ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13735/25
провадження № 3/753/5334/25
"24" липня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 червня 2025 року серії ЕПР № 362119, водій ОСОБА_1 15 червня 2025 року, о 00 год. 26 хв., у м. Києві на вул. О. Пчілки, керував транспортним засобом «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення кординації рухів, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні адвокат Родін В.В. оголосив заперечення на матеріали долученні до протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУПаП, які полягають у наступному. Адвокат наголосив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, жодних належних та допустимих доказів того, що саме він був водієм, у матеріалах справи не міститься. Також наполягав, що фіксація подій відбулася під час повітряної тривоги, у зв'язку з чим ОСОБА_1 пішки прямував в укриття.
Усе викладене, на переконання адвоката є підставою для закриття справи стосовно ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Сам ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Жодних повідомлень про поважні причини неявки до суду від нього не надходило. Суддя розцінює таку поведінку як усвідомлену процесуальну пасивність особи, яка не виявила жодного інтересу до участі в розгляді справи, у якій вирішується питання про притягнення її до відповідальності.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 362119 від 15 червня 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 ; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції; пояснення ОСОБА_1 ; рапорти праціників поліції, копія водійського посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозапис з бодікамери поліцейського 473891, 473710.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушеннь з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР № 362119 від 15.06.2025 стосовно ОСОБА_1 , складений уповноваженою на те особою, інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону полку-2 УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Чайкою О.С., який був одягнутий в однострій, мав при собі спеціальний жетон, тобто діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну поліцію» та його дії відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
Також суддя дослідила відеозапис із нагрудної камери працівника поліції № 473710, події мали наступну послідовність.
Відеозапис розпочинається моментом переслідування працівниками поліції автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , із ввімкненими проблисковими маячками.
Переслідування триває близько чотирьох хвилин.
На 05:00 автомобіль зупиняється, і працівники поліції виявляють водія ОСОБА_1 , який перебуває поряд із транспортним засобом.
Під час спілкування ОСОБА_1 жваво реагує на зауваження поліцейських, коли його називають гонщиком.
На 08:40 поліцейські встановлюють за наданими документами, що саме ОСОБА_1 є власником вказаного автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 .
На 14:40 працівники поліції оголошують ознаки алкогольного сп'яніння, які виявлені у водія.
На 15:20 ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
На 15:30 поліцейські повторно роз'яснюють наслідки відмови та знову запитують, чи бажає він пройти огляд, на що отримують повторну категоричну відмову.
Після цього триває оформлення та вручення адміністративних матеріалів.
Суддя надає належну оцінку відеозапису як об'єктивному та надійному джерелу доказів. У цьому випадку саме технічна фіксація з бодікамери стала незаперечним свідченням подій.
Щодо доводів адвоката про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , суддя зазначає про таке.
Суддя встановила, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу переслідувався працівниками поліції під час дії комендантської години. Після зупинки транспортного засобу працівники поліції виявили його біля автомобіля «Lexus», який переслідувався. Відповідно до документів, досліджених у судовому засіданні, зазначений автомобіль належить ОСОБА_1 , що додатково підтверджує його керування транспортним засобом у цей час.
Під час спілкування з працівниками поліції водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак він двічі категорично відмовився як від огляду на місці, так і від огляду у закладі охорони здоров'я, попри роз'яснення йому наслідків такої відмови. Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Сукупність досліджених доказів, зокрема відеозапис переслідування та зупинки автомобіля, встановлені обставини і поведінка ОСОБА_1 , не залишає сумнівів у тому, що він керував автомобілем та відмовився від проходження огляду, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи, суддя вважає, що докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО