1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/961/21 1-кп/335/104/2025
22 липня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12020080060002704 від 22.12.2020 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження №12020080060002704 від 22.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою. Клопотання прокурора вмотивоване тим, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено судом під час вирішення питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який відсутні.
Обвинувачена ОСОБА_5 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», заперечувала проти клопотання прокурора та звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачена зазначила. Що не маю наміру чинити перешкоди кримінальному провадженню. У разі зміни їй запобіжного заходу зобов'язується виконувати покладені на неї обов'язки, має намір працевлаштуватися.
Захисник обвинуваченої підтримала клопотання обвинуваченої, просила суд змінити запобіжний захід на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час доби, що дозволить обвинуваченій працевлаштуватися, проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вважаючи його необґрунтованим, а доводи прокурора про існування ризиків таким, безпідставними.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, суд доходить наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалою суду від 10.04.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який ухвалою суду було продовжено до 31.07.2025.
Строк тримання обвинуваченої під вартою закінчується 31.07.2025, проте судове провадження не завершено.
Відповідно до приписів ст. 177 КПК України підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст. 177 КПК України ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст. 178 КПК України обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у в разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується. Крім того, суд враховує, що обвинувачена незаміжня, дітей не має, непрацевлаштована, не має постійного місця проживання на території України, що свідчить про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили запобігти встановленим ризиками.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України).
На переконання суду, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено судом під час вирішення питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.
Так, інкримінований обвинуваченій злочин є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Обвинувачена 15.03.2022 виїхала за межі України. Будучи обізнаною проте, що на розгляді суду перебуває кримінальне провадження за її обвинуваченням, в період з 15.03.2022 до моменту її затримання на території Республіки Польща 10.11.2024, обвинувачена ухилялася від явки до суду, про зміну місця проживання суд не повідомляла.
Вказані обставини у сукупності дають суду достатні підстави для висновку, що обвинувачена, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути їй призначено у разі визнання її винуватою, опинившись на волі, за відсутності стримуючих факторів її належної процесуальної поведінки, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин.
Наразі судом не допитані всі свідки сторони обвинувачення. Отже, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.
Відсутність у обвинуваченої стабільного законного доходу може спонукати останню до вчинення інших кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що гарантувати запобігання встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченої без застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24.07.2003 у справі «Смирнов проти Росії» наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Застосований до обвинуваченої запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості інкримінованого їй діяння, перешкоджає вчиненню нею перешкод кримінальному провадженню.
Даних щодо наявності у обвинуваченої захворювань, що виключають можливість утримання її під вартою, суду не надано.
На переконання суду, прокурором доведено існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченої перебувати на волі, а підстави для застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
З огляду на викладене, клопотання обвинуваченої задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 32, 34, 177-178, 183-184, 194, 331, 369-372, 392-393 КПК України, суд
В задоволенні клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою без визначення застави до 19 вересня 2025 року включно.
Визначити строк дії ухвали до 19 вересня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Суддя ОСОБА_1