Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 липня 2025 року Справа№200/2879/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ковальчук Анна Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 12.03.2025 року за вих. № 08/3205-25-Вих, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Зобов'язано Прикордонний загін Державної прикордонної служби України повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби військовослужбовця за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
03.07.2025 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою.
Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, можливість ухвалення у справі додаткового рішення виникає зокрема, з метою вирішення питання про судові витрати. Враховуючи відсутність необхідності розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд розглядає вказану заяву без повідомлення в письмовому провадженні.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан продовжується, на підставі чого суд вважає за належне продовжити строки розгляду даного клопотання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на підставі рішення суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 вказано, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатом Ковальчук А.С. був укладений договір про надання допомоги №1-01202529 від 29.01.2025 року. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 01.07.2025 року вартість послуг адвоката склала 20400 грн, 00 коп.
Перевіривши зміст наведених документів, суд звертає увагу, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20400 грн.00 коп. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також застосовуючи принцип співмірності щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи, їх обсяг, суд вважає справедливим та обґрунтованим відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн. 00 коп.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн. 00 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення в якому частково вирішити питання про судові витрати.
Керуючись ст. 139, 252, 295 КАС України, суд, -
Заяву Ковальчук Анни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.00 коп. (вісім тисяч гривень).
В іншій частині заяви, - відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка