Справа № 308/7241/25
(заочне)
24 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Шепетко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Петришина Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на йо го користь заборгованість за кредитним договором №06514-08/2023 від 23.08.2023 в розмірі 30 000,00 грн., з яких 6 000,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 24 000,00 грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.08.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено Договір про надання фінансового кредиту №06514-08/2023, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 000,00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24000,00 грн.
29.01.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №29012024-1, відповідно до умов якого, позивачем отримано право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до відповідача за кредитним договором №06514-08/2023 від 23.08.2024.
На адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, проте зазначена вимога була залишена без виконання.
Зважаючи на вище вказане, позивач звернувся до суду зданим позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
До позовної заяви додано клопотання про витребування доказів, у якому представник позивача просив витребувати у Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк" (адреса: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19) інформацію:
- Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- Чи була успішною транзакція здійснена 23.08.2023 11:40:02 на суму 6000,00 грн. на банківську картку НОМЕР_1 з призначенням платежу «зарахування 6000,00 грн. на карту НОМЕР_1 ».
- Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ;
- Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
28.05.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Разом з цим, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк".
09.07.2025 до суду від АТ "Універсал Банк" надійшла витребувана інформація.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки до суду не повідомив, відзив на позов не надсилав.
24.07.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем був укладений Договір про надання фінансового кредиту №06514-08/2023, відповідно до п. 1.1 якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пунктами 1.2, 1.4Кредитного договору, сторонами узгоджено істотні умови договору, а саме, що кредит надається строком на 360 днів, кінцева дата погашення 16.08.2025, денна процентна ставка складає 2,50 %.
Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в п.1.2 цього Договору ( п. 7.1 Договору).
Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) W2542, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 , зазначений в кредитному договорі, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Стар Файненс Груп».
Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту визначено Графік платежів.
Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.04.2025 на картковий рахунок за реквізитами платіжної маска-картки № НОМЕР_1 , яка вказана у кредитному договорі відповідачем, 23.08.2023 було перераховано кредитні кошти в сумі 6000,00 грн.
Факт перерахування 23.08.2023 коштів у сумі 6000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 , підтверджується також інформацією АТ «Універсал банк» від 08.07.2025, яка надійшла на адресу суду. Також АТ «Універсал Банк» надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .
29.01.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 29012024-1, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором № 06514-08/2023 від 23.08.2023, де боржником є ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало на поштову адресу відповідача Досудову вимогу про виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеної вимоги.
Позивач вказує, що оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, він звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1054,1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідач підписав його 23.08.2023 одноразовими ідентифікатором W2542, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Договір містить ПІБ, дату народження, паспортні дані, податковий номер, адресу реєстрації та номер мобільного телефону відповідача.
Зі змісту Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов'язковим до виконання сторонами.
На підставі викладеного, суд вважає доведеним позивачем факту укладання між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем кредитного договору та погодження суттєвих умов кредитування та надання відповідачу кредиту
Відповідно до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору.
Факт перерахування коштів підтверджується наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та АТ «Універсал банк».
Таким чином, відповідач, укладаючи кредитний договір, реалізував своє суб'єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти.
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку, реквізити якої були надані самим позичальником. Факт зарахування коштів підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн»
Підтвердженням факту належності карткового рахунку № № НОМЕР_3 саме відповідачу ОСОБА_1 є відповідна інформація, надана АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
На підставі викладеного, позивачем доведено та не спростовано відповідачем факту укладання 23.08.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем Договору про надання фінансового кредиту №06514-08/2023, а також його виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» в частині перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 6000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 29.01.2024 року у відповідачки утворилась загальна сума заборгованості за договором у розмірі 30 000,00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 24 000,00 грн.
Відповідно до змісту ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяте на себе відповідно до умов договору зобов'язання щодо повернення ТОВ «Стар Файненс Груп» тіла кредиту у розмірі 6 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 24 000,00 грн., у зв'язку з чим має перед ТОВ «Стар Файненс Груп» невиконане зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклавши 29.01.2024 року з ТОВ «Стар Файненс Груп» договір факторингу, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 06514-08/2023 від 23.08.2023.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з Реєстром боржників до Договору Факторингу ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 06514-08/2023 від 23.08.2023 в розмірі 30 000,00 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 24 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або новому кредитору, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 30 000,00 грн.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України).
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №06514-08/2023 від 23.08.2023 у загальному розмірі 30 000,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 6 000,00 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 24 000,00 грн.
З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн суд зазначає наступне.
Згідно п.1 ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З поданих представником позивача доказів вбачається, що під час розгляду даної справи ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надавалася професійна правнича допомога, а саме 01.03.2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103.
До позовної заяви було додано копії свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093. Окрім цього, долучено копію детального опису від 09.05.2025 наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024, копію замовлення від 15.04.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, копію рахунку на оплату від 25.04.2025.
Як вбачається з п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, детальна інформація про справу, ціна послуг, та інші умови визначається у Замовленні, яке є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Замовлення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, вартість послуг по наданню правничої допомоги становить 7 000,00 грн, що встановлює чітко визначений фіксований розмір витрат на правничу допомогу.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).
Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є неспівмірними складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень за розгляд справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №06514-08/2023 від 23.08.2023 в загальному розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) грн., що складається з 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) грн. -заборгованість за тілом кредиту, 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн. та 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 35234236.
Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093, видане Львівською обласною КДКА на підставі рішення №16 від 29.09.2012 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1266140 від 01.03.2024;
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя І.О. Шепетко