24 липня 2025 року місто Київ
справа № 755/7953/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/11157/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Декань Миколи Володимировича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, постановлену під головуванням судді Хромової О.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У травні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з червня 2017 року по
01 квітня 2024 року та за постачання гарячої води за період з січня 2016 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 54 040,83 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення становить - 32 123,48 грн, заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання - 21 917,35 грн, а також інфляційну складову боргу в розмірі 10 566,84 грн, 3% річних у розмірі 3 108,47 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позов мотивовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку НОМЕР_1 , в тому числі до квартири АДРЕСА_2 , як теплопостачальною організацією з 01 липня 2014 року здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Споживачами за вказаною адресою є ОСОБА_1 , ОСОБА_2
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511)).
13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» опубліковані Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання. До теперішнього часу вищезазначений договір між відповідачами та позивачем так і не укладався, однак фактом приєднання споживачів до умов індивідуального договору є факт отримання відповідних послуг.
Отже, враховуючи положення статей 7, 8, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Кабінетом Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та пункту 12 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 та враховуючи, що відповідачі упродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на них покладається обов'язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ними послуги.
Однак, з червня 2017 року відповідачі своєчасно не вносять плату за отримані послуги з централізованого опалення /постачання теплової енергії та з січня 2016 року за отримані послуги з гарячого водопостачання в результаті чого станом на 01 квітня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 54 040,83 грн, з яких заборгованість з централізованого опалення становить 32 123,48 грн та заборгованість зі сплати послуг за постачання гарячої води - 21 917,35 грн.
Також, оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, вважає, що на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних, що є особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з червня 2017 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 32 123,48 грн. та постачання гарячої води за період з січня 2016 року по 01 квітня 2024 року у розмірі 21 917,35 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 10 566,84 грн., 3 % річних у розмірі 3 108,47 грн., що разом становить 67 716,14 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
15 березня 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Декань М.В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Декань М.В. про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Декань М.В. звернувся з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати ухвалу суду та поновити строк на оскарження заочного рішення, направити справу на новий розгляд в іншому складі суду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що в ордерах, які долучено до матеріалів справи, зазначено, що повноваження адвоката поширюються на представництво інтересів у судах України без обмеження конкретним судом. Вказане, повністю відповідає чинному законодавству.
Посилається на те, що суд невірно витлумачив висновки Верховного Суду у справі № 9901/847/18, в якій наголошено, що адвокат вправі здійсенювати представництво клієнта у судах на підставі ордера із загальним зазначенням «суди України» чи «судові органи», а обовязковість вказівки назви конкретного суду не передбачена законом.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в ст. 20 широко тлумачить поняття кола установ, де адвокат може представляти інтереси клієнта, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Закон не містить обов'язку адвоката вказувати назву суду, в якому адвокат представляє інтереси Клієнта.
З огляду на наведене, вважає, що суд безпідставно залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
Крім того зазначає, що доводи суду про відсутність волевиявлення клієнтів на представництво їх інтересів адвокатом Декань М.В. є безпідставними та не відповідають фактичних обставинам, з огляду на наявність в матеріалах справи договорів про надання правничої допомоги, які містять підписи відповідачів. Факт перебування відповідачів закордоном не свідчить про відсутність їх волевиявлення на представлення адвокатом Декань М.В. їх інтересів у даній справі.
В судове засіданні відповідачі та їх представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Залишаючи без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви додано копію ордера від 02 березня 2025 року серії АІ № 1838916 на надання правничої допомоги ОСОБА_2 та копію ордеру від 02 березня 2025 року серії АІ № 1838711 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 «у цивільній справі пов'язаній з оскарженням заочного рішення про стягнення заборгованості в судах всіх інстанцій, Нацполіції, Мін. Юстиції, ДВС, ДБР, в підприємствах незалежно від форми власності».
Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Декань М.В. на представництво інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у Дніпровському районному суді міста Києва матеріали заяви не містять.
Викладене, на думку суду першої інстанції, свідчить, що до заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення відповідачів на надання повноважень адвокату Деканю М.В. щодо його представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються саме до Дніпровського районного суду міста Києва.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву про перегляд заочного рішення підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з частинами першою - третьою статті 26Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктами 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118, Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви та зазначає, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб'єктної юрисдикції судів.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20.
Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 з огляду на те, що в зазначеній справі в ордері на надання правової допомоги у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» були взагалі відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі, яка переглядається, вказано про надання адвокатом правової допомоги у судах всіх інстанцій, на підтвердження чого надано також договори про надання правової допомоги, що в цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Декань М.В. права на підписання та подання заяви про перегляд заочного рішення в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/847/18 застосовувала Положення у редакції від 12 квітня 2019 року № 41, а представник відповідачів - адвокат Декань М.В. звернулася до суду із заявою у березні 2025року, тобто коли діяла нова редакція Положення.
В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19), на яку послався суд першої інстанції, зроблено висновок, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла, виходячи з того, що в ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».
При цьому у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила правовий аналіз статті 26 Закону № 5076-VI та пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, та зазначила, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Разом з тим на час подання заяви про перегляд заочного рішення діяло Положення у новій редакції, згідно з яким під назвою органу, у якому надається правова допомога адвокатом, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів наприклад: судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо.
Таким чином, суд першої інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які є нерелевантними у спірних правовідносинах, та дійшов помилкового висновку про те, що адвокат Декань М.В. не надав доказів на підтвердження наявності у нього права на підписання та подання заяви про перегляд заочного рішення, а тому аргументи апеляційної скарги про те, що оскаржена ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, і її постановлено без додержанням норм процесуального права, є обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів зауважує, що адвокатом було додано до заяви договори про надання правової (правничої) допомоги, укладені між АО «Декань і Партнери» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які містять підписи останніх, а факт перебування відповідачів за кордоном не свідчить про відсутніх у них волевиявлення на укладення вказаних договорів щодо надання адвокату повноважень на представлення їх інтересів у суді в даній цивільній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справу (заяву) необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому, вимоги апеляційної скарги щодо поновлення строку на оскарження заочного рішення, задоволенню не підлягають, оскільки суд першої інстанції не надавав оцінку доводам щодо пропуску строку на перегляд заочного рішення, а відтак відсутні підстави для їх розгляду судом апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Декань М.В. підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Декань Миколи Володимировича задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року.
Головуючий
Судді