25 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5460/24 пров. № А/857/9680/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл., Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Кравців О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.01.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
26.02.2025р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням кінцево сформульованих позовних вимог, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Харківській обл. № 133950012536 від 19.02.2024р. про повторну відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. в справі № 380/19398/23;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу за Списком № 2 період роботи з 28.04.2006р. по 31.07.2023р. (по день відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення № 133950012536 від 31.07.2023р. за первинною заявою від 24.07.2023р.) в Публічному акціонерному товаристві /ПАТ/ «Львівська вугільна компанія» по професії (посаді) пробовідбірник;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.07.2023р. у порядку п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу - 50 років (а.с.1-7, 33, 48-54).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.35-36).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 133950012536 від 19.02.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській обл. зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 28.04.2006р. до 24.07.2023р. в ПАТ «Львівська вугільна компанія» за професією (посадою) пробовідбірник; зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській обл. призначити ОСОБА_1 з 24.07.2023р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу 50 років; у задоволенні інших вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно задоволених позовних вимог, у сумі 605 грн. 60 коп. (а.с.77-81).
Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.84-87).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в позивача відсутній необхідний пільговий стаж (10 років), передбачений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, відповідно до рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 133950012536 від 19.02.2024р. загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 02 місяці 01 день; пільговий стаж за Списком № 2 - 04 роки 05 місяців 13 днів. Згідно поданих документів до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 28.04.2006р. по даний час за професією (посадою) пробовідбірник, оскільки зазначена в пільговій довідці № 32 від 18.07.2023р. посада відсутня у переліку атестованих робочих місць, які затверджені наказами про атестацію робочих місць по підприємству.
Водночас, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Відсутність чи непідтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відтак, дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, оскільки посада, яку займала позивач, відсутня в переліку атестованих робочих місць, затверджених наказами про атестацію робочих місць по підприємству.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно з'ясовано під час судового розгляду, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. у справі № 380/19398/23, яке набрало законної сили 26.12.2023р., скасовано рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 133950012536 від 31.07.2023р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано ГУ ПФ України в Харківській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років (а.с.14-18).
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. у справі № 380/19398/23 ГУ ПФ України в Харківській обл. за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийняв рішення № 133950012536 від 19.02.2024р. про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.9-10).
Згідно спірного рішення вік ОСОБА_1 складає 51 рік (при необхідному - 55 років); страховий стаж заявниці - 32 роки 02 місяці 01день; пільговий стаж по Списку № 2 становить 04 роки 05 місяців 13 днів (при необхідному - 10 років). До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 28.04.2006р. по даний час за професією (посадою) пробовідбірник, оскільки посада, зазначена у пільговій довідці № 32 від 18.07.2023р., відсутня у переліку атестованих робочих місць, які затверджені наказами про атестацію робочих місць № 191 від 28.04.2006р., № 80 від 14.04.2011р., № 201 від 14.04.2016р., № 267 від 14.04.2021р.
Отже, у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж та відповідний вік, передбачений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пільговий стаж, передбачений п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись із такими висновками пенсійного органу про відсутність пільгового стажу, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 28.04.2006р. по 31.07.2023р. (по день відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення № 133950012536 від 31.07.2023р. за первинною заявою від 24.07.2023р.) в ПАТ «Львівська вугільна компанія» по професії (посаді) пробовідбірник, та вважаючи достатньою тривалість пільгового стажу на дату звернення з заявою про призначення пенсії, позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінкам після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, та на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого в частині віку та страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відтак, оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, враховуючи наявність у позивача відповідного віку (понад 50 років), наявність достатнього страхового стажу та пільгового стажу (понад 10 років), що дає право на призначення пенсії за віком з пільгових умовах за Списком № 2, суд дійшов до висновку про невідповідність рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 133950012536 від 19.02.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
При цьому, судом враховано, що стаж роботи позивача на посаді пробовідбірником підтверджується довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 32 від 18.07.2023р.; вказана довідка містить інформацію щодо атестації робочих місць та посилання на відповідні накази; посада (професія) «пробовідбірник» передбачена Списком № 2, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 162 від 11.03.1994р.
Отже, пенсійний орган протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період роботи на посаді, що передбачена Списком № 2, з 28.04.2006р. по дату звернення за призначенням пенсії 24.07.2023р.
Водночас, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФ України в Харківській обл., рішеннями якого відмовлено у призначенні пенсії. Тому, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи на посаді, що передбачена Списком № 2, з 28.04.2006р. по 24.07.2023р. має вчинити територіальний орган ПФ України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФ України в Харківській обл.
Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській обл. зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 28.04.2006р. по 24.07.2023р. в ПАТ «Львівська вугільна компанія» за професією (посадою) пробовідбірник та призначити позивачу з 24.07.2023р. пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу 50 років.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ).
03.10.2017р. Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності з 11.10.2017р.), який доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п.«б» ст.13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015р., збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, через що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
За таких умов відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 51 року, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ.
Відмовляючи позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах, відповідач ГУ ПФ України в Харківській обл. в оскаржуваному рішенні № 133950012536 від 19.02.2024р. також покликався на відсутність пільгового стажу.
Щодо необхідності документального підтвердження результатів атестації умов праці відповідного робочого місця колегія суддів враховує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови КМ України № 442 від 01.08.1992р., Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затв. постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992р.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно п.4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005р. (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п.8, 9).
Атестація повинна проводитися у передбачені п.4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018р. у справі № 227/545/17.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020р. сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Також, апеляційний суд враховує, що постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у відповідності до п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 зазначеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005р. затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п.3 цього Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно п.10 вказаного Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, тому для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, при первинному зверненні позивача із заявою про призначенні пенсії за віком пенсійним органом згідно рішення від 31.07.2023р. встановлено, що у ОСОБА_1 пільговий стаж - 21 рік 04 місці 01 день (а.с.11).
Окрім цього, встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивач з 16.11.2001р. працює на посаді пробовідбірником 2 розряду.
Посада (професія) «пробовідбірник» передбачена Списком № 2, затв. постановою КМ України № 162 від 11.03.1994р., (розділ ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»), постановою КМ України № 36 від 16.01.2003р. (розділ ІІ «Підготовка руд, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»), постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р. (розділ ІІ, Підготовка руд, збагачення, окускування (Агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин»).
Встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді пробовідбірником підтверджується довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 32 від 18.07.2023р.; згідно вказаної довідки позивач працювала повний робочий день у ДВАТ ЦЗФ «Червоноградська» (перетворена в 2003 році на ЗАТ «Львівсистеменерго» за посадою пробовідбірником (а.с.23 і на звороті).
Вказана довідка № 32 від 18.07.2023р. містить інформацію щодо атестації робочих місць та посилання на відповідні накази, зокрема, накази про атестацію робочих місць за Списком № 2 № 10 від 20.01.2000р., № 296-к від 31.12.2004р., № 211 від 12.05.2006р., № 80 від 14.04.2011р., № 201 від 14.04.2016р., № 267 від 14.04.2021р. відповідно до в переліку посад зазначена посада позивача - «пробовідбірник».
Отже, посада, на якій працювала позивач, віднесена до робіт з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, що дає право останній на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, доводи відповідача про відсутність посади позивача в переліку атестованих робочих місць, які затверджені наказами про атестацію робочих місць по підприємству є необґрунтованими та спростовані наданими позивачем доказами.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, відвідач ГУ ПФ України в Харківській обл. протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період роботи на посаді, що передбачена Списком № 2, з 28.04.2006р. по дату звернення за призначенням пенсії 24.07.2023р.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, враховуючи наявність у позивача відповідного віку (понад 50 років), наявність достатнього страхового стажу (понад 20 років) та пільгового стажу (понад 10 років), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 133950012536 від 19.02.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначення пенсії за віком на пільгових умовах, вимогам закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пунктом 1 ч.1 ст.45 Закону України №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Встановлено, що ОСОБА_1 станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (24.07.2023р.) досягла відповідного віку (понад 50 років); наявний у позивача страховий та пільговий стаж роботи відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Таким чином, судом першої інстанції правильно зобов'язано відповідача ГУ ПФ України в Харківській обл. призначити ОСОБА_1 з 24.07.2023р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п.«б» ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу 50 років.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ у Львівській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. в адміністративній справі № 380/5460/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 25.07.2025р.