21 липня 2025 рокуСправа №160/13371/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2025 №047150017140 щодо відмови у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 від 21.03.2025 зарахувавши до страхового стажу період роботи з 28.03.1989 по 10.07.1989 та з 26.08.1990 по 08.02.1998 та період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1979.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.03.2025р. вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, за результатом розгляду її заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2025 №047150017140 відмовлено у призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
11.06.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 21.03.2025 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058: з 1 січня 2022 року після досягнення віку 60 років становить не менше 29 років; - починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 становить 22 - 32 роки; - починаючи з 01 січня 2019 року після досягнення 65 років, мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 по 31 грудня 2027 становить 15 - 24 роки. Станом на момент звернення (на 21.03.2025) позивач досягла віку 62 роки 11 місяців. Страховий стаж відповідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку склав 13 років 9 місяців 28 днів. За результатом розгляду заяви від 21.03.2025 про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 28.03.2025 № 047150017140 через відсутність необхідного страхового стажу 22 роки.
20.06.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 21.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003р.
За результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2025 №047150017140 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003р. у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Додатково зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страховою не зараховано:
- період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1979 згідно атестата №478 від 31.08.1979, оскільки зазначене ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним;
- період роботи в колгоспі за 1990р. по 1998р. згідно архівної довідки №79/2-57/01-25 від 08.02.2022р., оскільки у довідці зазначено скорочено ім'я та по-батькові;
- всі періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.11.1990, оскільки інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві завірена неналежним чином;
- періоди роботи в колгоспі з 28.03.1989 по 10.07.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.08.1977р., оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві;
- період роботи в КСП «Запорізьке» згідно архівної довідки №33/Г-23/01-36 з 08.02.2022р. за 1990-1995р., оскільки у довідці зазначено скорочено ПІБ;
- період роботи згідно довідки про заробітну плату 80/2-58/0125 від 08.02.2022 за 1991-1995р., оскільки в довідці зазначено скорочено ПІБ, акт перевірки не підтверджує наявність повного ПІБ в первинних документах.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. (ч.2 ст.26 Закону № 1058-IV).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не було враховано:
період навчання позивача з 01.09.1978р. по 31.08.1978р. згідно атестата №478 від 31.08.1979, оскільки зазначене ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним;
період роботи позивача в колгоспі з 28.03.1989 по 10.07.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві;
період роботи позивача в колгоспі з 26.08.1990р. по 08.02.1998р. згідно архівної довідки №79/2-57/01-25 від 08.02.2022р., оскільки у довідці зазначено скорочено ім'я та по-батькові та згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.11.1990, оскільки інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві завірена неналежним чином.
При цьому, період роботи в колгоспі за 1990р. по 1998р. згідно архівної довідки №79/2-57/01-25 від 08.02.2022р., періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.11.1990, період роботи в КСП «Запорізьке» згідно архівної довідки №33/Г-23/01-36 з 08.02.2022р. за 1990-1995р., період роботи згідно довідки про заробітну плату 80/2-58/0125 від 08.02.2022 за 1991-1995р. охоплює один і той самий період заявлений в позові, а саме - 26.08.1990р. по 08.02.1998р.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у період з 28.03.1989 по 10.07.1989р., трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у період з 26.08.1990р. по 08.02.1998р.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що інформація в трудових книжках завірена неналежним чином, а також те що в підтверджуючих довідках зазначено скорочено ім'я та по-батькові, оскільки наявність недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника. При цьому, обов'язок надання уточнюючих довідок виникає лише в тому разі, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що підтверджує періоди роботи особи на відповідній посаді.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 28.03.1989 року по 10.07.1989 року, з 26.08.1990 року по 08.02.1998 року до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо періоду навчання з 01.09.1978 року по 31.08.1979 року, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм випливає, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
В матеріалах справи міститься атестат №478 про те, що позивач закінчила професійно-технічне училище Дніпропетровського м'ясокомбінату, період навчання з 01.09.1978 року по 31.08.1979 року, відтак такий період має бути врахований до страхового стажу позивача.
Доводи відповідача з приводу того, що в атестаті №478 від 31.08.1979 ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним суд не бере до уваги, оскільки ім'я позивача в атестаті вказано російською мовою.
З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2025 №047150017140 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.03.1989 по 10.07.1989 та з 26.08.1990 по 08.02.1998 та період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1979.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії ОСОБА_1 від 21.03.2025 суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, при цьому, відповідач виконуючи вказане рішення повинен бути здійснити розрахунок страхового стажу позивача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсії за віком.
У зв'язку з чим вимога про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З огляду на що, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 21.03.2025 року, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 969,00 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 969,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 645,97 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2025 №047150017140 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу період роботи з 28.03.1989 по 10.07.1989 та з 26.08.1990 по 08.02.1998 та період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком, подану 21.03.2025 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 645,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна