вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2249/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", 49008, м. Дніпро, вул.Горобців братів, буд. 28, код ЄДРПОУ 31793056
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ», 49000, м. Дніпро, вул.Михайла Максимовича, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 43467411
про стягнення заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії по договору
Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ» про стягнення заборгованості за договором №КБР-02/02/22-Н від 01.02.2022р. про стягнення суми заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії по договору в сумі 24 361,09грн., а також судового збору в розмірі 2 422,40грн.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії який є Додатком № 10 до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (розміщений на сайті ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК»http://cek.dp.ua/index.php/cpojivaham/yurydychni-spozhyvachi/408-publichnij-dogovor-yuridichni-spozhivachi.html) в частині оплати наданих позивачем послуг.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 12.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 12.05.2025р.
Конверт із вказаною вище ухвалою повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ПІДПРИЄМСТВО З ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ" (надалі - ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», Позивач, Оператор системи) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ» (надалі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (далі - Договір) який є Додатком № 10 до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (розміщений на сайті ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК»http://cek.dp.ua/index.php/cpojivaham/yurydychni-spozhyvachi/408-publichnij-dogovor-yuridichni-spozhivachi.html), укладений шляхом підписання заяви-приєднання (Додаток №1), особистий рахунок № 0100001532, ЕІС-код 62Z5342987240813.
Відповідно до п. 1.1. Договору ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» (Оператор системи) надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач (Відповідач) вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 2.2 договору споживач зобов'язується:
- виконувати умови цього договору;
- здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього договору);
- забезпечувати безперешкодний доступ у робочий час уповноважених представників оператора системи до розрахункових вузлів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача;
- у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення споживачем займаного об'єкта повідомляти про це оператора системи за 20 календарних днів та здійснити повний розрахунок згідно з умовами цього договору до дня звільнення об'єкта включно.
Відповідно до пункту 3.1 договору оператор системи має право:
- на отримання від споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (далі - Методика обчислення плати);
- на доступ до розрахункових вузлів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача, для зняття показів, замірів потужності в години максимуму навантаження енергосистеми та для виконання інших робіт відповідно до цього договору.
Пунктами 4.1 - 4.4 договору визначено, що вимірювання та облік активної та реактивної електричної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж оператора системи, здійснюється згідно з вимогами Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір є дійсним протягом строку дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.
Між сторонами також підписано додаток №1 до договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (далі - Порядок).
Так, відповідно до пунктів 4 - 6 порядку визначено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать оператору системи, протягом розрахункового періоду вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії згідно умов цього договору на поточний рахунок оператора системи. Реквізити поточного рахунку оператора системи вказані у розділі 9 договору.
Оператор системи визначає суму плати за перетікання реактивної електричної енергії, що відпускається споживачу протягом розрахункового періоду, та здійснює нарахування коштів за перетікання реактивної електричної енергії споживачу із застосуванням тарифів, що діють на кінець розрахункового періоду.
Нарахування за перетікання реактивної електричної енергії протягом розрахункового періоду, сторони відносять до відповідного календарного місяця у бухгалтерському обліку.
Розрахунки за перетікання реактивної електроенергії здійснюються за об'єктами споживачів електроенергії з дозволеною потужністю 16 кВт і більше.
Нарахування за перетікання реактивної електроенергії у розрахунковому періоді здійснюються за тими об'єктами споживача, по яким обсяги споживання або генерації реактивної електроенергії у поточному розрахунковому періоді склали 1000 кВАр*год і більше (за відсутності відповідних засобів обліку реактивної електроенергії ці величини визначаються розрахунковим шляхом).
До третього числа місяця наступного за розрахунковим уповноважена особа споживача самостійно отримує остаточний рахунок за фактично спожиту електричну енергію. Термін оплати зазначеного рахунку не має перевищувати 5 операційних днів. У разі не отримання рахунка, рахунок вважається отриманим і потребує оплати в вищезазначений термін.
У разі порушення споживачем ПРРЕЕ оператор системи нараховує плату за перетікання реактивної електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ та надає відповідний рахунок споживачу. Споживач здійснює повну оплату нарахованої суми протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку.
При відсутності заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії надлишок коштів, що надійшли від споживача протягом розрахункового періоду, зараховуються в рахунок покриття зобов'язань споживача в наступному за розрахунковим періоді.
Відповідно до пункту 9 Порядку обсяг фактично використаної електричної енергії споживачем у розрахунковому періоді визначається оператором системи на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії, які знімаються споживачем, оформлюються «Звітом про покази засобів обліку» та надаються оператору системи у терміни, вказані у п. 3.4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до умов Договору в вересні 2024 року ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» надало Відповідачу зазначені послуги з перетікань реактивної електричної енергії, про що Відповідачем, здійснило нарахування коштів за перетікання реактивної електричної енергії, оформило рахунок: № 2093538306427 від 30.09.2024 на оплату за перетікання реактивної електроенергії 23770 кВАр*год за вересень 2024 року на суму 19 333,27 грн. (копія рахунку і акту прийняття-здачі наданих послуг наявні в матеріалах справи (а.с.42)). Згідно умов Договору та рахунку Відповідач повинен був здійснити плату за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії до 07 жовтня 2024 включно.
Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за вересень 2024 року складає 19 333,27 гривень.
Відповідач порушив терміни внесення платежів та не оплатив за отримані в вересні 2024 року послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в повному обсязі за Договором.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів наданих послуг.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок користувача оплатити вартість наданих послуг.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих послуг на суму 19 333,27грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії за вересень 2024 року в сумі 19 333,27грн. слід визнати обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» керуючись пунктом 8.5 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, п.7 Додатку 1 до Договору, нормами чинного законодавства нарахувало суму штрафних санкцій за порушення термінів внесення платежів, за вказані періоди і станом на 25.04.2025 сума штрафних санкцій склала - 2 986,24 грн..
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені.
Однак, згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 (в редакції до 30.06.2024, з 01.07.2024 це підпункт 15) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надана настанова про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 1 Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду констатувала, що постанова №332 від 25.02.2022 прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 №2738-IX, від 07.02.2023 №2915-IX, від 02.05.2023 №3057-IX, від 27.07.2023 №3275-IX, від 08.11.2023 №3429-IX, від 06.02.2024 №3564-IX, від 08.05.2024 №3684-IX, від 23.07.2024 №3891-IX, від 29.10.2024 №4024-IX, від 15.01.2025 №4220-IX, від 16.04.2025 №4356-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 №235/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Сторони є учасниками ринку електричної енергії.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в загальному розмірі 2 986,24грн.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення три відсотки річних в загальному розмірі 319,02грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних в загальному розмірі 319,02грн. підлягають задоволенню.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та визнав його арифметично правильним у розмірі 1 722,56грн.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 125,66грн. з урахуванням того, що 12,25% позовних вимог позивача судом незадоволено.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ», 49000, м. Дніпро, вул.Михайла Максимовича, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 43467411 на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", 49008, м. Дніпро, вул.Горобців братів, буд. 28, код ЄДРПОУ 31793056 загальну суму заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за Договором за вересень 2024 року у розмірі 19 333,27грн (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять три гривні 27коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ», 49000, м. Дніпро, вул.Михайла Максимовича, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 43467411 на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", 49008, м. Дніпро, вул.Горобців братів, буд. 28, код ЄДРПОУ 31793056 три відсотки річних - 319,02грн. (триста дев'ятнадцять гривень 02коп.) та 1 722,56грн. (тисяча сімсот двадцять дві гривні 56коп.) інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС РЕНТ», 49000, м. Дніпро, вул.Михайла Максимовича, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 43467411 на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "ЦЕНТРАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ", 49008, м. Дніпро, вул.Горобців братів, буд. 28, код ЄДРПОУ 31793056 судовий збір у розмірі 2 125,66грн. (дві тисячі сто двадцять п'ять гривень 66коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.07.2025
Суддя С.П. Панна