25 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/6445/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області на користь недоотриману грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, в сумі 9465,00 грн;
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, у 2023 році йому була виплачена вказана допомога в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань", який склав 1000,00 гривень. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 09.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 30.05.2024 зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/14216/23.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог. Відмітив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області самостійно не визначає розмір грошової допомоги до Дня Незалежності України, розмір цієї допомоги у 2023 році був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754. Відтак, протиправних дій щодо виплати позивачу грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік в неналежному розмірі управлінням не вчинялось. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 поновлено провадження у справі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 30.11.2021.
У 2023 році до 24 серпня Дня Незалежності України позивач отримав виплату щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1000,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача щодо дійснення донарахування такої виплати, відповідач листом повідомило, що виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік здійснена у розмірі встановленому Постановою №754.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною 2ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Статтями 12, 16 Закону №3551-XII, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" №2983-IX від 20.03.2023 (далі - Закон №2983-IX), передбачено проведення ветеранам війни щороку до Дня Незалежності України разової грошової виплати.
За приписами ч.5 ст.12 Закону №3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою №754 затверджений Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №754).
Згідно з пп. 2 п. 3 цієї Постанови №754 грошова допомога виплачується до 24.08.2023 в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
У свою чергу, позивач, стверджує про порушення свого права на виплату грошової допомоги до Дня Незалежності у належному розмірі, вважає, що такий розмір повинен становити п'ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено статтею 12 Закону України №3551-ХІІ в редакції від 25.12.1998, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 Закону України №3551-ХІІ було доповнено частиною четвертою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
У той час, підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) ч. 5 ст.12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення» Закону України №107-VI.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, указав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV.
За вказаних обставин прийнято постанову та висловлено відповідну правову позицію Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, а також Судовою палатою Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22.
Однак, суд вважає за необхідне вказати, що наведені аргументи щодо застосування закону, як і рішення Верховного Суду у такій зразковій справі та правової позиції Судової палати Верховного Суду у справі №560/8064/22 втратили актуальність, у зв'язку з черговою зміною законодавства, яке регулює розмір і процедуру спірної виплати.
Зокрема, 15.04.2023 набрав чинності Закон України №2983-IX, яким частина 5 ст. 12 Закону №3553-ХІІ викладена в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Наведені положення Закону №2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними, а тому підлягають врахуванню.
Одночасно, слід звернути увагу на той факт, що вказана зміна вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону №3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання.
З огляду на, що такий спосіб внесення змін до Закону №3551-ХІІ не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою.
За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Велика Палата за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23, дійшла висновку, що щорічна разова грошова допомога не є основним джерелом існування позивача, а є додатковою соціальною гарантією; позивач не довів, що зменшення розміру такої виплати поставило його під загрозу нестачі коштів для існування або що його умови життя погіршилися настільки, що він ризикував опинитися нижче встановленого прожиткового рівня. Отже, позивач не змушений був нести надмірний індивідуальний тягар і втручання у його право на мирне володіння майном не порушило суті його соціальних прав.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов'язковою для застосування національним судом, дійшла висновку, про відсутність підстав вважати, що дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-XII, призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу №1.
Отже, встановлені у ході судового розгляду обставини, а також правова позиція Великої Палати у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, свідчать на користь висновку, що виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, здійснена у законодавчо визначеному порядку та у розмірі, який встановлений Постановою №754.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та наявних доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, стягнення коштів, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25 липня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович