Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2025 року Справа№200/1793/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 27.02.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 27.02.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі 200/7265/24.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року позовну заяву відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.
Розпорядженням від 16 травня 2025 року №202 повторно автоматично розподілено справу у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Трояновій О.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року суд прийняв справу до провадження, призначеної її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у період з 03.05.2006 року по 03.10.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , проте у період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 року нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Зазначив, що 27.02.2025 року відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року у справі №200/7265/24 виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 року у загальній сумі 196067,58 грн, що підтверджується банківською випискою, проте в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач проходив військову службу в період з 03 травня 2006 року по 03 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 та була зарахована до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. 25 лютого 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №200/7265/24 нараховано грошове забезпечення та інші види винагород та 27 лютого 2025 року виплачено позивачу у загальній сумі 196067,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 лютого 2025 року №1546. Зазначив, що нарахування та виплата вказаних грошового забезпечення та інших видів винагород здійснено в межах місячного терміну без здійснення затримки, як це передбачено Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, відповідно відсутні правові підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, суми грошової допомоги на оздоровлення донараховані на виконання рішення суду від 14 січня 2025 року у справі №200/7265/24, носить разовий характер, та в розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 не є грошовим доходом, з якого може обчислюватись сума компенсації втрати частини доходів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_3 від 11.07.2024 року), учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 01.07.2024 року) та особою, що претендує на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач - Військова частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2024 року 1157-ОС ОСОБА_1 , звільненого в запас, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №200/7265/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 року із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 20.05.2023 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення), а також грошової допомоги на оздоровлення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням проведених раніше виплат. У решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №200/7265/24 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року.
На виконання зазначеного рішення Військовою частиною НОМЕР_1 27.02.2025 року виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 року та грошову допомогу на оздоровлення на суму 196 067,58 грн.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацом сьомим пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2003 року №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року);
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону №2050-III).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 року №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Суд звертає увагу, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону 2050-ІІІ, якими визначено, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.».
Отже, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснена на виконання рішенням суду у справі №200/7265/24, проте відповідачем як суб'єктом виконання цього рішення, не здійснено розрахунок та виплату компенсації виду доходу, передбаченого статтею 2 Закону №2050-ІІІ.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбулись у зв'язку із неправомірними діями відповідача, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7265/24 фактично встановлено факт невиплати пенсії у цей період.
Оскільки несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивачка має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Водночас, відповідно до п.4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає, зокрема, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Отже, грошова допомога на оздоровлення має разовий характер, а тому вона не належить до виплат, на які нараховується компенсація відповідно до Закону №2050-III.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, без урахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, перерахованого та виплаченого 27.02.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, перерахованого та виплаченого 27.02.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 (без урахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки), перерахованого та виплаченого 27.02.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24.
У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній основній відпустці розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, перерахованого та виплаченого 27.02.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 (без урахування грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки), перерахованого та виплаченого 27.02.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №200/7265/24.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено 24 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова