23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2254/25 пров. № А/857/21867/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Глушка І.М., Заверухи О.Б.
за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.
за участю представника позивача Бухтоярової О.В.
за участю представника відповідача Крупи - Газуди М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, прийняту суддею Дору Ю.Ю. в м. Ужгороді, у справі № 260/2254/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,
28 березня 2025 через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення (ППР) від 12.09.2018 № 0189661311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 61 761 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15440,25 грн.; ППР від 27.04.2023 №0377741-2410-0707 за період 2022 в розмірі 8 247,53 грн.; ППР від 27.04.2023 №0377621-2410-0707 за період 2022 в розмірі 277,22 грн.; податкову вимогу ГУ ДФС у Закарпатській області від 25.10.2018 № 651-56 на суму 94 740, 70 грн., з ПДВ, в тому числі: основний платіж 61 761,00 грн., штрафні санкції 15440, 25 грн., пеня 17539, 45 грн.
14 квітня 2025 представником позивача подано до суду докази сплати судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій наведено обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та долучено докази на підтвердження вказаних обставин.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
01 травня 2025 від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої ГУ ДПС у Закарпатській області просило позов залишити без розгляду.
В обґрунтування заяви вказує, що позивач порушуючи питання про поновлення строків на подання позовної заяви, вказує на ту обставину, що з оскаржуваними ППР він ознайомився лише 18.03.2025, коли його представнику надано доступ до електронної справи №260/3966/24 за позовом ГУ ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Окрім того, у заяві про поновлення строку ОСОБА_1 вказує на те, що ППР ним не отримувалися, оскільки в періоді, в якому останні контролюючим органом надсилалися на його адресу, він перебував за межами України.
Вказані доводи відповідач вважає є такими, що не відповідають дійсності з огляду на те, що такі спростовуються наданою до клопотання копією закордонного паспорта позивача. Так, згідно з наявними штампами митних органів у закордонному паспорті ОСОБА_1 в'їхав на територію України 14.09.2018 (стор. 9), виїхав за межі території України 26.09.2018 (стор.9) та повернувся - 28.10.2018 (стор.9). Окрім того, примірник акта №967/07-16-13-11/2259803016 від 04.09.2018 надіслано на адресу позивача листом №2923Б/07-16-13-11-10 від 04.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 06.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак вказує, що ОСОБА_1 був обізнаний про проведену щодо нього перевірку та про встановлені такою перевіркою порушення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 позовну заяву залишено без розгляду, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що з доказів долучених відповідачем до заяви від 01.05.2025 судом встановлено, що оскаржувані ППР та оскаржувана вимога направлялися позивачу за зареєстрованим місцем проживання. Наданими доказами також спростовуються доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду наведених у заяві від 14.04.2025 щодо неотримання ППР контролюючого органу оскільки позивач перебував за межами України. Так, згідно з наявними штампами митних органів у закордонному паспорті ОСОБА_1 в'їхав на територію України 14.09.2018 (стор. 9), виїхав за межі території України 26.09.2018 (стор.9) та повернувся - 28.10.2018 (стор.9), відтак, оскаржуване ППР від 12.09.2018 №0189661311 мав можливість отримати. Окрім того, примірник акта №967/07-16-13-11/2259803016 від 04.09.2018 надіслано на адресу позивача листом №2923Б/07-16-13-11-10 від 04.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 06.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, ОСОБА_1 був обізнаний про проведену щодо нього перевірку та про встановлені такою перевіркою порушення. Окрім цього, було надіслано позивачу ППР №0189661311 від 25.09.2018 листом №3637/Б/07-16-13-05-16 від 25.09.2018 та зазначений лист повернувся на адресу відповідача 13.10.2018 за закінченням терміну зберігання. Щодо ППР 27.04.2023 №0377741-2410-0707 та №0377321- 2410-0707, судом встановлено, що зазначені надіслані на адресу позивача 09.08.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу ГУ ДПС у Закарпатській області 19.09.2023 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8930003583550 та довідкою про причини повернення. Таким чином, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялися контролюючим органом саме за зареєстрованим місцем проживання позивача - АДРЕСА_1 .
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвала винесена за невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дійсними обставинами є такі, що про податкову перевірку позивач повідомлений не був, акт перевірки та податкові повідомлення рішення не отримував. Доказів зворотнього відповідачем не надано. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація припинення підприємницької діяльності 30.12.2016. Отже, знаючи що ним припинена підприємницька діяльність, а, відтак, немає і не може бути податкових зобов'язань. В подальші роки жодних листів від податкових органів не отримував. Періодично виїзжав за кордон. Так, 03.04.2024 (дату 03 в закордонному паспорті погано видно, але чітко видно квітень місяць і 2024) виїхав за кордон. 14.06.2024 позивачем подано позов (справа № 260/3966/24). Повернувся із-за кордону 08.02.2025, про що надав копію закордонного паспорта. 25.02.2025 надійшов конверт з Іршавського районного відділу державної виконавчої служби з постановою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданого судом на виконання рішення суду від 19.09.2024. 18.03.2025 його представник ознайомилася в Закарпатському окружному адміністративному суді з матеріалами справи та судовим рішенням від 19.09.2024 у справі № 260/3966/24.
Просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, а викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, та у зв'язку з поданими відповідачем доказами, суд не знайшов підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, яка просить залишити без змін ухвалу суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як визначено частиною першою - третьою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду - ч.ч. 1-3 ст. 123 КАС України.
Тобто, законодавством альтернативно визначено початок перебігу процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме: 1) з моменту коли особа дізналась про порушення своїх прав; 2) з моменту коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Відтак, для правильного вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі слід встановити подію, та обставини, з якими законодавець пов'язує початок перебігу строку на звернення з позовною заявою.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 28 березня 2025 та оскаржено ППР від 12.09.2018 № 0189661311; ППР від 27.04.2023 №0377741-2410-0707; ППР від 27.04.2023 №0377621-2410-0707 за період 2022 в розмірі 277,22 грн. та податкова вимога ГУ ДФС у Закарпатській області від 25.10.2018 № 651-56 на суму 94 740, 70 грн.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності 30.12.2016, що відповідачем не заперечується.
Відтак, з 30.12.2016 позивач не міг знати про проведення перевірки щодо нього та прийняття рішень, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 10.06.2018 виїхав за кордон та 14.09.2018 повернувся, що стверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 (а.с. 47-50)
Відтак, заслуговує на увагу апеляційного суду твердження скаржника про те, що акт перевірки №967/07-16-13-11/ НОМЕР_2 від 04.09.2018, який надіслано на його адресу листом №2923Б/07-16-13-11-10 від 04.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення не міг бути вручено позивачу 06.09.2018, як зазначає відповідач.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0189661311 від 25.09.2018, надіслане листом №3637/Б/07-16-13-05-16 від 25.09.2018 позивачу також не було відомо, оскільки зазначений лист повернувся на адресу відповідача 13.10.2018 за закінченням терміну зберігання, про що вказує контролюючий орган.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 25.09.2018 року, то апеляційний суд приймає до уваги твердження скаржника і таке вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 26.09.2018 виїхав за межі України та 28.10.2018 повернувся.
Щодо ППР 27.04.2023 №0377741-2410-0707 та №0377321- 2410-0707, то судом першої інстанції встановлено, що зазначені податкові-повідомлення-рішення надіслані на адресу позивача 09.08.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу ГУ ДПС у Закарпатській області 19.09.2023 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8930003583550 та довідкою про причини повернення.
Апеляційний суд приймає до уваги твердження скаржника і таке стверджується зазначеним вище паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 29.12.2022 та з 04.04.2023 по 23.12.2023 перебував за межами України, відтак зазначені вище податкові повідомлення-рішення вручені не були і позивачу не було відомо про них.
Щодо податкової вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області від 25.10.2018 № 651-56 на суму 94 740, 70 грн., з ПДВ, в тому числі: основний платіж 61 761,00 грн., штрафні санкції 15440, 25 грн., пеня 17539, 45 грн., то з 11.11.2018 по 14.12.2018 позивач перебував за межами України, що стверджується згаданим паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Закарпатській області 14.06.2024 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу (справа №260/3966/24).
Так, 03.04.2024 (дату 03 в закордонному паспорті погано видно, але чітко видно квітень місяць 2024) позивач виїхав за кордон та повернувся 08.02.2025, про що вбачається із відміток в паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
25.02.2025 позивачем з Іршавського районного відділу державної виконавчої служби отримано постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданного судом на виконання рішення суду.
18.03.2025 представник позивача ознайомилася в Закарпатському окружному адміністративному суді з матеріалами справи та рішенням суду від 19.09.2024 у справі №260/3966/24.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 в період з 26.09.2018 по 28.10.2018, з 10.06.2018 по 14.09.2018, з 01.03.2022 по 29.12.2022, з 04.04.2023 по 23.12.2023 та з квітня 2024 перебував за межами України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 (у справі № 500/2486/19), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий правовий висновок підтверджений Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При зверненні до суду особа повинна довести той факт, що не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду.
Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а також аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки не проаналізовано в повній мірі можливість отримання та факт дізнатись позивачем про наявність спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги, позаяк будь які сумніви завжди свідчать на користь особи.
Керуючись ст.ст. 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/2254/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді І. В. Глушко
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 25.07.2025.