24 липня 2025 рокуСправа № 460/7986/24 пров. № А/857/19468/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Глушка І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Дорошенко Н.О., м.Рівне, повний текст складено 30 квітня 2025 року), -
19.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) в якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивачу за період з 01.02.2024 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, яке набрало законної сили 30.01.2025, позов задоволено (далі - Рішення суду).
21.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень на виконання Рішення суду (далі - Заява), яка обґрунтована тим, що при виконанні судового рішення від 19.08.2024 відповідач провів перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII, починаючи з 01.02.2024. Проте, обчислення вказаної пенсії здійснено відповідачем виходячи з мінімальної пенсії за віком 2093 грн, а не з мінімальної пенсії за віком 2361 грн, розмір якої відповідно до чинного законодавства України запроваджений з 01.01.2024. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні Рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню та не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року визнано протиправними дії ГУПФ при виконанні Рішення суду у справі в частині застосування при обрахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР, з 01.02.2024 розрахункової величини мінімальна пенсія за віком в розмірі 2093 грн, а не мінімальна пенсія за віком згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов'язано ГУПФ здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.02.2024 основного розміру пенсії по інвалідності згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком із застосуванням розрахункової величини мінімальна пенсія за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Не погодившись із постановленою ухвалою, у відповідній частині її оскаржили сторони, які із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять: відповідач - таку скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог Заяви відмовити; позивач - прийняти окрему ухвалу, якою частково задовольнити вимоги подані в Заяві в частині:
визнання протиправними дій ГУПФ при виконанні Рішення суду в частині не виплати ОСОБА_1 , перерахованої пенсії за минулий період з 01.02.2024 по квітень 2025 року;
зобов'язати ГУПФ здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком, за період з 01.02.2024 по квітень 2025 року.
В апеляційній скарзі вказує, що ГУПФ правомірно для виконання Рішення суду застосовано показник мінімальної пенсії у розмірі 2093 грн, встановлений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, оскільки рішенням суду зобов'язано провести перерахунок пенсії з 01.02.2024.
Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що питання щодо виплати їй суми заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.02.2024 по квітень 2025 року не зазначене в окремій ухвалі та залишилось не вирішеним. Вважає безпідставними доводи ГУПФ, що відсутнє фінансування з Державного бюджету на відповідні розрахунки, так як органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скарги - без задоволення.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду при виконанні судового рішення у справі №460/7986/24, оскільки у такий спосіб суб'єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню права позивача на соціальний захист та належний рівень життя, яке гарантоване статтею 46 Конституції України та відновлене у судовому порядку.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Положеннями частини шостої статті 383 КАС визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Судом встановлено, що пенсійним органом на виконання Рішення суду здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093 грн, як до так і після 01.03.2024, що на переконання позивача є помилковим.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд першої інстанції вірно зазначив таке.
В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР (далі - Закон №230/96-ВР) зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Вирішуючи спір по суті, у Рішенні суду суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням суду, зокрема, зобов'язано відповідача з 01.02.2024 виплачувати позивачці основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
За приписами частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Таким чином, апеляційний суд підтримує думку суду першої інстанції, що на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачці основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361 грн.
При цьому апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Отже, нарахування позивачці пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є правомірним.
Разом із цим, як слідує з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093 грн і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму у сумі 2361 грн.
При цьому апеляційний суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать позивачу, не є власністю ГУПФ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас виплата коштів, які знаходяться на рахунках ГУПФ, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виплата заборгованості за Рішенням суду залежить від бюджетного фінансування, то суд не вправі примусово зобов'язати орган пенсійного фонду виплатити таку заборгованість, з інших ніж призначених на цю мету коштів.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Інші доводи апелянтів на правомірність прийнятого судового рішення не впливають та висновків суду не спростовують, тому апеляційний суд не вбачає підстав для їхнього детального аналізу.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
І. В. Глушко