23 липня 2025 року м. Київ
Справа № 755/4344/23
Провадження № 22-ц/824/9410/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 23 липня 2025 року
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Євграфової Є.П.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-
Реконструкція»
відповідачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , подану адвокатом Долженком Юрієм Валерійовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, ухваленого у складі судді Катющенко В.П., -
У квітні 2023 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та просило суд: стягнути ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція»» суму заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 341 740,61 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 33 348,21 грн три відсотки річних у розмірі 5 111,26 грн, сплачений судовий збір у розмірі 5 703,10 грн та 35 грн за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 з 01.07.2014 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії.
Згідно наявної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником нежитлового приміщення (в літ.А), загальною площею 213,50 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , а відповідно останній є споживачем послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» з централізованого опалення до даного приміщення. 23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «Євро-Реконструкція»» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)).
Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13.10.2021.
Про те, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачем послуг та власником нежитлового приміщення до ТОВ «Євро-Реконструкція» з метою їх ідентифікації не надавалась.
Оскільки в будинку по АДРЕСА_1 до 2016 року був відсутній будинковий засіб обліку теплової енергії, нарахування коштів за спожиті послуги централізованого опалення здійснюється на підставі наданих балансоутримувачем будинку даних розміру навантаження системи опалення, згідно визначеного тарифу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 з 2016 року здійснюється приладом комерційного обліку SKS - 3 заводський номер 019252.Розрахунок фактично поставленої теплової енергії, здійснюється відповідно до звітів з показниками лічильника теплової енергії, пропорційно до площі займаного відповідачем приміщення.
Відповідач не здійснював сплату послуг за поставлену теплову енергію, в результаті чого станом на березень 2023 року наявна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з листопада 2014 року по лютий 2023 (включно) в розмірі 341 740,61 грн.
Крім того, відповідач, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, має сплати інфляційну складову боргу в сумі 33 348,21 грн та 3% річних в сумі 5 111,26 грн, розраховані за період з 01.03.2020 по 16.03.2023
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2023 відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, учасникам у справі роз'яснено їх право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2023 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про повернення на стадію підготовчого провадження та про поновлення строку на подання відзиву, прийнято відзив відповідача від 11.07.2023 (вх 34334/23 від 12.07.2023).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.11.2023 замінено первісного відповідача ОСОБА_3 належними відповідачами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; заяву - вимогу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення судових витрат в порядку ч. 5 ст. 51 ЦПК України залишено без задоволення.
11.04.2024, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 15.03.2024, учасникам справи роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція», за період з 12.03.2017 по лютий 2023 року (включно) суму заборгованості за поставлену теплову енергію до нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , у розмірі 270 407, 12 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 116 760, 41 грн, три відсотки річних у розмірі 26 437, 28 грн, судові витрати по справі у розмірі 5 703, 10 грн та 35, 00 грн за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заява обґрунтована тим, що з моменту подання позовної заяви до суду пройшов майже рік, беручи до уваги подану до суду відповідачем ОСОБА_2 заяву про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог, позивач на стадії проведення підготовчого судового засідання по справі, зменшує розмір раніше заявлених позовних вимог в межах строку позовної давності та просить суд стягнути заборгованість за надані послуги за період з 12.03.2017 по лютий 2023 року, оскільки строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженими на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2024 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 рокувідмовлено позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за поставлену теплову енергію до нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за період з 12.03.2017 по лютий 2023 року (включно), у розмірі 135 203,56 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 25 824,72 грн, три відсотки річних у розмірі 11 241,11 грн, витрати за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 17,50 грн та судовий збір в сумі 2 584 грн, а всього 174 870,89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за поставлену теплову енергію до нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за період з 12.03.2017 по лютий 2023 року (включно), у розмірі 135 203,56 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 25 824,72 грн, три відсотки річних у розмірі 11 241,11 грн, витрати за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 17,50 грн та судовий збір в сумі 2 584 грн, а всього 174 870,89 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 12.03.2017 по лютий 2023 року, включно, за адресою нежитлового приміщення опалювальною площею 213,50 кв.м по АДРЕСА_1 на загальну суму 270 407,12 грн.
Також зазначено, що три відсотки річних та інфляційні збитки, у даній справі, мають бути розраховані до 24.02.2022 та після 30.12.2023.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Долженко Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не було надано інформацію про показники загального будинкового лічильника та інформацію щодо площі відповідача.
Також вказує, що відповідачем не було надано розрахунку пропорції опалювальної площі відповідачів.
Вказує, що відповідач не є абонентом НОМЕР_1 , що підтверджено позивачем у судовому засіданні хоча до матеріалів справи було долучено звіти з показаннями абонента 460257.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Євро-Реконструкція» адвокат Кравченко О.П. подала апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги постанову КМУ від 05 березня 2022 року № 206 та було зменшено інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до вказаної постанови, оскільки вона розповсюджується лише на категорія населення з житловими приміщеннями разом з тим у вказаній справі відповідачі є власниками нежитлового приміщення а тому дія вказаної постанови на них не розповсюджується.
В судовому засіданні представник ТОВ «Євро-Реконструкція» адвокат Кравченко О.П. підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 авдоката Долженко Ю.В .
Представник ОСОБА_1 адвокат Долженко Ю.В. підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Євро-реконстукція».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить по частині нежитлових приміщень (загл.площею 213,5 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2008 у справі №2-2273/2008 (т.1 а.с.205-207).
Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила 630).
У подальшому ці правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830), а також Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIIІ від 22.06.2017.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ, з 01.07.2014, виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку по АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»» на підставі ліцензії.
23.07.2014 у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) ТОВ «Євро-Реконструкція» розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 (№ 111 (4511)).
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 623 від 26.11.2014, № 151 від 31.01.2015, № 224 від 27.02.2015, № 1128 від 31.03.2015, № 1977 від 30.06.2015, № 3237 від 29.12.2015, № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016, № 151 від 01.02.2017, № 439 від 30.03.2017, № 1391 від 09.11.2017, № 404 від 14.06.2018, № 1225 від 18.10.2018, № 1820 від 11.12.2018, № 77 від 14.01.2020, № 623 від 17.03.2020, № 2246 від 30.11.2020, № 40 від 13.01.2021, які офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур'єр», установлено тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ТОВ «Євро-Реконструкція», яке є виконавцем цих послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1085 від 07.07.2021 «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», встановлення ТОВ «Євро-Реконструкція» тарифів на теплову енергію, а також на послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води здійснюється Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13.10.2021.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Євро-Реконструкція» про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги постанову КМУ від 05 березня 2022 року № 206 та було зменшено інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до вказаної постанови, оскільки вона розповсюджується лише на категорія населення з житловими приміщеннями разом з тим у вказаній справі відповідачі є власниками нежитлового приміщення а тому дія вказаної постанови на них не розповсюджується.
Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 12 грудня 2012 року Щодо надання роз'яснень (стосовно належності певних споживачів до категорії "населення") на яке позивач посилався в апеляційній скарзі, зазначено, що «до категорії споживачів "населення" відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності.
Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші"».
Разом з тим, відповідно до Закону України про «Про житлово-комунальні послуги» який було прийнято 09 листопада 2017 року та в редакції станом на час звернення позивача до суду в редакції від 24 лютого 2023 року встановлено, що:
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Також суд зазначає, що у листі від 12 грудня 2012 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуги були посилання на Примірні положення від 03 червня 1986 року № 208 які втратили чинність 19 серпня 2015 року.
Крім того, з часу виготовлення вказаного листа Житловий кодекс України на який було наведено посилання у листі було внесено зміни № 239-VII від 15.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.138; № 1673-VII від 02.09.2014, ВВР, 2014, № 43, ст.2037; № 191-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.133; № 1999-VIII від 05.04.2017, ВВР, 2017, № 24, ст.277; № 2181-VIII від 07.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.446; № 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250; № 2542-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.332; № 12-р/2019 від 20.12.2019}; № 1095-IX від 16.12.2020, ВВР, 2021, № 6, ст.50 - вводиться в дію з 31.03.2021; № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234; № 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться вдію з 01.02.2022; № 2010-IX від 26.01.2022; № 2215-IX від 21.04.2022; № 5-р(II)/2022 від 22.06.2022.
Таким чином, апеляційний суд дослідивши вказані нормативно-правові акти дійшов висновку, що висновки які були викладені в листі від 12 грудня 2012 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуги не відповідають вимогам діючого законодавства України у сфері регулювання сплати на надання житлово-комунальних послуг, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Відповідно до матеріалів справи, а саме: акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії (т.1 а.с.17-18) та актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період за 2017-2023 роки (т.1 а.с.19-24), встановлено показники лічильників за вказаний період їх перевірки.
Таким чином, наявність у матеріалах справи показників загальнобудинкових лічильників постачання теплової енергії за період, за який стягується заборгованість, свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині відсутності інформації щодо показників таких лічильників та інформації про площу приміщення відповідачів.
Згідно з матеріалами справи, площа приміщення, яким володіють відповідачі на праві приватної власності, становить 213,50 м?. При цьому позивач, для встановлення площі та проведення пропорційного розрахунку, керувався експлікацією підрахунку площі будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 10-а літ «А» по АДРЕСА_1 , датованою 05 травня 2025 року.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені звіти щодо обсягів споживання теплової енергії за період з 2016 по 2023 роки (т.1 а.с.25-59), які підтверджують розмір спожитої теплової енергії.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про правильність розрахунку опалювальної площі відповідачів, що свідчить про необґрунтованість відповідних доводів апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не є абонентом № НОМЕР_1 , суд зазначає наступне. Дійсно, абонентом № НОМЕР_1 є будинок АДРЕСА_1 , де встановлений загальнобудинковий лічильник теплової енергії. Враховуючи відсутність індивідуального лічильника в приміщенні відповідачів, нарахування за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі показників саме загальнобудинкового лічильника (абонента № НОМЕР_1 ), а отже, всі власники приміщень у зазначеному будинку є абонентами. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не було надано належних доказів на спростування доводів позивача та на спростування висновків суду першої інстанції.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційних скарг в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 рокубез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційні скарги без задоволення а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року без змін, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 подану адвокатом Долженком Юрієм Валерійовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»- залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
Є. П. Євграфова
23 липня 2025 року м. Київ
Справа № 755/4344/23
Провадження № 22-ц/824/9410/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Євграфової Є.П.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-
Реконструкція»
відповідачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , подану адвокатом Долженком Юрієм Валерійовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, ухваленого у складі судді Катющенко В.П.,-
Відповідно до вимог ч.6 ст.259, ч.6 ст.268, ст. 383 ЦПК України, суд проголошує вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови буде виготовлено протягом 10 днів.
Суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 подану адвокатом Долженком Юрієм Валерійовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»- залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
Є. П. Євграфова