Справа № 346/3809/25
Провадження № 1-кс/346/813/25
26 липня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Коломийського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, капітана поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2025 року за № 12025091180000596, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Коломия, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не працюючого, інваліда ІІІ групи, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України,
клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 липня 2025 року близько 16:00 год, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1 , вчинив словесний конфлікт із своєю сестрою ОСОБА_8 . Після чого, цього ж дня близько 17 год 35 хв маючи намір на умисне пошкодження та знищення чужого майна шляхом підпалу, зокрема господарських нежитлових та житлових приміщень, які перебувають у власності останньої, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі заздалегідь підготовлені предмети для розповсюдження вогню, перебуваючи за вище вказаною адресою, умисно підпалив господарські нежитлові приміщення та житловий будинок шляхом застосування джерела вогню. Внаслідок чого відбулось їх загорання та від чого полум'ям було пошкоджено вказані будівлі та знищено речі побутового вжитку, які знаходились всередині, що завдало ОСОБА_8 матеріальних збитків.
24 липня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 25 липня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчий вказує, що необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлюється наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків слідчий мотивує тим, що підозрюваний має слабкі соціальні зв'язки, не працює, не навчається, раніше неодноразово судимий оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину санкція статті якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі, обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі місця їх проживання, а також, вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що вчинив умисний злочин проти майна особи.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить вирішення завдань кримінального провадження. Тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном шістдесят діб, без права визначення застави.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали із зазначених підстав та просять клопотання задовольнити.
Захисник та підозрюваний щодо клопотання не заперечили. Підозрюваний вказав, що вину визнає, вказав на обставини вчинення ним кримінального правопорушення, і те, що він сам зателефонував на лінію 102 і повідомив про скоєне, однак заперечує окремі обставини підозри, зокрема перебування його в стані алкогольного сп'яніння, оскільки цілком усвідомлював в момент вчинення свої дії та керував ними. З місця скоєння злочину не втікав і від органів слідства не переховувався, оскільки цілком розуміє наслідки скоєного.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.
Відповідно до ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Про це, зокрема, свідчать досліджені в судовому засіданні: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24 липня 2024 року ОСОБА_8 , та протокол її допиту в якості потерпілої від 25 липня 2025 року про те що 24 липня 2025 року близько 17 год її брат ОСОБА_5 підпалив належний їй будинок; протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол огляду місця події, акт про пожежу, в якому зафіксовано причину пожежі - підпал, здійснений ОСОБА_5 .
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя згоден із тим, що слідчий довів наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років; підозрюваний є дієздатним, а тому не може не усвідомлювати особливу тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання. Також слідчий суддя відзначає те, що підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, що також може спонукати його переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Слідчий суддя згоден також із тим, що слідчий довів наявність ризику впливу підозрюваним на свідків та потерпілу, оскільки вони добре йому знайомі, вони є його близькими родичами, і він може вплинути на зміну ними своїх показів на майбутнє.
Також слідчий суддя згоден із тим, що слідчий довів існування ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень щодо потерпілої, оскільки як про це вказує сам підозрюваний, у нього з потерпілою, яка є його рідною сестрою давні неприязні відносини.
Отже слідчий суддя погоджується із тим, що слідчий довів наявність вказаних ним ризиків, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Однак відзначає, що за положеннями частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо слідчий чи прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Зважаючи на викладені вище норми закону, і з мотивів вказаних вище, слідчий суддя погоджується із тим, що сама суть всіх інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема: особисте зобов'язання (стаття 179 КПК України), особиста порука (стаття 180 КПК України), застава (стаття 182 КПК України), домашній арешт у певний час доби (стаття 181 КПК України, з урахуванням частини 3 статті 196 КПК України), на даний момент, не зможуть запобігти доведеним ризикам.
Таким чином, з огляду на вказані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги подані органом розслідування докази, особу підозрюваного, який ніде не працює, не має міцних соціальних зв'язків, офіційних джерел доходів, підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам і забезпечити виконання підозрюваним процесуальних рішень.
Відповідно до даних протоколу затримання від 24 липня 2025 року підозрюваного затримано того дня о 20 год 30 хв, з цього часу слід рахувати 60-денний строк тримання під вартою.
Суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти. Підстав, які б перешкоджали визначенню застави, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи, що підозрюваний ніде не працює, майна не має, джерелом його доходу є пенсія по інвалідності та отримані ним кошти від тимчасових підробітків, достатнім для забезпечення досягнення завдань застосування запобіжного заходу буде визначення йому розміру застави двадцять п'ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 27, 87, 107, 176-178, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя,
застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Коломия, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 21 вересня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 20 год 30 хв 24 липня 2025 року.
Підозрюваного ОСОБА_5 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).
Визначити ОСОБА_5 заставу - двадцять п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 21 вересня 2025 року обов'язки:
1) прибувати до відповідних слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу відповідних слідчого, прокурора чи Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти відповідних слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 26 липня 2025 року о 13 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1