25.07.2025 Справа № 759/25092/24
Справа № 759/25092/24
Провадження № 2/756/2323/25
25 липня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - ПрАТ «СК «Граве Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.05.2022 о 12-06 год. по вул. Борщагівській, 10, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Cherry Tiggo», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
02.02.2022 між ПрАТ «СК «Граве Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101076148, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до Звіту № 9170 про оцінку транспортного засобу вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , складає 71 351,37 грн., у той же час, відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000062 від 31.05.2022 загальна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 106 645,50 грн.
Позивач відповідно до Договору добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101076148 від 02.02.2022 здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику (за вирахуванням франшизи - 3 750,00 грн., а також суми утриманого страхового платежу - 12 806,58 грн.) у розмірі 90 088,92 грн.
Частину вартості відновлювального ремонту в розмірі 63 372,64 грн. було відшкодовано позивачу страховиком відповідача - АТ «ПРОСТО-страхування».
Таким чином, на теперішній час сума невідшкодованих збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, становить 39 522,86 грн. (102895,50-63372,64), яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2024 цивільну справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 головуючим суддею визначено суддю Оболонського районного суду м. Києва Тиху О.О.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, вважав себе неналежним відповідачем з огляду на те, що його цивільно-правова відповідальність станом на час ДТП була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування» на підставі полісу ЕР № 208489075 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130000,00 грн. та на підставі договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті ДВНВД/2204356 від 02.04.2022, згідно з яким страхова сума визначена у розмірі 1 000 000,00 грн. Таким чином, страхові суми за вказаними договорами повністю покривають розмір завданої ним у ДТП матеріальної шкоди, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати різницю між розміром завданої шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування. Вважав вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем коштів, витрачених позивачем на судовий збір та адвокатські послуги, недоречними з огляду на те, що позивач є успішною страховою компанією і судові процеси для нього є невід'ємною частиною надання страхових послуг.
06.03.2025 представником позивача подана відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідно до ст. 993 ЦК України до ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», яке виплатило страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . Отже, для повного відшкодування шкоди ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» різницю (39 522,86 грн.) між фактичним розміром відшкодованої шкоди (102 895,50 грн.) і страховим відшкодуванням, що сплачено ПАТ «ПРОСТО-страхування» як страховиком відповідача (63 372,64 грн. матеріальний збиток).
12.03.2025 на адресу суду надійшли письмові заперечення представника відповідача, в яких останній зазначив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачем не взято до уваги положення ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що була чинною на момент вчинення ДТП, яка передбачала, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Позивач посилається на статтю 1194 ЦК України, що передбачає зобов'язання особи, яка застрахувала свою відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Разом з тим, вказана стаття передбачає такі зобов'язання лише у разі недостатності страхової виплати. Водночас сума страхових ризиків, зазначена у договорі страхування, укладеному з ПрАТ «ПРОСТО-страхування» щодо транспортного засобу Chery Tiggo, номерний знак НОМЕР_1 , повністю покривали задекларовану суму збитків позивача.
Таким чином, сума застрахованих ймовірних страхових ризиків повністю перекривала задекларовані збитки Позивача, а відтак страхова компанія АТ «ПРОСТО» (старе найменування - АТ «ПРОСТО-страхування»), а не Відповідач повинно було відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані майну Позивача ДТП. Саме АТ «ПРОСТО-страхування» не виконало свої обов'язки, визначені законодавством про страхуванням, а відтак належним відповідачем у вказаній справі є АТ «ПРОСТО-страхування» і вказані позовні вимоги повинні були бути спрямовані саме до АТ «ПРОСТО-страхування». У зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 02.02.2022 між ПрАТ «СК «Граве Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101076148, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2022 у справі № 760/6936/22, яка набрала законної сили, встановлено винуватість відповідача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 096318 від 28.05.2022 року, водій ОСОБА_1 28.05.2022 о 12.06 год. керуючи транспортним засобом «CHERY TIGGO», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Борщагівська, 95-Б, не дотримався безпечної дистанції в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_4 , що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.06.2022, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватою у дорожньо-транспортній пригоді.
Отже, з огляду на викладене вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.05.2022, був пошкоджений автомобіль «CHERY TIGGO», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
17.06.2022 ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою-повідомленням про випадок з транспортним засобом про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
21.06.2022 на адресу ПрАТ «СК «Граве Україна» надійшла заява ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Звіту № 9170 про оцінку транспортного засобу вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , складає 71 351,37 грн., у той же час, відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000062 від 31.05.2022 загальна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 106 645,50 грн.
У страховому акті № 11.98013520.1/KOS від 21.06.2022 ПрАТ «СК «Граве Україна» визначено страхове відшкодування у розмірі 102 895,50 грн.
Вказане страхове відшкодування, скореговане на суму утриманого страхового платежу (12 806,58 грн.), у сумі 90 088,92 грн., було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується платіжним дорученням № 0622113407 від 22.06.2022.
Частину вартості відновлювального ремонту в розмірі 63 372,64 грн. було відшкодовано позивачу страховиком винуватця ДТП - АТ «ПРОСТО-страхування», що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору про добровільне страхування, ПрАТ «СК «Граве Україна» набуло право вимоги до відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних зі страховою виплатою потерпілому.
Правовідносини між сторонами врегульовані положеннями глави 67 ЦК України та Законом України «Про страхування».
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних відносин) (стаття 3) визначав забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних відносин) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних відносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з вимогами ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України та пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних відносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Із роз'яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (кредитора), тому, з урахуванням статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Зважаючи на ту обставину, що позивач (страхова компанія), виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, то спірні правовідносини між сторонами у справі регулюються саме положення ст. 993 ЦК України.
Виконання страховиком обов'язку з виплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування породжує у позивача право вимоги сплачених коштів із заподіювача шкоди у порядку суброгації (Постанова ВС у справі № 752/9026/16-ц від 06.02.2019 року).
Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
Як вже встановлено судом вище позивачем визначено страхове відшкодування, що підлягає виплаті страхувальник, у розмірі 102 895,50 грн. (вказана сума скорегована страховиком на суму утриманого страхового платежу 12 806,58 грн.) та фактично перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_5 90 088,92 грн. у якості страхового відшкодування.
Таким чином, фактично витрати позивача по виплаті страхового відшкодування становлять 102 895,50 грн.
Разом з тим, страховиком відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» позивачу відшкодовано лише 63 372,64 грн.
На виконання ухвали суду від 23.05.2025 ПАТ «ПРОСТО» надано копії матеріалів страхової справи № 160060, з яких вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ «ПРОСТО-страхування» на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 208489075, згідно якого ліміт за шкоду майну складає 130 000,00 грн.
За приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних відносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.
Згідно з п. 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
При цьому, п. 2.4 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18.
Отже, коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.
При розрахунку страхового відшкодування АТ «ПРОСТО-страхування» за основу було взято звіт № 9170 від 02.06.2022, здійснений СПД «Горобець Ю.М.», а також Рахунок -фактуру № СФ-0000062 від 31.05.2022, в якій зазначена фактична вартість замінених деталей, використаних матеріалів та виконаних робіт, при цьому, страховою компанією враховано, що безумовна франшиза, відповідно до умов поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 208489075 становить 0,00 грн., а тому розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитку, який розрахований відповідно до п. 2.4. Методики.
Згідно з Розрахунком страхового відшкодування № 160060 від 08.05.2023 страховиком відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» розмір страхового відшкодування визначений з урахування коефіційєнту зносу транспортного засобу «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_2 , що дорівнює 0,5383 %, у розмірі 63 372,64 грн., який складається з наступного: 37 115,14 грн. - вартість замінених деталей з урахуванням зносу; 17 257,50 грн. - вартість виконаних робіт; 9 000,00 грн. - вартість використаних матеріалів.
15.05.2023 АТ «ПРОСТО-страхування» скаладений с траховий акт № 160060, згідно з яким сума страхового відшкодування за страховим випадком - ДТП, що мала місце 28.05.2022 за участі застрахованого КТЗ «Cherry Tiggo», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , становить 63 372,64 грн.
Суд не приймає до уваги позиції Верховного Суду, на які посилалась сторона відповідача, оскільки вони не є релевантними до вказаних правовідносин, у зв'язку з тим, що в них аналізувались випадки, коли позивач вимагав стягнути усю суму завданої шкоди з винуватця дорожньо-транспортної пригоди, а тому суд дійшов висновку, що така вимога буде суперечити інституту страхування.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про стягнення в порядку суброгації з відповідача ОСОБА_1 на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 39 522,86 грн., сплаченого позивачем на користь потерпілого за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини відповідача, отримавши таким чином право вимоги на відшкодування внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими та доведені належними, допустимими доказами.
Оскільки до теперішнього часу у добровільному порядку вказана сума страхового відшкодування ОСОБА_1 не відшкодована, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого страхового відшкодування у розмірі 39 522,86 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн., а також понесені позивачем та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 39 522 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 86 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони у справі:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», код ЄДРПОУ - 19243047, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65;
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Тиха