Справа № 761/39093/24
Провадження № 2/761/3344/2025
23 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" про визнання договору про надання фінансового кредиту неукладеним,
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" про визнання договору про надання фінансового кредиту неукладеним. У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати неукладеним договір фінансового кредиту №2954661 від 22 лютого 2019 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" на її користь сплачений судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Своїй позовні вимоги обґрунтувала тим, що 24.06.2024 року дізналася про існування договору №2954661 від 22 лютого 2019 року на отримання позики у сумі 1 000, 00 грн. ОСОБА_1 зазначає, що заявки на отримання кредиту не подавала, формуляр не заповнювала, СМС повідомлень з пропозицією укласти електронний договір не отримувала та не відправляла, кошти за договором не отримувала, а тому вважає, що відносно неї були вчинені шахрайські дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» направило на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що ОСОБА_1 не надає докази того, що кредитний договір №2954661 віж 22 лютого 2019 року не укладався. ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" уклали договір шляхом пропозиції укласти договір однією стороною та прийняття її іншою. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" стверджує, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до роздруківки з електронного файлу з інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан", після чого укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті ОСОБА_1 , якій в свою чергу були перераховані кредитні кошти на її картку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- внедобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, на силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти явних у матеріалах справі, та за погодженням сторін.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
ОСОБА_1 замовила в Українському Бюро Кредитних Історій кредитний звіт, відповідно до якого станом на 24.06.2024 року ОСОБА_1 має фінансове зобов'язання за кредитним договором №2954661 від 22 лютого 2019 року, який був укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" на отримання позики у сумі 1000, 00 грн. Згідно історії погашення кредиту, жодної оплати на погашення кредиту внесено не було.
Так, відповідно до відомостей з кредитної історії ОСОБА_1 22 лютого 2019 року уклала кредитний договір №2954661 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан", який був підписаний в електронній формі.
Відповідно до індивідуальної частини типового кредитного договору (який розміщений офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та діяв станом на 29.01.2019 року) про надання фінансово кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" надає клієнту кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти, користування кредитом клієнт сплачує товариству % (процент) річних від сух кредиту на добу. Датою уклалення договору вважається дата перерахувань банківський рахунок клієнта. Пунктом 1.9. договору №2954661 передбачено, що клієнт має отримати від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги державне регулювання ринків фінансових послуг".
На сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» розміщений типовий кредитний договір до ознайомлення. Згідно з пунктом 2.1 типової форми кредитного договору від 29.01.2019 року, який розміщений на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» - кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пропозиція укласти договір є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 України, на укладення договору кредиту тa визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
У договорі встановлений порядок його укладання та надання фінансового кредиту.
За умовами п. 6.1. Договору - цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства - miloan.ua.
Згідно з п.6.2. відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору Товариства в порядку визначеному в Правилах. Позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладання цього Договору. Договір у електронній формі надсилається Товариством на електронну пошту Позичальника або розмішується в особистому кабінеті Позичальника. Додаткове підтвердження згоди Позичальника на укладання кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатору, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний підписання телефон Позичальника, а Позичальник використовує його для кредитного договору в Особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Використання Позичальником коштів (переказ, зняття готівки, тощо) отриманих ним від Товариства, в будь-якому випадку, незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього Кредитного договору, свідчить про безумовне прийняття Позичальником пропозиції Товариства укласти Кредитний договір та укладення цього Кредитного договору.
За п.6.3. виказуючи свою згоду на укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід?ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов?язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід?ємною частиною цього договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід?ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.6.4. укладення Товариством кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, зв?язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов?язання та наслідки.
За п.6.5. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
02.07.2024 року ОСОБА_1 був направлений запит на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» щодо надання інформації в якому вона просила надати копію договору №2954661 від 22.02.2019 року, завіреного належним чином підписами і мокрою печаткою, довідку про суму заборгованості станом на 02 липня 2024 року, копії інших документів, які були надані ОСОБА_1 для отримання кредиту (копія паспорта,, копія ідентифікаційного коду, номер банківської карти на яку перераховувались кошти, номер рахунку на який перераховувались кошти, найменування банку де відкрито рахунок, номер телефону та адреса електронної пошти за якими реєструвався кредит та інші наявні відомості, щодо ідентифікації особи), проте відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" від 26.09.2024 року надати інформацію Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" не може у зв?язку неналежним оформленням запиту.
29.05.2025 року ОСОБА_1 надіслала АТ «СЕНС БАНК» звернення №57237. Згідно з відповіддю АТ "СЕНС БАНК" від 04.06.2025 р. №2661-33.4-б/б на звернення ОСОБА_1 №57237 від 29.05.2025 на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в АТ "СЕНС БАНК" карткові рахунки не відкривались, платіжні картки до них не випускались.
17.04.2025 року Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив клопотання ОСОБА_1 та витребував у:
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (01135, м. Київ, вул. Багговутівська,17-21): інформацію та копії документів про повний (незамаскований) номер картки НОМЕР_2 , на яку перераховувались грошові кошти по договору про споживчий кредит № 2954661 від 22.02.2019 р., платіжні доручення, виписки по рахункам ТОВ «Мілоан» які підтверджують зарахування коштів на картку НОМЕР_2 , інформацію про спосіб здійснення оплати. інформацію про банк (емітент) який випустив вищенаведену платіжну картку, відкрив рахунок;.
- витребувати у Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) правонаступника АТ «Альфа-Банк»: інформацію та належним чином засвідчені копії документів про повний (незамаскований) номер картки НОМЕР_2, на яку перераховувались грошові кошти по договору про споживчий кредит № 2954661 від 22.02.2019 р. прізвище, ім'я, по-батькові особи, на ім'я якої випущена платіжна картка, номер телефону цієї особи, усі відомі Банку анкетні дані та відомості про зазначену особу, інформацію про рух коштів та залишок коштів на картці НОМЕР_3 від 22.02.2019 р., по рахунку, дату відкриття картки НОМЕР_2 , анкету-заяву (договір) на відкриття рахунку по картці, інформацію про те, чи була ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 клієнтом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» станом на 22.02.2019 року та чи є клієнтом АТ «Сенс-Банк», чи відкривала вона картку НОМЕР_2 , чи знімала з неї грошові кошти, чи вказувала номер телефону НОМЕР_4 , як фінансовий або в анкеті-заяві (договорі) інших документах для отримання картки НОМЕР_2, чи отримувала грошові кошти в сумі 1 000 грн.;
- витребувати у Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15): інформацію та належним чином засвідчених копій документів про те з якої адреси (область, район, населений пункт, вулиця) та або номеру мобільного телефону здійснювалось 22.02.2019 р. використання IP адреси: НОМЕР_5 . Браузер: chrome 72.0.3626.105., чи прив'язаний номер телефону НОМЕР_4 , роутер або інший пристрій до IP адреси: НОМЕР_5.; з яких точок доступу (область, район, населений пункт, вулиця) здійснювались дзвінки та відправлялись смс повідомлення за номером НОМЕР_4 , в період з 22.02.2019 р. по 23.02.2019, роздруківку смс повідомлень по вказаному номеру за період з 22.02.2019 р. по 23.02.2019; дані про те, чи користується ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 як абонент ПрАТ «ФВ «Україна»;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнет» (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 26): інформацію про те, на яке прізвище, ім'я, по батькові, номер телефону зареєстрована поштова скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дату реєстрації поштової скриньки.
Відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНЕТ" №446/01/01-08 від 25 червня 2025 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києві у справі №761/39093/24 від 17.04.2025 року про витребування доказів електронна поштова скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована на поштовому сервісі FREEMAIL (mail.ukr.net).
Згідно з відповіддю ПрАТ "ВФ Україна" за вих. №25-06818 від 24 червня 2025 року IP- адреса: НОМЕР_5 у 2019 році не належала ПрАТ "ВФ Україна", тому інформацією щодо використання ПрАТ "ВФ Україна" IP- адреси: НОМЕР_5 не володіє. ПрАТ "ВФ Україна" також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 105 Закону України "Про електронні комунікації" постачальники електронних комунікаційних послуг повинні зберігати записи про надані електронні комунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, тобто три роки. Тому надати інформацію про дзвінки абонентського номеру НОМЕР_4 в період з 22.02.2019 року по 23.02.2019 року неможливо.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Згідно положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 1046 ЦК України передбачено, що За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема; шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов?язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, правовідносини за ним - не виникають.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід?ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
За ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, справедливість та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення виконання зобов'язань за договором позики та звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-p(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч. 3 ст. 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.
У зв'язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
Відповідно до п. 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність наданих доказів доводить факт того, що виникнення цивільних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 відповідно до умов договору №2954661 від 22 лютого 2019 року не відбулося, що є підставою для визнання такого договору неукладеним відповідно до статті 1046 ЦК України.
Щодо стягнення з Відповідача судових витрат.
20 липня 2025 року через систему "Електронний суд" представник ОСОБА_1 Банар Валерій Васильович подав клопотання про стягненння судових витрат, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Інтерпретуючи «до закінчення судових дебатів» як «до закінчення розгляду справи по суті» у спрощеному провадженні, Верховний Суд забезпечує, щоб спрощення процедури не призводило до позбавлення сторін їхніх прав.
У спрощеному позовному провадженні, де немає судових дебатів, функціональним аналогом закінчення судових дебатів є момент, коли суд завершує дослідження всіх письмових доказів та пояснень сторін і готовий перейти до стадії ухвалення рішення. Це остання можливість для сторони зробити будь-які заяви.
Таким чином, враховуючи те, що суд перейшов до стадії ухвалення рішення 17.07.2025 року, а Позивач подав клопотання про стягнення судових витрат 20.07.2025 року, таке клопотання суд залишає без розгляду,
На підставі ст. 203, 204, 215, 216, ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" про визнання договору про надання фінансового кредиту неукладеним - задовольнити частково.
Визнати неукладеним договір №2954661 від 22 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
У вимозі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, код ЄДРПОУ 40484607.
Повний текст рішення виготовлений 24 липня 2025 року.
Суддя: