23 липня 2025 року місто Київ
Справа № 760/6858/23
Провадження№22-ц/824/8086/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 23 липня 2025 року
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів Поливач Л.Д., Євграфової Є.П.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач (відповідач за зустрічним позовом) Акціонерне товариство Комерційний
Банк «Приват Банк»
відповідач (позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Коробенка С.В.,-
В провадженні судді Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за первісним позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Позивачка Комерційного банку «Приват Банк» про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року позовну заяву за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що вона жодним чином не зловживала своїми процесуальними правами, оскільки не була належним чином не була повідомлена про дату та час розгляду справи 30 квітня 2024 року.
Вказує, що всі судові повідомлення сторін про дату та час розгляду справи повинні фіксуватися та міститися в матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні докази та інформація про належне повідомлення її про дату та час розгляду справи.
Відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ «ПриватБанк» до суду не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.
АТ КБ «Приватбанк» явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (т.3 а.с.119), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що у судове засідання ОСОБА_1 двічі поспіль не з'явилася, а саме 19 грудня 2023 року та 30 квітня 2024 року та була повідомлена про розгляд справи двічі належним чином, про що свідчить клопотаннями ОСОБА_1 подані до Солом'янського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» 18 грудня 2023 року про відкладення розгляду справи (т.2, а.с.69-78), довідкою про доставку електронного документу з якого слідує, що документ в електронному вигляді «Судова повістка - повідомлення» від 01 січня 2024 року по справі № 760/6858/23, а також прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет 11.01.2024 року о 1:34:48 (т.2 а.с а.с.151,152).
Заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року позовну заяву за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, вдруге не з'явилась в судове засідання, призначене на 30 квітня 2024 року, і від неї не надходило заяв про розгляд справи у відсутність сторони Позивача за зустрічним позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно0процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.
Таким чином, положення частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, у судові засідання, призначені на 18 грудня 2023 року та 30 квітня 2024 року, позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення судової повістки на електрону адресу.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 18 грудня 2023 року подала клопотання про відкладення розгляду справи, що призначене на 19 грудня 2023 року.
В судове засідання призначене на 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 також не з'явилася будучи належним чином повідомлена про розгляд справи (т.2 а.с а.с.151,152), заяви про розгляд справи у відсутність сторони Позивача за зустрічним позовом не надходило.
Обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з'явився і заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.
У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Враховуючи викладене доводи скаржника про те, що матеріалах справи відсутні докази та інформація про належне повідомлення її про дату та час розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами наявними у матеріалах справи, а саме: клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання призначеного на 19 грудня 2023 року (Том 2, а.с.69-78), довідка про доставку електронного документу з якого слідує, що документ в електронному вигляді «Судова повістка- повідомлення» від 01 січня 2024 року по справі № 760/6858/23, а також прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в її електронний кабінет 11.01.2024 року о 1:34:48 (т.2 а.с а.с.151,152)
Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 257 ЦПК України належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, вказана норма передбачає неявку у підготовче або судове засідання а тому доводи апелянта про те, що позов на стадії підготовчого засідання неможливо залишити без розгляду є необґрунтованим та спростовується п. 3 ст. 257 ЦПК України.
При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість скасування оскаржуваної ухвали, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
Є.П. Євграфова