ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" липня 2025 р. справа № 300/7/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за змістом якого (з урахуванням уточнення) просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії з дати призначення пенсії - 09 червня 2024 року, з урахуванням періодів роботи з 01 липня 1994 року по 18 серпня 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина із належним коефіцієнтом заробітної плати за цей період роботи;
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, починаючи з дати призначення пенсії - 09 червня 2024 року, із врахуванням заробітної плати за період роботи за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року в «нульовому» варіанті;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з часу її призначення, з врахуванням виплачених сум, за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина відповідно до нарахованих сум зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 №307/04-01/Х-2, враховуючи при цьому належний коефіцієнт заробітної плати за ці періоди, розрахований відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум заробітної плати зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації за період з 01 липня 1994 року по 18 серпня 1999 року за період роботи у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина, враховуючи при цьому належний коефіцієнт заробітної плати за ці періоди, розрахований відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, мотивовані тим, що з 19.06.2024 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії та при розрахунку заробітку для обчислення пенсії врахувати заробітну плату згідно архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2. Однак, на думку позивача, пенсійним органом протиправно проведено перерахунок в частині періоду з квітня, липня, листопада 1995 року, липня, серпня 1996 року, березня, червня, листопада 1997 року, березня, травня, серпня 1998 року, липня 1999 року, із застосуванням заробітної плати в цих місяцях в «нульовому» варіанті. Позивач вважає, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок пенсії в частині заробітної плати, при цьому, не врахувавши вказані періоди в відповідному коефіцієнті, чим грубо порушено його право на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.67).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.140).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заробітну плату відповідно до архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2 обчислено за період з 01.08.1994 по 31.07.1999 (оптимальний варіант). При цьому, до розрахунку заробітку для обчислення пенсії включено суми заробітної плати в частині, з якої нараховано внески до Пенсійного фонду (страхові внески), зокрема, в жовтні 1994 враховано суми 780000 і 1040000 (утримані внески в сумі 18200 (1% від 1820000)), із сум 400000 і 600000 з приміткою «харчування» внески не утримувались; в грудні 1994 року враховано суму 1080000 (утримані внески в сумі 10800); в жовтні 1997 року враховано суму 61,30 (утримані внески в сумі 0,35); відсутня інформація про утримання внесків із нарахованих сум оплати праці в квітні, липні, листопаді 1995 року, липні, серпні 1996 року, березні, червні, листопаді 1997 року, березні, травні, серпні 1998 року, в липні 1999 року; заробітна плата в цих місяцях врахована в «нульовому» варіанті. Отже, до розрахунку заробітної плати включено тільки ті суми, щодо яких в перевірених первинних документах є інформація про у тримання внесків. Окрім того, вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду (а.с.145-151).
20.02.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.154-157).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з 19.06.2024 йому призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.160).
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії та при розрахунку заробітку для обчислення пенсії врахувати заробітну плату згідно архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2 (а.с.158).
Відповідач за результатами розгляду звернення позивача щодо врахування довідки про заробітну плату, листом від 28.11.2024 № 9620-8252/Х-02/8-0900/24 повідомив про те, що заробітну плату відповідно до архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2 обчислено за період з 01.08.1994 по 31.07.1999 (оптимальний варіант). При цьому, до розрахунку заробітку для обчислення пенсії включено суми заробітної плати в частині, з якої нараховано внески до Пенсійного фонду (страхові внески), зокрема, в жовтні 1994 враховано суми 780000 і 1040000 (утримані внески в сумі 18200 (1% від 1820000)), із сум 400000 і 600000 з приміткою «харчування» внески не утримувались; в грудні 1994 року враховано суму 1080000 (утримані внески в сумі 10800); в жовтні 1997 року враховано суму 61,30 (утримані внески в сумі 0,35); відсутня інформація про утримання внесків із нарахованих сум оплати праці в квітні, липні, листопаді 1995 року, липні, серпні 1996 року, березні, червні, листопаді 1997 року, березні, травні, серпні 1998 року, в липні 1999 року; заробітна плата в цих місяцях врахована в «нульовому» варіанті. Отже, до розрахунку заробітної плати включено тільки ті суми, щодо яких в перевірених первинних документах є інформація про у тримання внесків (а.с.22).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 40 Закону 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно абзаців 4 - 6 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (пункт 2.10 Порядку № 22-1).
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Так, Архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації видано ОСОБА_1 архівну довідку від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2. Вказаною довідкою підтверджено відомості нарахованої заробітної плати позивача за період з 1994 року по 1999 рік (а.с.20-21).
Підставою видачі вказаної довідки зазначено особові рахунки працівника (ф. 122, оп. 1ос., спр. 82, арк. 21, спр. 84, арк. 34, спр. 86, арк. 34, спр. 88, арк. 45, спр.90, арк. 43, спр. 92, арк. 35), що свідчить про те, що архівна довідка видана на підставі первинних документів.
Вказана вище довідка підписана головним спеціалістом відділу, на ній міститься відтиск печатки.
За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в архівній довідці від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої Архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації.
Як вже встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не враховано архівну довідку від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2 за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року, оскільки відсутня інформація про утримання внесків із нарахування сум оплати праці.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-XV.
Частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) окреслено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171).
Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства встановлено, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, внаслідок чого, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був врахувати заробітну плату позивача у відповідному коефіцієнті за спірні періоди його роботи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправними дії відповідача щодо врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) за період трудової діяльності за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина на підставі відомостей архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої Архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації, в «нульовому» варіанті.
Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеного Положення сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 766/6029/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 296/3579/17, від 27 березня 2018 року у справі № 560/1073/17,від 27 березня 2018 року у справі № 640/12426/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 562/3048/16-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 803/1569/16, від 07 вересня 2018 року у справі № 806/215/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 806/2479/16 та від 20 вересня 2018 року у справі №320/8057/16-а (2а/320/300/16).
Згідно з абзацом 1 пункту 2.7 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до статті 101 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Управління Пенсійного Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.
Тобто, у разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 352/819/16-а.
Аналізуючи зміст вищезазначених положень, суд доходить висновку про те, що особа, яка претендує на призначення чи перерахунок пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком № 22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Так, за змістом відзиву на позовну заяву пенсійний орган, зокрема, вказав, що заява, подана позивачем, не відповідає встановленій Порядком № 22-1 формі, що виключає можливість її розгляду суб'єктом владних повноважень.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі № 520/5045/2020.
Таким чином, враховуючи те, що зміст поданої позивачем заяви є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, суд вказує щодо помилковості висновків пенсійного органу стосовно відсутності підстав у відповідача здійснити її відповідний розгляд.
Враховуючи зазначене суд вказує, що доступ до соціальних прав, зокрема, права на перерахунок пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд зазначає, що Порядком № 22-1 визначено процедуру, яка є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання у сфері соціального захисту.
Згідно вимог пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 12-1, результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Вказане дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідачем не розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 в частині прохання щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з часу її призначення, з врахуванням виплачених сум зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 №307/04-01/Х-2 за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина, і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви в такій частині не прийнято.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для перерахунку пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у перерахунку пенсії).
Водночас, у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 300/3457/20.
За таких обставин, враховуючи, що питання наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок та виплату основної пенсії з врахуванням виплачених сум зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 №307/04-01/Х-2 за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина, відповідачем, за результатом звернення позивача не вирішено, суд вказує про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2024 в частині можливості врахуванням виплачених сум заробітної плати зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації за період з липня 1994 року по вересень 1999 року, враховуючи при цьому належний коефіцієнт заробітної плати, який розрахований відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 3статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд встановив, що позивачу 19.06.2024 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із частковим врахуванням заробітку для обчислення пенсії згідно архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2. 05.11.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі даних згаданої довідки. Листом від 28.11.2024 відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки в частині врахування виплачених сум заробітної плати за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина. З позовом щодо оскарження дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивач звернувся до суду 27.12.2024. Отже, позивач не порушив строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 26.12.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати (доходу), за період трудової діяльності за квітень, липень, листопад 1995 року, липень, серпень 1996 року, березень, червень, листопад 1997 року, березень, травень, серпень 1998 року, липень 1999 року у Відділенні акціонерного комерційного агропромислового банку в м. Долина на підставі відомостей архівної довідки від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої Архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації, в «нульовому» варіанті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 05.11.2024 в частині можливості врахування виплачених сум заробітної плати зазначених у архівній довідці від 28.07.2021 № 307/04-01/Х-2, виданої архівним відділом № 2 Калуської районної державної адміністрації за період з липня 1994 року по вересень 1999 року, враховуючи при цьому належний коефіцієнт заробітної плати, який розрахований відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот пять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.