Справа № 752/9243/25
Провадження №: 2/752/5915/25
Іменем України
25.07.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Замай А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 7 936,99 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1 031,81 грн, три відсотки річних у розмірі 257,03 грн; заборгованість за спожиті у період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 081,88 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 660,64 грн, три відсотки річних у розмірі 164,57 грн; заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 21 931,86 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 671,50 грн, три відсотки річних у розмірі 653,03 грн та пеня у розмірі 383,58 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 937,36 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 729,89 грн, три відсотки річних у розмірі 654,11 грн та пеня у розмірі 409,59 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 069,16 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 566,30 грн, а також судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 у зв'язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Крім того, на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялися. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідачі відзив на позов не подали.
Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, двічі направлялися на зареєстровану адресу відповідачів, однак поштові відправлення повернулись з відмітками «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмових відзивів на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом установлено, що відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №№129582624,129582573 від 17 квітня 2025 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідачі не надали суду доказів того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_2 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться у цьому ж будинку.
При цьому, відповідачі за спірний період не зверталися до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня № 630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року становить 7 936,99 грн; за спожиті у період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води становить 5 081,88 грн; за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії становить 21 931,86 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води становить 25 937,36 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексі, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов'язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті. Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов'язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості.
Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг, їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, зобов'язані сплатити позивачу за надані ним послуги.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на його користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 7 936,99 грн; за спожиті у період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 081,88 грн; за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії у розмірі 21 931,86 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 937,36 грн.
Також підлягає задоволенню вимога про солідарне стягнення з відповідачів на користь АТ «Київтеплоенерго» заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1 069,16 грн та заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 566,30 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 3% річних, інфляційні втрати та пеня.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, згідно з розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який відповідачами не спростований, у зв'язку з простроченням оплати спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг заявлені позивачем до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 1 728,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 093,84 грн.
Окрім того, згідно розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційні витрати позивачем не нараховувалися на суму заборгованості починаючи з 24 лютого 2022 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Також, відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (в редакції Постанови КМУ №690 від 30 грудня 2023 року).
Враховуючи той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 скасовано заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 793,17 грн.
Крім того, будь-яких клопотань в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності зі сторони відповідачів до суду не надходило.
Відповідачі відзиви з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подали.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме, витрати позивача на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 03 квітня 2025 року № 32794 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Таким чином у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в рівних частинах по 1 514 грн 00 коп. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 611, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 7 936 (сім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 99 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 1 031 (одна тисяча тридцять одну) грн 81 коп., три відсотки річних у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн 03 коп.;
- заборгованість за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 5 081 (п'ять тисяч вісімдесят одну) грн 88 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн 64 коп., три проценти річних у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн 57 коп.;
- заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії в розмірі 21 931 (двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять одну) грн 86 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн 50 коп., три відсотки річних у розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн 03 коп., пеню у розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн 58 коп.;
- заборгованість за спожиті послуги за період з 01 листопада 2021 року з постачання гарячої води у розмірі 25 937 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн 36 коп.;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн 89 коп., три відсотки річних у розмірі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн 11 коп., пеню у розмірі 409 (чотириста дев'ять) грн 59 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн 16 коп.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в рівних частинах по 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду виготовлено 25 липня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук