24 липня 2025 року м. Київ
Справа № 755/11405/17
Провадження№22-ц/824/9277/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Євграфової Є.П.
секретаря: Желепи В.В.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
боржник: Українська студія телевізійних фільмів
«Укртелефільм»
заінтересована особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої
служби у м. Києві Центрального міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Даниленко Тетяною Іванівною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року, постановлену у складі судді Гончарука В.П., -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та скасування постанови державного виконавця, боржник: Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», заінтересована особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просить суд скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 755/11405/17 виданого 16.03.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 боргу - 30 217,09 грн.; Замінити стягувана - ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 755/11405/17, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 16.03.2018 року про стягнення з Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі - 30 217, 09 грн. посилаючись на те, що він що він ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї дружини ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , боржник: Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», заінтересована особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про заміну сторони виконавчого провадження та скасування постанови державного виконавця.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що долученого представником заявника до матеріалів справи витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 7415098 від 29.09.2023 року, не вбачається можливим встановити,, що саме ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , а також не надано доказів, щодо повного кола спадкоємців, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .
Крім того, суд вказує на те, що звертаючись до суду із вимогою про скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу № 755/11405/17 виданого 16.03.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 боргу - 30 217,09 грн., стороною заявника обрано не вірний спосіб захисту, оскільки дані вимоги можуть бути розглянуті судом в порядку положень розділу 7 ЦПК України судового контролю за виконанням судових рішень.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави стверджувати, що заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем первісного стягувача, адже до заяви про заміну стягувана скаржником було долучено Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.09.2023 року, де спадкодавцем зазначена ОСОБА_2 (первісний стягувач), копію свідоцтва про шлюб, укладений між апелянтом та ОСОБА_2 , подружжя мало на момент смерті первісного стягувача одну адресу проживання, що свідчить про те, що спадкоємцем після смерті дружини є апелянт. Крім того, суд не обмежений можливістю доступу до реєстру, чи витребуванні будь-якої додаткової інформації у нотаріуса для перевірки даних. Оскільки, виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Звертає увагу, що державний виконавець відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» мала зупинити виконавче провадження, а не винести постанову про його закінчення.
У відзиві на апеляцій скаргу ДП «Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Про день та час розгляду справи учасники справи повідомлялися належним чином чином, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.122-124). Будь-яких клопотань про неможливість з'явитися до суду учасниками справи не подано.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступних висновків.
31 липня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/11405/17 видано судовий наказ, яким стягнуто з УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у розмірі 22 289,91 грн, заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 30 217,09 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 березня 2020 року.
Згідно листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 16 жовтня 2023 року № 102397 04 грудня 2020 року державним виконавцем було винесену постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю стягувача. Судовий наказ № 755/19644/17 не виконано.(а.с.51)
Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 20 березня 1984 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 1974 року. (а.с.45)
29 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дружини - ОСОБА_2 , у зв'язку з чим приватним нотаріусом було зареєстровано спадкову справу № 71320597 після смерті ОСОБА_2 (спадкодавець), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 вересня 2023 року за № 74150908 (а. с. 50).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із заявами про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, а саме: 22 лютого 2023 року, 03 січня 2024 року.
Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва: від 07 березня 2023 року, від 22 березня 2023 року, від 02 грудня 2024 року вищевказані заяви поверталися заявнику без розгляду.
26 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування постанови державного виконавця та заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця та заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні відмовлено.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Водночас заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, провадження № 12-69гс21, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, провадження № 61-10801св21, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, уточнила висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження, якщо таке закінчено.
Зокрема, у пунктах 80, 81, 84, 86, 90, 92, 94 та 97 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону), зокрема, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу буде визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється саме для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
Тобто, у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні й підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця та заміну стягувача (18 лютого 2025 року) у виконавчому провадженні виконавче провадження з виконання судового наказу від 26 грудня 2017 року у справі № 755/19644/17 було закінчено.
Зокрема, державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві 04 грудня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу № 755/11405/17, виданого 31 липня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 30217,09 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю стягувача (а. с. 51).
Оскільки виконавче провадження закінчено 04 грудня 2020 року й заявник не вчиняв дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, заміна стягувача у виконавчому провадженні в цьому випадку не відповідатиме завданням цивільного судочинства.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання (див: постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах: від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, провадження № 12-48гс20, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, провадження № 12-69гс21, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, і неодноразово підтриманим Верховним Судом у постановах: від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17 (Касаційний господарський суд), від 10 серпня 2022 року у справі № 127/2-2509/09, провадження № 61-2001св22, від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12, провадження № 61-1684св22, від 14 вересня 2022 року у справі № 1519/2-1141/11, провадження № 61-4323св22 та інших.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження та скасування постанови державного виконавця.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Даниленко Тетяною Іванівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
Є.П. Євграфова