24 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12115/24 пров. № А/857/8069/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Глушка І.В., Пліша М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, прийняте суддею Нор У.М. у місті Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до ГУ ПФУ у Рівненській області (надалі - відповідач 1), ГУ ПФУ в Донецькій області (надалі - відповідач 2 ) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та не зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах Державної митної служби України, та зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи на посадах Державної митної служби України; зобов'язання відповідача 1 призначити та виплачувати з 13 вересня 2024 пенсію державного службовця за віком із врахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.09.2024 № 7.13-22- 13/86 та № 7.13-22-13/87, виданих Рівненською митницею Держмитслужби.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 2 №172850016816 від 19.09.2024 про відмову у призначені пенсії, за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) та Закону України №889-VIII від 10.12.2015; зобов'язано відповідача 2 зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 08.02.1993 по 10.04.1997 з 11.04.1997 по 01.08.2013, розглянути повторно заяву від 13.09.2024 про призначення пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-VIII (далі як і раніше - Закон № 899-VIII) та статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Суд виходив з того, що період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач працював з 08.02.1993 по 01.08.2013 в митних органах на різних посадах.
Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на дату звернення з заявою про переведення його на інший вид пенсії 13.09.2024 мав необхідний стаж державної служби для призначення бажаного ним виду пенсії і досяг віку необхідного для її призначення. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії позивачу на підставі Закону України «Про державну службу».
На думку суду, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 08.02.1993 по 10.04.1997 з 11.04.1997 по 01.08.2013 та розглянути повторно заяву позивача від 13.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком, то у задоволенні такої слід відмовити, оскільки останній не здійснював опрацювання пенсійної справи позивача та не приймав жодних рішень
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 899-VIII та не мав 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, просить врахувати, що судом, при розгляді справи, було не в повній мірі досліджено всі обставини справи наведені Управлінням, що призвело до невірного застосування норм та положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 1 травня 2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Зазначає, що станом на дату звернення з заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, тобто, 13 вересня 2024 року, мав необхідний стаж державної служби для призначення бажаного ним виду пенсії і досяг віку необхідного для її призначення.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 1962 року народження, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.07.2022.
13.09.2024 позивач подав до пенсійного органу заяву про перехід на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Однак, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №172850016816 від 19.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії з підстав відсутності стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З наведеного вбачається, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
Підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як призначення пенсії працівникам митної служби Законом №889-VIII не передбачено.
Щодо цього колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 899-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналізуючи наведені норми обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, до моменту вступу в дію Закону № 899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Тобто, у цьому випадку необхідно керуватися Порядком № 283.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 17 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 (який набрав чинності 01.01.2004) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Статтею 569 Митного кодексу України 2012 встановлено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Відповідно до ст. 588 Митного кодексу України 2012 пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 ст. 588 Митного кодексу України 2012 визначено, що пенсійне забезпечення працівників митних органів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
З наведеного видно, що період роботи (служби) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач з 08.02.1993 по 01.08.2013 в митних органах на різних посадах, що підтверджено даними трудової книжки НОМЕР_1 та довідками Рівненської митниці від 12.09.2024 №172 та №7.13-1/12/10-12/5678.
При цьому, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 позивач працював:
- з 08.02.1993 по 10.04.1997 в Рівненській митниці інспектором;
- з 11.04.1997 по 01.08.2013 в Рівненській митниці головним інспектором.
Також в матеріалах справи наявна довідка Рівненської митниці в якій зазначається, що стаж державної служби за період роботи в митних органах становить 20 років 05 місяців 16 днів.
Отже, законодавство, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Наведені норми підтверджують, що посадові особи митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб митних органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
За таких обставин, колегія суддів вважає, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VІІІ 01.05.2016, становив більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом №889-VIII та мав страховий стаж у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач необґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії позивачу на підставі Закону України «Про державну службу».
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що належним та ефективним, у даному випадку, способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 08.02.1993 по 10.04.1997 з 11.04.1997 по 01.08.2013 та розглянути повторно заяву позивача від 13.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
З наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №460/12115/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді І. В. Глушко
М. А. Пліш