03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
апеляційне провадження № 22-з/824/24/2025
12 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 757/54659/21-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , подану представником - Солодом Іллею Володимировичем , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю та за об'єднаним позовом ОСОБА_3 самостійно та як законного представника малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про повернення дітей,
встановив:
12 жовтня 2021 року ОСОБА_6 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місяця проживання дітей з матір'ю.
08 листопада 2021 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про негайне повернення малолітніх дітей - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до держави Австрія, посилаючись на незаконне переміщення дітей матір'ю із міста Відня ( Австрія) до міста Києва ( Україна) у липні 2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року об'єднано цивільну справу № 757/59266/21-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про негайне повернення малолітніх дітей в одне провадження із справою 757/54659/21-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місяця проживання дітей з матір'ю.
08 серпня 2022 року представник позивача за об'єднаним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_12 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:
- застосувати заходи забезпечення позову, якими зобов'язати ОСОБА_13 ( АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт: № НОМЕР_1 ) забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт: № НОМЕР_2 ) з малолітніми ОСОБА_14 та ОСОБА_15 кожного понеділка, середи, п'ятниці та неділі з 19-00 години до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв'язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»);
- застосувати заходи забезпечення позову, якими зобов'язати ОСОБА_13 ( АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт: № НОМЕР_1 ) забезпечити особисті побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт: № НОМЕР_2 ) з малолітніми ОСОБА_14 та ОСОБА_15 кожної першої суботи місяця та кожної четвертої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у місці фактичного проживання чи перебування дітей у присутності ОСОБА_1 або без її присутності.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року залишено без задоволення заяву про забезпечення позову у даній справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року - апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_12 , - задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року - скасовано та прийнято постанову, якою заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 про забезпечення позову - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_13 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт: № НОМЕР_2 ) з малолітніми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної середи та неділі з 19 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв'язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києва державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю було задоволено.
Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з їхньою матір'ю - ОСОБА_10 за її фактичним місцем проживання.
Об'єднаний позов ОСОБА_3 самостійно та як законного представника малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про повернення дітей - залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана адвокатом Незвіським Д.Я., - задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з матір'ю - скасовано, та ухвалено нове судове рішення:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю - закрито.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в частині об'єднаного позову - скасовано та ухвалено нове судове рішення , яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення дітей до держави Австрія - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року - залишено без змін.
10 травня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа ( постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову) таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що після винесення постанови Київського апеляційного суду від 24.10.2023 року про відмову у задоволенні позовних вимог стягувача ОСОБА_3 заходи забезпечення позову втратили свою дію.
Зазначає, що діти боржника та стягувача мають технічну можливість побачення та спілкування зі стягувачем засобами телефонного або інтернет зв'язку, але після закінчення робочого часу боржника та часу навчання дітей, однак ОСОБА_10 позбавлена можливості примусу дітей до телефонних розмов зі стягувачем та нав'язування дітям вимоги здійснювати таке спілкування та побачення.
Боржник звертає увагу апеляційного суду на те, що стягувач не виконує рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2022 року у справі № 757/13673/22 про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця.
А також наголошує, що матеріали виконавчого провадження не містять даних про перевірку державним виконавцем виконання рішення суду, щодо бажання стягувача на побачення та спілкування з дітьми, у визначений судом день, час та місці.
З зазначеного вбачається, що перебування на примусовому виконанні постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року як заходів забезпечення позову, у задоволенні якого відмовлено постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2023 року, порушує права та законні інтереси ОСОБА_9 , як боржника у виконавчому провадженні.
У запереченнях на заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_16 вважав заяву необґрунтованою та безпідставною, оскільки виконавче провадження за виконавчим документом закінчено на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, якою скасовані заходи забезпечення позову за заявою заявника. Таким чином, спроба визнати виконавчий документ, виконавче провадження за яким вже закінчено у встановленому законом порядку, є нічим іншим, як незгода із вимогами виконавчого документа у спосіб, який не передбачений ЦПК України.
Виконавчим документом є постанова Київського апеляційного суду, яким було зобов'язано боржника ОСОБА_17 забезпечувати контакт батька з дітьми. Однак, ОСОБА_18 не виконувала зобов'язання, через що було застосовано заходи примусу у виконавчому провадженні, які було скасовано разом із закінченням виконавчого провадження. У разі незгоди із змістом постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року ОСОБА_18 мала право на оскарження постанови у касаційній інстанції, подати клопотання про зупинення виконання судового рішення, тощо, однак зазначеними правами вона не скористалась, разом із тим, не виконувала рішення суду, що спричинило моральну шкоду батьку дітей, внаслідок чого він звернувся із позовом до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та Європейського суду з прав людини щодо порушення його прав на контакт з дітьми в зв'язку із тривалим невиконанням рішення суду, яким такий контакт був забезпечений.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Солод І.В. підтримав заяву та просив задовольнити.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Бузанов Д.В. просив відхилити заяву як безпідставну.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та вимоги поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, представник ОСОБА_1 вказував, що постанова Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у справі № 757/54659/21 про вжиття заходів забезпечення позову перебуває на примусовому виконанні у державній виконавчій службі. Однак, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено, то подальша дія заходів забезпечення позову втратила свій сенс.
Тому вважав, що перебування на примусовому виконанні постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року як заходів забезпечення позову, у задоволенні якого було відмовлено постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, зумовлює порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до частин 2-3 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява надійшла 10 травня 2024 року до Київського апеляційного суду, як суду, яким було вжито заходів забезпечення позову, тому з метою розгляду заяви Київським апеляційним судом було надіслано листа до Печерського районного суду м. Києва про витребування матеріалів цивільної справи.
Однак з матеріалів справи встановлено, що на вказаний період часу дана цивільна справа перебувала у провадженні Верховного Суду, постановою якого від 05 червня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а постанова Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року та ухвала Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року - залишені без змін.
Матеріали цивільної справи надійшли до Печерського районного суду м. Києва із суду касаційної інстанції 08 липня 2024 року, а 31 липня 2024 року були надіслані до Київського апеляційного суду для розгляду іншої заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, що була подана її представником ОСОБА_19 08 травня 2024 року, тобто заяви, яка надійшла раніше від заяви про виконання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасовані заходи забезпечення позову, накладені постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо зобов'язання ОСОБА_9 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітніми ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної середи та неділі з 19 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., засобами телефонного або інтернет зв'язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Разом з тим, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обґрунтована тим, що після ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , постанова Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову продовжує перебувати на примусовому виконанні.
Таким чином, обґрунтованих доводів про наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить.
Посилання заявника на неоднозначність порядку реалізації забезпечення ОСОБА_21 побачення та спілкування дітей з батьком та відсутність чіткої регламентації дій боржника у постанові апеляційного суду від 12.12.2022 року, неможливо визнати підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, оскільки постанова апеляційного суду набула законної сили, відтак, підлягала виконанню. У період розгляду цивільної справи судом, коли заходи забезпечення позову були чинними, боржник із заявою про роз'яснення порядку виконання постанови до суду не зверталась.
Щодо наявності обставин, які свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, та які виникли після ухвалення судового рішення, колегією суддів встановлено наступне.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року - апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_12 , - задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року - скасовано та прийнято постанову, якою заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 про забезпечення позову - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_13 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_3 з малолітніми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної середи та неділі з 19 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв'язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»).
Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив із того, що предметом даного позову є повернення малолітніх дітей сторін у справі до держави Австрія та передання їх батькові, то вид забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача надати можливість спілкування та побачення батька з дітьми протягом певного проміжку часу засобами телефонного або інтернет - зв'язку, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що «судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.»
У постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 397/620/23 Верховний Суд зазначив, що «застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов'язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Верховного Суду».
Відповідно до ч. 7, 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Таким чином, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та діють до набрання законної сили рішенням суду по суті спору, а у разі задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з матір'ю - скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - закрито.
Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позову ОСОБА_9 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_22 є громадянином іншої держави та не має постійного місця проживання в Україні, а тому ОСОБА_18 не має правових підстав пред'являти до нього позов про визначення місця проживання дітей у суди України. Отже, позов про визначення місця проживання дитини повинен бути пред'явлений до компетентного суду Австрії і розгляду українським судом не підлягає.
Також постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року в частині об'єднаного позову ОСОБА_3 самостійно та як законного представника ОСОБА_23 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про повернення дітей - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відмовляючи у позові ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 2021 рік у двох неповнолітніх дітей не було постійного місця проживання в Австрії. Тобто періодичне перебування неповнолітніх в Австрії не є визначенням постійного місця проживання, оскільки відбувалося лише протягом обмеженого часу. Отже, діти мали постійне місце проживання в Україні, водночас, як такого статусу щодо Австрії не набули.
Таким чином, в силу приписів ст. 158 ЦПК України та відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 397/620/23, заходи забезпечення позову, що полягають у встановленні графіку спілкування батька з дітьми, є тимчасовими та діють до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.
Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, то заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, діяли до набрання законної сили зазначеним судовим рішенням по суті спору.
Також ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року такі заходи забезпечення позову були скасовані.
Як вбачається з постанови державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Басілашвілі О.Б. від 21 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № 71535008, на адресу відділу надійшла заява представника боржника ОСОБА_1 разом з ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, а тому відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року - закінчено ( а.с. 42, т. 5).
З викладеного слідує, що матеріальний обов'язок боржника ОСОБА_1 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову був чинним у період розгляду цивільної справи судом та припинився у зв'язку з набуттям законної сили постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Виконавче провадження № 71535008 з виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року було закрито постановою державного виконавця у зв'язку зі скасуванням заходів забезпечення позову ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
З огляду на викладене, підстави для визнання виконавчого документа (постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову) таким, що не підлягає виконанню, - відсутні, оскільки у період дії заходів забезпечення позову під час розгляду цивільної справи судом такі заходи підлягали виконанню боржником, а на даний період часу у зв'язку із закінченням виконавчого провадження з вищевказаних підстав виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні.
Отже, наведені у заяві представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обставини та аргументи не свідчать про наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 381, 432 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана представником Солода І.В. , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 25 липня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.