24 липня 2025 року місто Київ
справа № 755/2245/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/12885/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилової О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просила надати/визнати їй додатковий строк на прийняття спадщини після смерті померлого чоловіка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого позивач звернулась до приватного нотаріуса з метою консультації та дізналась про зміни у законодавстві, а саме, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється та отримати спадщину можна буде лише після завершення війни. Тому позивач вирішила, що зможе оформити спадщину у будь-який час або взагалі після закінчення бойових дій. Таке рішення позивача було пов'язано і з матеріальним становищем.
В подальшому, позивачу стало відомо, що брат її чоловіка подав заяву про прийняття спадщини і позивач через свого представника звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини.
Проте, нотаріус повідомила, що заявник пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини та 01 серпня 2023 року винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин - у зв'язку зі зміною законодавства, оскільки з 29 червня 2022 року діяли нові строки оформлення спадщини під час воєнного стану, введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщинивідмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поновлення процесуального строку для прийняття спадщини не залежить від кола спадкоємців та черговості прийняття спадщини. Суд за наявною заявою спадкоємця має право поновити строк на прийняття спадщини, або відмовити, але не вирішувати питання чи є особа спадкоємцем чи ні. Питання отримання спадщини у даному процесі не було предметом спору, оскільки апелянт ставив перед судом виключно питання поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини, яке виникло у зв'язку з колізією законодавства та ухвалення Кабінетом Міністрів України, неправомірної постави в частині зупинення строку для прийняття спадщини.
Вказує, що судом першої інстанції не досліджено, що апелянт пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин: у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні; у зв'язку із суперечливими положеннями постанови Кабінету Міністрів України щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці, в результаті чого лягли в основу пропуску строку для прийняття спадщини.
Зауважувала, що в умовах воєнного стану, пропущений апелянтом строк на прийняття спадщини становить 1 місяць 2 дні, що є незначним, з огляду на ситуацію, яка наразі триває в країні.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК Україниколегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть та свідоцтвом про смерть (а.с.100-101).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.
Відповідач ОСОБА_2 , який є рідним братом ОСОБА_3 , 22 червня 2023 року звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 та 20 січня 2024 року - з повторною заявою про прийняття спадщини, в якій підтвердив свою заяву від 22 червня 2023 року (а.с.97-98, 112-113).
17 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 склала нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та 20 липня 2023 року подала цю заяву до нотаріальної контори (а.с.99).
01 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_4 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с.107)
01 серпня 2023 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Домашенко В.В. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , за змістом якої позивач пропустила шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, та відсутні докази про фактичне прийняття спадщини, в матеріалах спадкової справи відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, щодо встановлення факту проживання спадкоємця зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. В матеріалах спадкової справи наявна заява спадкоємця другої черги про прийняття спадщини, яка подана в установлений законом строк. (а.с.100-зворот - 101).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду даної справи позивач не є спадкоємцем ОСОБА_3 , тому відсутні підстави вважати, що в розрізі правовідносин, що є предметом судового спору в даній справі, права позивача є порушеними, невизнаними чи оспорюваними. Суд не наводив обґрунтування поважності або неповажності причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, з огляду на те, що позивач не віднесена до кола спадкоємців ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України).
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
За змістом статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Позивачем у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є саме спадкоємець (за заповітом або за законом), який пропустив такий строк.
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказувала, що спадкодавець ОСОБА_3 є її чоловіком.
Однак, відповідних доказів матеріали справи не містять.
При цьому, за змістом наведеного в позовній заяві правового обґрунтування, позивач відносить себе не до першої а до четвертої черги спадкоємців за законом, до якої належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Проте, у даному спорі позивач не заявляла вимоги про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та доказів на підтвердження цього факту суду надано не було.
З копії матеріалів спадкової справи не вбачається складання спадкодавцем на користь позивача заповіту.
При цьому в матеріалах справи наявні докази прийняття спадщини спадкоємцем другої черги за законом - рідним братом ОСОБА_3 .
Враховуючи встановлені у даній справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки на час розгляду даної справи позивач не є спадкоємцем ОСОБА_3 , тому відсутні підстави вважати, що в розрізі правовідносин, що є предметом судового спору в даній справі, права позивача є порушеними, невизнаними чи оспорюваними.
Доводи апеляційної скарги про те, що поновлення процесуального строку для прийняття спадщини не залежить від кола спадкоємців та черговості прийняття спадщини, і суд за наявною заявою спадкоємця має право поновити строк на прийняття спадщини, або відмовити, але не вирішувати питання чи є особа спадкоємцем чи ні, колегія суддів вважає помилковими, оскільки саме за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, а не будь-якої особи. Тому суд має з'ясовувати питання щодо належності позивача до кола спадкоємців у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено, що апелянт пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин: у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні; у зв'язку із суперечливими положеннями постанови Кабінету Міністрів України щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці, в результаті чого лягли в основу пропуску строку для прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки встановивши, що позивач не довела своєї належності до кола спадкоємців, суд не мав правових підстав для надання оцінки поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини позивачем у даній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: