

- висновок експерта № 5-81/25-60 від 24.04.2020 року разом з ілюстративною таблицею до висновку, згідно якого на експертизу наданий мобільний телефон марки: «Apple iPhone SE», модель: «А1723 МР822UA/А», ІМЕІ: « НОМЕР_5 ». Серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою: «Фото сторінки 1» та «Фото сторінка 2» містяться по два файли, які містять графічні зображення: папка «Фото сторінки 1» - IMG_7104.JPG, 20-12-2019, 15:15:20, положення: 47о 54 8,95 N, 33о 20 10,53 Е, висота 44,97 м; IMG_7110.JPG, 13-04-2020, 10:18:53, положення: 47о 53 55,20 N, 33о 20 2,59 Е, висота 38,20 м та папка «Фото сторінка 2» - IMG_7105.JPG, 20-12-2019, 15:15:24, положення: 47о 54 8,95 N, 33о 20 10,53 Е, висота 44,97 м; IMG_7112.JPG, 13-04-2020, 10:19:01, положення: 47о 53 55,20 N, 33о 20 2,59 Е, висота 38,20 м. Виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE», у додатку «Фото» в папках з назвами «Фото сторінки 1» та «Фото сторінка 2», файли, які містять графічні зображення, вірогідно створені за допомогою наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE». Ознак фотомонтажу (дублювання фрагментів пік селів, склеювання різних фрагментів зображення, додавання інших фрагментів у зображення та інше) та штучного, часткового знищення або додавання будь-яких даних у файли, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папках з назвами «Фото сторінки 1» та «Фото сторінка 2», не виявлено. У кожному з виявлених файлів, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінки 1», у правому верхньому куті міститься напис: «110», виконаний рукописним способом. Файли, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінки 1», містять за змістом, один і той самий зазначений текст. У файлі, який містить графічне зображення, іменованому як: « IMG_7105 .JPG », що виявлений серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінка 2» частини слів у вказаних реченнях не відобразились, а саме: слово «відносяться» відобразилось частково «віднося», слово «до» - не відобразилось, слово «провадженні» відобразилось частково «пров», слово «прокуратури» відобразилось частково «прок» та слово « ОСОБА_40 » відобразилось частково « ОСОБА_41 ». За змістом інших слів, що відобразились, файли, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінка 2», містять один і той самий зазначений текст. У файлі, іменованому як « IMG_7105 .JPG », що виявлений серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінка 2», підпису виконаного від імені «першого заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 радника юстиції ОСОБА_40 » не виявлено. У файлі, іменованому як « IMG_7112.JPG », що виявлений серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінка 2», наявний підпис виконаний від імені «першого заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури ОСОБА_43 ». У файлах, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінки 1» набір знаків та символів співпадає частково ( у файлі іменованому як: « IMG_7104.JPG » відсутні знаки та символи: «( НОМЕР_6 )», зображення зазначених виявлених файлів не співпадає, розміри пробільних ділянок та інтервалів не співпадають, набор відступів не співпадає ( у файлі іменованому як: « IMG _7104.JPG » міститься відступ після слова: «ВСТАНОВИВ», а у файлі іменованому як: « IMG_7110.JPG » відступ відсутній). У файлах, які містять графічні зображення, що виявлені серед інформаційного наповнення наданого мобільного телефону «Apple iPhone SE» у додатку «Фото» в папці з назвою «Фото сторінка 2» набір відступів співпадає, набір знаків та символів співпадає частково, оскільки у файлі іменованому як « IMG_7112.JPG » частини слів у реченнях не відобразились, а саме: слово «відносяться» відобразилось частково «віднося», слово «до» - не відобразилось, слово «провадженні» відобразилось частково «пров», слово «прокуратури» відобразилось частково «прок» та слово « ОСОБА_40 » відобразилось частково « ОСОБА_41 », встановити чи співпадають розміри пробільних ділянок та інтервалів не надалось можливим, оскільки частина символів у файлі іменованому як « IMG_7104.JPG », не відобразилась, зображення зазначених виявлених файлів не співпадає (Т.2, а.с. 98-108, а.с. 194-204);

- копії матеріалів справи (т. 2 а.с. 132-142)

- диск з відеофайлами, які були досліджені у судовому засіданні (т. 2 а.с. 143)

- додаткова угода №1 до договору оренди від 01.03.2018, повідомлення, додаткова угоди № 2 до договору оренди від 12.02.2020 (т. 2 а.с. 165-167);

- копія витягу з ЄРД від 12.12.2019 з кваліфікацією за ч. 2 ст. 365 за заявою ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , щодо можливого перевищення службових повноважень (т. 2 а.с. 168);

- копія висновку експерта № 482 від 01.04.2020 року, згідно якого у ОСОБА_3 малися синці лівого передпліччя та променево-зап'ясткового суглоба. Синці по передній поверхні лівого передпліччя на всьому протязі, по зовнішній поверхні лівого променево-зап'ясткового суглоба за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6. Травмуючим предметом могли бути як озброєна, так і неозброєна рука, взута нога, або інший предмет з такими ж властивостями по типу удару (удар-стиснення). Оцінка умов та обставин спричинення тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є прерогативою судово-слідчих органів. Судово-медичних даних, за якими можливо ідентифікувати яким саме травмуючим предметом спричинені тілесні ушкодження немає. Специфічні ознаки травмуючого предмета в даному конкретному випадку не відобразились. Потерпіла під час спричинення їй тілесних ушкоджень могла знаходитися в любому положенні і була звернена передньою поверхнею лівої руки в бік напрямку дії травмую чого предмета (предметів). Виникнення всіх тілесних ушкоджень при одноразовому падінні з височини власного зросту малоймовірно. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом удар (удар-стиснення). Давність виявлених ушкоджень (синці з нечіткими контурами, дані медичних документів) може відповідати 28.05.2019 року. Оцінка свідчень потерпілих, обвинувачених, свідків та інших осіб, щодо умов та обставин спричинення тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є прерогативою судово-слідчих органів (Т.2, а.с. 170-172);

- текстове відтворення розмови з відеозапису подій з фотографіями (т. 2 а.с. 180-183);

- копія висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 749 від 28.05.2019 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлені ушкодження у вигляді: синців лівого передпліччя які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). Характер виявлених ушкоджень при первинному обстеженні, а саме ступінь їх загоєння (синці з нечіткими контурами, дані медичної документації), свідчить, що давність їх виникнення може відповідати строку вказаному обстежуваною. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 (Т.2, а.с. 186);

- висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи із застосуванням комп'ютерного поліграфа № 2533/2534/20-27 від 22.07.2020 року, згідно якого з питання № 1, проведені комплексні дослідження, діагностували у ОСОБА_3 , стійкі фізіологічні реакції та психологічні ознаки достовірності її свідчень, які дозволяють стверджувати, що вона не хватала та не тягнула правою рукою за ліве плече та, внаслідок цього не завдавала тілесні ушкодження у вигляді синців по передній та зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча старшій слідчій ІНФОРМАЦІЯ_26 капітану поліції ОСОБА_8 28.05.2019 під час подій, викладених в кримінальному провадженні № 12019040720000776 від 28.05.2019, які відбувались в період часу з 9:40 до 11:00 годин за київським часом в приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_2 . З питання № 2, проведені комплексні дослідження, діагностували у ОСОБА_3 стійкі фізіологічні реакції та психологічні ознаки достовірності її свідчень, які дозволяють стверджувати, що вона взагалі будь-коли не хватала руками та не завдавала тілесних ушкоджень старшій слідчій ІНФОРМАЦІЯ_26 капітану поліції ОСОБА_8 . З питання № 3 проведені комплексні дослідження, діагностували у ОСОБА_3 стійкі фізіологічні реакції та психологічні ознаки достовірності її свідчень, які дозволяють стверджувати, що вона не поводила себе агресивно, не погрожувала, не навалювалась тулубом, не штовхала та не перешкоджала слідчій ОСОБА_8 виконувати її службові обов'язки, а також не відтісняла її з проходу до приміщення під час подій, викладених в кримінальному провадженні № 12019040720000776 від 28.05.2019, які відбувались в період часу з 9:40 до 11:00 годин за київським часом в приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_2 . З питання № 4 проведені комплексні дослідження, діагностували у ОСОБА_3 стійкі фізіологічні реакції та психологічні ознаки достовірності її свідчень, які дозволяють стверджувати, що вона не мала намір під час подій кримінального провадження № 12019040720000776 від 28.05.2019 нанести тілесні ушкодження старшій слідчій ІНФОРМАЦІЯ_26 капітану поліції ОСОБА_47 . З питання № 5 та за узагальненням матеріалів дослідження експертом встановлено, що у обвинуваченої ОСОБА_3 виявлений стрес, який викликаний інтенсивним впливом гостро емоційних реакцій на її психіку: нервування через зусилля довести свою непричетність до дій та обставин, в яких її звинувачують та які викладені в матеріалах кримінального провадження № 12019040720000776 від 28.05.2019, на тлі чого розвинулась психологічна пригніченість, поява ознак психосоматичних розладів, втрата довіри, руйнування ціннісних орієнтацій, порушення психоемоційного стану через пошук підтримки та заступництва і, як результат почуття незахищеності, ураження гідності, страх та підвищена тривожність. Про повноту наданої інформації ОСОБА_3 щодо обставин розслідуваної події та достовірність її показів вказують її відповіді на поставлені питання експертом, які є змістовно поширеними, супроводжувались вираженою емоційною включеністю, активністю невербальних реакцій. Суперечностей між її вербальними та невербальними поведінковими проявами при наданні відповідей на питання експерта відносно подій, які відбувались 28.05.2019 в період часу з 9:40 до 11:00 годин за київським часом в приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_2 , не виявилось. ОСОБА_3 достатньо повно, в межах особистого сприйняття, збереження й подальшого відтворення минулого, надає інформацію щодо обставин розслідуваної події (Т.2, а.с. 187-193);

- копія свідоцтва про одруження ОСОБА_21 (т. 3 а.с. 63);

- витяг з ЄРДР від 27.07.2020 з кваліфікацією за ч. 2 ст. 384 КК України щодо прокурора (т. 3 а.с. 64, 65);

- повідомлення про надходження заяв на лінію " НОМЕР_2 " (т. 3 а.с. 80-81);

- ухвала ІНФОРМАЦІЯ_27 від 30.03.2021 про скасування постанови про закриття кримінального провадження (т. 3 а.с. 100-105);

- повідомлення про підтвердження кваліфікації та атестації експерта (т. 3 а.с. 109)

- відеозапис, що переглянутий судом з засідання Кадрової комісії (т. 3 а.с. 119);

- рішення № 273дп-20 від 12.11.2020 про закриття дисциплінарного провадження (т. 3 а.с. 121-128)

- рішення ІНФОРМАЦІЯ_28 від 09.06.2021 у цивільній справі № 211/1814/19 про виселення зі схемою (т. 3 а.с. 205-208, 209)

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_7 просили звернути увагу суду на те, що прямі докази її вини відсутні. Так, 1) Дослідженими відеозаписами подій не зафіксовано, що це саме вона хватала потерпілу, штовхала та заподіяла їй тілесні ушкодження. 2) Не доведений склад злочину. 3) Доказами обвинувачення не усунуто розумного сумніву про те, що тілесні ушкодження могли заподіяти інші особи, за іншим механізмом - зокрема «сзаду» потерпілої, в іншому місці, за інших обставин, в інший час доби або правою рукою потерпілої або металевою решіткою, про що не виключається судовими показаннями експерта.

Висновком судової психологічної експертизи № 2533/2534/20-27 від 22.07.2020. в сукупності з відеозаписом підтверджується правдивість її показань, що вона не поводила себе агресивно, не заподіювала потерпілій тілесних ушкоджень та не мала наміру їх заподіяти.

Прокурор в судовому засіданні 29.03.2023. підтвердив, що потерпіла на місці подій не виконала її службових обов'язків, свідки протиправно чинили опір. Проте, визнавши помилково дії ОСОБА_3 злочинними, прокурор не взяв до уваги протиправність дій потерпілої та свідків, не надав їм належної оцінки, крім того - обґрунтував обвинувачення недопустимими доказами, які ґрунтуються на незавіреній копії висновку СМЕ та зібрані незаконним шляхом - не уповноваженою особою ОСОБА_48 . Водночас протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків. І це базовий принцип правової системи, всупереч якому, за протиправні дії потерпілої та свідків вирішили покарати не їх, а обвинувачену.

Досудове слідство розпочато та його основоположну частину проведено в умовах конфлікту інтересів - в ІНФОРМАЦІЯ_29 , де потерпіла на той час працювала слідчим слідчого відділу, отже був її приватний інтерес в її службовій сфері.

Про штучність обвинувачення свідчать факти: 1) Механізм, та момент заподіяння, на яких ґрунтується обвинувальний акт, не підтверджуються доказами. 2) Судові показання потерпілої та свідків суперечать між собою та не підтверджують відомості з протоколів слідчих експериментів, проведених з їх участю, в частині механізму та моменту заподіяння. 3) Потерпіла надала суперечливі відомості про те, хто саме та скільки осіб заподіяли їй тілесні ушкодження. 4) Через 5 років після початку слідства замість попередніх свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_49 (які брали участь у слідчихекспериментах, допитані під час першого розгляду справи в суді) в суд з'явився новий свідок - ОСОБА_50 , який НЕ був очевидцем подій, про що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.85-86, 190) та судовими показаннями свідка ОСОБА_51 5) Попередні свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_10 не підтвердили суду ані свої показання, ані відомості з протоколів слідчих експериментів, проведених з їх участю. З висунутого обвинувачення не вбачається на яких саме доказах воно ґрунтується.

Верховний суд неодноразово зазначав, що зміст обвинувального акту повинен дозволяти встановити які саме докази доводять кожен елемент викладених в обвинувальному акті фактичних обставин вчинення правопорушення. Відсутність беззаперечних доказів про обставини, на які посилається обвинувальний акт, є порушенням вимог ст.291 КПК та свідчить про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Невідповідність викладених в обвинувальому акті фактичних обставин доказам обвинувачення порушує права обвинуваченого, закріплені ст.6 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») (Постанови Верховного суду від 17.09.2019. по справі №243/2194/18, від 22.04.2021. справа №703/2325/14-к, від 11.11.2020. по справі №750/9145/18). Проте обвинувальний акт зазначеним вимогам не відповідає. В порушення вимог ч.3 ст.17 та ст. 291 КПК, ст.6 Конвенції обвинувальний акт фактично ґрунтується на припущеннях, оскільки: 1) відсутні докази, які підтверджують механізм та момент заподіяння тілесних ушкоджень, злочинний умисел та агресивну поведінку обвинуваченої, виконання потерпілою її службових обов'язків та завдань, на яких ґрунтується обвинувальний акт; 2) доказами обвинувачення не усунуто розумний сумнів про те, що тілесні ушкодження інші особи, за іншим механізмом, в іншому місці, в інший час доби, за інших обставин, про що не виключав експерт під час допиту в суді; 3) обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, які зібрані з грубим порушенням встановленого КПК порядку та з порушенням права обвинуваченого на якісну підготовку до захисту. Так, а) досудове слідство розпочато та основоположні докази зібрано неуповноваженою особою ОСОБА_52 , про яку, окрім доручення (постанови) слідчому, відсутні також і докази того, що вона взагалі займала посаду слідчого в ІНФОРМАЦІЯ_29 ; б) обвинувачення та усі матеріали досудового слідства, докази ґрунтуються на НЕзавіреній копії висновку СМЕ №747 від 28.05.2019., оригінал якого відсутній в матеріалах справи, судом не досліджувався та обвинуваченій не відкривався (т.1 а.с.5-6); в) в порушення вимог п.3 ч.2, ч.3 ст.99 КПК в матеріалах справи відсутні та обвинуваченій не відкривались оригінали карт пам'яті - носіїв інформації з фотоапарату, яким фіксувались усі слідчі експерименти. Верховний суд неодноразово зазначав, що застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції права на справедливий суд (Постанови від 22.02.2021. по справі №754/7061/15, від 26.01.2024. по справі №466/9158/14-к).

Зазначають про факт фальсифікації та підлогу матеріалів кримінального провадження після їх відкриття в порядку ст.290 КПК, про що підтверджено висновком судової фото-технічної експертизи та матеріалами фотофіксації (т.1.а.с.110, т.2 а.с.143, а.с. 194-204).

Верховний суд неодноразово зазначав: надаючи оцінку діям обвинуваченого за ст.345 КК, суд повинен брати до уваги також правомірність поведінки поліцейського під час подій, враховувати відповідність дій поліцейського вимогам нормативних актів, які регулюють діяльність поліції. У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров'я. Встановлення вказаного аспекту події є важливим для висновку про наявність або відсутність в діях особи складу злочину, передбаченого ст. 345 КК. (Постанови від 20.10.2020. по справі №444/2115/17 (п.п.17-30), від 10.11.2021. по справі № 671/396/20, від 14.04.2021. по справі №199/2151/18). Згідно вимог ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус судів» органи прокуратури та слідства зобов'язані дотримуватись висновків Верховного суду щодо застосування відповідних норм права. Проте, визнавши її дії неправомірними, прокурор не взяв до уваги протиправність дій потерпілої та не надав їм належної оцінки. Так, з судових показань потерпілої: заявники ОСОБА_3 чекали на вході, проте вона проникла в приміщення через прохід з офісу 2-го поверху, провела огляд приміщення без присутності власника; ОСОБА_3 надали докази права власності проте вона їх не впустила; дозвільної Ухвали суду в неї не було; вона застосувала фізичну силу до обвинуваченої без попередження; момент заподіяння - це на порозі під час зафіксованих на відео подій. З судових показань власника приміщення свідка ОСОБА_21 : на момент подій строк оренди приміщення закінчився, він не надавав свого дозволу ані на проведення огляду за його відсутності, ані на проникнення потерпілої до його володіння, ані на перебування потерпілої та свідків в його приміщенні; потерпіла перегородила їм вхід, не представилась, приховала жетон поліцейського, розмовляла російською мовою, він надав паспорт та доказ права власності, проте потерпіла разом зі свідками виштовхувала та ек впускала без пояснення причин, штовхала та хватала обвинувачену, а потім силою викинула її на двір; дозвільної Ухвали суду потерпіла не надала. Провівши огляд в приміщенні та проникнувши без дозволу суду, без добровільної згоди власника та за його відсутності; не впускаючи нас незважаючи на докази права власності, не повідомивши причини та правові підстави, потерпіла грубо порушила вимоги ч.2 ст.38 та ч.2 ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію», які закріплені ст.ст. 30, 41 Конституції, ст.ст. 13, 16, 233, ч.2 ст.237, ч.2 ст.234, 235 КПК, ст.1 додаткового Протоколу та ст.8 Конвенції. Судові показання потерпілої про те, що вона ніби-то діяла у невідкладному випадку, спростовуються відсутністю в матеріалах справи дозвільної Ухвали суду, яка в порядку ч.3 ст.233 КПК обов'язково повинна бути отримана слідчим одразу після огляду у невідкладних випадках. Згідно вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК вищевказані дії потерпілої є істотним порушенням прав і основоположних свобод обвинуваченої. НЕ представившись, не надавши службове посвідчення, приховавши жетон поліцейського, розмовляючи недержавною (російською) мовою, потерпіла грубо порушила вимоги ч.3 ст.18, ч.2 ст.20 Закону "Про національну поліцію" та ст.9 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної", про що підтверджується відеозаписом подій (т.1 а.с.190, т.5 а.с.198). В порушення вимог ч.ч.2-3 ст.29, ч.ч.1, 4 ст.43 Закону «Про національну поліцію», в власному приміщенні потерпіла без попередження застосувала до обвинуваченої фізичну силу та заподіяла їй і тілесні ушкодження, про що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.52-53, т.2 а.с.185-186). Вказаний поліцейський захід не був необхідним та законним, оскільки моя поведінка була неагресивною та ввічливою, про що підтверджується відеозаписом подій (т.1 а.с.190). Договором оренди приміщення та рішенням суду підтверджується, що під час подій свідки та інші особи перебували в приміщенні протизаконно (т.1 а.с.80-84, т.2 а.с.163-167; т.3а.с.206-210). Докази протилежного відсутні. Проте потерпіла сприяла їх перебуванню в приміщенні водночас не впускала нас - власників, чим створила конфлікт. Так, з дослідженого в судовому засіданні 08.10.2024. відеозапису з деталізацією відеокадрів подій вбачається, як потерпіла ознайомилась з доказами права власності, проте без повідомлення причин, без дозволу суду не впускала, запропонувала вийти на двір, водночас надала свою згоду зостатись фразою: "не выходите будем писать заявление здесь". Оскільки свідки були обізнані, що потерпіла - поліцейський, то ця вимога потерпілої стосувалась також і свідків і самої потерпілої. Проте потерпіла разом з ними підступно почала виштовхувати на двір, прозвучала команда "выталкивайте!", в цей момент потерпіла підсідає під неї, робить зусилля та виштовхує мене, щоб запобігти падінню ОСОБА_14 чепляється за металеву дверну решітку, після чого потерпіла відриває її руки від рештіки та викидає на двір, після чого двічі надає команду свідкам"закрывайте дверь!» (т.5 а.с.198; т.1 а.с.11, 190). Водночас з доказів обвинувачення не вбачається які саме із зафіксованих дій потерпілої, передбачені її посадовою інструкцією слідчого або її службовими завданнями слідчого СОГ, на яких ґрунтується обвинувальний акт. Своїми діями потерпіла грубо порушила також і вимоги р.ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, які затверджені Наказом ІНФОРМАЦІЯ_30 №1179 від 09.11.2016. Висновок службового розслідування не доводить правомірність дій потерпілої, оскільки ґрунтується на показаннях, які суд не сприймав безпосередньо, не відповідає стандартам доказування, які визначені ст.ст.23, 84-87, 91, 94, 95 КПК. Окрім того, висновок ґрунтується виключно на особистому баченні потерпілоїобставин подій, оскільки інші допитані особи не були очевидцями подій, допитаний колега потерпілої ОСОБА_53 по суті обвинувачення нічого не бачив (т.1а.с.90). Крім того, під час службового розслідування не було з'ясовано, чи був у потерпілої дозвіл суду на проникнення в наше володіння та проведення огляду за відсутності власника, чи були в неї правові підстави щоб чинити власникам опір та не впускати до володіння. Неправдивими є судові показання потерпілої про те, що ніби-то вона не знала, що ОСОБА_21 - власник приміщення. Так, з її судових показань: вона була ознайомлена зі змістом договору оренди приміщення та з моєю заявою на лінію « НОМЕР_2 », а також з доказами права власності (в т.ч. паспортом ОСОБА_21 ), з яких очевидно вбачалось, що ОСОБА_21 - власник. Заздалегідь до обставин подій в неї в провадженні перебувала заява ОСОБА_21 щодо цього приміщення. З судових показань ОСОБА_21 : до цієї заяви він додав докази його права власності. Відеозаписом розмови потерпілої з ОСОБА_21 на місці подій підтверджується усвідомлення нею, що ОСОБА_21 - власник приміщення (т.1 а.с.190, т.5 а.с.118). Допитаний в судовому засіданні експерт підтвердив, що потерпіла під час її обстеження повідомила, що тілесні ушкодження їй заподіяли власники будівлі, про що експерт зафіксував у висновку СМЕ №747 (т.1 а.с.5-6). У висновку службового розслідування зі слів потерпілої зафіксовано, що ОСОБА_21 - власник приміщення (т.1 а.с .91 абзац 1). Згідно обвинувального акту та судових показань потерпілої момент заподіяння тілесних ушкоджень - це на порозі під час подій, зафіксованних на відеозаписі (т.1 а.с.11, 190). Проте вказаним відеозаписом НЕ зафіксовано, що це саме ОСОБА_14 заподіяла тілесніушкодження, не зафіксовано ані факту ані моменту заподіяння. Прямі докази вини відсутні, а інші докази як окремо так і в сукупності не доводять її вину поза розумним сумнівом. З судових показань експерта: виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли заподіяти також "сзаду" потерпілої інші особи; локалізація тілесних ушкоджень доступна для правої руки потерпілої; до тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею відносяться не тільки пальці рук людини, а також і металева решітка; висновки СМЕ не підтверджують ані особу, яка заподіяла тілесні ушкодження, ані обставини заподіяння, оскільки про ці відомості експерт дізнався виключно зі слів потерпілої та не сприймав їх безпосередньо; незавірена підписом та печаткою експерта копія висновку СМЕ, яка міститься в матеріалах справи, експертом не видавалась,за достовірність відомостей в цій копії відповідальності експерт не несе. З врахуванням показань експерта та вимог ч.3 ст.99 КПК, незавірена копія висновку СМЕ, оригінал якого захисту не відкривався та судом не досліджувався, не підтверджує факту наявності тілесних ушкоджень у потерпілої, оскільки є недопустимим доказом (т.1 а.с.5-6). Відеозаписом подій зафіксовано, як у вказаний потерпілою та в обвинувальному акті момент заподіяння тілесних ушкоджень свідок у синій футболкі - ОСОБА_35 затискає ліве плече потерпілої дверною металевою решіткою, при цьому його ліва рука має вільний доступ до лівого плеча потерпілої; свідок ОСОБА_20 наполягає безпосередньо на спину потерпілої та його ліва рука також має вільний доступ до лівого плеча потерпілої.

Проте доказами обвинувачення не усунуто підтвердженого експертом розумного сумніву, що тілесні ушкодження могли заподіяти сзаду свідки ОСОБА_13 або ОСОБА_11 або інші особи, або правою рукою потерпілої, або металевою дверною решіткою. Крім того, протоколи слідчих екпериментів за участю потерпілої та свідка ОСОБА_20 не підтверджуються їх показаннями в суді, згідно яких вони не бачили як саме та ким було заподіяно.

Судові показання потерпілої не доводять вини ОСОБА_3 , оскільки вона особисто не бачила як саме та ким було заподіяно. Крім того, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись лише на показаннях потерпілого, про що зазначив Верховний суд у Постанові від 03.06.2020. по справі №460/2724/18, підтримуючи правові висновки судів попередніх інстанцій. Судові показання свідків вину ОСОБА_3 також не доводять.

На допиті в суді свідок ОСОБА_20 після оголошення його попередніх показань в порядку ч.4 ст.96 КПК підтвердив, що він не бачив, що це саме обвинувачена нанесла тілесні ушкодження потерпілій, оскільки перебував позаду потерпілої та йому нічого видно не було. Судові показання свідка ОСОБА_16 суперечать обвинувальному акту, відеозапису подій, показанням потерпілої, протоколам слідчих експериментів та висновкам СМЕ в частині моменту та механізму заподіяння. Окрім того, оглошеними в порядку ч.4 ст.96 КПК його попередніми показаннями, відеозаписом подій (т.1 а.с.190) та показаннями свідка ОСОБА_21 підтверджується, що свідок ОСОБА_54 не був очевидцем подій. З судових показань ОСОБА_54 : він прибув на місце подій після закінчення обставин, які зафіксовані на відео. Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_21 в судовому засіданні підтвердив, що тілесні ушкодження потерпілій міг заподіяти він, оскільки шукав опору щоб не впасти коли їх з дружиною виштовхували. Він не бачив, щоб обвинувачена хватала потерпілу, навпаки - потерпіла хватала та виштовхувала обвинувачену. Свідка ОСОБА_54 на місці подій НЕ було. З судових показань експерта: тілесні ушкодження були заподіяні одночасно у вигляді 5-ти синців, могли бути заподіяні точно за механізмом, який показала на слідчих експериментах потерпіла, а саме - захват одночасно усіма 5 пальцями лівої руки. Водночас відеозаписом подій зафіксовано, що у вказаний потерпілою момент заподіяння обидві руки ОСОБА_3 були зайняті телефоном та зеленою музичноюколонкою, та перебували на металевій решітці, за яку вона трималась щоб не впасти коли її виштовхувала потерпіла зі свідками. Зокрема, в лівій руці я тримала телефон, яким здійснювала відеозапис подій, чим виключається можливість заподіяти цією рукою 5 синців одночасно за механізмом, який показала потерпіла на слідчому експерименті. Слід звернути увагу, що, всупереч фактичної обстановки подій, під час відтворення механізму заподіяння на слідчих експериментах у потерпілої та свідків відсутні в лівій руці телефон, а в правій музична колонка (або подібні предмети). А отже, не було відтворено суттєвих деталей фактичної обстановки подій, які суттєво впливають на встановлення точного механізму заподіяння, а також на повне та всебічне з'ясування усіх обставин заподіяння. Надані потерпілою в ході слідства відомості про те, хто саме та скільки осіб заподіяли їй тілесні ушкодження, - суперечать одне одному, що свідчить про їх неправдивість. Так, з її судових показань - заподіяла одна обвинувачена ОСОБА_3 ; з рапорту потерпілої- заподіялиподружжя ОСОБА_14 ; з судових показань експерта та з висновку СМЕ-вона повідомила експерту, що заподіяли власники будівлі (чоловік та жінка) удвох (т.1 а.с.3, 5). З висновку службового розслідування - потерпіла повідомила, що заподіяла невідома особа. (т.1 а.с.90 стор.2 абз.5). На відеозаписі розмови потерпілої з ОСОБА_21 з місця подій - вона звинувачувала одного ОСОБА_21 , про що він підтвердив в судовому засіданні (т.5 а.с. 118, 131 - с.2). Представник потерпілої в суді зазначив, що тілесні ушкодження заподіяно подружжям ОСОБА_14 удвох, що суперечить показанням потерпілої та висунутому обвинуваченню. Висновком судової психологічної експертизи № 2533/2534/20-27 від 22.07.2020. підтверджується, що ОСОБА_3 не заподіювала потерпілій тілесних ушкоджень та не мала наміру це робити (т.2 а.с. 187-193). Обвинувальний акт обґрунтований механізмом заподіяння тілесних ушкоджень «правою рукою за ліве плече» та посиланням як на доказ - на висновок СМЕ №809 від 19.06.2019. (т.1 а.с.45-46). Проте вказаним висновком СМЕ, судовими показаннями експерта, потерпілої та свідків, протоколами слідчих експериментів або іншими доказами НЕ підтверджується механізм заподіяння, на якому ґрунтується обвинувачення. Всупереч висунутому обвинуваченню на слідчих експериментах потерпіла та свідки показали зовсім інший механізм заподіяння - «лівою рукою за ліве плече». Свідок ОСОБА_64 показав «обома руками за ліве плече» та уточнив, що точно НЕ пам'ятає як саме та якою рукою було заподіяно, про що зафіксовано в останньому абзаці другої сторінки протоколу слідчого експерименту, зміст якого було оголошено в судовому засіданні (т.1 а.с. 123-132). Судовими показаннями експерта не виключається, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли заподіяти також за механізмом "сзаду" - інші особи, які знаходились позаду потерпілої; могла заподіяти потерпіла своєю правою рукою, могли заподіяти за інших обставин, в іншому місці, в інший час доби. Водночас доказами обвинувачення розумний сумнів про таке не усунуто. Свідок ОСОБА_54 не був очевидцем подій. Пояснив суду, що прибув на місце подій після закінчення зафіксованих на відео обставин - тобто після вказаного потерпілою моменту заподіяння. Надав суду неправдиві показання - показав 4 різні механізми заподіяння, які суперечать протоколам слідчих експериментів та висновкам СМЕ. Як і свідок ОСОБА_13 , вказав на момент заподіяння, який не підтверджує моменту заподіяння, на який вказала потерпіла та на якому ґрунтується обвинувальний акт.

За приписами ч.1 ст.91 КПК, у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають час та місце вчинення кримінального правопорушення. Проте доказами обвинувачення беззаперечно, поза розумним сумнівом не підтверджуються час, місце та момент заподіяння тілесних ушкоджень, на яких ґрунтується обвинувальний акт та показання потерпілої. Так, з обвинувального акту та з судових показань потерпілої момент заподіяння тілесних ушкоджень - це на порозі приміщення під час обставин, зафіксованих на дослідженому відеозаписі подій. Проте з судових показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_54 - під час обставин, зафіксованих цим відеозаписом, момент заподяння відсутній. З судових показань потерпілої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 : вони взагалі НЕ бачили моменту заподіяння тілесних ушкоджень. Свідок ОСОБА_54 не був очевидцем подій, про що обґрунтовано вище. З судових показань експерта: давність виникнення тілесних ушкоджень можливо встановити з точністю виключно до дати (доби); точний час доби, коли була обстежена потерпіла експерт не зафіксував та не пам'ятає; висновки СМЕ не підтверджують ані обставини заподіяння, ані точний час доби, ані місце заподіяння, оскількипро ці відомості експерт дізнався виключно зі слів потерпілої та не сприймав їх безпосередньо. У висновку експерта (т.1 а.с. 5-6) давність виникнення тілесних ушкоджень зазначено датою 28.05.2019., в порушення вимог п.2 ч.1 ст.102 КПК точний час обстеження потерпілої у висновку не зафіксовано. З судових показань потерпілої: одразу з місця подій вона не поїхала до експерта на обстеження; точний час, коли її обстежив експерт, не пам'ятає. Слід звернути увагу, що лікарем прибувшої на місце подій швидкої ушкоджень лівого плеча потерпілої не зафіксовано водночас зафіксовано тілесні ушкодження лівого передпліччя обвинуваченої (т.1 а.с.52-53), які підтверджуються висновком СМЕ з матеріалів справи. Докази про те, що потерпіла прибула на місце подій без виявлених експертом ушкоджень лівого плеча, відсутні в матеріалах справи. Відтак, доказами обвинувачення не усунуто розумного сумніву про те, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли бути заподіяні ДО її прибуття на місце подій або після того, як вона покинула місце подій в іншому місці, за інших обставин, в інший час доби.

Диспозиція ч. 2 ст. 345 КК передбачає кримінальну відповідальність виключно за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень та виключно у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків. Лише факт наявності у потерпілої тілесних ушкоджень без зв'язку із виконанням нею службових обов'язків та з діянням обвинуваченої, яке повинно бути виключно умисним та вчинене з відповідним мотивом, не є безумовним для ухвалення обвинувального вироку. Верховний суд зазначав, що при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 345 КК, в обвинувальному акті не допускається формальне необґрунтоване посилання прокурора, що під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий перебував при виконанні службових обов'язків (Постанова від 14.11.2018. по справі №446/1110/14-к). Для визнання особи винною за злочин проти працівника поліції за ч.2 ст.345 ККУ необхідно беззаперечно довести усвідомлення обвинуваченим наявності статусу поліцейського у потерпілого(Постанова ВСУ від 15.01.2020. по справі №759/14950/17). Проте в обвинувальному акті відсутнє посилання на докази, з яких би вбачалось у зв'язку з виконанням яких саме службових обов'язків слідчого СОГ потерпіла отримала тілесні ушкодження; відсутнє посилання на докази, які підтверджують злочинний умисел обвинуваченої, який відповідав би кваліфікації злочину за ч.2 ст.345 КК, та на докази, які підтверджують усвідомлення обвинуваченою, що потерпіла - поліцейський. В матеріалах справи відсутні докази про виконання потерпілою її службових завдань та обов'язків слідчого СОГ, на які послався прокурор в обвинувальному акті, та які встановлені її посадовою інструкцією слідчого (т.1 а.с.65-66; абз.3 с.2 обвинувального акту). З доказів не вбачається які саме службові обов'язки слідчого СОГ були виконані потерпілою у вказаний нею момент заподіяння тілесних ушкоджень, а саме - на порозі мого приміщення. Прокурор в судовому засіданні 29.03.2023. підтвердив, що на місці подій потерпіла не виконала її службових завдань, оскільки не мала такої можливості. Так, потерпіла не виконала її першочергового службового обов'язку, який покладено на неї вимогами ст.ст.18, 20 ЗУ "Про національну поліцію, та ст.9 ЗУ "Про забезпечення функціонування української мови як державної", а саме - не представилась, службове посвідчення неадала, приховала спеціальний жетон поліцейського папкою, спілкувалась недержавною російською мовою, про що свідчить відеозапис подій (т.1 а.с.190), докази протилежного відсутні. Судові показання потерпілої про те, що на місці подій вона ніби-то виконувала службові обов'язки слідчого СОГ, зокрема - проводила огляд приміщення, з'ясовувала обставини, встановлювала осіб та законність їх перебування в приміщенні, відбирала пояснення та заяви, спростовуються матеріалами справи, в яких докази про таке відсутні. Зокрема відсутні: протокол огляду місця події, складені потерпілою матеріали слідчого СОГ та зібрані докази про з'ясовані нею обставини, в тому числі відсутні встановлені потерпілою докази законності перебування осіб в приміщенні, відсутні відібрані нею на місці подій пояснення та заяви також відсутні. Більше того - до службових завдань та обов'язків потерпілої - слідчого СОГ, на яких ґрунтується обвинувальний акт та які визначені її посадовою інструкцією та

Законом, не входить сприяти перебуванню невстановлених осіб в приватному володінні водночас не впускати власників та виштовхувати їх на двір, ігноруючи надані ними докази права власності. Потерпіла не виконала також її прямого службового обов'язку, який на неї покладено вимогами ч.2 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», а саме - на запитання не повідомила причини та правові підстави таких її дій, про що підтверджується відеозаписом (т.1 а.с.190). Припущення представника потерпілої про те, що потерпіла виконувала обов'язки з охорони громадського порядку, спростовуються судовими показаннями потерпілої, змістом її службових завдань та повноважень, на які послався прокурор в обвинувальному акті та які встановлені її посадовою інструкцією, а також судовими показаннями власника приміщення ОСОБА_21 , який в суді пояснив, що його приміщення не є громадським місцем. З висновку службового розслідування також не вбачається в зв'язку з виконанням яких саме службових обов'язків слідчого СОГ потерпіла отримала тілесні ушкодження.

Обвинувальний акт містить формальне посилання на те, що обвинувачена ніби-то усвідомлювала, що потерпіла - це слідчий СОГ Довгинцівського ВП, оскільки в акті відсутнє посилання на докази, якими про це підтверджується. Згідно вимог ст.17 ЗУ "Про національну поліцію" підтвердженням повноважень поліцейського є його службове посвідчення та спеціальний жетон, а НЕ його одяг. Вимогами ч.3 ст.18, ч.2 ст.20 ЗУ "Про національну поліцію" та ст.9 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», на потерпілу покладено службовий обов'язок: звертаючись до особи спілкуватись виключно українською мовою; представитись, назвавши своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити службове посвідчення; не приховувати спеціальний жетон поліцейського. Виключно після виконання поліцейським вказаних службових обов'язків особа усвідомлює, що перед нею поліцейський, і виключно після чого розпочинаються повноваження поліцейського відносно цієї особи. Вказані приписи Закону вимагають від поліцейського вчинити такі дії не за власним бажанням, а в обов'язковому порядку з метою, щоб особа чітко усвідомлювала, що перед нею поліцейський, а не здогадувалась по одягу або по іншим ознакам хто це. Закон не зобов'язує розрізняти формений одяг та по одягу або іншим ознакам впізнавати поліцейського. Водночас саме на поліцейського Законом покладено обов'язок звертаючись до особи представитись та надати службове посвідчення, не ховати жетон та розмовляти державною мовою. Вона не розбирається у форменому одязі та не вміє його розрізняти. Оскільки потерпіла не представилась, то в обвинуваченої не було підстав усвідомлювати про те, що вона поліцейський, для неї вона була невідомою особою. (т.1 а.с.190, т.5 а.с.198). Ані відеозаписом подій, ані показаннями свідків, ані жодними іншими доказами не підтверджується, що потерпіла представилась. Показання потерпілої про те, що ніби-то вона представилась під час розмови на порозі в той момент, коли запропонувала вийти на двір спростовуються відеозаписом подій, яким ця розмова повністю дослівно та чітко зафіксована (т.1 а.с.190). Показання потерпілої про те, що ніби-то вона представлялась мені по телефону, не підтверджені жодними доказами. При цьому очевидно, що ідентифікувати потерпілу шляхом спілкування по телефону не можливо, якщо вона не представилась під час зустрічі. Поведінка та дії потерпілої свідчили для мене про те, що вона є працівником з офісу другого поверху,оскільки вона сприяла незаконному перебуванню свідків - працівників з другого поверху в приміщенні та разом з ними чинила опір.

При кваліфікації дій особи за ч.2 ст.345 КК, обов'язковому встановленню підлягає факт розуміння винним двох обов'язкових складових: 1) усвідомлення, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу; 2) усвідомлення, що такий працівник виконує покладені на нього Законом функції (Постанови Верховного суду від 05.10.2022. по справі №759/19373/17, від 15.01.2020. по справі №75914950/17). При скоєнні злочину, передбаченого ст. 345 КК, основним мотивом буде невдоволення виконанням потерпілим службових обов'язків і кінцевою метою злочину - запобігти їх виконанню. В обвинувальному акті формальне посилання на обставини не допускається. (Постанова ВСУ по справі №446/1110/14-к від 14.11.2018). Проте в обвинувальному акті прокурор формально послався на "злочинний умисел" та не зазначив якими саме доказами такий умисел підтверджується. Так, потерпіла не представилась, тому не було підстав усвідомлювати, що потерпіла слідчий СОГ Довгинцівського ВП, як про це формально зазначено в обвинувальному акті. Потерпіла не виконувала покладених на неї Законом функцій та службових завдань слідчого СОГ, тому не було чому запобігати та не було чим бути невдоволеною. Чим виключається наявність злочинного умислу, мотиву та мети злочину, які б відповідали кваліфікації дій за ч.2 ст.345 ККУ. Зафіксований у витягу з ЄРДР мотив злочину "03 - Хуліганський" НЕ відповідає кваліфікації дій за ч.2 ст.345 ККУ (т.5 а.с.135). З досліджених доказів не вбачається в чому саме полягав злочинний умисел? Верховний суд неодноразово зазначав: Якщо особа хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися активною фізичною протидією поліцейському у виконанні ним законних повноважень, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров'я особи. Щоб провести не завжди очевидну межу між опором і діями, зумовленими рефлекторними реакціями, суду слід взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія. У випадку застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров'я. Встановлення вказаного аспекту події Верховний суд вважає важливим для висновку про наявність або відсутність в діях особи складу злочину, передбаченого ст. 345 КК. (Постанови Верховного суду від 08.11.2019. справа №372/568/17, а також Постановами від 20.10.2020. по справі №444/2115/17 (п.п.17- 30), від 10.11.2021. по справі № 671/396/20, від 14.04.2021. по справі №199/2151/18). Згідно усталеної судової практики ІНФОРМАЦІЯ_31 питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати і поведінку винного і потерпілого (Постанова ВСУ від 11.03. 2021. По справі № 740/1193/20). Так, відеозаписом подій, судовими показаннями свідка ОСОБА_21 , висновком судової психологічної експертизи та висновком СМЕ підтверджується, що ОСОБА_14 не вела себе агресивно, не погрожувала, не здійснювала активний фізичний напад на потерпілу, її чоловік надав потерпілій докази права власності. Проте потерпіла зі свідками виштовхували нас з нашого приміщення, внаслідок чого ОСОБА_14 зачепилась за металеву дверну решітку, в цей момент потерпіла без попередження застосувала до неї фізичну силу, відірвала її від рештіки та викинула на двір, чим заподіяла їй тілесні ушкодження. Її дії були вимушеними та ситуативними з єдиною метою - запобігти падінню на вуличний бетонний поріг та не вбитись або не покалічитись. Судовими показаннями потерпілої та свідків або іншими доказами вказані обставини не спростовано. Показання потерпілої суперечливі, непослідовні, взаємовиключні та нелогічні, спростовують відомості з протоколу слідчого експерименту з її ж участю; суперечать судовим показанням свідків та експерта, відеозапису подій, чим підтверджується їх неправдивість. Так, з матеріалів справи вбачається, що на різних стадіях слідства потерпіла неодноразово надавала суперечливі відомості про одні і ті ж самі деталі подій, які мають суттєве значення, а саме: 1) Протокол слідчого експерименту, в ході якого потерпіла продемонструвала механізм заподіяння, спростовується її судовими показаннями, згідно яких вона не бачила як було заподіяно.2) Нелогічними та суперечливими є судові показання потерпілої, згідно яких вона не бачила як було заподіяно водночас за невідомих підстав вважає, що заподіяла обвинувачена. 3) Суперечать між собою також і надані потерпілою на різних стадіях слідства відомості про те, хто саме та скільки осіб заподіяли їй тілесні ушкодження. 4) Показання потерпілої про те, що ніби-то вона не знала хто власник приміщення, спростовуються доказами, про що обґрунтовано вище. 5) Вказаний потерпілою момент заподіяння не підтверджується ані судовими показаннями свідків, ані відеозаписом подій, ані іншими доказами. 6) Судові показанння потерпілої про те, що ніби-то на місці подій вона мені представилась та проводила огляд, відбирала пояснення та заяви, не підтверджуються доказами з матеріалів справи, про що обґрунтовано вище. 7) Судові показання потерпілої про те, що ніби-то свідки її не виштовхували на двір, а обвинувачена заштовхувала її всередину приміщення, спростовуються оглошеними в судовому засіданні відомостями з протоколу слідчого експерименту за її участю, згідно яких: вона опинилась між працівниками підприємства та обвинуваченою, та частково її тиском випхали на вулицю, після чого за допомогою працівників було виштовхано до внутрішнього двору (т.1 а.с.35 стор.2). А також спростовуються судовими показаннями свідка ОСОБА_13 , згідно яких: потерпілу витягували з приміщення на двір, а не заштовхували всередину. Відеозаписом подій та судовими показаннями свідка ОСОБА_21 підтверджується, що потерпіла разом зі свідками виштовхувала обвинувачену на двір.

Допитані під час першого розгляду справи в суді свідки обвинувачення ОСОБА_55 та ОСОБА_11 під час повторного розгляду справи в суді не підтвердили свої показання, не підтвердили відомості з протоколів слідчих експериментів, проведених з їх участю. Судові показання допитаних свідків сторони обвинувачення в частині моменту та механізму заподіяння, поведінки обвинуваченої, напрямку прикладання сили до потерпілої протирічать як між собою так і з судовими показаннями потерпілої, не підтверджуються відеозаписом подій, протоколами слідчих експериментів та іншими доказами, суперечать обставинам, на яких ґрунтується обвинувальний акт. Так, протокол слідчого експерименту, в ході якого свідок ОСОБА_13 продемонстрував механізм заподіяння, не підтверджується його судовими показаннями, згідно яких він нічого не бачив, оскільки перебував позаду потерпілої. Більше того - наданими наприкінці судового допиту показаннями свідок ОСОБА_13 спростував свої показання, які надав напочатку цього ж допиту. Так, напочатку судового допиту свідок ОСОБА_13 показав, що бачив як обвинувачена заподіяла тілесні ушкодження потерпілій смикаючи її декілька разів за руку та намагаючись витягнути на двір. Але, після оголошення в порядку вимог ч.4 ст.96 КПК його попередніх показань ОСОБА_13 спростував щойно надані суду показання на протилежні, а саме - підтвердив, що насправді він особисто не бачив як обвинувачена хватала потерпілу та заподіяла їй тілесні, оскільки він перебував позаду потерпілої та тільки по рухах її руки припустив,що її смикає обвинувачена; а також уточнив, що він не пам'ятає за яку саме руку потерпілу смикали. Щодо напрямку прикладання сили до потерпілої: під час слідчого експерименту вказав, що потерпілу заштовхували всередину приміщення, а в суді вказав - витягували на двір. Надав суду неправдиві відомості про те, що ніби-то не допитувався під час першого розгляду справи в суді, про що підтверджується матеріалами справи. Щодо моменту заподіяння: з судових показань потерпілої - момент заподіяння був на порозі під час обставин, зафіксованих на дослідженому відео; проте з судових показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_54 - під час зафіксованих на відео обставин моменту заподіяння не було. Свідок ОСОБА_16 був допитаний на досудовому слідстві, під час першого розгляду справи в суді не допитувався, вперше з'явився в суд майже через 5 років після початку слідства, очевидцем подій не був, надав суду непослідовні та плутані показання, які суперечать наявним в матеріалах справи доказам, не підтверджуються відеозаписом подій, протоколами слідчих експериментів, показаннями потерпілої та інших свідків в частині моменту та механізму заподіяння, а також поведінки обвинуваченої. Точний механізм заподіяння показати не зміг, показав 4 різних механізми заподіяння; вказав на момент заподіяння, який не підтверджується показаннями потерпілої. Його присутність та вказане ним місцерозташування в приміщенні під час подій не підтвердилось відеозаписом подій, а також показаннями потерпілої та свідків та іншими доказами, спростовується матеріалами досудового слідства, відеозаписом подій та показаннями свідка ОСОБА_21 . З метою з'ясування достовірності показань свідка ОСОБА_54 в порядку ч.4 ст.96 КПК в судовому засіданні було оголошено його попередні показання, згідно яких в день подій йому задзвонив охоронник офісу та повідомив що зрізають двері, він наказав викликати поліцію, що було далі йому невідомо. Після чого судом було повторно досліджено відеозапис подій, яким присутність свідка ОСОБА_54 на місці подій не підтвердилась (т.1 а.с.190). Свідок ОСОБА_21 під час допиту в суді пояснив, що свідка ОСОБА_54 під час подій не було, обвинувачення на його дружину створено штучно, з метою рейдерського тиску з боку власника 2 поверху; на момент подій строк оренди приміщення закінчився, проте працівники з другого поверху - свідки знаходились в ньому протизаконно та без його дозволу, разом з потерпілою не впускали їх з дружиною до приміщення; свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_54 йому добре знайомі, оскільки вони неодноразово приймали активну участь в рейдерських заходах щодо його приміщення; особисто свідок ОСОБА_56 склав до поліції купу фіктивних заяв проти ОСОБА_21 , які не підтвердились.

Сучасні правові позиції Верховного суду, в яких Суд вважає недопустим доказом результат опитування особи за допомогою поліграфа, переважно стосуються саме звітів поліграфних досліджень, які проведені фахівцями, а не атестованими судовими експертами. У Постанові від 29.09.2020. по справі № 601/1143/16 Верховний суд зазначив: Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Згідно Постанови ВСУ по справі №183/3452/19 від 26.01.2023.: якщо суд послався у вироку на судові показання особи, дослідивши при цьому у якості додаткового джерела відомостей звіт з використання поліграфа, яким підтверджується правдивість цих показань, то це не є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Результати використання поліграфа можуть мати доказове значення лише у вигляді висновку експерта. Наказом ІНФОРМАЦІЯ_32 №53/5 від 08.10.1998. дозволено використання поліграфа для отримання орієнтовної інформації про достовірність наданих особою відомостей.Чинний КПК не містить прямої заборони використання висновку атестованого судового експерта в разі застосування ним поліграфу. Згідно вимог ч.2 ст.84 та ч.1 ст.86 КПК висновок експерта є джерелом доказів. Як вбачається з наданого мною висновку судового експерта, експертизу призначено та проведено у відповідності до усіх вимог КПК, висновок складений атестованим судовим експертом, який попереджений відповідно до ст.70 КПК та ст.ст.384-385 ККУ, поліграф відповідає вимогам ДСТУ 8692:2016. Сторона обвинувачення не була позбавлена можливості надати належні докази на спростування наданого висновку психологічної експертизи. Водночас, неправомірно буде не взяти до уваги вищевказаний висновок судової психологічної експертизи, коли висунуте обвинувачення ґрунтується на незавіреній копії висновку СМЕ (т.1 а.с.5-6).

Крім того, ообвинуваченою в судовому засідання заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: докази зібрано не уповноваженою законом особою, шо в порушення вимог ч.1 ст.214 КПК в матеріалах справи відсутня та в порядку ст.290 КПК не розкривалась постанова (доручення) про повноваження в кримінальному провадженні слідчої ОСОБА_57 , яка розпочала досудове розслідування та зібрала практично усі докази обвинувачення. Більше того - відсутні докази про те, що ОСОБА_58 взагалі займала посаду слідчого у ІНФОРМАЦІЯ_29 . У витягу з ЄРДР, який міститься в матеріалах досудового слідства; у відомостях з ЄРДР про рух кримінального провадження та про внесені зміни; в обвинувальному акті та в реєстрі доданих до нього матеріалів; в описі (реєстрі) матеріалів досудового слідства відомості про такого слідчого відсутні (т.1 а.с.1-2; т.5 а.с.133-136; т.1 а.с. 2-3; т.2 а.с.5-9). Неуповноважена в законному порядку ОСОБА_58 зібрала основоположну частину доказів обвинувачення та надала відповідні процесуальні статуси в кримінальному провадженні потерпілій та свідкам, на показаннях яких ґрунтуються протоколи слідчих експериментів та похідні від них висновки СМЕ. Верховний суд у Постанові від 22.02.2021. по справі №754/7061/15 та ІНФОРМАЦІЯ_33 від 04.10.2021. по справі №724/86/20 зазначали, що рішення про призначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, обов'язково приймається у формі постанови (або доручення), яка повинна міститись в матеріалах досудового розслідування та бути підписаною керівником органу досудового розслідування. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах досудового слідства обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженими на те особами. Здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод незалежно від інших обставин конкретної справи. Загальновизнаними критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб'єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. При цьому, в аспекті належного суб'єкта необхідно розглядати, у тому числі, слідчого. Застосування належної процедури « ІНФОРМАЦІЯ_34 » (у європейській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) права на справедливий суд. Аналогічна правова позиція підтримана Постановами Верховного суду від 15.05.2024. по справі №758/6173/22, від 26.01.2024. по справі №466/9158/14-к, від 03.03.2021. по справі № 522/11807/18, від 17.03.2021. по справі

№281/422/18, Постановою Великої Палати Верховного суду по справі №751/7557/15-к від 16.01.2019., Рішенням Конституційного Суду №12-рп/2011 від 20.11.2011. Верховний суд Постановою від 29.01.2020. по справі №473/3712/18 визнав не належним підтвердженням повноважень слідчого надану під час апеляційного розгляду копію постанови начальника СВ ВП ГУНП на тій підставі, що в реєстрі матеріалів кримінального провадження дані про наявність постанови про призначення такого слідчого відсутні, а з наявних у матеріалах кримінального провадження витягів з ЄРДР не вбачається відомостей, що підтверджували б здійснення цим слідчим досудового розслідування у цьому провадженні. Відтак, зібрані неуповноваженою ОСОБА_52 докази є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Зібрані вподальшому слідчим ОСОБА_59 докази є похідними від доказів ОСОБА_60 , а отже є також недопустимими за принципом плодів отруйного дерева. В матеріалах справи міститься незавірена ксерокопія висновку СМЕ №747 від 28.05.2019. з нерозбірливою копією фототаблиці, з якої практично не видно виявлені експертом у потерпілої тілесні ушкодження та їх локалізацію (т.1 а.с.5-6). Згідно вимог ч.3, 7 ст.99 КПК вказана копія висновку є недопустимим доказом. Більше того - вказана копія висновку здобута та долучена неуповноваженою особою ОСОБА_52 та стала базовим доказом, на підставі якого зібрано усі подальші докази обвинувачення. В судовому засіданні експерт підтвердив: вказана копія висновку ним не видавалась, відповідальність за достовірність відомостей в ній експерт не несе; згідно вимог Закону копія висновку експерта обов'язково засвідчується підписом та печаткою експерта або експертної установи, яка проводила експертизу. Оригінал вказаної копії висновку в порядку ст.290 КПК не відкривався та судом не досліджувався, чим створено нерівні умови для захисту та істотно порушено права обвинуваченого на якісний захист, закріплені ст.6 Конвенції. Відтак, незавірена копія висновку СМЕ та похідні від неї докази є недопустимими згідно вимог ст.ст. 86,87,99, 290 КПК. Аналогічна правова позиція узгоджена Постановою від 22.04.2021. по справі №202/1310/16-к, якою Верховний суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій, згідно яких незавірена у встановленому порядку копія висновку експерта є недопустимим доказом та не може бути покладена в основу вироку, оскільки не являється висновком експерта в розумінні ст.ст. 101, 102 КПК, а тому є документом в розумінні ст.99 КПК, згідно вимог якої сторона зобов'язана надати оригінал документа. Згідно встановлених ДСТУ, а також Правил організації діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №10000/5 від 18 червня 2015 року, копія документа набуває юридичної сили лише після її засвідчення виключно тим органом, який видав документ. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, вказується кількість аркушів, скріплюється печаткою установи. Протоколи слідчих експериментів та складені по їх результатам висновки СМЕ не підтверджують зазначений в обвинувальному акті механізм заподіяння тілесних ушкоджень та не доводять інші обставини, які підлягають доказуванню згідно вимог ст.91 КПК. Щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів: 1) Відомості з протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої та свідка ОСОБА_13 НЕ підтверджуються їх судовими показаннями, згідно яких вони особисто не бачили моменту заподіяння, не бачили як саме та ким було заподіяно. Інші свідки - ОСОБА_11 та ОСОБА_55 , за участю яких були проведені слідчі експерименти, не підтвердили в суді надані ними та зафіксовані у протоколах відомості. 2) Усі протоколи слідчих експериментів ґрунтуються на показаннях потерпілої та свідків, які в законному порядку не набули процесуального статусу в кримінальному провадженні, оскільки відповідні статуси їм надала неуповноважена особа ОСОБА_61 . 3) Слідчий експеримент за участю потерпілої проведений та протокол складений неуповноваженою особою ОСОБА_48 . 4) В порушення вимог ч.1 ст.240 КПК під час відтворення механізму заподіяння на слідчих експериментах у потерпілої та свідків в руках відсутні предмети, подібні до тих, які тримала в обох руках обвинувачена, що не відповідає легитимній меті слідчого експерименту. За відсутності відтворення УСІХ суттєвих деталей обстановкиподій протоколи слідчих експериментів не мають доказового значення (Постанова ВСУ від 03.07.2023. по справі №461/327/19). 5) В порушення вимог ч.3 ст.99, ст.105 та ч.3 ст.107 КПК в матеріалах справи відсутні, обвинуваченій не відкривались та судом не досліджувались оригінальні примірники носіїв інформації - карт пам'яті з фотоопарату Нікон, яким здійснювалась фотофіксація слідчих експериментів, відомості про їх місцезнаходження відсутні, що свідчить про неналежність фіксації та способу формування доказу та порушує право обвинуваченого на якісний захист, закріплене ст.6 Конвенції (Постанова ВСУ від 22.02.2021. по справі №754/7061/15). Щодо недопустимості висновків СМЕ по результатам слідчих експериментів: 1) Висновки НЕ підтверджують механізм заподіяння, на якому ґрунтується обвинувальний акт. 2) Усі висновки ґрунтуються на відомостях з недопустимого доказу - копії висновку СМЕ №747 від 28.05.2019., яка незавірена, зібрана неуповноваженою особою ОСОБА_52 , оригінал якої відсутній в матеріалах справи, обвинуваченій не відкривався та судом не досліджувався. 3) Експертизу по результатам слідчого експерименту за участю потерпілої призначено за клопотанням неуповноваженої особи ОСОБА_62 . 4) Висновки похідні від протоколів слідчих експериментів. 5) Об'єктом дослідження експерта була потерпіла Кузьмицька, а не протоколи слідчих експериментів (сторінка 1 висновку). 6) У Постанові від 22.02.2021. по справі №754/7061/15 Верховний суд наголошував, що загальновизнаними критеріями допустимості доказів є належні процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Проте в даному випадку УСІ висновки мають неналежну процесуальну форму, оскільки не відповідають вимогам Закону до висновку експерта як доказу в кримінальному провадженні. Так, в порушення вимог ст.ст.101-102 КПК та експертного законодавства висновки складені на підставі недійсного посвідчення експерта, про що підтверджується Листом ІНФОРМАЦІЯ_35 (т.3 а.с.66); у висновках відсутній докладний опис матеріалів, які експерт сприймав безпосередньо, зокрема - в дослідній частині висновків відсутній опис протоколів слідчих експериментів з зазначенням кількості аркушів, назви та дати документу, детальним описом їх структури та змісту. Окрім того, незавірена копія висновку СМЕ №747 від 28.05.2019. НЕ містить часу доби, коли експерт обстежив потерпілу.

В порушення вимог ч.2 ст.36, ст.37, 110 КПК під час відкриття матеріалів в порядку ст.290 КПК на а.с. 110 містився непідписаний керівником прокуратури бланк постанови про призначення групи прокурорів у складі прокурора ОСОБА_4 . Після чого в судовому засіданні 07.04.2020. прокурор надав том з матеріалами, де на тому ж самому а.с.110 містився зовсім інший документ, який обвинуваченій не відкривався, в якому було змінено структуру тексту шляхом зміни відступів та пробільних ділянок, було додано в дужках номер телефону охоронника ОСОБА_49, було доставлено підпис заступника керівника прокуратури, про що підтверджується вищевказаним висновком судового експерта. Відсутність підписаної постанови про повноваження прокурора ОСОБА_4 під час відкриття матеріалів в порядку ст.290 КПК вказує на відсутність процесуальних повноважень у прокурора під час досудового слідства, про що узгоджено Постановою Верховного суду від 22.02.2021. по справі №754/7061/15. Витяг з ЄРДР не може замінити постанову про призначення групи прокурорів, оскільки він не є процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки в кримінальному провадженні (Постанова ВСУ від 15.05.2024. по справі №758/6173/22). Водночас сучасна правова позиція Верховного суду змінилась, та, в разі невідкриття доказу повноважень прокурора в порядку ст.290 КПК, дозволяє надати його в судовому засіданні. Слід окремо звернути увагу, що надані прокрурором матеріали досудового слідства належним чином не були опечатані, що надавало безперешкодну можливість для їх фальшування та підлогу після їх відкриття в порядку ст.290 КПК. В порушення вимог Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України (Наказ МВС України від 14.04.2016. №296), том матеріалів досудового слідства не скріплений печаткою та підписом уповноваженої особи, зокрема - на зворотному боці останнього аркуша відсутній підпис слідчого із зазначенням посади, дати, кількості підшитих у томі аркушів (цифрами та словами).

Так, постанова про призначення групи прокурорів в т.1 на а.с.8 матеріалів, в порушення вимог ч.1 ст.37 та ч.3 ст.214 КПК була винесена у березні місяці - до внесення відомостей про кримінальне провадження в ЄРДР, після чого дату вказаної постанови було виправлено у протизаконний спосіб, а саме - надруковану дату постанови закреслено вручну білим штрихом та дописано цифрою травень місяць. Виправлення дати не посівідчені ані підписом відповідальної посадової особи та її печаткою, ані відповідним процесуальним документом. Про що підтверджується матеріалами досудового слідства та матеріалами фотофіксації (т.1 а.с.8 ; т.2 а.с.143). Крім того, під час відкриття матеріалів досудового слідства в порядку ст.290 КПК повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та запит прокурора про відкриття доказів не були підписані прокурором, не містили дати. Проте в наданих суду матеріалах у вказані докази було додано підписи прокурора та дати, про що підтверджується матеріалами справи та матеріалами фото фіксації а.с.186-187 з т.1 (т.1 а.с.186-187, т.2 а.с.143).

Відеозаписи сторони обвинувачення (т.1 а.с.11, 23, 172 ) не доводять обставин, на яких ґрунтується обвинувачення та які підлягають доказуванню згідно ст.91 КПК. Вони здобуті на підставі відомостей з недопустимого доказу - незавіреної копії висновку СМЕ №747 від 28.05.2019. та визнані речовими доказами постановою неуповноваженої особи ОСОБА_62 . Відсутній протокол про вилучення відеозаписів в порядку ст. 159-160 КПК, що надає підстави для визнання їх недопустимим доказом (Постанова ВСУ від 12.04.2018 по справі №366/1400/15-к). Оригінальні записуючі пристрої та оригінальні безперервні відеозаписи судом не досліджувались та обвинуваченій не відкривались, чим порушено вимоги ч.3 ст.99 та ч.2 ст.290 КПК право обвинуваченого на якісний захист, закріплене ст.6 Конвенції. Відеозаписи лише фрагментарні. Докази відсутності їх монтажу або інших змін відсутні. Водночас при порівнянні відеозаписів обох сторін вбачається неповнота та різниця за обсягом і змістом аудіо- та відеозапису, наданого стороною обвинувачення. Окрім того, як вбачається з відеозапису подій (т.1 а.с.190) та з судових пояснень свідків сторони обвинувачення ОСОБА_54 та ОСОБА_14 , відеозапис подій сторони обвинувачення створений за допомогою мобільного телефону невідомої особи, а не відеокамерами спостереження, як про це неправдиво вказано у постановах про визнання та долучення речових доказів, про що підтверджуються відеозаписом подій (т.1 а.с.190). Вказаний мобільний пристрій ані експертом, ані судом не досліджувався, повнота та достовірність відеозаписів належними доказами не підтверджена. Оскільки відеофіксація обвинуваченої в власному приміщенні без дозволу заборонена Законом, то відеозаписи сторони обвинувачення є недопустимим доказом. Речові докази - оптичні диски з відеозаписами НЕ були опечатані слідчим в порядку вимог Закону, про що підтверджується матеріалами досудового слідства та матеріалами фотофіксації (т.2 а.с.143). За вищевказаних обставин з врахуванням вимог ст.ст.84, 99, 40, 103 КПК відеозаписи сторони обвинувачення є недопустимим доказами на користь обвинувачення (Постанови Верховного суду від 14.07.2021. по справі №752/15019/19, від 14.04.2020. по справі №761/34909/17, від 11.03.2020. по справі №149/745/146, від 31.10.2019. по справі №404/700/17, від 15.11.2019. по справі №140/2668/15).

Слідча ОСОБА_63 не була уповноважена надавати доступ до матеріалів в порядку ст.290 КПК, оскільки під час вказаної процесуальної дії було відсутнє підписане прокурором відповідне доручення, про що підтверджується матеріалами фотофіксації (т.2 а.с.143). За вказаних обставин матеріали вважаються невідкритими в порядку ст.290 КПК, у зв'язку з чим на підставі ч.12 ст.290 КПК суд не має права допустити відомості з них як докази. Аналогічну правову позицію суду першої інстанції підтримав Верховний суд у Постанові від 19.09.2018. по справі №661/20108/15-к. В порушення вимог ч.9 ст.290 КПК в матеріалах справи відсутній опис відкритих обвинуваченій матеріалів досудового слідства в порядку ст.290 КПК. За відсутності такого опису відмітка у протоколі про ознайомлення обвинуваченого з матеріалами не може розцінюватись як підтвердження факту надання доступу до них, відтак матеріали вважаються невідкритими. Аналогічну правову позицію встановив Верховний суд Постановою від 28.01.2020. по справі №761/29362/15-к.

Надаючи оцінку зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до наступного. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.345 КК України, характеризується обов'язковою наявністю прямого умислу на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, побоїв та мотиву: у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 591/7679/19).

При цьому, інтелектуальна ознака прямого умислу полягає у тому, що суб'єкт усвідомлює фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що він своєю протиправною поведінкою заподіює тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, у зв'язку із виконанням останнім службових обов'язків, а вольова ознака передбачає наявність бажання на їх заподіяння та настання відповідних суспільно небезпечних наслідків.

За змістом ст. 24 КК України, наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Згідно усталеної судової практики Верховного Суду питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (постанова Верховного Суду від 11 березня 2021 року в справі № 740/1193/20).

Так, дослідженими відеозаписами подій не зафіксовано, що ОСОБА_3 поводила себе агресивно, перешкоджала потерпілій ОСОБА_8 виконувати службові обов'язки,відмовлялась виконувати законні вимоги, хватала потерпілу, штовхала та заподіяла їй тілесні ушкодження. Висновком судової психологічної експертизи № 2533/2534/20-27 від 22.07.2020. в сукупності з відеозаписом підтверджується правдивість показань ОСОБА_3 .

З відеозапису розмови потерпілої з ОСОБА_21 на місці подій вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 усвідомлювала, що ОСОБА_21 - власник приміщення (т.1 а.с.190, т.5 а.с.118). Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт підтвердив, що потерпіла, під час її обстеження повідомила, що тілесні ушкодження їй заподіяли власники будівлі, про що експерт зафіксував у висновку СМЕ №747 (т.1 а.с.5-6). У висновку службового розслідування зі слів потерпілої зафіксовано, що ОСОБА_21 -власник приміщення (т.1 а.с .91 абзац 1).

Згідно обвинувального акту та судових показань потерпілої момент заподіяння тілесних ушкоджень - це на порозі під час подій, зафіксованних на відеозаписі (т.1 а.с.11, 190). Однак, з вказаного відеозапису, дослідженого безпосередньо в судовому засіданні, не вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 заподіяла тілесні ушкодження потерпілій.

З судових показань експерта: виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли заподіяти також "сзаду" потерпілої інші особи; локалізація тілесних ушкоджень доступна для правої руки потерпілої; до тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею відносяться не тільки пальці рук людини, а також і металева решітка; висновки СМЕ не підтверджують ані особу, яка заподіяла тілесні ушкодження, ані обставини заподіяння, оскільки про ці відомості експерт дізнався виключно зі слів потерпілої та не сприймав їх безпосередньо; незавірена підписом та печаткою експерта копія висновку СМЕ, яка міститься в матеріалах справи, експертом не видавалась, за достовірність відомостей в цій копії відповідальності експерт не несе. З врахуванням показань експерта та вимог ч.3 ст.99 КПК, незавірена копія висновку СМЕ, оригінал якого захисту не відкривався та судом не досліджувався, не підтверджує факту наявності тілесних ушкоджень у потерпілої, оскільки є недопустимим доказом (т.1 а.с.5-6). З наданих в судовому засіданні показань експерта вбачається, що тілесні ушкодження були заподіяні одночасно у вигляді 5-ти синців, могли бути заподіяні точно за механізмом, який показала на слідчих експериментах потерпіла, а саме - захват одночасно усіма 5пальцями лівої руки.

Данний факт спростовується відеозаписом подій, де зафіксовано, що у вказаний потерпілою момент заподіяння їй тілесних ушкоджень, обидві руки обвинуваченої. були зайняті телефоном та зеленою музичною колонкою, та перебували на металевій решітці, за яку вона трималась. Зокрема, в лівій руці вона тримала мобільний телефон, яким здійснювала відеозапис подій, чим виключається можливість заподіяти цією рукою 5 синців одночасно за механізмом, який показала потерпіла на слідчому експерименті.

Крім того, всупереч фактичної обстановки подій, під час відтворення механізму заподіяння на слідчих експериментах у потерпілої та свідків відсутні в лівій руці телефон, а в правій музична колонка, тобто, не було відтворено суттєвих деталей фактичної обстановки подій, які суттєво впливають на встановлення точного механізму заподіяння, а також на повне та всебічне з'ясування усіх обставин заподіяння.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і у сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Суд, враховуючи зазначені у клопотанні про визнанні доказів недопустимими, вирішуючи вказане клопотання, вважає його таким, що підлягає задоволенню з підстав, вищезазначених, а тому визнає недопустимими докази, які були досліджені в судовому засіданні, та покладені в основу обвинувачення: незавірену у встановленому порядку копію висновку спеціаліста судово-медичного експерта №747 від 28.05.2019р. (т.1 а.с.5-6); постанову від 28 березня (травня) 2019 року про призначення групи прокурорів в кримінальному провадженні №12019040720000776 від 28 травня 2019 року. Під час відкриття матеріалів досудового розслідування сказана постанова містилась на 8 аркуші, з датою її винесення 28 березня 2019 року, тобто до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, про що свідчать долучені устороною захисту докази фото файли, дату постанови виправлено на травень місяць у непередбачений законом спосіб, що підтверджено висновком експерта (т.1 а.с.8); речові докази оптичні диски, які не опечатані, не містять факту заподіяння обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій, (т.1 а.с.11,23,172); протоколи огляду оптичних дисків від 09.06.2019 та від 22.11.2019 (т.1 а.с.12, 20-22,170-171); постанови від 09.06.2019 та від 22.11.2019 про визнання та доручення речових доказів - оптичних дисків в кримінальному провадженні, так як надано слідчею, яка не була в законному порядку наділена повноваженнями слідчого в данному кримінальному провадження (т.1 а.с.24,173); пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілої ОСОБА_8 , яка вручена нуповноваженою особою (т.1 а.с.25); протокол слідчого експерименту за участі потерпілої від 03.06.2019, складений не уповноваженою особою (т.1 а.с.35-41); протоколи слідчих експериментів від 12.09.2019, за участю свідків, які набули статус свідків від не уповноваженої особи (т.1 а.с. 123-131); клопотання про призначення судово-медичної експертизи від 04.05.2019, не уповноваженої слідчої , яке складено до внесення відомостей до ЄРДР не уповноваженим слідчим (т.1 а.с.42); висновки судово-медичного експерта №809 від 19.06.2019, №1494 від 07.10.2019 по результатам проведених слідчих експериментів (т.1 а.с.45-46, 136-137); постанова від 22.07.2019 про визначення групи прокурорів в кримінальному провадження №12019040720000776 від 28.05.2019 (т.1 а.с.110), яка змінена після відкриття матеріалів в порядку ст..290 КПК України; повідомлення про вручення підозри від 29.10.2019, погоджене не уповноваженим прокурором (т.1 а.с.152-154); доручення слідчому про відкриття матеріалів в порядку ст..290 КПК України (т.1 а.с. 182); повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування (т.1 а.с.186); запит прокурора стороні захисту про відкриття доказів в порядку ст..290 КПК України не уповноваженим прокурором (т.1 а.с. 187); протокол від 20.12.2019 про надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст..290 КПК не уповноваженим слідчим (т.1 а.с.196).

Інші докази, зібрані під час досудового розслідування, наданні під час судового розгляду, та дослідженнні безпосередньо судом в судових засіданнях, які були зазначені, як дослідженні, суд вважає належними та допустими.

Крім того, суд враховує покази, свідків, які були допитані в судовому засідання, а саме ОСОБА_64 , ОСОБА_16 , які, як виявилось в судовому засіданні, не бачили сам момент спричинення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій.

Відповідно дост.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи докази, які суд визнав допустимими, з точки зору достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд враховує, що правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою.

За вказаних обставин, суд вважає, що сторона обвинувачення не надала до суду належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченного ч.2 ст.345 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

В частині 3 статті 373 КПК України зазначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оскільки, в суді не доведено що кримінальне правопорушення, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, передбаченого ч.2 ст.345 КК України вчинено обвинуваченою ОСОБА_3 , а тому на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України її слід виправдати.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України та виправдати її на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Речові докази - DVD диски, що долучені до матеріалів справи зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченій.

Суддя: ОСОБА_1