Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№640/31457/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (код ЄДРПОУ 36757541, адреса: 04015, м. Київ, вул. Лепцизька, 3А) (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) (надалі - Відповідач).
В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк» був укладений договір № 27.3/000420/101/12-НВД про іпотечний кредит на суму 400 000,00грн., для забезпечення виконання якого було укладено інший іпотечний договір, за умовами якого нерухоме майно ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Кредитпромбанк».
26.06.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договором № 27.3/000420/101/12-НВД.
В подальшому 22.08.2019 року між ПАТ «Дельта банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» також було укладено договір № 1786/К купівлі-продажу прав вимоги за договором № 27.3/000420/101/12-НВД. Також 22.08.2019 року між цими сторонами було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1425.
03.03.2020 року позивач, при реалізації процедури звернення стягнення на предмет іпотеки дізнався про порушення своїх прав як іпотекодержателя та, у зв'язку з чим, звернулося до відповідача зі скаргою на рішення від 25.09.2019 року № 48844987, 48845554, 48852111, прийняті державним реєстратором КП «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» Гладковим Ю.В. щодо державної реєстрації припинення іпотеки, заборони переходу права власності на предмет іпотеки.
Зазначена скарга була розглянута та задоволена частково, а саме: колегією було складено висновок від 04.08.2020 року на підставі якого було видано Наказ Міністерства юстиції України від 14.09.2020 № 9169/5.
Позивач не погоджується із зазначеним наказом в частині відмови у задоволенні вимог Товариства щодо скасування рішень № 48844987 та № 48845554, наголошує, що зобов'язання за кредитним договором не виконані, основне зобов'язання не припинено, строк дії іпотечного договору не закінчився.
Позивач наголошує, що державним реєстратором порушено вимоги абз. 5 п. 9 Порядку, абз. 3 п. 1 ч. 3 ст. 10, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» , а саме: державний реєстратор не перевірив обсяг та відповідність повноважень начебто уповноваженої особи Товариства на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від ісмені Товариства.
Також позивач вважає, що при здійсненні реєстраційних процедур державному реєстратору не були подані належні документи.
У тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» наголошує, що відповідачем було грубо порушено строк розгляду скарги № 8501 від 03.03.2020 року. так як рішення за цією скаргою було прийнято лише 14.09.2020 року.
Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд:
визнати частково протиправним та частково скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.09.2020 року за №3169/5, винесений на підставі висновків Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.08.2020 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПСУ» від 03.03.2020 за № 8501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.03.2020 року за № 7697-33-20, в частині відмови скасування рішення про державну реєстрацію від 25.09.2019 року №№48844987, 48845554 державного реєстратора комунального підприємства «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» Гладкова Юрія Володимировича;
зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати рішення про державну реєстрацію від 25.09.2019 року №№ 48844987, 48845554 державного реєстратора комунального підприємства «Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу» Гладкова Юрія Володимировича щодо припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та записів про заборону відчуження предмету іпотеки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.06.2025 року відповідачем подано відзив по справі, згідно змісту якого Міністерство юстиції України проти задоволення позову заперечує.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
Як вже було зазначено вище, 07.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк» був укладений договір № 27.3/000420/101/12-НВД про іпотечний кредит на суму 400 000,00грн., для забезпечення виконання якого було укладено інший іпотечний договір, за умовами якого нерухоме майно ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Кредитпромбанк».
26.06.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за договором № 27.3/000420/101/12-НВД.
В подальшому 22.08.2019 року між ПАТ «Дельта банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» також було укладено договір № 1786/К купівлі-продажу прав вимоги за договором № 27.3/000420/101/12-НВД. Також 22.08.2019 року між цими сторонами було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1425.
На підставі оскаржуваного рішення від 25.09.2019 № 48852111 державним реєстратором Гладковим Ю.В. зареєстровано перехід права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та внесено запис про право власності № 33381832 за ОСОБА_2 на підставі наступних документів: свідоцтва члена біржі, протоколу №20190913/1 про проведення аукціону від 23.09.2019, договору купівлі- продажу майна від 23.09.2019 №20190913/1, укладеного на товарній біржі «СІЧЕСЛАВСЬКА.ПРАВОВА»; акту приймання-передачі майна від 23.09.2019.
Договір купівлі-продажу майна від 23.09.2019 № 20190913/1, укладений на товарній біржі «СІЧЕСЛАВСЬКА.ПРАВОВА» не посвідчений нотаріально.
03.03.2020 року позивач, при реалізації процедури звернення стягнення на предмет іпотеки дізнався про порушення своїх прав як іпотекодержателя та, у зв'язку з чим подав до відповідача скаргу від 03.03.2020 №8501 зареєстровану в Мін'юсті за №7697-33-20 від 10.03.2020.
На підставі висновку Колегії Міністерства, Мін'юстом прийнято наказ №3169/5 від 14.09.2020 «Про задоволення скарги» та вирішено: скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» від 03.03.2020 задовольнити частково. Скасувати рішення від 25.09.2019 №48852111, прийняте державним реєстратором Гладковим Юрієм Володимировичем. У задоволені інших вимог про скасування рішень про державну реєстрацію №48844987, №48845554 від 25.09.2019, прийнятих державним реєстратором Гладковим Ю.В. відмовити. Виконання наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації.
Колегією Міністерства під час розгляду скарги було встановлено, що відповідно до відомостей державного реєстру прав, державним реєстратором ОСОБА_3 на підставі оскаржуваних рішень від 25.09.2019 №48844987, №48845554 припинено іпотеку та заборону на квартиру на підставі довідки ТОВ «АНСУ» від 11.09.2019 №3654/83/06-19.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором ОСОБА_3 на підставі оскаржуваних рішень від 25.09.2019 №48844987, №48845554 припинено іпотеку та заборону на квартиру на підставі довідки ТОВ «АНСУ» від 11.09.2019 №3654/83/06-19.
Листом від 15.10.2020 вих.№45941/7697-33-20 Міністерство юстиції України повідомило ТОВ «АНСУ» про неможливість виконання Наказу у зв'язку із наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно активного запису від 13.01.2020 №35026425 про заборону вчинення реєстраційних дій щодо квартири (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №4102712101) за адресою: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019 у справі №201/13560/19.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України №1952-IV від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Дія Закону 1952-IV поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону №1952-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом ч. 1 ст. 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Згідно із частиною першою, другою та третьою статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Згідно з частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Частиною сьомою статті 37 Закону №1952-IV визначено, що у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Отже, на Міністерство юстиції України та його територіальні органи покладено обов'язок здійснення контролю за законністю рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів та інших суб'єктів державної реєстрації прав шляхом розгляду відповідних скарг. При цьому, виключно Міністерство юстиції України уповноважене приймати, у визначений законом строк, вмотивовані рішення про: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб територіальних органів Міністерства юстиції України.
Процедура здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юст, визначена Порядком №1128 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як встановлено судом, позивачем подано до відповідача скаргу від 03.03.2020 за № 8501, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.03.2020 року за № 7697-33-20. За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято наказ на підставі висновків Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.08.2020 згідно з яким в задоволенні певної частини скарги відмовлено, що і є спірним.
Як вже було зазначено вище, згідно із частиною першою, другою та третьою статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Тобто законодавцем визначено два окремих один від одного шляхів оскарження рішення державного реєстратора: або до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді спра Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії»(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії»(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Окрім того, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем при прийнятті рішення за скаргою від 03.03.2020 за № 8501 були реалізовані надані законодавцем дискреційні повноваження, а відтак, за умови визначення двох різних шляхів оскарження дій державного реєстратора відповідно статті 37 Закону №1952-IV, суд враховує, що дії державного виконавця як окремий акт не були оскаржені безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка