Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№200/3212/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі грошового забезпечення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 13.07.2022 по 03.03.2025 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (10 діб), за 2024 рік (30діб), за 2025 рік (5 діб).
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (10 діб), за 2024 рік (30 діб), за 2025 рік (5 діб).
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік (14 днів), за 2024 рік (14 днів), за 2025 рік (14 днів).
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік (14 днів), за 2024 рік (14 днів), за 2025 рік (14 днів).
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання (з урахуванням фактично виплачених сум).
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 31 повних календарних місяці військової служби.
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 31 повних календарних місяців військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача не проведення нарахування позивачу компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на момент звільнення.
Зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на момент звільнення.
Зобов'язати відповідача провести позивачу виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на момент звільнення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 13.07.2022 був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 03.03.2025 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Позивач вказує, що під час проходження служби в спірний період з 13.07.2022 по 03.03.2025 відповідачем для обчислення та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших виплат, при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 - 1762,00 грн. Водночас позивач вважає, що при обчисленні грошового забезпечення відповідач повинен був застосовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня відповідного року.
Також вказує, що з 07.03.2025 на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти грошового забезпечення належного йому при звільненні у розмірі 134 690, 91грн. однак вказана сума є значно меншою, аніж належна сума до виплати позивача для здійснення повного розрахунку за період його служби.
Зазначає, що на момент звільнення позивач мав 31 повних календарних місяців військової служби, відповідно відповідач мав виплатити за цей час одноразову грошову допомогу не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Приблизне місячне грошове забезпечення військовослужбовця становить 21 009,31 грн. Тобто, ГЗ 21 009,31 грн. *25%* 31 місяців служби =162 822 грн. 15 коп. - відповідач мав виплатити позивачу в день звільнення з військової служби за станом здоров'я. Враховуючи те, що відповідач не здійснив таку виплату тому така бездіяльність є протиправною.
Також вказує, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а саме за 2022 рік - 30 діб; за 2023 рік - 10 діб; за 2024 рік - 30 діб; за 2025 рік - 5 діб. Крім того, відповідачем не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а саме за 2023 рік - 14 днів; за 2024 рік - 14 днів; за 2025 рік - 14 днів.
Крім того, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо виплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Також вказує, що слід зобов'язати виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При звільненні позивача з військової служби відповідач обчислив вислугу років 4 роки 3 місяці та 10 днів у тому числі пільгова вислуга 1 рік 8 місяців та 2 дні.
Зазначає, що задля реалізації свого права про отримання компенсації про недоотримане речове майно позивач звернувся до відповідача з рапортом (про звільнення) від 05.02.2025 в якому в тому числі просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна. 14.03.2025 за №14.03.25. на адресу військової частини був направлений адвокатський запит щодо надання інформації про результати розгляду рапорту позивача від 05.02.2025 в частині надання довідки про вартість недоотриманого речового майна; надати довідку про вартість недоотриманого речового майна позивача. У березні 2025 року від відповідача надійшла відповідь на адвокатський запит №1554/1516 від 28.03.2025 в якій військова частина зазначила, що єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом до яких позивач не відноситься. Враховуючи вище значене, в особливий період не передбачено, при звільненні позивача з військової служби видачу не отриманого речового майна особистого користування, а тому і виплат відповідної грошової компенсації. Таким чином вважає, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання довідки про недоотримане речове майно, та враховуючи те, що позивач вже звільнений з військової служби, тому фактично позбавлений права на отримання права на компенсацію недоотриманого речового майна. Вказує, що оскільки позивач звільнений з військової служби за станом здоров'я, то відповідно він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Наведене зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.
Вказує, що Позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 з 24.12.2022 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2022 №1329 додається), тому грошове забезпечення до цього часу Позивачу військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалось взагалі.
Окремо вказує, що п. 4 Постанови №704 у редакції від 24.07.2021 та подальших редакціях є чітко визначеним, з посиланням на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 і не може трактуватися в іншому сенсі. За вказаних обставин, розрахунок грошового забезпечення належного Позивачу здійснювався Відповідачем за період з 24.12.2022-03.03.2025 відповідно до вимог діючого законодавства, а висновок Позивача щодо невірного нарахування грошового забезпечення при розрахунку останнього є хибним та безпідставним.
Щодо виплати 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш 25% місячного грошового забезпечення вказує, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 № 66 було проведено виплату зазначеної одноразової грошової допомоги виходячи із 4% місячного грошового забезпечення, розмір якого складається з розміру окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (з урахуванням того, що позивач перебував у розпорядженні понад 2 міс.) за кожний календарний місяць служби (31міс), що становить більш 25% місячного грошового забезпечення Позивача. Зазначена грошова допомога була перерахована Позивачу у складі розрахункової суми при звільненні з військової служби та отримана на рахунок останнім 09.05.2025. За вказаних обставин вимоги Позивача в цій частині є безпідставними.
Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки та щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 рік вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №66 від 03.03.2025 було здійснено розрахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки а саме за: 2022р. - 0 дн., 2023р. - 10 дн., 2024 - 30 дн., 2025 - 5 дн. на загальну суму 31993, 65грн.; додаткової відпустки, а саме за: 2023 - 14 дн., 2024 - 14 дн., 2025 - 14 дн., на загальну суму 29860, 74грн., яка була виплачена на рахунок Позивача, після відрахуванням податків та зборів, 09.05.2025.
Водночас отримавши позовну заяву в рамках цієї справи було здійснено перерахунок, а саме донарахування за невикористані дні щорічної основної відпустки: 2022 - 14 дн. компенсації в розмірі - 9953,58 грн. та 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш 25% місячного грошового забезпечення - за період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (період з 13.07.2022 по 23.12.2022), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 №142. Зазначена грошова компенсація була сплачена позивачу, за відрахуванням податків та зборів, 21.05.2025.
Помилка в розрахунку за невикористані дні щорічної основної відпустки та відповідно % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби виникла у зв'язку із відсутністю інформації з цього приводу у наказі відповідача від 23.12.2022 №252 та відсутності військового квитка позивача у військовій частині НОМЕР_1 на момент звільнення останнього, у зв'язку із тим, що звільнення здійснювалось дистанційно через ТЦК та СП.
Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснювалась виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто відповідно до вимог п.6 р.ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. наказом МОУ №260 від 07.06.2018.
Щодо виплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років вказує, що позивача з 05.12.2023 виведено у розпорядження командира бригади (військова частина НОМЕР_2 ), у зв'язку із довготривалим лікуванням і увільнено від займаної посади, а починаючи з червня 2024 позивач взагалі вибув на ВЛК з військової частини та не вже не повертався до військової частини, використавши своє право звільнитися з військової служби за станом здоров'я (згідно постанови ВЛК про непридатність до військової служби) подавши рапорт через ТЦК та СП. За вказаних обставин Позивач починаючи з 07.07.2024 до моменту виключення із списків військової частини відповідно до вимог п.5 р.ХХVІІ Наказу №260 отримував грошове забезпечення (після перебування у розпорядженні понад два місяці) в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Щодо одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби за станом здоров'я вказує, що позивач не має право на отримання при звільненні за станом здоров'я одноразової додаткової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку із тим, що останній був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.
Щодо недоотриманого речового майна вказує, що єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння). Враховуючи викладене, в особливий період не передбачено, при звільненні військовослужбовців з військової служби, видачу не отриманого речового майна особистого користування, а тому і виплату відповідної грошової компенсації.
Таким чином вважає, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що з 13.07.2022 по 03.03.2025 грошове забезпечення позивача має обчислюватись із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 за Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки та щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 рік вказує, що при виплаті компенсації за невикористані дні додаткової та щорічної відпусток відповідачем не враховано грошове забезпечення позивача має обчислюватись із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 року за Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Щодо виплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років вказує, що невиплата грошового забезпечення під час перебування позивача у розпорядженні командира в ч. НОМЕР_2 у зв'язку з довготривалим лікуванням не є предметом даної справи та розглядається Донецьком окружним адміністративним судом (справа №200/1685/25). Та вказує, що відповідач не провів із позивачем розрахунку щодо виплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Щодо неотриманого речового майна вказує, що оскільки позивач звільнений з військової служби за станом здоров'я, то відповідно він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Просив позовні вимоги задовольнити.
У наданих суду запереченнях представник відповідача вказує, що наведені позивачем у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументи є помилковими та не знайшли свого підтвердження на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_3 , виданого 01.12.2000.
У листі відповідача від 12.02.2025 № 1554/836 зазначено, що позивач зарахований до списків ВЧ НОМЕР_1 з 24.12.2022, з 05.12.2023 зарахований в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.12.2023 № 349 позивача відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (які перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період - до їх повернення) увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Позивача звільнено з військової служби наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.03.2025 № 49-РС.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.03.2025 № 66 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
У наказі визначено, солдата ОСОБА_1 , колишнього водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №112-РС від 03.12.2023, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.03.2025 № 49-РС у запас відповідно до п.п.“б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, вважати таким, що “03» березня 2025 року вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
03.03.2025 виключити зі списків особового складу частини та зняти з усіх видів забезпечення.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 20 (двадцять) діб та 2 (дві) доби на дорогу, з 05.04.2023 по 15.04.2023 та з 01.09.2023 по 11.09.2023. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалась.
Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2022, 2023, 2024, 2025 роки - не надавалась.
Грошову допомогу на оздоровлення відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік отримав (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 321 від 11.12.2022), за 2023 рік отримав (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 265 від 06.03.2023); за 2024 рік отримав (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2024 №374), за 2025 рік не отримував.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2022 рік отримав (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №322 від 11.12.2022), за 2023,2024, 2025 рік не отримував.
Поновити та виплатити щомісячну премію в розмірі 535% від встановленого посадового окладу відповідно до вимог абз.2 ст.2 Указу Президента України від 14.02.2022 №53/2022 “Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства» та окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд за період з 01.06.2024 по 07.07.2024 (перебування у розпорядженні до 2 місяців).
Виплатити надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% від встановленого посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років згідно окремого доручення Міністра оборони України 16.01.2024 № 183/уд за період з 01.06.2024 по 07.07.2024 (перебування у розпорядженні до 2 місяців).
Виплатити грошове забезпечення після перебування у розпорядженні понад два місяці в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до п.5 розділу XXVIII Порядку виплатити грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за період з 08.07.2024 по 03.03.2025 (перебування у розпорядженні понад 2 місяці).
Відповідно до п.20 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 10 (десять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 5 (п'ять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відповідно до п.3 розділу XXXI Порядку виплатити грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, за 2023 рік - 14 днів, за 2024 рік - 14 днів, за 2025 рік - 14 днів.
Виплатити допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у відповідності до п.1, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за кожний повний календарний місяць служби, всього за 26 місяців в розрахунку 4% за кожен повний місяць та з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, а саме: в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Виплатити грошову допомогу на оздоровлення відповідно до п.1, абз.2 п.6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік, а саме: військовослужбовцю, який перебувають у розпорядженні до місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримував військовослужбовець за останньою займаною штатною посадою.
Вислуга років у Збройних Силах станом на 03.03.2025 становить: календарна - 02 роки 07 місяців 08 днів; пільгова - 01 рік 08 місяців 02 дні.
Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались.
Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувалась. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 не перебував.
Судом встановлено, що під час проходження служби за період з 24.12.2022 по 03.03.2025 відповідач здійснював нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас позивач вважає, що грошове забезпечення за період з 24.01.2022 по 27.01.2025 повинно було визначатися обчисленням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також до матеріалів справи додано детальний розрахунок за невикористані дні щорічної основної відпуски, додаткової відпуски, як учаснику бойових дій по військовослужбовцю позивачу від 21.05.2025 у березні 2025 при виключенні зі списків військової частини згідно наказу командира від 03.03.2025 №66 позивачу здійснено нарахування та виплата:
1. Грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 10 (десять) діб за 2023 рік, за 30 (тридцять) діб за 2024 рік, за 5 (п'ять) діб за 2025 рік. Нарахування становить на загальну сумі 31993,65 грн., а саме грошове забезпечення за 1 день служби в сумі 710,97 грн. за 45 діб невикористаної щорічної відпустки.
За відрахуванням військового збору у сумі 479,90 грн. на картку військовослужбовця 07.03.2025 року перераховано 31513,75 грн. у складі з розрахунковими сумами у зв'язку з виключенням зі списків особового складу.
2. Грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік - 14 днів, за 2024 рік - 14 днів, за 2025 рік - 14 днів. Нарахування становить на загальну сумі 29860,74 грн., а саме грошове забезпечення за 1 день служби в сумі 710,97 грн. за 42 діб невикористаної додаткової відпустки.
За відрахуванням військового збору у сумі 447,91 грн. на картку військовослужбовця 07.03.2025 перераховано 29412,83 грн. у складі з розрахунковими сумами у зв'язку з виключенням зі списків особового складу.
У травні 2025 внесені зміни в наказ командира від 03.03.2025 №66 згідно наказу командира від 14.05.2025 №142, а саме "виплатити грошову компенсацію, за 14 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік". Здійснено нарахування грошової компенсації за 14 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік у сумі 9953,58 грн., а саме грошове забезпечення за 1 день служби в сумі 710,97 грн. за 14 діб невикористаної щорічної відпустки.
За відрахуванням військового збору у сумі 149,30 грн. на картку військовослужбовця 21.05.2025 перераховано 9804,28 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
У ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
Первинною редакцією п.4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови 704, п.4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для відповідного кола осіб.
21.02.2018 КМУ прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з п.6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких п.4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Водночас, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія п.4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018
Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст.9 Закону №2011-ХІІ.
Отже з 29.01.2020 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а.
Однак, суд зазначає, що 12.05.2023 КМУ прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
У п.1 Постанови №481 приписано скасувати п.1 п.3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також п. 2 указаної постанови внесено зміну до п.4 Постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення п. 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та становить сталу величину 1762 грн, свідчить про відсутність підстав для визначення з 20.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, відповідач протиправно не застосував при обчисленні та виплаті позивачеві грошового забезпечення з 24.12.2022 по 19.05.2023 (враховуючи, що позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 з 24.12.2022 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2022 №1329)) як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного року, а тому позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо виплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Згідно з п.9 ст.9 Закону №2011-XII, за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абз.1 п.11 ст.10-1 цього Закону.
У п.15 Положення №1153 визначено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Слід зазначити, що перелік обставин для зарахування військовослужбовців в розпорядження посадових осіб є обмеженим і розширеному трактуванню не підлягає.
Постановою № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі - Наказ №260). Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
З 01.01.2025 згідно п.1.1 окремого доручення Міністра оборони України №156\уд від 09.01.2025 визначено розмір надбавки за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років.
З матеріалів справи вбачається, що позивача з 05.12.2023 виведено у розпорядження командира бригади (військова частина НОМЕР_2 ), у зв'язку із довготривалим лікуванням і увільнено від займаної посади, а починаючи з червня 2024 позивач вибув на ВЛК з військової частини та не вже не повертався до військової частини, використавши своє право звільнитися з військової служби за станом здоров'я (згідно постанови ВЛК про непридатність до військової служби) подавши рапорт через ТЦК та СП.
Відповідно до абз.24 п.116 Положення №1153, матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирі (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз.22 п.116 Положення №1153, час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
У п.5 Розділу XXVIII Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до п.1 Розділу XXVIII «Виплата грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260: - грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. - Час перебування військовослужбовця на лікуванні … виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
За вказаних обставин позивач починаючи з 07.07.2024 до моменту виключення із списків військової частини відповідно до вимог п.5 р. ХХVІІ Наказу №260 отримував грошове забезпечення (після перебування у розпорядженні понад два місяці) в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що позивач перебував на лікуванні у медичних закладах і відповідно весь період часу перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 він знаходився на лікуванні у різних медичних закладах та у зв'язку із тим, що діючим законодавством України передбачено виключення часу перебування військовослужбовця на лікуванні із загального періоду перебування в розпорядженні, то загальний строк перебування позивача у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 перевищує два місяці, суд дійшов висновку, що у відповідача були присутні підстави для припинення виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу.
У даній частині відповідач діяв в рамках законодавства.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання (з урахуванням фактично виплачених сум), суд визначає такі вимоги не обґрунтованими, оскільки як вбачається з наданих табулеграми за період з грудня 2022 по березень 2025 року позивачу виплачувалась надбавки за вислугу років розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ґрунтуються на помилковому застосуванні норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону № 2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється норма ч. 2ст. 15 Закону №2011-XI про те, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією», станом на день звільнення з військової служби за 31 повних календарних місяців військової служби.
Відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Постановою № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі Порядок).
Згідно п.1 Порядку, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з наказу від 03.03.2025 №66 позивачу наказано виплати допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у відповідності до п.1, п.4 Постанови №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за кожний повний календарний місяць служби, всього за 26 місяців в розрахунку 4% за кожен повний місяць та з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, а саме: в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Даний наказ є чинним (докази протилежного у суду відсутні) та підлягає виконанню відповідачем.
Відповідач стверджує, що за вказаних обставин на підставі наказу відповідача від 03.03.2025 № 66 було проведено виплату зазначеної одноразової грошової допомоги виходячи із 4% місячного грошового забезпечення, розмір якого складається з розміру окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (з урахуванням того, що позивач перебував у розпорядженні понад 2 міс.) за кожний календарний місяць служби (31міс), що становить більш 25% місячного грошового забезпечення Позивача. Зазначена грошова допомога була перерахована Позивачу у складі розрахункової суми при звільненні з військової служби та отримана на рахунок останнім 09.05.2025.
Однак, з наданої відповідачем довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за 2025 рік вбачається, що позивачу нараховано та виплачено зазначену одноразову грошову допомогу у розмірі 689,00 грн, що вочевидь є замалою сумою, оскільки, навіть якщо взяти лише у розрахунок розмірі окладу за військовим званням (530 грн) та надбавки за вислугу років (25%) х 31 місяць = ця сума одноразової грошової допомоги має бути у розмірі 20537,50 грн.
Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяців військової служби, на підставі Постанови № 460.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд визнає зазначену бездіяльність протиправною. Відповідно, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача підлягають задоволенню.
Відтак, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяців військової служби, на підставі Постанови № 460 забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Щодо зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на момент звільнення та зобов'язання відповідача провести позивачу виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на момент звільнення, суд вказує наступне.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що позивач не набув права на компенсацію вартості неотриманого речового майна із посиланням на положення п.29 розділу V Інструкції №232, у зв'язку з чим у нього відсутнє право на отримання відповідної довідки, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі і вище - Інструкція №232).
У п.4 розділу І Інструкції №232 визначає, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до п.4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.
Відповідно до п.1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Відповідно до п.8 розділу V Інструкції №232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пункт 28 розділу V Інструкції №232 передбачає, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Пункт 30 розділу V Інструкції №232 встановлює, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.
Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв'язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.
Згідно з п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі №200/1873/19 зазначив, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Як вказав суд касаційної інстанції, зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців суд вважав доречним порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме п.3 ч.1 ст. 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум
Так, за приписами п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу п.29 розділу V Інструкції №232 визначає, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу, предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма п.29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, п.29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону №2011-ХІІ.
Таким чином, п.29 розділу V Інструкції №232, не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та відповідно видачі довідки про вартість речового майна, на підставі якої здійснюється така виплата.
Наведене свідчить, що позивач звільнений у відставку з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що відповідає вимогам, встановленим п.п.2 та 3 Порядку №178.
За таких умов, висновки відповідача про те, що позивач не набув права на компенсацію вартості неотриманого речового майна, у зв'язку з чим у нього також відсутнє право на отримання відповідної довідки суд вважає помилковими.
Тож з урахуванням наведених вище норм права та встановлених обставин справи, суд вважає, що в/ч НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо не видачі позивачу довідки про вартість неотриманого під час проходження військової служби речового майна.
Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки та щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 рік.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №66 від 03.03.2025 було здійснено розрахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки а саме за: 2022 - 0 дн., 2023 - 10 дн., 2024 - 30 дн., 2025 - 5 дн. на загальну суму 31993, 65грн.; додаткової відпустки, а саме за: 2023 - 14 дн., 2024 - 14 дн., 2025 - 14 дн., на загальну суму 29860, 74 грн., яка була виплачена на рахунок позивача, після відрахуванням податків та зборів, 09.05.2025р, що також підтверджується копія табулеграми та детальним розрахунок які додано до матеріалів справи.
Водночас в рамках цієї справи відповідачем було здійснено перерахунок, а саме донарахування за невикористані дні щорічної основної відпустки: 2022р. - 14 дн. компенсації в розмірі - 9953,58 грн. та 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш 25% місячного грошового забезпечення - за період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (період з 13.07.2022 по 23.12.2022), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 №142. Зазначена грошова компенсація була сплачена позивачу, за відрахуванням податків та зборів, 21.05.2025.
Відповідач стверджує, що помилка в розрахунку за невикористані дні щорічної основної відпустки та відповідно % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби виникла у зв'язку із відсутністю інформації з цього приводу у наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 23.12.2022 №252 та відсутності військового квитка позивача у військовій частині НОМЕР_1 на момент звільнення останнього, у зв'язку із тим, що звільнення здійснювалось дистанційно через ТЦК та СП. Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснювалась виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто відповідно до вимог п.6 р. ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. наказом МОУ №260 від 07.06.2018.
Представник позивача щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки та щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 рік вказує, що при виплаті компенсації за невикористані дні додаткової та щорічної відпусток відповідачем не враховано грошове забезпечення позивача має обчислюватись із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 року за Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
З цього приводу суд вказує, що вимога перерахувати невикористані дні основної та додаткової відпустки із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року є передчасними, оскільки взагалі перерахунок грошове забезпечення є спірним питанні у даній справі, та може бути здійснений після набрання законної сили даного рішення.
Дослідивши періоди виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки та щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 рік, відповідачем фактично компенсовано всі дні невикористані відпустки, окрім спірного періоду щорічної основної відпустки за 2022 рік (30 діб), коли відповідачем за цей періоди компенсовано 14 діб.
З цього приводу суд вказує, що відповідачем донарахування за невикористані дні щорічної основної відпустки: 2022 - 14 дн. компенсації в розмірі - 9953,58 грн. та 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш 25% місячного грошового забезпечення - за період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (період з 13.07.2022 по 23.12.2022), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 №142.
Щодо розрахунку кількості 14 днів щорічної основної відпустки 2022 суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХПІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст.40 цього Закону, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України, «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Розділом II Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо використання щорічних основних відпусток та отримання відповідної компенсації при звільненні у разі невикористання вказаної відпустки.
Відповідно до абз. 1-3 п. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до п.1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому кількість днів розраховано вірно, заперечень з даного приводу суду не надано.
Підсумовуючи, у даній частині позовних вимог слід відмовити, оскільки Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки відповідачем здійснено.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст. 73, 74,75,76,77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Відповідача - Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 в період з 24.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 24.12.2022 по 19.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення у належному розмірі, за 31 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяців військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 03.03.2025 та непроведення нарахування та виплати компенсації за неотримане майно, що належало до видачі станом на 03.03.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 03.03.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 06 жовтня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.07.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова